Постанова

від 26.03.2025 по справі 744/717/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 березня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 744/717/24

Головуючий у першій інстанції - Іващенко І. К.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/586/25

Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої-судді: Шитченко Н.В.,

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Орган опіки та піклування Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2025 року (ухвалене у м. Новгород-Сіверський, проголошено об 11 год 16 хв, повне судове рішення складено 13 січня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

У С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно позивачки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивуючи заявлені вимоги, зазначала, що ОСОБА_2 є її батьком. 05 листопада 2015 року батьки позивачки розлучилися, і вона залишилася проживати разом з матір`ю. 15 жовтня 2020 року мати уклала шлюб з ОСОБА_3 , у якому народилися двоє спільних дітей - дочки ОСОБА_4 , 2016 року народження та ОСОБА_5 , 2020 року народження. Наразі ОСОБА_1 навчається в 9-му класі Жадівського ЗСО І-ІІІ ступенів.

Указувала, що разом з матір`ю, вітчимом та двома сестрами проживає однією сім`єю, місце проживання відповідача їй невідомо. З 2021 року позивачка з батьком взагалі не спілкуються та не зустрічаються, відповідач не бере ніякої участі у її розвитку та підготовці до дорослого життя. Її вихованням та утриманням займаються матір з вітчимом, створюють їй належні умови для нормального розвитку та навчання. Від виконання батьківських обов`язків відповідач злісно ухиляється, що зумовило звернення з цим позовом.

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

В апеляційній скарзі, поданій через представника, ОСОБА_1 , посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до безпідставності висновків суду першої інстанції про недостатність наданих стороною позивача доказів про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків щодо виховання, піклування та утримання дочки.

Зазначає, що відповідачем належним чином не спростовано доводи позову про те, що він протягом багатьох років не проявляв жодного інтересу до дочки ОСОБА_6 , не брав ніякої участі в її житті, вихованні та розвитку, і таке його ставлення не змінилося й за час розгляду справи в суді першої інстанції.

Указує, що сама по собі нерегулярна сплата примусово стягнутих аліментів за відсутності добровільного виконання покладеного на батька обов`язку з утримання дитини не може свідчити про належне виконання ним обов`язку з виховання дитини в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України. Аліменти сплачуються у мінімальному розмірі, ініціативи зі збільшення грошового утримання дочки відповідач не проявляв. Факт пред`явлення позову про стягнення аліментів не спонукав батька дитини змінити в подальшому свою поведінку щодо контактів з дитиною та участі у її вихованні.

Наголошує на тому, що твердження ОСОБА_2 про наявність перешкод з боку позивачки та її матері для зустрічей з донькою є голослівними і не підтверджені належними доказами, відповідач не звертався ні до органу опіки та піклування, ні до суду з вимогами про усунення відповідних перешкод, якщо такі, за його переконанням, існували, а також з вимогами про встановлення порядку зустрічей з дитиною та участі у її вихованні.

Звертає увагу, що суд, врахувавши при вирішенні спору висновок органу опіки та піклування, не дав по суті оцінки поясненням сторін та показам свідків, які підтверджують багаторічну відсутність відповідача, як батька дитини, в її житті у початковий період формування її особистості. До позиції ОСОБА_2 щодо заперечення позову та бажання бачитися та спілкуватися з дочкою слід відноситися критично, оскільки аналізу підлягають його реальні дії (бездіяльність) та вчинки, зокрема, ненадання до цього часу дозволу позивачці на реєстрацію за її фактичним місцем проживання та відсутність привітань з Днем народження, який вона святкувала ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто, вже під час наявності даного спору між сторонами.

