Постанова від 26.03.2025 по справі 646/2754/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 березня 2025 року

м. Харків

справа № 646/2754/20

провадження №22-ц/818/359/25

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії Маміної О.В. Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря - Львової С.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Харківцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укртрансгаз», третя особа: Професійна спілка працівників нафтової і газової промисловості України про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2024 року, ухвалене суддею Клімовою С.В., -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, яку 24.06.2020 та 13.07.2020 уточняв, до відповідача, Акціонерного товариства «Укртрансгаз», третя особа: Професійна спілка працівників нафтової і газової промисловості України про визнання незаконним і скасування наказу відповідача за № 381-к від 30 квітня 2020 року про його звільнення, економіста І категорії філії «Оператор газотранспортної системи України» АТ «Укртрансгаз»; зобов`язати відповідача поновити його на посаді економіста І категорії в Акціонерному товаристві "Укртрансгаз" з 04 травня 2020 року відповідно до приписів 4.2 ст. 235 К3пП України та допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді економіста І категорії філії «Оператор газотранспортної системи України Акціонерного товариства «Укртрансгаз».

В обгрунтування позову зазначає, що з 01.06.2019, відповідно до наказу №319 К, працював у Східному регіоні Філії «Оператор газотранспортної системи України» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на посаді економіста першої категорії. Загальний стаж роботи в газовій промисловості України складає 18 років 08 місяців 15 днів.

Наказом №381-К від 30.04.2020, позивача звільнено з роботи з 04.05.2020 у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників АТ «Укртрансгаз», п. 1 ст. 40 КЗпП України. Крім того зазначає, що у даному наказі зазначено: 1) наказ про наступне звільнення за скороченнями чисельності і штату працівників №897 від 16.12.2019; 2) попередження про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників; 3) подання Голові первинної профспілкової організації УМГ «Харківтрансгаз» №101ВИХ-20-1763 від 09.04.2020.

Зазначає, що 16.12.2019 т.в.о. президент АТ «Укртрансгаз» Олексієнко С.О. підписав наказ №896 про заходи в зв`язку з припиненням діяльності з транспортування природного газу АТ «Укртрансгаз». Даний наказ №896 передбачає з 01.01.2020 скорочення штатних посад філій АТ «Укртрансгаз»: «Оператор газотранспортної системи України» та п`яти Управлінь Магістральних Газопровідних України. Даний наказ до позивача доведений не був, у зв`язку з чим було направлено адвокатський запит №1 від 31.01.2020, у якому було прохання надати копію наказу №896 з додатками: п.2.1 наказу «зміни до штатних розписів філії «ОГТСУ» АТ «Укртрансгаз». Даний додаток до наказу не було надано.

Також 16.12.2019р. т.в.о. Президента АТ «Укртрансгаз» С.О. Олексієнко підписав наказ №897 про скорочення чисельності та штату працівників АТ «Укртрансгаз». Даний Наказ № 897 передбачає затвердження змін до штатних розписів філій «ОГТСУ» та п`яти Управлінь Магістральних Газопроводів України та введення їх в дію з 01.01.2020р. В адвокатському запиті №1 від 31.01.2020р. було прохання надати копію наказу №897 з додатками: Додаток («зміни до штатних розписів філії «ОГТСУ» АТ «Укртрансгаз»). Даний додаток не було надано.

Наказ за № 18 від 15.01.2020, підписаний т.в.о. Президента АТ «Укртрансгаз» Олексієнко С.О., затверджує Регламент про організацію роботи Комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі при вивільненні у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників.

Т.в.о. Президента АТ «Укртрансгаз» С.О. Олексієнко 20.01.2020 р. підписав наказ №23 про організацію повідомлень працівників АТ «Укртрансгаз» про звільнення у зв?язку з скороченням чисельності і штату працівників АТ «Укртрансгаз».

02.03.2020р. ОСОБА_1 вручено письмове попередження про наступне вивільнення.

