Ухвала від 27.03.2025 по справі 629/1068/25

Справа№ 629/1068/25

Провадження № 2-о/629/75/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2025 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Цендри Н.В., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Лозова Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту перебування особи на утриманні, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася до суду з вище вказаною заявою, уточнивши вимоги якої, просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 лютого 2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

17 березня 2025 року представником заінтересованої особи надано до суду пояснення, в яких просили заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, оскільки у даному випадку, між заявником та заінтересованою особою виник спір стосовно законності відмови в задоволенні заяви про перехід на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який відповідно до вказаної норми п.3 ч. 6 ст. 12 КАС України підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви, повідомила, що вона зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , а чоловік АДРЕСА_1 , але вони проживали з чоловіком разом, за однією адресою по АДРЕСА_2 , брали, щоб був більше огород.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явилася, про час та день розгляду справи повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першоїстатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений устатті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 5 частини першоїстатті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно із частиною другоюстатті 315 ЦПК Українив судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 19ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Водночас у частині шостійстатті 294 ЦПК Українивизначено, що суд залишає заяву про встановлення факту без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставістатті 19 ЦПК Українита пункту 5 частини першоїстатті 315 ЦПК України.

Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23). Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

До аналогічних висновків дійшов КЦС ВС у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 369/8687/22, провадження № 61-9805св23.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Згідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву про встановлення юридичного факту без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19(провадження № 61-1128св20), від 29 червня 2022 року у справі № 205/6338/21 (провадження № 61-19306св21).

Згідно п.1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. Непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони с особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Пунктом 2.11 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 № 22-1, передбачено що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи. зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

З рішення № 205150013056 від 13.12.2024 року «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » вбачається, що згідно електронної пенсійної справи, та доданих документів, встановлено шо гр. ОСОБА_1 та померлий годувальник проживали за різними адресами. Заявниця проживає за адресою: АДРЕСА_1 , годувальник проживав за адресою: АДРЕСА_1 . До заяви доданий акт про встановлення факту проживання № 233 від 06.12.2024р. виданий Панютинським старостинським округом. Документ, передбачений п.2.11 Порядку №22-1 до заяви не доданий. Враховуючи вищевикладене, відмовить гр. ОСОБА_1 в переведення з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника, згідно п. 1 статті 36 Закону №1058.

Тобто, з викладеного вбачається, що заявниці було відмовлено в переведенні з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника тільки тому, що заявниця та її чоловік були зареєстровані за різними адресами, заявниця в АДРЕСА_1 , годувальник - АДРЕСА_1 , тому заявниця і звернулась до суду для підтвердження факту проживання її з чоловіком та перебуванні на його утриманні, що передбачено вимогами ЦПК України.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Посилання представника зацікавленої особи в поясненнях на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/3233/19, є безпідставними, оскільки у цій постанові встановлені судами фактичні обставини справи не є тотожними та ідентичними у порівнянні з даною справою.

За таких обставин суд не вбачає підстав для залишення заяви без розгляду, оскільки в судовому засіданні встановлено, що спір про право відсутній, у зв`язку з чим відмовляє у клопотанні Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про залишення заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 293, 315, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні заінтересованої особи Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту перебування особи на утриманні відмовити.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 28.03.2025.

Суддя Наталія ЦЕНДРА