Зауважує, що за час відсутності батька у ОСОБА_1 природно склалися гарні стосунки з чоловіком матері - її вітчимом, якого вона повністю сприймає як свого батька. Зі зведеними сестрами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також наявні доброзичливі стосунки, що свідчить про утворення в новій сім`ї позивачки міцних позитивних психологічних зв`язків, що відповідає її найкращим інтересам, в той час як раптова (після пред`явлення позову про позбавлення батьківських прав) поява біологічного батька в житті дитини після його трирічної повної відсутності та ігнорування лише спричиняє ОСОБА_1 негативне психоемоційне навантаження, порушує усталене та звичне для неї життя.

Відповідачем та органом опіки та піклування відзив на апеляційну скаргу у встановлений термін не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивачки, відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачкою належними доказами її доводів щодо наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно неї, зокрема, його свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків та винної поведінки. Районний суд указав, що одними з основних підстав звернення з позовом стала образа позивачки на батька за відмову останнього взяти її разом із собою на відпочинок та відмова відповідача надати дозвіл на реєстрацію місця проживання дочки у с. Жадове.

Суд констатував, що хоча в минулому й існував факт ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язків щодо виховання позивачки, проте на даний час, як це з`ясовано представниками органу опіки та піклування, у батька простежується зацікавленість у збереженні родинних відносин з дочкою, а питання щодо позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним, зважаючи на особливості психоемоційного стану ОСОБА_1 та її підлітковий вік.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

У справі встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 - відповідача у справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Відповідач перебував у зареєстрованому шлюбі з матір`ю дитини, ОСОБА_2 , який заочним рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2015 року розірвано (а.с. 9).

Заочним рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2015 року з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини доходів щомісячно, починаючи з 05 жовтня 2015 року і до повноліття дитини.

04 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Семенівського РВ ДВС Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у ході виконання виконавчого провадження № 49708913 винесено чотири постанови відносно боржника ОСОБА_2 : про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України (а.с. 28); про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів (а.с. 29); про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання (а.с. 30); про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (а.с. 31).

04 серпня 2020 року державним виконавцем повідомлено стягувачку ОСОБА_2 про те, що боржник ОСОБА_2 , 1987 року народження, через наявну у нього заборгованість зі сплати аліментів внесений до Єдиного реєстру боржників та накладені йому тимчасові обмеження, у зв`язку з чим вона має право звернутися до органів досудового розслідування із заявою про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати аліментів (а.с. 32).

15 жовтня 2020 року матір позивачки зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 , взявши після укладення шлюбу прізвище чоловіка - « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

Згідно з довідкою Жадівського старостинського округу Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області від 03 серпня 2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квітня 2021 року постійно проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року задоволено позов ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та зменшено розмір аліментів, визначений заочним рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 05 листопада 2015 року, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 до 1/4 частини заробітку щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення повноліття (а.с. 17-21).

Іншою довідкою органу місцевого самоврядування від 13 червня 2024 року засвідчено, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , який має наступний склад сім`ї: дружина ОСОБА_8 , 1987 року народження; дочка ОСОБА_9 , 2020 року народження; дочка ОСОБА_10 , 2016 року народження; дочка ОСОБА_1 , 2009 року народження. Вся родина знаходиться на утриманні ОСОБА_3 (а.с. 13).

За змістом характеристики, виданої 28 червня 2024 року директором Жадівського ЗСО І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка Семенівської міської ради Чернігівської області, ОСОБА_1 , 2009 року народження, учениця 9 класу в процесі навчання досягла високого рівня знань, має нахил до гуманітарних наук, бере участь у спортивних змаганнях, є призеркою конкурсів з мистецтва. Чуйна, тактовна, товариська дитина. Батько постійно цікавиться успіхами доньки, її шкільним життям. У зв`язку з проживанням в іншій місцевості відповідач на батьківські збори не запрошувався. ОСОБА_6 проживаю з матір`ю та вітчимом (а.с. 14).

Згідно з довідкою сімейного лікаря від 11 липня 2024 року ОСОБА_1 у присутності вітчима ОСОБА_3 заключила декларацію з сімейним лікарем. Рідний батько дитини, ОСОБА_2 станом здоров`я дитини ніколи не цікавився, разом з дитиною сімейного лікаря не відвідував (а.с. 15).

