Рішення

від 25.03.2025 по справі 646/1078/23

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/1078/23

№ провадження 2/646/328/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2025 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді - Клімової С.В.,

за участю секретаря - Герко Є.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Лохматова І.Л. ,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , представник: ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Харків Екоресурс», ОСОБА_5 , 3-ті особи: Приватне акціонерне товариство « Харківська Муніципальна Страхова Компанія», Основ`янсько-Слобідський відділ Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю « Харків Екоресурс», ОСОБА_5 , 3-ті особи: Приватне акціонерне товариство « Харківська Муніципальна Страхова Компанія», Основ`янсько-Слобідський відділ Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування своїх вимог зазначено, що 28.09.2018 приблизно о 11:50, відповідач ОСОБА_5 керував вантажним автомобілем «Кобальт MSV-6.12 М» р.н. НОМЕР_1 , який належить відповідачу ТОВ «Харків Екоресурс», на якому рухався по вул. Новошишківській в напрямку вул. Чебишева у м. Харкові. Під`їхавши до перехрестя з вул. Чебишева, яка є головною дорогою, ОСОБА_5 зупинив автомобіль та діючи необережно, відновлюючи рух та виїжджаючи на перехрестя нерівнозначних доріг з другорядної дороги на головну, не переконався у безпеці своїх дій, чим порушив вимоги п. 16.11 та п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а також п.2.2 додатку 1 до даних правил, де вказано: п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить -перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 16.11. «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху; у. 2.2 «проїзд без зупинки заборонено» та вчинив зіткнення з автомобілем «HyundaiTucson» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням позивача ОСОБА_4 , який в цей час рухався по головній дорозі в напрямку вул. Новошишківської у м. Харкові. Внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи 12-14/1012-A/18 від 14.01.2019, спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров`я у вигляді закритого перелому переднього відрізку 4-го ребра правого боку з незначним зсувом. Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_5 , відповідно до висновків автотехнічних експертиз №7/549/550СЕ-19 від 12.06.2019 та №7/617/618СЕ-19 від 26.06.2019 перебувають у прямому причинному зв`язку з подією та її наслідками. Своїми діями відповідач ОСОБА_5 спричинив позивачу ОСОБА_4 майнову шкоду у розмірі 113 171,22 грн.

На дату та час вчинення ДТП ОСОБА_5 працював у ТОВ «Харків Екоресурс» водієм, та виконував трудові обов`язки: Наказом (розпорядженням) №69-к від 20.04.2015 року ТОВ «Харків Екоресурс» про прийняття на роботу з 20.04.2015 року ОСОБА_5 був прийнятий на основну роботу водієм автотранспортних засобів у транспортний відділ;-наказом № 21 від 02.02.2018 року ТОВ «Харків Екоресурс» за водієм ОСОБА_5 закріплений автомобіль марки «Кобальт», р.н. НОМЕР_3 .

Вантажний автомобіль «Кобальт MSV-6.12 М» р.н. НОМЕР_4 , на якому рухався відповідач ОСОБА_5 належить на праві власності відповідачу ТОВ «Харків Екоресурс». На дату вчинення ДТП, цивільно-правова відповідальність власника ТЗ «Кобальт MSV-6.12 М» р.н. НОМЕР_1 , - була застрахована в ПрАТ «ХМСК» на підставі Полісу страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/7539722 від 16.12.2017 року (строк дії полісу з 21.01.2018 року по 20.01.2019 року). Страхувальником відповідно до вказаного полісу є ТОВ «Харків Екоресурс».

Позивач зазначає, що зазначені обставини встановлені судовим рішенням у кримінальній справі. Вироком Київського районного суду м. Харкова від 30.03.2021 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України застосовано однорічний іспитовий строк. Цивільний позов ОСОБА_4 до ПрАТ « ХМСК», ТОВ « Харків Екоресурс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ « ХМСК» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 100 000,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Харків Екоресурс» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13 171,22 грн. Стягнуто з ТОВ «Харків Екоресурс» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. 05.12.2021 року вказаний вирок суду набрав законної сили.

На підставі вироку, позивачу Київським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист №640/13456/19 про стягнення з ПрАТ «ХМСК» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 100 000,00 грн. Виконавчий лист було пред`явлено до виконання до: Основ`янсько- Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків).