20.03.2020р. Голові Первинної профспілкової організації (ППО) філії УМГ «Харківтрансгаз» Стежкіну М.М. надійшло Подання від 19.03.202р. №2001ВИХ-20-173 від в.о. генерального директора Філії «ОГТСУ» Михалевича О.Т. про надання згоди ППО УМГ «Харківтрансгаз» на звільнення з займаної посади ОСОБА_1 . Станом на 20.01.2020р. кількість працівників філії «ОГТСУ» членів ППО апарату УМГ «Харківтрансгаз», які підлягали вивільненню, становила більше 7% від загальної кількості працюючих працівників. Згідно п.2.3. Галузевої Угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, НАК «Нафтогаз України» и Профспілкою працівників нафтової і газової промисловості України на 2012-2014 роки, чинної на даний час (далі - Галузева Угода), згоду на вивільнення такої кількості працівників має надавати президія Центральної ради Профспілки. Однак, працівники, які підлягають вивільненню, із згодою президії Центральної ради Профспілки не були ознайомлені. Взагалі не відомо чи таку згоду президія Центральної ради Профспілки надавала. При, цьому, подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Про дане подання ОСОБА_1 взагалі не було повідомлено, коли і ким дане подання було розглянуто - не відомо.

Згідно п.2.3 Галузевої Угоди ППО УМГ «Харківтрансгаз» не приймає рішення про надання, або ненадання згоди на вивільнення працівника. З метою запобігання порушення прав працівників та діючої Галузевої угоди Голова ППО УМГ «Харківтрансгаз» ОСОБА_2 на вказане подання 31.03.2020р. надіслав лист № 2101 BH-20-205 на адресу в.о. генерального директора Філії «ОГТСУ» Михалевича О.Т. про виконання п.2.3 Галузевої угоди, у якому зазначив, що станом на 20.01.2020р. кількість працівників Філії «ОГТСУ» членів ПНО апарату УМГ «Харківтрансгаз», які підлягали вивільненню, становила більше 7% від загальної кількості працюючих працівників. Згідно п.2.3. Галузевої Угоди згоду на вивільнення такої кількості працівників має надавати президія Центральної ради Профспілки, вивільнення працівників повинно бути проведено з додержанням вимог законодавства та за умови отримання згоди президії Центральної ради Профспілки, яка має бути додана до пакету документів з ознайомленням працівниками, що підлягають звільненню. Цих умов Галузевої Угоди та вимог законодавства виконано не було. З відповіді від 17.02.2022р. на адвокатський запит від Голови Професійної спілки працівників нафтової і газової промисловості України Дмитришина В.I. щодо поширення умов Галузевої угоди на відокремлений структурний підрозділ вбачається, що, оскільки дія Галузевої угоди поширюється на АТ «Укртрансгаз», який перебуває у сфері дії Сторін, що підписали Галузеву угоду, то її положення є обов`язковими для виконання у відокремлених структурних підрозділах, яким є Філія «ОГТСУ» АТ «Укртрансгаз». Протягом 2020 року до Президії Центральної ради Укрнафтогаз профспілки не надходило подання про надання згоди на вивільнення працівників, зайнятих у Філії «Оператор газотранспортної системи України» АТ «Укргрансгаз».

Позивач зазначає, що його звільнення відбулося без виконання умов Регламенту щодо визначення переважного права на залишення на роботі та без подання та прийняття рішення відповідною профспілковою організацією, щодо надання чи ненадання згоди на розірвання трудового договору, чим було порушено вимоги ст. 43 КЗпП та ст. 39 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Також, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Відповідачем пропонувалася робота на момент попередження і звільнення, але цей перелік посад був вибірковий і неповний, і позивачу не були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які були і з`явилися на підприємстві протягом цього періоду. На вимогу надати повний перелік посад, які відповідають його спеціальності та кваліфікації в межах м. Харкова, позивачу не було надано.

Рішеням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування апеляційної скарги, окрім обставин викладених у позовній заяві, з урахуванням останніх уточнень до неї, зазначає, що 18 жовтня 2023 року на виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем було надано суду інформацію, з якої вбачається що з відокремленого підрозділу АТ «Укртрансгаз» - філії «Оператор газотранспортної системи України» у : 2020 році звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України більше 7% працюючих, що відповідно до вимог Галузевої угоди потребує згоди Президії Центральної ради Укрнафтогазпрофспілки, якої немає.