11 липня 2024 року комісією у складі: начальника служби у справах дітей Смаги О.В., в.о. директора Семенівського МЦСС Дорошенко К.А. та поліцейського офіцера сектору превенції Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області Аксьоненко О.В. проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт (а.с. 16). Комісією засвідчено наступне: умови проживання добрі, санітарно-гігієнічні норми не порушено, для дітей наявне місце для відпочинку та проведення дозвілля. У старшої доньки ОСОБА_6 є окрема кімната, дівчина забезпечена шкільним приладдям, засобами для дистанційного навчання. Стосунки в сім`ї склалися люблячі, доброзичливі, довірливі. Діти люблять та поважають батьків. Батьки добре піклуються про дітей, забезпечуючи усі потреби, дбають про їхнє здоров`я, фізичний і духовний розвиток. У ході бесіди з ОСОБА_11 встановлено, що вона з 2019 року проживає однією родиною з вітчимом, з яким у неї склалися добрі, довірливі стосунки. З біологічним батьком дитячо-батьківських стосунків немає, між ними втрачено психоемоціональний зв`язок. Дитина перебуває на утриманні вітчима.

За висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, затвердженим рішенням виконавчого комітету Семенівської міської ради від 13 вересня 2024 року № 301, враховуючи найкращі інтереси дитини та відсутність вагомих підстав, позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недоцільним (а.с. 72-76). У висновку наведено, що ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої ОСОБА_1 , 2009 року народження. Після розірвання шлюбу батьки дитини стали проживати окремо, а ОСОБА_1 проживає з матір`ю, яка 15 жовтня 2020 року уклала шлюб з ОСОБА_3 . На даний час дівчина проживає в с. Жадове з матір`ю, вітчимом та двома меншими сестрами ОСОБА_4 , 2016 року народження та ОСОБА_5 , 2020 року народження. З 2021 року і по теперішній час ОСОБА_6 навчається в Жадівському ЗСО І-ІІІ ступенів. ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_6 сплачує примусово, нерегулярно, більшість часу ухилявся від їх сплати, постійно мав заборгованість, через що державним виконавцем йому встановлювалися різні види обмежень. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_6 , було зменшено до 1/4 частини його доходу. ОСОБА_2 обмежує цивільні права дитини, зокрема, безпідставно не надає згоди на зміну місця її реєстрації, яку неможливо здійснити без згоди обох батьків. ОСОБА_2 запрошувався на засідання комісії з питань захисту прав дитини, особисто не прибув, у телефонному режимі повідомив, що заперечує проти позбавлення його батьківських прав, при цьому бажає брати участь у вихованні дочки, більше спілкуватися з дитиною. Стверджував, що останнім часом з боку колишньої дружини йому чиняться перешкоди у спілкуванні з дочкою, його телефонний номер у телефоні дочки заблокований. На його думку, колишня дружина з її теперішнім чоловіком маніпулюють свідомістю ОСОБА_6 , налаштовуючи дитину проти нього. Стверджує, що неодноразово запрошував ОСОБА_6 в гості до себе, у тому числі на період шкільних канікул, але йому було відмовлено. Згідно з розрахунком державного виконавця станом на 27 червня 2024 року ОСОБА_2 не має заборгованості зі сплати аліментів. Батько погодився надати нотаріально завірену згоду на перереєстрацію місця проживання дитини.

Звернувшись з вимогою про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, ОСОБА_1 указувала на свідоме нехтування відповідачем, який є її батьком, батьківськими обов`язками, його небажання протягом тривалого часу належним чином займатися її вихованням та духовним розвитком.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 ст. 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою ВРУ від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана ВРУ.

Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частинами 1, 2, 4 ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктом 15 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/17, від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/2012.