29.09.2021 року постановою старшого державного виконавця Основ`янсько- Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Кротінова Володимира Івановича було відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 та розпочато виконання судового рішення за Виконавчим листом №640/13456/19. Під час виконавчого провадження НОМЕР_5 було встановлено відсутність майна боржника - ПрАТ «ХМСК». 25.10.2021 року постановою державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) було оголошено розшук майна боржника ПрАТ «ХМСК» у виконавчому провадженні НОМЕР_5.

17 вересня 2021 року Національний банк України відізвав ліцензію у Приватного акціонерного товариства «Харківська Муніципальна Страхова Компанія».

03 серпня 2021 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі - МТСБУ), виключило ПрАТ «ХМСК» з асоційованих членів Бюро. Причиною такого Рішення стала двомісячна заборгованість страховика ПрАТ «ХМСК» зі сплати гарантійного внеску до фондів МТСБУ.

Позивач зазначає, що станом на 06.12.2021 року страховиком не було сплачено позивачу ОСОБА_4 у рахунок відшкодування за заподіяну відповідачами матеріальну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. На усні та письмові звернення до ПрАТ «ХМСК», останні «послались на відсутність майна та коштів, а також на відізвання ліцензії та на виключення їх з числа членів МТСБУ.

У зв`язку з тим, що джерело підвищеної небезпеки, а саме ТЗ «Кобальт MSV-6.12 М» р.н. НОМЕР_1 знаходився у законному володінні ТОВ «Харків Екоресурс», а водієм, що порушив ПДР, внаслідок чого, автомобілю позивачу було заподіяно матеріальну шкоду, був працівник ТОВ «Харків Екоресурс» - ОСОБА_5 , матеріальну відповідальність за завдану шкоду повинні нести відповідачі. Збитки повинні бути відшкодовані в повному обсязі ТОВ «Харків Екоресурс» та/або водієм - ОСОБА_5 солідарно, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

04.05.2023 року відповідачем ТОВ Харків Екоресурс» до суду подано відзив з якого вбачається, що відповідач не погоджується із викладеними доводами з огляду на той факт, що позовні вимоги не ґрунтуються на будь-яких нормах права, сама позовна заява є необґрунтованою та такою, що не відповідає матеріалам справи та чинному законодавству України, а тому не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

По- перше, слід підкреслити, що під час розгляду кримінального провадження вже було розглянуто до тих же відповідачів за тих же обставин та з тих самих підстав цивільний позов. У справі № 640/13456/19 було винесено вирок, де цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «ХМСК» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 100 000 грн., стягнуто з ТОВ «Харків Екоресурс» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 13 171, 22 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. Вирок набрав законної сили 30.04.2021 та не був оскаржений позивачем, про що зазначає сам позивач. ТОВ «Харків Екоресурс» виконав вирок Київського районного суду м. Харкова від 30.03.2021р. по справі № 640/13456/19 в частині в якій його стосувалося, а саме відшкодував на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 13 171, 22 грн. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, що підтверджується позивачем у своїй позовній заяві.

Також, Київським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6, що по сьогоднішній день знаходиться на виконанні у приватного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та не було закрито або повернуто. Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

По-друге, ТОВ «Харків Екоресурс» є неналежним відповідачем, адже ТОВ «Харків Екоресурс» виконав повністю вимоги судового рішення в частині, що стосувалося його. Не було виконано рішення суду в частині стягнення з ПрАТ «ХМСК» на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. Однак, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий; набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, на яку посилався суд першої інстанції, а також постанови від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16 від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16).

Отже, з огляду на зазначене уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149, 150 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), суди приходять до помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як і- встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-ц та № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24). Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача.

