Постанова

від 27.03.2025 по справі 440/9869/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року

м. Київ

справа №440/9869/21

адміністративне провадження № К/990/18792/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ» на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року (головуючий суддя Чалий І.С., судді: Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі № 440/9869/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАФ ГАРАНТ» про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У 2021 році ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі відповідач-1), Державної інспекції архітектури та містобудування України (далі відповідач-2), в якому просив суд скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт від 03.03.2021, реєстраційний номер ІУ012210212996, виданий замовнику ТОВ «ПАФ ГАРАНТ» на реконструкцію громадського будинку (банку) під готель з розширенням за рахунок добудови та надбудови по вулиці Котляревського, 1/27 в м. Полтаві.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАФ Гарант» про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Скасовано дозвіл на виконання будівельних робіт від 03.03.2021, реєстраційний номер ІУ012210212996, виданий замовнику ТОВ «ПАФ ГАРАНТ» на реконструкцію громадського будинку (банку) під готель з розширенням за рахунок добудови та надбудови по вулиці Котляревського, 1/27 в м. Полтаві.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ», як особа, що не приймала участь у справі, але оскаржуваним рішенням порушено її права, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у справі № 440/9869/21.

14 травня 2024 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Будівельно - інвестиційна компанія БІКОМ» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року та ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ТОВ «Будівельно - інвестиційна компанія БІКОМ» на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року, відкрито касаційне провадження на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року.

12 червня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить ухвалу суду від 18 квітня 2024 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування підстав звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою ТОВ «Будівельно - інвестиційна компанія БІКОМ» зазначено, що 25.06.2007 товариство зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності з основним видом діяльності 71.11 Діяльність у сфері архітектури.

01 січня 2019 року ТОВ «ПАФ Гарант» уклало з ТОВ «Будівельно - інвестиційна компанія БІКОМ» договір на виготовлення проектної документації з Реконструкції будівлі.

ТОВ «Будівельно - інвестиційна компанія БІКОМ» акцентує увагу на тому, що підставою прийняття судового рішення суд першої інстанції зазначив порушення цивільних прав ОСОБА_1 як співвласника будівлі внаслідок недоліків проектної документації реконструкції будівлі, а саме: порушення ТОВ «Будівельно - інвестиційна компанія БІКОМ» вимог чинного законодавства під час проектування робіт з Реконструкції, зокрема: робіт з приєднання об`єкта будівництва до теплової мережі, систем водопостачання та водовідведення, робіт з утеплення та гідроізоляції.

З огляду на зазначене, вважає, що суд першої інстанції вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ТОВ «Будівельно - інвестиційна компанія БІКОМ».

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що 12 липня 2019 року Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради прийнято «Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва затверджені наказом Управління з питань містобудування та архітектури № 135 від 12.07.2019 «Реконструкції нежитлової будівлі з розширенням за рахунок добудови та надбудови по вулиці Котляревського,1/27 в місті Полтаві», з подальшими змінами, затвердженими наказом Управління з питань містобудування та архітектури № 190 від 11.09.2019 (надалі Містобудівні умови та обмеження).

12 лютого 2021 року ТОВ «ПАФ «ГАРАНТ» звернулося до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявою про надання дозволу на виконання будівельних робіт, а саме реконструкцію громадського будинку (банку) під готель з розширенням за рахунок добудови та надбудови по вул. Котляревського, 1/27 в м. Полтаві.

До заяви додані містобудівні умови та обмеження, документи, що засвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, проектна документація, договір з генеральним підрядником на виконання будівельних робіт.

03 березня 2021 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт реєстраційний номер: ІУО12210212996, яким дозволено замовнику ТОВ «ПАФ ГАРАНТ» провести реконструкцію громадського будинку (банку) під готель з розширенням за рахунок добудови та надбудови по вул. Котляревського,1/27 в м. Полтаві.

Не погоджуючись з виданим дозволом, ОСОБА_1 , як суміжний землекористувач та власник суміжного приміщення, яке реконструюється, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду.

IV. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції установив, що спірні правовідносини у цій справі виникли між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем, третя особа: ТОВ «ПАФ ГАРАНТ». Отже, на думку суду, зазначений дозвіл жодним чином не стосується апелянта.

За позицією суду апеляційної інстанції, покликання скаржника на те, що саме через порушення чинного законодавства ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ» під час проектування робіт з реконструкції скасовано дозвіл, виданий ТОВ «ПАФ «Гарант»», не свідчить про порушення прав товариства ухваленим рішенням.