Нормами ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, у повній мірі проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, врахувавши те, що ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження свідомого нехтування відповідачем батьківськими обов`язками відносно позивачки та ухилення від їх виховання, правильно врахувавши, що такий засіб впливу на особу, що не виконує батьківських обов`язків, є крайнім.

Звернувшись з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, ОСОБА_1 , якій на день звернення не виповнилося 15 років, посилалася на свідоме, протягом кількох років ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, зазначаючи, що він не бере участі у її моральному, духовному та фізичному розвитку, не цікавиться її особистим та шкільним життям, не виявляє інтересу до її внутрішнього світогляду, ігнорує її дні народження та інші свята.

Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 наголосив, що у спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Колегія суддів вважає, що посилання ОСОБА_1 на небажання відповідача протягом тривалого часу брати участь у її вихованні, фізичному та духовному розвитку, зустрічатися та спілкуватися з нею не можуть достеменно підтверджувати злісне та систематичне ухилення ОСОБА_2 від належного виконання батьківських обов`язків. Через проживання сторін нарізно протягом тривалого часу, створення матір`ю позивачки іншої родини, відносини між відповідачем та позивачкою не є близькими, проте наведене не являється підставою для висновку про ухилення відповідача від виконання батьківського обов`язку.

Апеляційний суд виходить з того, що неповнолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховує всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, які могли виникнути під впливом зовнішніх факторів і яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Сама по собі озвучена позиція дитини (позивачки у справі) не є єдиною підставою, яка повинна враховуватися при вирішенні питання про позбавлення батька батьківських прав відносно неї з огляду на те, що намір дитини не завжди може відповідати її інтересам, а тому при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, необхідно ґрунтовно досліджувати та оцінювати всі обставини справи, надавати належну правову оцінку доказам - кожному конкретно взятому та у сукупності.

Як в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду відповідач заперечував проти позову, указуючи, що не втратив інтерес до своєї дочки, але наявність обставин, які склалися (проживання в іншому населеному пункті, проходження військової служби та наявність іншої сім`ї), унеможливили його належну участь у вихованні та розвитку дитини.

Посилання позивачки на те, що вона впродовж декількох років проживає разом із матір`ю та вітчимом та з 2021 року не бачиться з батьком, не є підставою для задоволення позову, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачка не довела.

Твердження ОСОБА_1 про неналежне матеріальне утримання батьком, його мінімальну участь у її матеріальному забезпеченні також не являються достатніми підставами для позбавлення відповідача батьківських прав. Наразі заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_2 не має. З матеріалів справи вбачається, що між батьками позивачки існував спір щодо розміру аліментів, які відповідач мав сплачувати на утримання доньки. Постановою апеляційного суду задоволено позов ОСОБА_2 та зменшено розмір аліментів, які він має сплачувати на утримання позивачки, з 1/3 до 1/4 частини всіх видів його заробітку. Отже, колегія суддів доходить висновку про те, що заборгованість відповідача по сплаті аліментів виникла не внаслідок ухилення від обов`язку матеріального утримання дитини, а внаслідок об`єктивних причин - зміни майнового та сімейного стану платника аліментів, що встановлено судовим рішенням.

Апеляційний суд погоджується з висновком органу опіки і піклування про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав з огляду на те, що він є вмотивованим, а викладені у ньому відомості щодо відсутності виключних обставин, які б достеменно свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_2 батьківськими обов`язками щодо дочки ОСОБА_6 і були б законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, відповідають встановленим судом в ході розгляду апеляційної скарги обставинам справи.

З огляду на наведене вище у сукупності та зважаючи, що поведінка відповідача загалом свідчить про його спроможність та волевиявлення виконувати свої природні батьківські обов`язки, а також з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою та з огляду на відсутність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, колегія суддів у контексті конкретних обставин цієї справи погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про позбавлення відповідача батьківських прав.

Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 10 січня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 березня 2025 року.

Головуюча: Н.В. Шитченко

Судді: Н.В. Висоцька

О.Є. Мамонова