Відповідачем ОСОБА_5 23.08.2023 року до суду подано відзив, в якому вказано, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , які розглядаються Червонозаводським районним судом м. Харкова в межах цивільної справи № 646/1078/23, вважає абсолютно безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного. Зміст позовної заяви є маніпулятивним, оскільки в наведених обґрунтуваннях позову Позивач чомусь наводить вибіркове застосування Цивільного кодексу України до спірних правовідносин або навмисно вириває з контексту окремі положення параграфу першого глави 82 ЦК України. Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення ст. ст. 1166,1187,1188,1190 ЦПК України. З такого посилання можна зробити висновок, що позивач під час складання позовної заяви був обізнаний і щодо змісту ст. 1172 ЦК України, оскільки вказана норма за своїм розташуванням (порядковим номером) перебуває поміж статей 1166 та 1187, на які посилається позивач. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України імперативно визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

При цьому, ані положення ст. 1172 ЦК України, ані норми наведених позивачем у позові ст. ст. 1166, 1187, 1188, 1190 ЦК України не передбачають для позивача права альтернативного стягнення завданої шкоди аніж з роботодавця у випадку, передбаченому ст. 1172 ЦК України, - завдання шкоди працівником юридичної особи під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.Зазначений імператив ст. 1172 ЦК України закріплений й у системній судовій практиці Верховного Суду, яка є обов`язковою для врахування у подібних правовідносинах, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 по справі № 213/994/16-ц (провадження № 61- 2673св18).

Позовні вимоги, заявлені позивачем у справі № 646/1078/23 є завідомо безпідставними щодо усіх співвідповідачів, а пред`явлення позову проявом зловживання правом на подання позову, що створює негативні наслідки для штучно визначених позивачем відповідачів з огляду на таке.

Як слідує з самого тексту позовної заяви позивачем вже було заявлено вимогу про стягнення на його користь матеріальної шкоди у розмірі 100 000 грн, спричиненої йому внаслідок ДТП, яка відбулася 28.09.2018, в межах кримінального провадження за обвинуваченням відповідача ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 286 КК України (справа № 640/13456/19).

Тобто позивач в позові зазначає, що він усвідомлює, що на його користь вже було стягнуто зі страхової компанії ту саму шкоду, яку він вдруге бажає стягнути солідарно з Відповідачів у цій справі.

При цьому позивач обґрунтовує свої позовні вимоги до відповідачів тим, що ним пред`явлено до виконання виконавчий лист по справі № 640/13456/19 про стягнення на його користь 100 000 грн, надає постанови державного виконавця на підтвердження належного здійснення виконавчого провадження за цим виконавчим листом, проте зазначає, що через те, що боржник за виконавчим листом рішення суду не виконує то, на його думку, таке виконання має бути здійснено за рахунок відповідачів.

Проте вказані доводи позивача є хибними та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства. Навпаки, саме наведені позивачем мотиви та обставини виключають законну можливість задоволення його позовних вимог виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до положень ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

По-друге, процес примусового виконання рішення суду по справі № 640/13456/19 про стягнення шкоди на користь позивача, з огляду на диспозитивність цивільного процесу, повністю залежить від вольової поведінки самого позивача. Саме позивач і тільки він вирішує вчиняти чи не вчиняти дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, такі як: пред`явлення виконавчого документа до виконання; оскарження дій чи бездіяльності посадових осіб органу примусового виконання рішень; заявлення своїх вимог кредитора у процедурі банкрутства боржника (страхової компанії); заявлення своїх вимог до правонаступника боржника (МТСБУ) у випадку припинення боржника тощо.

Проте з позовної заяви вбачається лише нічим необґрунтоване бажання позивача «полегшити собі життя» шляхом пред`явлення вже розглянутих та задоволених судом і обов`язкових до стягнення його вимог до належного відповідача у цивільному позові, поданому позивачем в межах кримінального провадження.

Отже, враховуючи наведені вище обставини, правова безпідставність позовних вимог до відповідачів є очевидною, що обумовлює необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

При цьому докази цієї безпідставності позовних вимог надані суду самим же позивачем разом із позовною заявою.