Положення Галузевої угоди є обов?язковими для сторін, що її уклали - ст. 629 ЦК України.

Крім того, третьою особою, стороною Галузевої угоди, було надано пояснення, щодо обов?язковості положень Галузевої угоди для виконання у відокремлених структурних підрозділах, яким є Філія «ОГТСУ» АТ «Укртрансгаз».

Також зазначає, що його клопотання про виклик в якості свідка Голови первинної профспілкової організації Стежкіна було безпідставно судом залишено без задоволення.

За таких обставин вважає своє звільнення незаконним, у зв?язку з чим підлягає поновленню на роботі.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін посилаючись на те, що ним було повністю виконано вимоги діючого законодавства України при розірванні із позивачем трудового договору на підставі вимог п.1 ст.40 КЗпП України.

Вважає посилання позивача на п.2.3 Галузевої угоди безпідставними, оскільки звільнення працюючих становить менше 5% працівників підприємства та свідчить про відсутність масового скорочення штату.

Заява позивача про виклик свідка ОСОБА_2 подана з порушенням вимог ст.91 ЦПК України, оскільки не містить місце проживання (перебування) свідка.

Крім того, даний свідок може надати показання лише в межах апарату (не філії) УМГ «Харківтрансгаз» та не може надати інформацію про кількість звільнених осіб в межах підприємства (юридичної особи) АТ «Укртрансгаз».

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст.ст.13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач дотримався вищевказаних норм законодавства, що регулюють порядок вивільнення працівників і на підприємстві, дійсно мало місце зміна в організації виробництва і праці у вигляді скорочення штату працівників, а тому звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог закону.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно частини 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст.15ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Судовим розглядом встановлено та підтвержується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 , економіста 1 категорії відділу планування та звітності філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз», за його заявою, з 01 червня 2019 року переведено на посаду економіста 1 категорії східного сектору планування та звітності управління планування та звітності філії «Оператор газотранспортної системи України» Акціонерного товариства «Укртрансгаз», що підтверджується витягом з наказу АТ «Укртрансгаз» за № 319-к від 30.05.2019 (а.с.3 т.1).

Наказом філії «Оператор газотранспортної системи України» АТ «Укртрансгаз» за № 381-к від 30.04.2020, ОСОБА_1 економіста 1 категорії східного сектору планування та звітності управління планування та звітності, 04.05.2020 було звільнено у зв`язку із скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України.

У позовній заяві, які на підставу позову ОСОБА_1 посилається на те, що його звільнення відбулося без виконання умов Регламенту щодо визначення переважного права на залишення на роботі та без подання та прийняття рішення відповідною профспілковою організацією, щодо надання чи ненадання згоди на розірвання трудового договору, чим було порушено вимоги ст. 43 КЗпП та ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Звертає увагу на те, що оскільки у 2020 році відповідачем було звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України більше 7% працюючих, тому на його звільнення потрібна згода Президії Центральної ради Укрнафтогазпрофспілки, пердбаченої Положенням Галузевої угоди, якої немає.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудове законодавство України передбачає єдині загальні підстави припинення трудового договору (ст. 36 КЗпП).

При звільненні працівника в трудову книжку повинні вноситися записи про причини (підстави) звільнення відповідно до формулювання їх у законодавстві і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Всі підстави припинення трудового договору можна класифікувати в залежності від двох критеріїв: 1) виду юридичного факту, який є причиною припинення; 2) волевиявлення яких саме суб`єктів спричинило припинення трудового договору.

За першим критерієм розрізняється припинення трудового договору в зв`язку з певними подіями (закінчення строку договору, смерть працівника), а за другим - у зв`язку з певними юридичними діями: взаємне волевиявлення сторін; ініціатива працівника; ініціатива власника або уповноваженого ним органу; ініціатива третіх осіб, які не є стороною трудового договору; порушення правил прийому на роботу.

Таким чином, припинення трудових відносин має виражатись у певній юридичній формі.

Отже, факт існування між заявником та роботодавцем трудових правовідносин обумовлює існування спору про право продовження трудового договору чи його розірвання.

