Рішення від 20.03.2025 по справі 910/20109/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.03.2025Справа № 910/20109/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши справу за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС «ОБОЛОНЬ» (04210, місто Київ, пр. Івасюка Володимира, будинок 12-К) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОБРІЙ» (03035, місто Київ, вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 18, офіс 6/4) про стягнення 8 315 632,33 грн.,

За участю:

прокурора - Кузьміна К.Г.;

представника позивача - Шевченко І.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЛОДІЖНИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС "ОБОЛОНЬ" (далі - відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ОБРІЙ" (далі - відповідач 2) про стягнення 8 315 632,33 грн та 02.01.2024 була передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.09.2021 Державною архітектурною-будівельною інспекцією України замовникам будівництва - ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» за № ІУ 123210902481 зареєстровано сертифікат готовності об`єкта будівництва до експлуатації XIV черги - житлового будинку 10 А за вказаного об`єкту будівництва. Зі змісту вказаного сертифікату вбачається, що вказані замовники будівництва звільнені від сплати коштів пайової участі в силу приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Водночас, прокурор зазначає, що дозвіл на виконання будівельних робіт щодо визначеного об`єкту видано відповідачам 06.10.2015, а датою початку будівництва об`єкту є 01.07.2019, тобто у період дії ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За інформацією Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (лист від 24.11.2023 № 050/18-4592) відсутні правові підстави для звільнення зазначених замовників будівництва від сплати коштів пайової участі.

Більш того, Департамент у поточному році звертався до ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» з відповідною вимогою (лист від 11.08.2023 № 050/18-3113) щодо необхідності сплатити кошти пайової участі у зв`язку із будівництвом вказаного об`єкта згідно відповідного розрахунку.

Розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціально та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва за вищевказаний об`єкт будівництва проведено відповідно до пп. 6.4.2 п. 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033).

З посиланням на те, що обов`язок щодо сплати пайового внеску відповідачів виник у 2019 році та продовжував існувати у 2021 році, прокурор просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія Обрій» до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у розмірі 8 315 632, 33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 27.02.2024.

19.02.2024 представник ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» подав до суду клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення справи №320/44099/23, що розглядається в порядку адміністративного судочинства, до набрання законної сили судовим рішення в тій справі. Зазначає, що йому стало відомо, що Приватне акціонерне товариство «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» звернулось до суду з позовом до Київської міської ради про визнання нечинним нормативно-правового акту, в якому просить:

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від 26.03.2020 № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від15.11.2016 № 411/415 «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»;

- визнати протиправним та нечинним Рішення Київської міської ради від13.09.2018 № 1370/5434 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 «Про затвердження порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі 320/44099/23 та призначено підготовче засідання на 25.01.2024.

Клопотання про зупинення провадження у справі другий відповідач обґрунтовує тим, що Господарський суд міста Києва при розгляді справи №910/20109/23 про стягнення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва не може самостійно встановлювати обставини щодо законності Порядку сплати пайової участі у місті Києві, оскільки це не є предметом розгляду цієї справи.

Також 19.02.2024 ТОВ «МЖК «Оболонь» подало до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №320/44099/23. Зазначає, що в межах цієї справи господарським судом вирішується питання про стягнення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва на підставі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033). Разом з тим, чинність вказаного рішення Київської міської ради № 411/1415 від 15.11.2016 зі змінами є предметом розгляду справи №320/44099/23, а тому наявні підстави для зупинення провадження у цій справі .

23.02.2024 представник ТОВ «МЖК «Оболонь» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що прокурором не доведено наявність обставин, з якими законодавець передбачає можливість подання такого позову саме прокурором. Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є самостійною юридичною особою, що наділена необхідним обсягом процесуальної дієздатності для здійснення функцій щодо захисту майнових прав та інтересів. Лист №15/2-891вих-23 від 09.11.2023 Київської міської прокуратури до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не є повідомленнями прокурора про необхідність звернення до суду з позовною заявою, а є запитом, збиранням інформації (встановлення обставин). 29.12.2023 Київська міська прокуратура звернулась до суду з цим позовом і тому відповідач 1 вважає, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не був позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом, оскільки захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор, який не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду. Також відповідач 1 вказує, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки на сьогоднішній день відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало ТОВ «МЖК «Оболонь» укласти з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури та сплачувати пайову участь (внесок) у створенні і розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва за вищевказаний об`єкт будівництва.