Також у відзиві відповідач ОСОБА_5 просив стягнути з позивача судові витрати по сплаті правничої допомоги у розмірі 20 000 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала вимоги позову та просила суд їх задовольнити, надавши суду пояснення аналогічні позову, в подальшому надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

У судовому засіданні представник відповідача Лохматов І.Л. вимоги позову не визнав, підтримав відзив, просив суд відмовити у задоволенні позову, надавши суду пояснення аналогічні відзиву.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 вимоги позову не визнала, підтримала відзив, просила суд відмовити у задоволенні позову, надавши суду пояснення аналогічні відзиву, в подальшому надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

3-ті особи: Приватне акціонерне товариство « Харківська Муніципальна Страхова Компанія» та Основ`янсько-Слобідський відділ Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2023 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 травня 2023 року витребувано додаткові докази по справі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно доч.1,3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.77, ч. 2 ст.78, ч. 1 ст.80 ЦПК України, належними докази,які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 30.03.2021 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України застосовано однорічний іспитовий строк. Цивільний позов ОСОБА_4 до ПрАТ « ХМСК», ТОВ « Харків Екоресурс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ « ХМСК» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 100 000,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Харків Екоресурс» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13 171,22 грн. Стягнуто з ТОВ «Харків Екоресурс» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. 05.12.2021 року вказаний вирок суду набрав законної сили.

05.08.2021 року Київським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист №640/13456/19 про стягнення з ПрАТ «ХМСК» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 100 000,00 грн.

29.09.2021 року постановою старшого державного виконавця Основ`янсько- Слобідського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Кротінова Володимира Івановича було відкрито виконавче провадження НОМЕР_5 та розпочато виконання судового рішення за виконавчим листом №640/13456/19.

25.10.2021 року постановою державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) було оголошено розшук майна боржника ПрАТ «ХМСК» у виконавчому провадженні НОМЕР_5.

04.01.2022 року за № 03/01 адвокатським бюро « Юридична група Степанян» до ТОВ « Харків Екоресурс» було направлено претензію № 1 в якій пропонувалося в 10 ти денний термін сплатити ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 100 000, 00 грн.

08.06.2023 року Основ`янсько-Слобідським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на виконання ухвали про витребування доказів від 17.05.2023 по справі № 646/1078/23, надано інформацію, з якої вбачається, що законодавством про виконавче провадження, зокрема додатками до Інструкції про організацію примусового виконання рішень не передбачено процесуального документа «довідка про розрахунок заборгованості за виконавчим провадженням», у зв`язку з чим такого формату документу державними виконавцями відділу за виконавчим провадженням ВП № НОМЕР_6 не складалися. Акт державного виконавця про відсутність майна у боржника - юридичної особи ПАТ «Муніципальна страхова компанія» посадовими особами відділу за виконавчим провадженням ВП № НОМЕР_6 не складався, у зв`язку із наявністю у боржника на праві власності об`єкту нерухомого майна та транспортних засобів.

З відповіді Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на адвокатський запит вбачається, що перевіркою відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, відповідно до викладених даних встановлено, що на примусовому виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_9 про стягнення з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ХАРКІВСЬКА МУНІЦИПАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ", код ЄДРПОУ: 21186813 на користь фізичних, юридичних осіб та держави, до складу якого також входить: ВП № НОМЕР_6 з примусового виконання виконавчого листа № 640/13456/19 виданого Київським районним судом м. Харкова від 05.08.2021 про стягнення з ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ХАРКІВСЬКА МУНІЦИПАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ" на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 100 000,00 грн.

29.09.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_7. Ідентифікатор доступу для онлайн ознайомлення з ВП: НОМЕР_8.

29.09.2021 державним виконавцем, винесена постанова про арешт коштів боржника, яка в електронному вигляді направлена за допомогою АСВП до банківських установ -учасників електронного обміну.

25.10.2021 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника ВП № НОМЕР_6.

25.10.2021 державним виконавцем винесена постанова про розшук майна боржника ВП № НОМЕР_6 та направлена за допомогою АСВП до учасників електронного обміну.

Згідно відповідей ДПС про наявні зареєстровані за боржником рахунки встановлено наявність відкритих рахунків в ФМИКОЛАЇВСЬКЕ ОБЛАС АТОЩАД М.МИКОЛАЇВ, ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК", Ф-Я АТ "УКРЕКСІМБАНК", ХАРКІВ, ПАТ "МТБ БАНК", AT "УкрСиббанк", ХАРКІВ.ГРУ АТ КБ"ПРИВАТБАНК",М.ХАРКІВ, AT "КІБ", AT "УКРБУДІНВЕСТБАНК", АТ "ОТП БАНК", АТ "АЛЬФА-БАНК" У М.КИЄВІ, Акціонерний банк "Південний", ПАТ "МЕГАБАНК", Харків, АТ "ПРАВЕКС БАНК", у зв`язку з чим у ВП, яке входить до складу ЗВП НОМЕР_9, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про арешт коштів боржника, яка направлена в паперовому вигляді в електронному вигляді направлена до банківських установ.