Відповідно до положень п.4) частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38,39), з ініціативи роботодавця (статті 40,41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

У статті 40 КЗпП України (тут і надалі в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) наведені підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця

Так, пунктом 1 частини 1 вказаної статті передбачено, що трудовий договір,укладений наневизначений строк,а такожстроковий трудовийдоговір дозакінчення строкуйого чинностіможуть бутирозірвані роботодавцемлише увипадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини другої статті40КЗпПзвільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до положень частин 1-3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до Пленуму Верховного Суду України в п.19 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержані власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази змін в організації виробництва і праці, того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 вказано, що:

«оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті49-2КЗпПроботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зроблено висновок, що:

«за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті49-2КЗпПвбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті49-2КЗпПроботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року у справі № 525/983/21 (провадження № 61-5659св22) вказано, що:

«однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті49-2КЗпПУкраїни щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 742/1209/18 (провадження № 61-1464св19) зазначено, що:

«за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті49-2КЗпПвбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків»;

«розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті40КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті42КЗпПпри скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 липня 2021 року в справі № 756/7222/18 (провадження № 61-5634св21) зазначено, що: «Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті49-2КЗпПУкраїни щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював, тобто всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник. Системний аналіз наведених положеньКЗпПУкраїни дає підстави для висновку, що при звільненні працівників у зв`язку із скороченням чисельності чи штату працівників роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, чия посада ліквідується (скорочується), усі вакантні на день звільнення на підприємстві посади за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, у тому числі і у новостворених підрозділах».

Стаття 43 КЗпП України встановлює, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодоювиборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у 15-денний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах визначених строків. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в 3-денний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Матеріалами справи свідчать, що Наказом АТ «Укртрансгаз» за №896 від 16 грудня 2019 року, у зв`язку з припиненням діяльності з транспортування природного газу АТ «Укртрансгаз», прийнято рішення з 01 січня 2020 року скоротити штатні посади філій АТ «Укртрансгаз», зокрема «Оператор газотранспортної системи України» (т.І, а.с.7).

На виконання наказів АТ «Укртрансгаз» за № 896 від 16.12.2019 «Про заходи у зв`язку з припиненням діяльності з транспортування природного газу АТ «Укртрансгаз» та від 31 липня 2017 року № 507 Про формування штатних розписів та внесення змін до них (зі змінами та доповненнями) у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 №840 Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи, на виконання Статуту проекту Відокремлення діяльності з транспортування природного газу, затвердженого рішенням засідання правління публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії Нафтогаз України від 18.10.2018 №554 та рішенням акціонера AT Укртрансгаз від 18.10.2018 №215, наказом АТ «Укртрансгаз» за №897 від 16 грудня 2019 року затверджені зміни до штатних розписів працівників філії «Оператор газотранспортної системи України АТ «Укртрансгаз» (додаток 1), які вводяться в дію з 01 січня 2020 року, зокрема економіста 1 категорії (т.І, а.с.9, 43).

Згідно до наказу АТ «Укртрансгаз» від 15 січня 2020 року №18 затверджено Регламент про організацію робот комісії АТ «Укртрансгаз» з визначенням переважного права працівників на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку з скороченням чисельності або штату працівників, Додаток до вказаного наказу Регламент про організацію роботи комісії АТ «Укртрансгаз» додається (т.І, 11, 12-13).

Згідно наказу АТ «Укртрансгаз» від 20 січня 2020 року №24 «Про внесення змін до Регламенту з поряду призначення працівників на вакантні посади АТ «Укртрансгаз»» зобов?язано:

В.о. генерального директора філії "Оператор ГТС України" Рудку В.в., директору філії "УМГ "Харківтрансгаз" Слесарю П.Ф., директору філії "УМГ "Черкаситрансгаз" Марієнку Р.П., директору філії "УМГ "Київтранстаз" Василенку Ю.Л., в.о. директора філії "УМГ "Львівтрансгаз" Максимчуку Б.М., директору філії "УМГ "Прикарпаттрансгаз" ОСОБА_3 , начальникам лінійних виробничих управлінь магістральних газопроводів філії "Оператор ГТС України", забезпечити до «24» січня 2020 року:

письмове попередження працівників підпорядкованих підрозділів, що підлягають звільненню на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв?язку з скороченням чисельності і штату працівників АТ "Укртрансгаз" (ч.1 ст. 492 К3П України);

подання інформації про заплановане масове вивільнення працівників у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці (за формою N? 4-ПН) до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві, районі, місті, районі у місті за місцем реєстрації відокремленого підрозділу як платника єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування (т.І, а.с.14).