27.02.2024 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав до суду заперечення на клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі, в якому зазначав, що Верховний Суд вже неодноразово досліджував Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затверджений рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415, та викладав свою правову позицію щодо нього. Крім того, положення Порядку не є єдиною підставою для проведення розрахунку розміру пайової участі, оскільки в чинному законодавстві наявні імперативні приписи Закону, які встановлюють порядок та розмір пайової участі.

Також 27.02.2024 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав до суду відповідь на відзиви, в яких зокрема звертав увагу на те, що прокурор звернувся з позовною заявою до суду саме про стягнення коштів у розмірі 8 315 632,33 грн, а не укладення договору пайової участі. Оскільки будівництво житлового будинку №10-А розпочалось у попередні роки, станом на 01.01.2020 вказаний об`єкт не було введено в експлуатацію та договір про сплату пайової участі не було укладено, на відповідачів було покладено обов`язок звернутися до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про визначення розміру пайової участі протягом 10 днів після 01.01.2020. Проте вказаний обов`язок вони не виконали, чим порушили пп. 3 абзацу 2 п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

27.02.2024 підготовче засідання відкладене на 05.03.2024.

29.02.2024 Київською міською прокуратурою подано до суду заперечення на клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі, в яких зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» чітко встановлений розмір пайової участі, який підлягає сплаті забудовниками. Наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 02.11.2023 №1010 затверджено показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, які і було використано для розрахунку суми на час звернення до суду з цим позовом. Тому вважає, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду безпосередньо судом.

01.03.2024 представник ТОВ «МЖК «Оболонь» подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначав, що наведені підстави позову у адміністративній справі №320/44099/23 та приписи ст.11 ГПК України виключають самостійне дослідження судом господарської юрисдикції у даній справі Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва на предмет дотримання Київською міською радою процедури прийняття такого нормативно-правового акту, засад реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а також прийняття господарським судом рішення щодо Порядку за результатами такого дослідження. Також відповідач 1 вказує, що Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) встановлено повноваження Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у спірних правовідносинах, отже, в рамках адміністративної справи №320/44099/23 вирішується також питання легітимності повноважень Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у питаннях щодо залучення коштів пайової участі та, як наслідок, обґрунтованість визначення його як органу, уповноваженого на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах та правомірність його статусу як позивача у даній справі.

01.03.2024 ТОВ «МЖК «Оболонь» подало до суду пояснення, в яких зазначало, що у позовні заяві та долучених до неї документів прямо зазначено про застосування до відповідачів Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033), правомірність якого наразі оспорюється в адміністративному судочинстві у справі №320/44099/23.

У судове засідання 05.03.2024 з`явився прокурор та представники від позивача та відповідача 1 надали свої пояснення.

Представник від відповідача 2 у судове засідання 05.03.2024 не прибув, повідомлявся належним чином.

Ухвалою суду від 05.03.2024 клопотання ТОВ «МЖК «Оболонь» про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження у справі № 910/20109/23 до набрання законної сили судовим рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/44099/23 за позовом Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» до Київської міської ради про визнання нечинним нормативно-правового акта та зобов`язано представників сторін повідомити господарський суд міста Києва про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/20109/23.

Суд зазначає, що згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/Review/122519889, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 320/44099/23 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» - задоволено частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року - скасовано та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги - задоволено частково.

Визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

Визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 26 березня 2020 року № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва».

В іншій частині адміністративного позову Приватного акціонерного товариства «Київський дослідно-експериментальний завод «Вугілля» - відмовлено.

Ухвалою суду від 26.12.2024 поновлено провадження у справі № 910/20109/23 та призначено підготовче судове засідання на 09.01.25 о 11:00 год.

02.01.2025 через систему "Електронний суд" представником Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) сформовано письмові пояснення, відповідно до яких представник вказує, що станом на момент введення ТОВ «МЖК «Оболонь»,ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі (порушення прав територіальної громади міста Києва) рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 та від 26.03.2020 № 908/9078 є чинними, обов`язковими та такими, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відтак представник вважає, що визнання протиправними та нечинними рішень Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033 та від 26.03.2020 № 908/9078 жодним чином не впливає на зміст правовідносин, що виникли та існували між сторонами у цій справі у попередньому до втрати чинності цими актами періоду.

07.01.2025 ТОВ «МЖК «Оболонь» в системі «Електронний суд» сформовано додаткові пояснення у відповідності до яких представник зазначає, що єдиною підставою проведення розрахунку розміру пайової участі є рішення КМР «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019№ 460/8033), яке Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №320/44099/23 визнано протиправним та нечинним, що унеможливлює його застосування саме з моменту його прийняття, тому відсутні підстави для стягнення з відповідачів у цій справі №910/20109/23 коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва у розмірі 8 315 632, 33 грн.