За висновком суду апеляційної інстанції, в даному випадку ухвалене судом першої інстанції судове рішення не зачіпає прав, інтересів та обов`язків ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ», що свідчить про відсутність у нього права на оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково віднесли цивільно-правовий спір до юрисдикції адміністративних судів, розглянули в порядку адміністративного судочинства та не закрили провадження у справі.

Водночас зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.08.2023 у справі № 2а-15023/10/0570, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17 щодо застосування частини першої статті 293 КАС України.

Акцентує увагу на тому, що рішенням суду першої інстанції встановлені обставини щодо неналежного виконання ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ» власних господарських зобов`язань за договором з ТОВ «ПАФ ГАРАНТ» від 01.11.2019 на виготовлення проектної документації з Реконструкції будівлі, що є підставою для застосування відносно ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ» господарських санкцій, відшкодування ним завданих ТОВ «ПАФ ГАРАНТ» збитків та створює обов`язок безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію.

Вважає, що судовим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ».

Стверджує, що процесуальна форма судового рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам закону.

У відзиві на касаційну скаргу позивач покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30.06.3021 у справі № 465/79/18, від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17.

Вважає, що ухвалене судом першої інстанції судове рішення не зачіпає прав, інтересів та обов`язків ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ».

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції від 18 квітня 2024 року про закриття апеляційного провадження, ініційованого особою, яка не брала участі у справі.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Саме здійсненням права на захист запускається механізм захисту безпосередньо інтересів фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Вказані правові норми визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: 1) сторони та інші особи, які беруть участь у справі; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Водночас, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо із судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом першої інстанції питання про її право, інтерес чи обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Відповідно суд апеляційної інстанції розглядає по суті апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі за умови, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки і такі обставини перевірені цим апеляційним судом.

Колегія суддів наголошує, що неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок.

Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 01.12.2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Своєю чергою, особа на власний розсуд визначає, чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки цієї особи у сфері публічно-правових відносин.

Отже, звернення до суду, в тому числі й до суду апеляційної інстанції, є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не виключно способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 0740/757/18.

Колегія суддів зауважує, що у судовій практиці сформовано загальні принципи та підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов`язки чи інтереси.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 24.06.2008 у справі № 2/164-35/246, судове рішення, що оскаржується особою, не залученою до участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначена правова позиція була застосована й Верховним Судом у постановах від 17.05.2018 у справі № 904/5618/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 30.06.2021 у справі № 465/79/18, від 22.08.2023 у справі № 2а - 15023/10/0570, від 14.03.2024 у справі № 640/6686/19 та інших і є сталою. Відступу від такого правозастосування Верховним Судом не здійснювалось.

Скаржник та позивач у касаційній скарзі покликається на тотожні правові позиції.

Колегія суддів також враховує висновки Верховного Суду щодо застування норм права, які містяться у постанові від 19.02.2021 у справі № 823/1970/16, згідно з якими особа, набуваючи статусу апелянта у справі, до участі у якій не була залучена, повинна мати не просто певний обсяг прав, свобод та інтересів, що зачіпаються тим чи іншим способом при прийнятті судового рішення, а питання про захист чи відмову у захисті прав, свобод чи інтересів саме цієї особи має бути вирішено судом безпосередньо.

З огляду на зазначене, судом апеляційної інстанції слушно зауважено, що ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ» не є учасником справи (стороною або третьою особою), а отже вправі оскаржити судове рішення лише у тому випадку, якщо суд своїм рішенням вирішив питання про її права, свободи, інтереси чи обов`язки.

В контексті спірного правового питання, судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору в цій справі є правомірність дозволу на виконання будівельних робіт від 03.03.2021, реєстраційний номер ІУ012210212996, що був виданий замовнику ТОВ «ПАФ ГАРАНТ» на реконструкцію громадського будинку (банку) під готель з розширенням за рахунок добудови та надбудови по вулиці Котляревського, 1/27 в м. Полтаві.

За змістом пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон № 3038-VI, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

Статтею 34 Закону № 3038-VI встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно з частиною 3 зазначеної норми для отримання дозволу подається заява, до якої додаються, зокрема, проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку.

Спірний дозвіл на виконання будівельних робіт виданий на підставі, зокрема, проектно-технічної документації такої як проект організації будівництва об`єкту «Реконструкція громадського будинку (банку) під готель з розширенням за рахунок добудови та надбудови по вул. Котляревського,1/27 в м. Полтаві, технічних умов комунальних служб.