З метою виконання наказу AT «Укртрансгаз» від 16 грудня 2019 року №897 «Про скорочення чисельності і штату працівників AT «Укртрансгаз», наказом АТ «Укртрансгаз» винесено наказ за №23 від 20 січня 2020 року «Про організацію повідомлень працівників АТ «Укртрансгаз» про звільнення у зв`язку з скороченням чисельності і штату працівників АТ «Укртрансгаз»», відповідно до якого наказано В.о. генерального директора філії "Оператор ГТС України" Рудку В.В., директору філії "УМГ "Харківтрансгаз" ОСОБА_4 , директору філії "УМГ "Черкаситрансгаз" ОСОБА_5 , директору філії "УМГ "Київтранстаз" Василенку Ю.Л., в.о. директора філії "УМГ "Львівтрансгаз" ОСОБА_6 , директору філії "УМГ "Прикарпаттранстаз" ОСОБА_3 , начальникам лінійних виробничих управлінь магістральних газопроводів філії "Оператор ГТС України", забезпечити до «24» січня 2020 року:

письмове попередження працівників підпорядкованих підрозділів, що підлягають звільненню на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв?язку з скороченням чисельності і штату працівників АТ "Укртрансгаз" (9.1 ст. 492 КЗпП України);

подання інформації про заплановане масове вивільнення працівників у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці (за формою N? 4-ПН) до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві, районі, місті, районі у місті за місцем реєстрації відокремленого підрозділу як платника єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування (т.І, а.с.14).

З попередження про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників, ОСОБА_7 , у зв`язку зі скороченням штату працівників, вбачається, що 02 березня 2020 року ОСОБА_7 було попереджено про наступне звільнення відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв?язку із скороченням з 01 січня 2020 року посади «Економіст 1 категорії» структурного підрозділу «Філія «Оператор газотранспортної системи України», Апарат, Управління планування та звітності, Східний сектор планування та звітності» Акціонерного товариства «Укртрансгаз», після закінчення двомісячного терміну з дня ознайомлення з цим попередженням.

Одночасно ОСОБА_7 було запропоновано вакантні посади згідно з переліком вакантних посад АТ «Укртрансгаз» станом на дату попередження за відповідною професією чи спеціальністю, з урахуванням кваліфікаційного рівня, зазначеного у кваліфікаційних вимогах, передбачених посадовими (робочими) інструкціями, відповідно до вимог ст. 49-2 КЗпП України, від яких позивач відмовився, що підтвердив особистим підписом від 02.03.2020.

Також, зазначено, що у разі виникнення підходящих за кваліфікацією вакансій до закінчення терміну попередження, вони також будуть запропоновані ОСОБА_7 (т.І, а.с.44).

Як вбачається з довідки АТ «Укртрансгаз» (додаткові вакантні посади) станом на 06 березня 2020 року ОСОБА_7 був ознайомлений із переліком додаткових вакантних посад. Прийняв пропозицію зайняти посаду провідного економіста Управління планування та бюджету (т.І, а.с.45).

06 березня 202 року ОСОБА_7 звернувся із заявою до Комісії з визначення переважного права на залишення працівників на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці про розгляд його кандидатури для призначення на вакантну посаду (т.І, а.с.46).

Згідно Витягу з протоколу засіданні комісії з визначення переважного права на залишення працівників на роботі при вивільненні працівників у зв?язку із змінами в організації виробництва і праці від 10 березня 2020 року було ухвалено визначити, в тому числі ОСОБА_1 переважне право на залишення на роботі (т.І, а.с.47).