25.10.2021 державним виконавцем направлено платіжні вимоги про наявність коштів та стан рахунків боржника до вищезазначених банків.

Згідно інформації з Реєстру прав власності на об`єкти нерухомого майна за боржникам -юридичною особою на праві власності зареєстровано нежитлову будівлю загальною площею 1257,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

22.02.2022 державним виконавцем по ВП № 66013056, яке входить до складу ЗВП НОМЕР_9 направлено доручення ВАЛКІВСЬКОМУ ВІДДІЛУ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ У БОГОДУХІВСЬКОМУ РАЙОНІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ СХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ (М. ХАРКІВ) про проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна, здійснити опис та арешт нежитлову будівлю загальною площею 1257,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

26.09.2024 року державним виконавцем у ВП № НОМЕР_6 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з вказаної постанови вбачається, що в межах зведеного виконавчого провадження, державним виконавцем направлено запити до ДФС України з метою встановлення зареєстрованих рахунків, МВС України, Реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно відповідей банківських установ AT «Сенс Банк», АТ «Укрсиббанк», АТ "ОТП БАНК", Акціонерний банк "Південний", AT "КІБ", ПАТ "МТБ БАНК", ФМИКОЛАЇВСЬКЕ ОБЛАС АТОЩАД М.МИКОЛАЇВ, ПАТ "КБ "ПІВДЕНКОМБАНК", Ф-Я AT "УКРЕКСІМБАНК", ХАРКІВ у боржника - юридичної особи наявні зареєстровані банківські рахунки.

На даний час згідно відповіді на запит державного виконавця стосовно залишку коштів на рахунках Боржника, станом на 27.08.2024 залишок коштів на рахунку у банківській установі АБ «Південний» складає - 53 535,99 грн. Згідно відповіді AT «Укрсиббанк» на запит державного виконавця в порядку ст. 62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» стосовно повідомлення інформації про наявність інших арештів та дату їх накладання на рахунки, що відкриті у банківській установі - наявні арешти інших осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. У зв`язку із відсутністю відповіді АБ «Південний», державним виконавцем 19.08.2024 повторно направлено на адресу банківської установи відповідний запит стосовно отримання інформації про залишок коштів на рахунках та про наявність інших арештів та дату їх накладання на рахунки. Згідно відповіді органу МВС України, за боржником - юридичною особою зареєстровані транспортні засоби. 17.09.2021,04.07.2022,07.08.2024 державним виконавцем згідно із ст. 36 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанови про розшук майна боржника. Згідно інформації з Реєстра прав власності на об`єкти нерухомого майна за боржником - юридичною особою на праві власності зареєстровано нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 . В ході здійснення виконавчих дій, державним виконавцем винесено 10.10.2023 постанову про опис та арешт нерухомого майна боржника, якою описано вищевказане нерухоме майно Боржника.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на зазначений об`єкт нерухомості встановлено обтяження: податкова застава на підставі акту опису майна № 401/20-40-13-13 від 30.11.2021, номер запису про обтяження - 51336344.

Згідно ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

У зв`язку з чим, державним виконавцем 18.03.2024, 20.06.2024 направлено відповідний запит до ГУ ДФС України у Харківській області щодо надання згоди на звернення стягнення щодо нерухомого майна.

25.07.2024, Відділом отримано відповідь заступника начальника ГУ ДПС у Харківській області про відсутність згоди органу ДПС у Харківській області - заставодержателя щодо реалізації об`єкту нерухомості. 19.08.2024, з метою актуальної інформації стосовно майна боржника - юридичної особи, державним виконавцем направлено запити до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, ГУ Держспоживслужби у Харківській області, ДП «Держреєстри України», Державної служби України з безпеки на транспорті.