За таких обставин, на підставі вищевикладеного представник вважає, що позовна заява Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до ТОВ «МЖК «Оболонь» та до ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» про стягнення 8 315 632,33 грн не підлягає задоволенню.

08.01.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача 2 сформовано клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі №910/20109/23 з огляду на те, що представник ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» Фомін М.В. уповноважений на участь у судових засіданнях та обізнаний з матеріалами справи, не може здійснювати представництво інтересів Товариства у судовому засіданні 09.02.25 о 11:00, що обумовлено його залученням, в якості представника стягувача, до виконавчих дій на території м. Бровари, які призначенні на 09.01.2025 з метою примусового виконання судового наказу 361/1183/22 від 25.07.2022, що видав Броварський міськрайонний суд Київської області.

08.01.2024 в системі «Електронний суд» прокурором сформовано пояснення, відповідно до яких прокурор зазначає, що вирішення адміністративним судом справи № 320/44099/23 жодним чином не впливає на вирішення судом даної справи, оскільки розмір пайової участі чітко встановлений Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX та діючим на момент звернення до суду з даним позовом Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва.

09.01.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача 1 сформовано клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що станом на 09.01.2025ТОВ «МЖК «Оболонь» не має можливості взяти участь в судовому засіданні через свого керівника чи представника в порядку самопредставництва.

Станом на зазначену дату уповноважений представник відповідача адвокат Лазько С.В. не має можливості з`явитись в судове засідання у зв`язку із тим, що 30.08.2023р. переніс складну операцію на серці, а з вечора 08.01.2025 захворів на гостру респіраторну хворобу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2025 відкладено підготовче засідання у справі №910/20109/23 на 23.01.2025.

22.01.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача 1 сформовано клопотання про відкладення розгляду справи з тих підстав, що ТОВ «МЖК «Оболонь» з Інформації щодо стадій розгляду судових справ з офіційного сайту Судової влади України (https://court.gov.ua/fair/) станом на сьогоднішній день Київська міська рада оскаржила в касаційному порядку Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №320/44099/23 і станом на сьогоднішній день у даній справі в Касаційному адміністративному суді Верховного Суду призначений склад суду: головуючий суддя: Коваленко Н.В.; суддя-учасник колегії: Бучик А.Ю., суддя-учасник колегії: Рибачук А.І.

У випадку прийняття до свого провадження Касаційним адміністративним судом Верховного Суду вищевказаної касаційної скарги Київської міської ради у справі №320/44099/23, результатом її розгляду може бути скасування Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024р., якою було визнано протиправними та нечинними рішення КМР «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» - єдину підставу проведення розрахунку розміру пайової участі у цій справі №910/20109/23.

У судове засідання 23.01.2025 прибув прокурор та представник Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надали свої пояснення. Представники від відповідачів у судове засідання не прибули, повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2025.

05.02.2025 представник ТОВ «МЖК «Оболонь» в системі «Електронний суд» сформував додаткові пояснення у справі, у яких зазначав, що застосування до фізичних\ юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним, а визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення міської ради унеможливлює його застосування саме з моменту його прийняття.

06.02.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 06.03.2025.

05.03.2025 представник відповідача 1 подав до суду додаткові пояснення по справі. Вказував, що Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) визначено повноваження Департаменту щодо пайової участі, в тому числі щодо примусового стягнення в інтересах Київської міської ради в судовому порядку, з чого слідує, що визнання Порядку протиправним і нечинним за рішенням суду має своїм наслідком втрату Департаментом вищевказаних повноважень щодо пайової участі, в тому числі щодо примусового стягнення в інтересах Київської міської ради коштів пайової участі в судовому порядку. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність, не відновлює дію нормативно-правового акта або його окремого структурного елемента, що діяв до набрання чинності нормативно-правовим актом або окремим його структурним елементом, що визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність. Таким чином, до спірних правовідносин не може бути заснованим Порядок в попередній редакції.Також вказує, що абз.2 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» не поширюється на спірну правовідносини, оскільки початок будівництва об`єкту не припадає на період з 01.01 по 31.12.2020. При цьому, договір пайової участі відповідачем 1 не укладався, тому ст. 40 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не регулює спірні правовідносини.