У подальшому, як вбачається із заяви від 16 березня 2020 року ОСОБА_1 відмовився від запропонованої йому посади у зв?язку із «незадоволенням запропонованим окладом» (т.І, а.с.48).

Відповідно до письмових заяв, ОСОБА_1 звернувся до директора філії або директору за напрямом діяльності АТ «Укртрансгаз» про надання дозволу у період з 20 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року та з 21 квітня 2020 року по 24 квітня 2020 року у зв`язку з профілактикою поширення гострих респіраторних вірусних інфекцій та коронавірусу, виконувати свої трудові обов`язки за місцем проживання, які були задоволені, що підтверджується наказами Філії «Оператор газотранспортної системи України» за № 272-к від 28 березня 2020 року та за №362-к від 16 квітня 2020 року (т.І, а.с.49, 150, 154).

З переписки, вбачається, що в період з 20 березня 2020 року по 24 березня 2020 року на електрону пошту ОСОБА_1 надходили пропозиції з Філії «Оператор газотранспортної системи України» про ознайомлення з переліком актуальних вакантних посад, з проханням повідомити, чи приймає він пропозицію зайняти одну із вакантних посад, яку саме, чи відмовляється від запропонованих вакацій. На зазначені пропозиції позивач не відповів.

Таким чином, з викладеного вбачається, що позивачу були надані відповідачем пропозиції на вакантні посади в межах підприємства АТ «Укртрансгаз» у різних його філіях, Харківський, Київській, Львівській, тобто поза межами місця роботи, де була скорочена його посада.

Відповідно до п.п.2.1, 2.3 Галузевої Угоди, яка зареєстрована Міністерством Соціальної політики України від 18 січня 2012 року, роботодавці разом з відповідними профспілковими органами розробляють і впроваджують заходи щодо запобігання на Підприємствах, незалежно від форм власності та господарювання, масових звільнень працюючих (більше 5% загальної численності працівників протягом календарного року) з ініціативи адміністрації.

У разі вивільнення працюючих:

- до 5 відсотків загальної чисельності працюючих згоду на звільнення надає виборний орган первинної профспілкової організації;

- від 5 до 7 відсотків загальної чисельності, крім додержання загального порядку, можливе лише за згодою відповідного вищестоящого органу президії обласної ради Профспілки, обкому, міськкому, об`єднаних профкомів, рад голів профкомів Підприємств Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та ін.)

- 7 і більше відсотків, крім додержання загального порядку, - за згодою президії Центральної ради Профспілки.

У подальшому 10 квітня 2020 року АТ «Укртрансгаз» Філії «Оператор газотранспортної системи України» на ім`я голови Первинної профспілкової організації філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» АТ «Укртрансгаз» Стежкіну М.М. направлене подання за №11 від 10 квітня 2020 року про погодження розірвання трудового договору з ОСОБА_1 (т.І, а.с.50).

Згідно відповіді Первинної профспілкової організації апарату управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» «Про погодження розірвання трудового договору» повідомлено, що відповідно до Галузевої угоди, вимог якої повинні дотримуватись сторони, що її підписали, а саме п.2.3 У разі вивільнення працюючих 7 і більше відсотків відбувається за згодою президії Центральної ради Профспілки. Згідно консультацій адміністрації і профспілки на початок року кількість працюючих Філії «ОГТСУ», членів ППО апарату УМГ «Харківтрансгаз» - 63 особи, на момент подання взагалі 12 працівників. Тобто умови підпадають під дію вказаного пункту Галузевої угоди (т.І, а.с.54).

Між тим, на думку колегії суддів відсоток вивільнення необхідно визначати виходячи із кількості працюючих на АТ «Укртрансгаз», а не у філії «Оператор газотранспортної системи України».

Як вбачається зі службової записки начальника департаменту з управління персоналом АТ «Укртрансгаз» від 19 вересня 2023 року облікова численність працівників АТ «Укртрансгаз» станом на станом на 01 січня 2020 року по АТ «Укртрансгаз» складає 7240. Облікова чисельність працівників АТ «Укртрансгаз» звільнених за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату за період з 01 січня 2020 року по 04 травня 2020 року складає 167 осіб, що становить менш ніж 5% та свідчить про відсутність масового скорочення штату та вимагає згоду на звільнення виборний орган первинної профспілкової організації апарату управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз», а не додаткової згоди Президії Центральної ради профспілки працівників нафтової та газової промисловості України, на що наполягав позивач у своєму позові (т.ІV, а.с.53 на звороті).