19.08.2024 державним виконавцем здійснено вихід за місцем знаходження боржника - юридичної особи, за результатами якого складено акт про відсутність боржника за адресою. 29.08.2024 до Відділу надійшла відповідь ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області про відсутність у боржника зареєстрованих на праві власності сільськогосподарської техніки, самохідних машин та механізмів. 11.09.2024 до Відділу надійшла відповідь ДП «Держреєстри України», згідно якої ПрАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» (ЄДРПОУ 21186813) не зберігає зерно на зернових складах, підключеного до основного реєстру складських документів на зерна та зерна, прийнятого реєстраційний номер ВП НОМЕР_6 на зберігання.

04.09.2024 до Відділу надійшла відповідь АБ «Південний» згідно якої вбачається, що грошові кошти, що містяться на банківську рахунку арештовані згідно іншої постанови особи, що здійснює примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 100000 гривня (UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 0 гривня (UAH).

Виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 27.09.2027.

12.06.2023 року ОСОБА_4 з Моторно (транспортним) страховим бюро України надано відповідь № 3-01б/18953 з якої вбачається, що Моторно (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) розглянуло звернення щодо невиконання ПрАТ «СК «ХМСК» (код ЄДРПОУ 21186813) своїх зобов`язань за обов`язковим договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - внутрішні договори страхування) та повідомляє наступне.

ПрАТ «СК «ХМСК» відповідно до норм п. 51.10 ст. 51 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) втратило статус асоційованого члена МТСБУ через заборгованість до фондів МТСБУ, та відповідно до п. 52.1 ст. 52 Закону припинило членство в МТСБУ.

Відповідно до порядку повернення гарантійних внесків страховиків до фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах шляхом врегулювання страхових випадків та здійснення страхових виплат, МТСБУ було прийнято рішення розпочати повернення коштів страховику шляхом врегулювання страхових випадків за внутрішніми договорами страхування від його імені та за рахунок наявного залишку його базового гарантійного внеску.

Однак, за інформацією, отриманої з аналітичної онлайн системи «YouControl», засновниками (учасниками) ПрАТ «СК «ХМСК» прийнято рішення щодо припинення юридичної особи шляхом ліквідації з 19.04.2023р.

Враховуючи перебування ПрАТ «СК «ХМСК» у процесі припинення та керуючись п. 51.9. ст. 51 Закону: «У разі якщо стосовно страховика здійснюється процедура ліквідації та/або банкрутства, а також у разі його ліквідації зазначені кошти не підлягають поверненню», МТСБУ на разі не має правових підстав для повернення залишків коштів гарантійних внесків з Фонду захисту потерпілих шляхом врегулювання страхових випадків, оскільки стосовно ПрАТ «СК «ХМСК» здійснюється процедура ліквідації.

Законом передбачена виключна підстава для проведення МТСБУ виплати за внутрішніми договорами страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (пп. «ґ» п. 41.1 ст. 41 Закону).

Таким чином, у випадку, якщо: ПрАТ «СК «ХМСК» буде визнано у встановленому Законом порядку банкрутом або до Єдиного державного реєстру буде внесено запис про припинення ПрАТ «СК «ХМСК»; коштів та майна страховика не вистачить для задоволення зазначених вище вимог, що буде підтверджено затвердженим Господарським судом ліквідаційним балансом страховика.

МТСБУ за вказаною заявою поновить розгляд питання щодо здійснення регламентної виплати, передбаченої п.п. «г» п.41.1 ст.41 Закону.

З інформації отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, вбачається, що ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХАРКІВСЬКА МУНІЦІПАЛЬНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (ідентифікаційний код 21186813), станом на час подання даного клопотання, має статус зареєстрованої юридичної особи, не припинена, не визнана банкрутом.

Зазначені цивільно-правові відносини регулюються наступними законодавчими актами.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.ч.4, 6 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За загальними правилами, визначеними ст.ст.1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України, тягар цивільної відповідальності має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечатьзаконуі пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відповідно до ст.999 ЦК законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу до Європейського Союзу, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи щодо підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Відповідно до ст. 3 Закону Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону).

Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст.ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону, настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до вимог ст. 21 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У постанові від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Проте покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування відповідальності та сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Велика Палата вважає, що уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі виникнення деліктного зобов`язання страховик бере на себе виконання обов`язку страхувальника у межах суми страхового відшкодування.