Також 05.03.20205 представник відповідача 1 подав до суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи, а саме: копію Листа вих. № 126-01-1547 від 20.02.2025 та копію Науково-правового висновку Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Також просив поновити строк для подання вказаних доказів та визнати строк для їх подачі пропущеним з поважних причин, оскільки не міг раніше аніж до 20.02.2025 довідатись та отримати вказаний Лист від 20.02.2025 разом з Науково-правовим висновком Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, який вважає вирішальним для результату цього провадження.

06.03.2025 судове засідання відкладено на 11.03.2025.

10.03.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заперечення проти клопотання про приєднання документів до матеріалів справи та додаткових пояснень.

У судовому засіданні 11.03.2025 відмовлено в поновленні строку та залишено без розгляду клопотання від 04.03.2025 про приєднання документів до матеріалів справи, подані представником ТОВ «Молодіжний житловий комплекс «Оболонь». Пояснення від 05.03.2025 долучено до матеріалів справи. Оголошено перерву в судовому засіданні до 20.03.2025.

У судове засідання 20.03.2025 з`явилися прокурор та представник позивача, надали пояснення по справі.

Представники відповідачів у судове засідання 20.03.2025 не з`явилися, причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні 20.03.2025 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України замовникам будівництва - ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» 06.10.2015 видано дозвіл №115152790877 на виконання будівельних робіт для будівництва об`єкту: «Нове будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі м. Києва».

07.09.2021 Державною архітектурною-будівельною інспекцією України замовникам будівництва - ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» за № ІУ 123210902481 зареєстровано сертифікат готовності об`єкта будівництва до експлуатації XIV черги - житлового будинку 10 А за вказаного об`єкту будівництва.

Зі змісту вказаного сертифікату вбачається, що датою початку будівництва вказаного об`єкту (XIV черга - житловий будинок 10 А) є 01.07.2019, замовники будівництва звільнені від сплати коштів пайової участі в силу приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».

Відповідно до п. 3.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (зі змінами), в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно з листом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.11.2023 №050/18-4592 відсутні правові підстави для звільнення вказаних замовників будівництва від сплати коштів пайової участі.

Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку із будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва» ХIV черга - житловий будинок 10 А, який становить 8 315 632,33 грн.

Розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціально та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва за вищевказаний об`єкт будівництва проведено відповідно до пп. 6.4.2 п. 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033).

Листом від 11.08.2023 №050/18-3113 Департамент звертався до ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія Обрій» з відповідною вимогою щодо підписання розрахунків і повернення їх в Департамент економіки та інвестицій для реєстрації із відповідним зверненням в термін не більше 5 робочих днів з дня ознайомлення, але не пізніше 31.08.2023. При цьому звертав увагу, що оплата пайового внеску здійснюється лише після реєстрації розрахунку в Департаменті економіки та інвестицій у встановленому порядку.

Листом від 31.08.2023 №36 ТОВ «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» повідомило Департамент про відсутність з 01.01.2020 у замовників будівництва обов`язку укладати з органом місцевого самоврядування договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, прокурор посилався на те, що на час отримання відповідачами дозволу на виконання будівельних робіт та початку будівництва частина друга статті 40 Закону України «Прорегулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) передбачала, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника. Сторонами не укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а відповідні грошові кошти в розмірі 8 315 632,33 грн до бюджету, в тому числі на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (далі - Закон №132-IX), не сплачувалися. Отже, розмір пайової участі, який на підставі частини першої статті 1212 ЦК України підлягає стягненню солідарно з відповідачів до бюджету міста Києва на користь позивача, складає 8 315 632,33 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а відтак саме Департамент є компетентним органом, у розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор, у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", звернувся до позивача з листом від 09.11.2023 №15/2-891вих23 із запитом про надання інформації зокрема й щодо вжиття заходів, спрямованих на захист інтересів держави та стягнення коштів пайової участі.

Водночас Департамент, будучи обізнаним про встановлені порушення у підконтрольній сфері, маючи встановлені законодавством повноваження щодо вжиття відповідних заходів, не вжив достатніх та необхідних заходів для захисту інтересів територіальної громади.

Листом від 13.12.2023 № 15/2-1015вих-23 повідомив Департамент, що Київська міська прокуратура зверталась до Департаменту із відповідним запитом у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», надаючи можливість відреагувати на порушення цивільно-правовим шляхом самостійно, однак відповідних заходів упродовж розумного строку Департаментом не вжито.

З огляду на вказане, враховуючи, що інтереси держави потребують невідкладного захисту, прокуратура повідомила Департамент. Що нею підготовлено позов про стягнення безпідставно збережених грошових коштів з відповідачів.

