Повістка

від 27.03.2025 по справі 604/773/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 604/773/24Головуючий у 1-й інстанції Провадження № 22-з/4817/18/25 Доповідач - Гірський Б.О.Категорія -

Д О Д А Д К О В А П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Гірського Б.О.

cуддів - Храпак Н.М., Хоми М.В.

за участю секретаря - Дідух М.Є.,

у відсутності сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлкіна Аркадія Давидовича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі №604/773/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року і додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року та за апеляційними скаргами Фермерського господарства «Золотий жайвір» та ОСОБА_1 на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року в справі за позовом Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання договору оренди землі поновленим, -

В С Т А Н О В И В :

В червні 2024 року Фермерське господарство «Золотий жайвір» (далі - ФГ «Золотий жайвір») звернулось до суду із вказаним позовом.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року позов задоволено частково.

Визнано договір оренди землі, укладений між Фермерським господарством «Золотий жайвір» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 2,7803 га, кадастровий номер 6124610500:01:002:0141, поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором оренди землі №094 від 07 червня 2017 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Золотий жайвір» сплачену суму судового збору в розмірі 3028 грн.

Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року заяву представника ФГ «Золотий жайвір» адвоката Покотила Ю.В. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ «Золотий жайвір» понесені витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 5000 грн..

Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бєлкіна О.Д. про встановлення розміру судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ФГ «Золотий жайвір» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 5000 грн..

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року та додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року задоволено.

Рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року та додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2024 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову Фермерського господарства «Золотий жайвір» до ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі і визнання договору оренди землі поновленим та заяви представника Фермерського господарства «Золотий жайвір» про стягнення понесених витрат на оплату правничої допомоги.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Золотий жайвір» на додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року задоволено.

Додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02 грудня 2024 року скасовано, а заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бєлкіна О.Д. про стягнення судових витрат повернуто без розгляду.

Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 30 травня 2024 року у даній справі.

06 березня 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бєлкін А.Д. через систему "Електронний Суд" звернувся із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ФГ Золотий жайвір в користь ОСОБА_1 4542 грн. судового збору та 10 000 грн. понесених витрат на правничу допомогу, у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

20 березня 2025 року представник позивача адвокат Покотило Ю.В. через підсистему "Електронний суд" подав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Вважає, що заявлений розмір судових витрат у розмірі 10 000 грн. є неспівмірним із обсягом наданих послуг та складністю справи.

Зазначає, що стороною відповідача заявлено до стягнення судові витрати, які істотно перевищують розмір судових витрат, розрахунок яких було наведено у першій заяві по суті.

Звертає увагу на те, що згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру, гонорар адвокату Бєлкіну А.Д. було сплачено Леськів І.М., у той час як правова допомога у справі надавалась ОСОБА_1 ..

Від представника відповідача - адвоката Бєлкіна А.Д. та представника позивача - адвоката Покотила Ю.В. надійшли заяви про слухання справи без їхньої участі.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України.

Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно відтого,чи їхуже фактичносплачено стороною/третьоюособою,чи тількимає бутисплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, представником відповідача надано: копію Договору №12 про надання правової допомоги від 27 червня 2024 року, копію Додаткової угоди №2 від 17.12.2024 року до договору №12 від 27.06.2024 року, копію Довіреності від 05.07.2024 року, копію Акту №2 здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг по договору №12 від 27.06.2024 року, копію квитанції до прибуткового касового ордера №2/25 від 05 березня 2025 року, опис вкладення від 06.03.2025 року, на підтвердження надіслання заяви та додатків до неї на адресу відповідача.

Так, згідно копії Довіреності від 05.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 уповноважила повірену Леськів І.М., зокрема, на представлення її інтересів незалежними адвокатами та надала право ведення від її імені всіх процедурних питань в усіх установах та організація.

Згідно копії Додаткової угоди №2 від 17.12.2024 року до договору №12 від 27.06.2024 року, адвокат Бєлкін А.Д. та клієнт ОСОБА_1 , в особі представника Леськів І.М. узгодили, зокрема, що вартість послуг адвоката в суді апеляційної інстанції у справі №604/773/24 складає 10 000 грн..

Відповідно до Акту №2 здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг по договору №12 від 27.06.2024 року, адвокатом виконано роботи та надані наступні послуги по справі №604/773/24 в Тернопільському апеляційному суді: 1) юридичний аналіз правовідносин сторін та формування правової позиції відповідача на стадії апеляційного провадження; 2) консультації з питань цивільного, цивільно-процесуального, земельного законодавства; 3) складення апеляційних скарг, доповнення апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення від 02.12.2024 року; 4)участь у судовому засіданні 04 березня 2025 року.

Так, судові витрати відповідача на професійну правничу (правову) допомогу у суді апеляційної інстанції підтверджені належними та допустимими доказами.

Під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.

У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Дослідивши заяву представника відповідача про розподіл судових витрат, додані до неї документи, беручи до уваги заперечення представника позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення та вирішуючи чи є розмір витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу обґрунтованим і пропорційним до предмета спору в цій справі, колегія суддів вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн. не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неминучих, а також не відповідають обсягу наданих правничих послуг під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі та складність даної справи, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом відповідача послуг при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, час розгляду справи в судовому засіданні, та виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що відшкодуванню на користь ОСОБА_1 підлягають витрати на правову допомогу у розмірі 6000 грн..

Крім цього, з урахуванням результату вирішення справи, внаслідок апеляційного перегляду, з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542 грн..

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бєлкіна Аркадія Давидовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову, якою стягнути з Фермерського господарства Золотий жайвір (вул. Запорізька, 11 м. Волочиськ Хмельницька область, код ЄДРПОУ 35578504) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) 6 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених за розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Фермерського господарства Золотий жайвір (вул. Запорізька, 11 м. Волочиськ Хмельницька область, код ЄДРПОУ 35578504) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542 грн..

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 березня 2025 року.

Головуючий: Гірський Б.О.

Судді: Храпак Н.М.

Хома М.В.