Порядок відшкодування шкоди пов`язаний з пошкодженням транспортного засобу закріплений у ст. 29 Закону, де вказано, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити настоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного.

Відповідно до пункту 33.1.4. ст. 33 Закону невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно пунктом 35.1. ст. 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (36.1 ст. 36 Закону).

В пунктом 37.2. ст. 37 Закону вказано, що рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Так, статтею 20 вказаного Закону встановлено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ.

Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Підпунктом а пункту 41.2 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Статтею 52 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано питання припинення членства в МТСБУ, зокрема повне членство страховика в МТСБУ припиняється у разі позбавлення страховика - повного члена МТСБУ такого статусу, втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ або виключення такого страховика із членів МТСБУ. Страховик, членство якого у МТСБУ припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Специфіка правового регулювання правових відносин у сфері страхування цивільної відповідальності передбачає виплату потерпілій особі страхового відшкодування й лише у випадку недостатності страхової виплати можуть застосовуватись положення ст.1194 ЦК України.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіювача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість заподіювача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком заподіювача шкоди замість останнього. При цьому, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Позивач пред`являючи позовні вимоги до відповідача обґрунтовує це тим, що 17 вересня 2021 року Національний банк України відізвав ліцензію у Приватного акціонерного товариства «Харківська Муніципальна Страхова Компанія». 03 серпня 2021 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі - МТСБУ), виключило ПрАТ «ХМСК» з асоційованих членів Бюро. Причиною такого Рішення стала двомісячна заборгованість страховика ПрАТ «ХМСК» зі сплати гарантійного внеску до фондів МТСБУ. Позивач зазначає, що станом на 06.12.2021 року страховиком не було сплачено позивачу ОСОБА_4 у рахунок відшкодування за заподіяну відповідачами матеріальну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. На усні та письмові звернення до ПрАТ «ХМСК», останні «послались на відсутність майна та коштів, а також на відізвання ліцензії та на виключення їх з числа членів МТСБУ. У зв`язку з тим, що джерело підвищеної небезпеки, а саме ТЗ «Кобальт MSV-6.12 М» р.н. НОМЕР_1 знаходився у законному володінні ТОВ «Харків Екоресурс», а водієм, що порушив ПДР, внаслідок чого, автомобілю позивачу було заподіяно матеріальну шкоду, був працівник ТОВ «Харків Екоресурс» - ОСОБА_5 , матеріальну відповідальність за завдану шкоду повинні нести відповідачі.

Припинення членства та виключення із членів врегульовано положеннями статті 52 Закону № 1961-IV.

Зокрема, пунктом 52.1 статті 52 передбачено, що членство страховика в МТСБУ припиняється в разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ.

Пунктом 52.2 статті 52 встановлено, що виключення страховика із членів МТСБУ та/або позбавлення статусу повного члена МТСБУ здійснюється рішенням загальних зборів членів МТСБУ за поданням дирекції МТСБУ з таких підстав: а) подання страховиком заяви про припинення членства в МТСБУ або позбавлення статусу повного члена МТСБУ; б) відсутність у страховика ліцензії на обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності або її анулювання; в) припинення дії договору про співпрацю між МТСБУ та страховиком - членом МТСБУ згідно із законодавством; г) виключення страховика - члена МТСБУ з Державного реєстру страховиків (перестраховиків); ґ) неплатоспроможність (банкрутство) страховика - члена МТСБУ; д) ліквідація страховика - члена МТСБУ як юридичної особи; е) наявність заборгованості страховика - члена МТСБУ з оплати перестрахувальних платежів за договорами перестрахування, укладеними відповідно до вимог МТСБУ, понад шість місяців; є) порушення страховиком - членом МТСБУ вимог законодавства, положень Статуту МТСБУ, рішень органів управління МТСБУ або договору про співпрацю з МТСБУ.

Підстави позбавлення страховика ліцензії зазначено в розділі 7 Ліцензійних умов. Серед цих підстав, зокрема, нездійснення страховиком страхової діяльності відповідно до виданої ліцензії протягом останніх 12 місяців. Анулювання ліцензії страхової компанії згідно з пунктом 1.8 Ліцензійних умов означає заборону на здійснення страхової діяльності після її анулювання.

