Ухвала

від 28.03.2025 по справі 905/287/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

28.03.2025 Справа №905/287/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавел Україна» (01014, м.Київ, вул.Бойчука Михайла, буд.41-Б, приміщення 2020, код ЄДРПОУ 44852838)

до боржника: Державного підприємства «Мирноградвугілля» (85323, Донецька обл., м.Мирноград, вул.Соборна, буд. 1, код ЄДРПОУ 32087941)

про видачу судового наказу в порядку наказного провадження

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Донецької області надійшла заява б/н від 21.03.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавел Україна», м.Київ про видачу судового наказу про стягнення з боржника, Державного підприємства «Мирноградвугілля», м.Мирноград заборгованості за договором постачання №59ВК за результатами відкритих торгів з особливостями UA-2023-10-11-009128-а від 07.11.2023 (а саме за видатковою накладною №36 від 18.12.2023) у розмірі 237271,50 грн, з яких: з яких: 173378,23 грн основна заборгованість, 31208,08 грн пеня, 12136,48 грн штраф, 16580,63 грн інфляційні втрати, 3968,08 грн 3% річних.

Розглянувши подану заяву та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Ці приписи законодавства є спеціальними, які підлягають безумовному врахуванню як учасниками справи, так і судом, для цілей визначення порядку правового регулювання при здійсненні стягнення на підставі судового наказу.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мавел Україна» (постачальник) та Державним підприємством «Мирноградвугілля» (покупець) було укладено договір постачання №59ВК за результатами відкритих торгів з особливостями UA-2023-10-11-009128-a від 07.11.2023, згідно із п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов`язується поставити покупцю: кам`яну сіль за кодом CPV за ДК 021:2015-14410000-8 (сіль технічна) (надалі товар), а покупець прийняти товар й оплатити його на умовах, обговорених у цьому договорі та згідно виставлених рахунків та накладних.

Відповідно до п.2.1. договору, сума договору складає 697980,00 грн, у т.ч. ПДВ 116330,00грн.

За змістом п. 3.1. договору постачання продукції здійснюється транспортом постачальника на умовах DDP склад Покупця, ДП «Мирноградвугілля» пр.Миру, 2, п.Новоекономічне, Покровського району, Донецької області, 85322.

Право власності на продукцію, обговорену в цьому договорі, переходить до покупця з моменту передачі продукції, про що робиться відповідний напис на товаросупроводжувальних документах (п. 3.2. договору).

Згідно п. 3.3. договору оплата за узгоджену партію товару здійснюється за фактом постачання товару та за умови наявності відповідного фінансування протягом 180 календарних днів з моменту отримання товару (п. 3.3. договору).

За умовами передачі продукції, визначеними у п. 3.5. договору, постачальник повинен передати покупцю: рахунок-фактуру, видаткову накладну та товарно-транспортну накладну.

На підтвердження наявності заборгованості боржника заявником долучено до матеріалів заяви видаткову накладну №36 від 18.12.2023 на суму 173378,23 грн з ПДВ (сіль технічна, кіл-сть 24,84 т), рахунок на оплату №34 від 18.12.2023 на суму 173378,23 грн з ПДВ, товарно-транспортну накладну №12/21 від 17.12.2023 на обсяг товару масою 24840 кг. Видаткова накладна №36 від 18.12.2023 та товарно-транспортна накладна №12/21 від 17.12.2023 підписані представниками заявника та боржника.

Відповідно до матеріалів розглядуваної заяви стягувачем на суму заборгованості, в порядку ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, заявником нараховано, зокрема, 3% річних в сумі 3968,08 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з долученого до заяви розрахунку, заявником нараховано 3 % річних у розмірі 3968,08 грн на суму 173378,23 грн основного боргу за період з 16.06.2024 до 21.03.2025.

Водночас, умовами договору № 59ВК від 07.11.2023 передбачено, що оплата за узгоджену партію товару здійснюється за фактом постачання товару та за умови наявності відповідного фінансування протягом 180 календарних днів з моменту отримання товару.

Видаткова накладна № 36 датована 18.12.2023, а тому згідно умов договору останнім днем оплати за поставлений товар є 15.06.2024 (субота - вихідний день).

Згідно з ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Однак, заявником не було враховано вищенаведені положення законодавства, а тому заявником допущено помилку при розрахунку 3% річних у зв`язку з тим, що ним визначено період прострочення грошового зобов`язання з 16.06.2024, а не з 18.06.2024 (останній день оплати переноситься на понеділок 17.06.2024 включно).

У зв`язку з наведеним, сума 3 % річних за період з 18.06.2024 до 21.03.2025 складає 3939,65 грн, що на 28,43 грн менше заявленої.

Приписами п.8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Виходячи з викладеного, суд відмовляє у видачі судового наказу в частині 3% річних в розмірі 28,43 грн, на підставі п.8 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, заявником заявлено до стягнення з боржника пеню у розмірі 31208,08 грн та штраф 7% у розмірі 12136,48 грн.

В обґрунтування нарахування та стягнення означених сум пені та штрафу заявник посилається на п. 5.4. договору № 59ВК від 07.11.2023, за змістом якого у випадку порушення своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно ст. 231 ГКУ.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливе за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Надаючи аналіз статті 231 Господарського кодексу України в цілому, Велика палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 по справі № 904/4156/18 зазначила, що частина друга статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні (пункт 6.25).

Тобто, передбачені абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що штрафні санкції передбачені абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються лише за порушення негрошових зобов`язань, а в даному випадку позивач нараховує штрафні санкції за порушення строків оплати, тобто за порушення грошового зобов`язання, водночас договором № 59ВК від 07.11.2023 не передбачено нарахування пені та штрафу за невиконання грошового зобов`язання, суд відмовляє у видачі судового наказу в частині стягнення пені у розмірі 31208,08 грн та штрафу у розмірі 12136,48 грн.

Відповідно до частини 3 статті 152 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити заявнику у видачі судового наказу в частині стягнення пені у розмірі 31208,08 грн, штрафу у розмірі 12136,48 грн, 3% річних в розмірі 28,43 грн, в іншій частині заява про видачу наказу підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статтями 12, 147, 148, 152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви б/н від 21.03.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавел Україна», м.Київ про видачу судового наказу про стягнення з боржника, Державного підприємства «Мирноградвугілля», м.Мирноград заборгованості за договором постачання №59ВК за результатами відкритих торгів з особливостями UA-2023-10-11-009128-а від 07.11.2023 в частині стягнення 3% річних у розмірі 28,43 грн, пені у розмірі 31208,08 грн та штрафу у розмірі 12136,48 грн відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 28.03.2025.

Суддя Г.Є. Курило