Судом першої інстанції, при вирішенні спору по суті, встановлено, що відповідач при прийнятті рішення про надання дозволу на будівництво залишив поза увагою, те, що технічні умови на приєднання до теплових мереж № 1003 від 23.09.2019 та проектом, розробник ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ» передбачає винесення існуючої теплової мережі (інженерної споруди) знесення теплової камери ТК-54 до якої підключено приміщення, яке є власністю іншої особи - ОСОБА_1 .

Скаржник вважає, що судовим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, свободи, інтереси та обов`язки ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ», оскільки рішенням суду першої інстанції встановлені обставини щодо неналежного виконання ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ» власних господарських зобов`язань за договором з ТОВ «ПАФ ГАРАНТ» від 01.11.2019 на виготовлення проектної документації з Реконструкції будівлі.

Проте Верховний Суд не погоджується з вищезазначеними доводами скаржника з огляду на таке.

Колегія суддів наголошує, що завдання адміністративного судочинства полягають у захисті особи, яка вважає, що під час здійснення управлінської діяльності порушені її права та інтереси. Відповідно, суд перевіряє правомірність рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень щодо конкретної особи та у конкретних публічних правовідносинах.

Відтак, встановлення зв`язку саме в сфері конкретних правовідносин, які є предметом спору, а не у сфері інших приватних відносин, які виникають після реалізації суб`єктами владних повноважень своїх функцій, має вирішальне значення для вирішення спірного правого питання.

Колегія суддів зауважує, що в розумінні пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI розробник проектної документації на договірних засадах не ототожнюється з замовником, який в установленому порядку звертається до органу державного архітектурно-будівельного контролю за дозволом на виконання будівельних робіт.

Так, в межах спірних правовідносин замовником дозволу на будівництво є ТОВ «ПАФ Гарант» (третя особа).

Своєю чергою, як встановлено судом апеляційної інстанції, спірні правовідносини виникли між позивачем ОСОБА_1 та Державною архітектурно-будівельною інспекцією, третя особа ТОВ «ПАФ ГАРАНТ» щодо правомірності видачі дозволу на виконання будівельних робіт саме відповідачем, який виконуючи свої повноваження, зобов`язаний здійснити належну перевірку, наданої ТОВ «ПАФ «Гарант» проєктної документації.

Покликання скаржника на те, що саме через порушення чинного законодавства ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ» під час проектування робіт з реконструкції скасовано дозвіл, виданий ТОВ «ПАФ «Гарант», не свідчить про порушення прав товариства ухваленим рішенням, оскільки договірні відносини між замовником та розробником проектної документації перебувають поза межами спірних правовідносин.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що ухвалене судом першої інстанції судове рішення не порушує прав, інтересів та обов`язків ТОВ «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ», що своєю чергою свідчить про відсутність у нього права на оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

Водночас Верховний Суд враховує увагу, що перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті).

Встановлення обставин, що свідчать про відсутність підстав для апеляційного оскарження, а отже і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, є перешкодою для розгляду скарги по суті. Законність судового рішення може бути перевірено за скаргою належної особи.

Такий підхід повністю узгоджується з принципом верховенства права та такою його складовою як правова визначеність.

Безпідставний перегляд призводить до порушення принципу правової визначеності (res judicata).

Тотожна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 465/79/18, на яку покликається позивач.

Також у постанові від 14 березня 2024 року у справі № 640/6686/19 Верховний Суд дійшов висновку, що з`ясування того, чи вирішено оскарженим особою, яка не брала участі у справі, судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, є першочерговим й передує апеляційному перегляду справи, вирішенню інших, заявлених у ній заяв та клопотань.

З огляду на вищенаведені правові позиції, колегія суддів вказує на безпідставність тверджень скаржника про те, що питання юрисдикції спору має пріоритетне значення відносно питання про наявність у такої особи права на апеляційний перегляд справи в залежності від того, чи вирішено оскарженим в апеляційному порядку судовим рішенням питання про її права, обов`язки та/або інтереси.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що процесуальна форма судового рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам закону, оскільки за змістом частини другої статті 305 КАС України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суд апеляційної інстанції не здійснював апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції по суті, а отже покликання скаржника на статтю 315 КАС України є безпідставним.

Відтак, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду рішення суду апеляційної інстанції, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За такого правого регулювання, рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія БІКОМ» залишити без задоволення.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі № 440/9869/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я.О. Берназюк

В.М. Кравчук