Ухвала

від 27.03.2025 по справі 910/3708/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

27.03.2025Справа № 910/3708/25За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон"

до Alma K S.R.L

про зобов`язання припинити дії, які порушують право, та зобов`язання вчинити дії

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Alma K S.R.L про зобов`язання припинити дії, які порушують право, та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором дистрибуції № б/н від 14.08.2022.

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон", здійснювати ввезення, розповсюдження та реалізацію на території України продукції виробництва Alma K S.R.L без письмової згоди позивача; заборонити відповідачу здійснювати прямий або не прямий продаж продукції виробництва Alma K S.R.L на території України будь-яким особам, окрім позивача; витребувати у митних органів України інформацію про осіб, які здійснювали ввезення продукції виробництва Alma K S.R.L на територію України протягом останніх 12 місяців.

Заява мотивована тим, що позивач на підставі дистриб`юторського договору від 14.08.2022 має виключне право на імпорт та розповсюдження продукції виробництва Alma K на території України. Однак, відповідач порушив умови договору та постачає свою продукцію на територію України третім особам, без згоди позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Одним із заходів забезпечення позову, який Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон" просить застосувати, визначено - витребування у митних органів України інформацію про осіб, які здійснювали ввезення продукції виробництва Alma K S.R.L на територію України протягом останніх 12 місяців.

Суд відзначає, що згідно ст. 136 ГПК України заходи забезпечення позову вживаються судом, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд не вбачає, що витребування доказів у митних органів може вплинути на ефективність захисту прав та інтересів позивача чи будь-яким чином вплинути на виконання рішення у даній справі.

Отже, визначений позивачем спосіб забезпечення позову не є ефективним та жодним чином не впливає на виконання рішення у даній справі і ніяким чином не співвідноситься з заявленим позовом.

Позивач також просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон", здійснювати ввезення, розповсюдження та реалізацію на території України продукції виробництва Alma K S.R.L без письмової згоди позивача; заборонити відповідачу здійснювати прямий або не прямий продаж продукції виробництва Alma K S.R.L на території України будь-яким особам, окрім позивача.

Відповідно до ч. 11. ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Звернувшись з позовом у справі № 910/3807/25 позивач просить:

- зобов`язати Alma K S.R.L припинити порушення ексклюзивного права Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон" здійснювати продаж на території України товарів виробництва Alma K S.R.L шляхом припинення реалізації на території України товарів виробництва Alma K S.R.L, будь-кому крім Товариства з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон";

- зобов`язати Alma K S.R.L здійснювати продаж на території України продукції виробництва Alma K S.R.L тільки Товариству з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон".

Отже, заявлені позивачем заходи забезпечення позову за своїм змістом є тотожними заявленим у даній справі позовним вимогам, при цьому спір не вирішується по суті.

Крім того, позивачем не додано докази, які підтверджують вчинення відповідачем будь-яких умисних дій, спрямованих на не виконання рішення суду та й не зазначено про вчинення відповідачем будь-яких конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення у даній справі.

Суд відзначає, що забезпечення позову покликане убезпечити заявника від недобросовісних дій відповідача, проте, позивач не надав суду жодних доказів в підтвердження вчинення відповідачем дій, з метою уникнення виконання рішення в даній справі, за умови задоволення позовних вимог.

Крім того, як уже було зазначено вище, позивач просить застосувати заходи забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними заявленим позовним вимогам, і спір при цьому не вирішується по суті, що прямо суперечить приписам ст. 137 ГПК України. Також, витребування доказів у митних органів ніяким чином не може вплинути на ефективність судового захисту та виконання рішення у даній справі.

Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття визначених у заяві заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, крім того заява суперечить приписам ст. 137 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Візаж Дістрібюсьон" у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії та витребування доказів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя І.В.Усатенко