Відтак нездійснення страховиком страхової діяльності протягом 12 місяців є підставою для позбавлення його ліцензії на здійснення страхової діяльності, а позбавлення ліцензії з інших підстав у свою чергу є підставою для припинення страхової діяльності, що в обох випадках має наслідком виключення цього страховика зі складу членів МТСБУ (підпункт «б» пункту 52.2 статті 52 Закону № 1961-IV).

За положеннями пунктів 52.4,52.5 статті 52 цього Закону страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори міжнародного страхування.

Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Крім того, в абзаці третьому пункту 2.5 Положення про застосування Держфінпослуг заходів впливу (затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 13 листопада 2003 року № 125) прямо передбачено, що в разі призупинення або анулювання ліцензії страховика заборона на здійснення страхової діяльності не поширюється на виконання зобов`язань за вже укладеними договорами.

Таким чином, наслідком анулювання ліцензії страхової компанії буде неможливість укладення такою компанією нових договорів страхування, а також внесення змін до чинних, а не позбавлення її зобов`язань за існуючими договорами. Зобов`язання такої компанії за укладеними раніше договорами не припиняються, тобто виплати страхового відшкодування повинні проводитися в повному обсязі, у тому числі за рахунок страхових резервів.

Таким чином, у випадку нездійснення страхової діяльності, позбавлення ліцензії та/або виключення страховика зі складу МСТБУ він зобов`язаний виконати всі договірні зобов`язання з відшкодування шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільної відповідальності, укладеними до цього.

Саме такі висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022року (Справа № 201/16373/16-ц, Провадження № 14-27цс21).

Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи вироком Київського районного суду м. Харкова від 30.03.2021 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, на підставі ст. 75 КК України застосовано однорічний іспитовий строк. Цивільний позов ОСОБА_4 до ПрАТ « ХМСК», ТОВ « Харків Екоресурс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ « ХМСК» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 100 000,00 грн. Стягнуто з ТОВ «Харків Екоресурс» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13 171,22 грн. Стягнуто з ТОВ «Харків Екоресурс» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. 05.12.2021 року вказаний вирок суду набрав законної сили.

Відповідно до положень ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Суд не може погодитися з доводами позивача викладеними в позовній заяві, оскільки як вбачається з матеріалів справи на теперішній час існує рішення суду, яке не втратило законної сили та є обов`язковим до виконання. Зазначене рішення не було виконано в частині стягнення з ПрАТ «ХМСК» на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 100 000,00 грн. Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Таким чином, враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд повно та всебічно встановивши обставини справи, врахувавши та надавши оцінку їм та наданим доказам за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки пред`явлення вимог щодо відшкодування завданої майнової шкоди до відповідачів не відповідає приписам чинного законодавства.

Що стосується заяви відповідача ОСОБА_5 про стягнення з позивача понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.3ст.141 ЦПК України,при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

А відповідно до ч. 8 вказаної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат відповідачем надано до суду договір № 2/08-23 про надання правничої допомоги від 14.08.2023 року укладеного між ОСОБА_5 та Адвокатським бюро « Антона Новака», квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3148483767.1 від 15.08.2023 року виданої АТ КБ « Приват Банк» та платіжну інструкцію №@2PL839484 від 15.08.2023 видану АТ « ОТП БАНК», якими підтверджується факт перерахування та отримання грошової винагороди у сумі 20 000,00 грн., однак з вказаного договору про надання правничої допомоги неможливо встановити повний обсяг наданої адвокатом правої допомоги та її вартість, інших документів які б підтверджували вище вказана відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином не підтверджено понесення витрат, оскільки суд не має можливості визначити критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви.

Суд зазначає, що у п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) «Пронін проти України» зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12 13, 78, 79, 89, 137, 141, 264, 265, 280-284, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 , представник: ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Харків Екоресурс», ОСОБА_5 , 3-ті особи: Приватне акціонерне товариство « Харківська Муніципальна Страхова Компанія», Основ`янсько-Слобідський відділ Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Харків) про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_4 витрат на правничу допомогу- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після складання повного судового рішення відповідно до ст.268 ЦПК України - в цей же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається на офіційному порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://cz.hr.court.gov.ua

Повний текст рішення складено 28.03.2025.

Суддя: С.В. Клімова