Крім того, як свідчать матеріали справи на відповідь Первинної профспілкової організації апарату управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз», 06 травня 2020 року листом в.о. генерального директора АТ «Укртрансгаз» Михалевич О.Т. було направлено листа Голові ППО апарату УМГ «Харківтрансгаз» Стежкіна М.М., яким повідомлено про те, що дійсно, Галузева угода поширюється на АТ «Укртрансгаз» (далі -Товариство) і передбачає звернення Товариства до президії Центральної ради Укрнафтогазпрофспілки 3а згодою звільнення працівників у зв?язку з скороченням штату у разі звільнення працюючих на рівні 7 і більше відсотків працівників Товариства. Враховуючи, що станом на 01 січня 2020 року в Товаристві налічувалося 7296 чол., з них станом на 31 березня 2020 року було звільнено за п.1 ст.40 КЗпП України у зв?язку з скороченням штату 110 чол., а також те, що до кінця поточного року передбачається звільнення за цією підставою додатково ще 200-300 чол., то кількість звільнених працівників Товариства протягом календарного року становитиме не більше 5%. За таких умов звільнення працівників у зв?язку з скороченням штату не вимагає згоди від президії Центральної ради Укрнафтогазпрофспілки (т.І, а.с.55).

Частинами 2, 4 статті 43 КЗпП України передбачено, що у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Разом з тим, матеріали справи не містять відповіді Первинної профспілкової організації апарату управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» з приводу листа (подання) в.о. генерального директора АТ «Укртрансгаз» Михалевич О.Т. від 06 травня 2020 року. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Вказане погоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 грудня 2021 року по справі за №646/2661/20.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки п.1.1 Галузевої угоди, якою передбачено, що: «угоду укладено з метою регулювання та удосконалення виробничих, трудових і соціально-економічних відносин на підприємствах, в організаціях, їх об?єднаннях і акціонерних товариствах (в тому числі відокремлених структурних підрозділах), що входять до сфери управління Міненерговугілля та Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» і відносяться до Профспілки працівників нафтової і газової промисловості України (далі - Підприємства), а також об?єднання зусиль Міненерговугілля, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та Профспілки для підвищення ефективності роботи Підприємств та посилення соціального захисту працівників».

Вважає, що із змісту цього пункту вбачається, що визначаючи відсоток вивільнених працівників необхідно виходити не із кількості працівників всього підприємства, а від кількості працівників, що працюють у структурному підрозділі-філії.

Між тим, такі доводи грунтуються на помилковому розумінні змісту вказаного пункту Галузевої угоди.

Суд першої інстанції надав належну оцінку зазначеним обставинам та вірно виходив з того, що мало місце вивільнення менше 5% працівників АТ «Укртрансгаз», тому підприємство вірно запитувало згоду на звільнення позивача у Первинної профспілкової організації апарату управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз».

Крім того, позивач звертає увагу на те, що із п.1.2 наказу АТ «Укртрансгаз» від 20 січня 2020 року №23 (т.І, а.с.14) вбачається, що підприємством було заплановано саме масове вивільнення працівників.

Між тим, оскільки фактично вивільнення працівників не мало масовий характер, не перевищувало 5% працюючих, тому такі доводи не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідачем виконано вимоги частини 2 ст.40, ст. 42, частини 3 ст.492КЗпП України запропонувано позивачу наявну на підприємстві роботу, тобто всі вакансії які існують на цьому підприємстві та на які міг претендувати позивач, за весь період з моменту попередження та до моменту звільнення, від яких позивач відмовився, дотримано вимоги ст.43 КЗпП України щодо звільнення працюючих у зв`язку з скороченням штату, дотримано дотримано вимоги Галузевої Угоди колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, яке ухвалено з дотримання вимог закону.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

Ю.М. Мальований