Суд вважає, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з цим позовом.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Так, на час отримання відповідачами дозволу №115152790877 на виконання будівельних робіт для будівництва об`єкту: «Нове будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі м. Києва» та початку відповідного будівництва стаття 40 Закону № 3038-VI (тут і далі в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин - до 01.01.2020) передбачала, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник,який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті,зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту,крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пунктуполягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштівдля створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частини перша-третя вказаної статті).

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема викладеною в постановах від 08.10.2019 у справі №911/594/18 та від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, перерахування замовником об`єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов`язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, є обов`язковим на підставі закону.

Відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми,таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатаціюі спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №911/594/18, від 22.08.2018 у справі №339/388/16-ц, від 22.09.2021 у справі №904/2258/20).

Однак, на момент прийняття в експлуатацію спірного об`єкту відповідача у 2021 році статтю 40 Закону № 3038-VI виключено на підставі Закону №132-ІХ з 01.01.2020.

За змістом Закону № 132-IX та прикінцевих та перехідних положень до нього, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Таким чином, починаючи з 01.01.2020 передбачений до цього статтею 40 Закону № 3038-VI обов`язок замовників забудови земельної ділянки у населеному пункті щодо необхідності укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту перестав існувати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 виклала висновок щодо вирішення правової проблеми, пов`язаної з застосуванням норм права до правовідносин, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Стаття 40 Закону № 3038-VI визначала зобов`язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об`єкта в експлуатацію. Прийняття об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов`язання. Одночасно з прийняттям об`єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об`єкта, а отже, і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.

Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону № 3038-VI після втрати нею чинності.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-ІХ визначено, що ця норма права застосовується лише до договорів, які підписані до 01.01.2020. Саме у цьому випадку правовідносини з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. Якщо ж договори під час дії цієї норми укладено не було, то немає підстав вважати, що такі правовідносини виникли та тривають.

Водночас, у зв`язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов`язок сплати яких був встановлений законом.

У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов`язаний повернути ці кошти на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Отже, у разі порушення зобов`язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов`язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування.

Для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Водночас у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21, 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 07.09.2023 у справі

№ 916/2709/22.

Отже, доводи відповідачів щодо відсутності у них обов`язку для перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі Закону №132-IX, оскільки на момент здачі спірного об`єкта до експлуатації (2021 рік) відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало їх сплачувати відповідні кошти пайової участі у розвиток інфраструктури територіальної громади, є необґрунтованими.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 903/283/24.

Рішенням Київської міської ради від 15 листопада 2016 року за № 411/1415 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок), відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ якого (у редакції рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033) пайова участь є обов`язковим внеском, який замовник має сплатити до бюджету міста Києва, крім випадків, передбачених законами України та цим Порядком.

Згідно з пунктом 3.3 розділу ІІІ Порядку в усіх питаннях щодо залучення коштів пайової участі Київська міська рада виступає в особі Департаменту.

Пунктом 3.4 розділу ІІІ Порядку визначено, що Департамент є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

За змістом пункту 4.3 розділу IV Порядку кошти пайової участі сплачуються замовником у повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва/реконструкції в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором про пайову участь. Прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі в повному обсязі не звільняє замовника від обов`язку її сплати.

Визначений цим Порядком обов`язок замовника будівництва сплатити пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва узгоджується з імперативними приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 132-IX, якими установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у визначеному Законом України № 132-IX розмірі та порядку.

Відповідно до підпункту 6.4.2 пункту 6.4 розділу VI Порядку розмір належної до сплати пайової участі визначається за такою формулою:

РПУ = S об`єкта х Nжитл х 2 %, де:

РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн);

S об`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м);

Nжитл - норматив одиниці створеної потужності для житлових будинків, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м житлових будинків для міста Києва, яка затверджена наказом Міністерства розвитку громад та територій України і діє на дату здійснення розрахунку (грн/кв.м).

З урахуванням наведеного та відповідно до положень Порядку, Департаментом економіки та інвестицій КМДА, як єдиним уповноваженим Київською міською радою органом в даних правовідносинах, здійснено розрахунок належної до сплати суми пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта «Будівництво житлового комплексу по вул. Тираспольській, 43 у Подільському районі міста Києва» XIV черги - житловий будинок 10 А, який становить 8 315 632,33 грн.

Наданий позивачем розрахунок обсягу пайової участі (внеску) у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва є обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, встановивши порушення відповідачами обов`язку, передбаченого "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону № 132-IX, щодо перерахування коштів пайової участі у розвиток інфраструктури міста Києва, суд доходить висновку про правомірність звернення позивача з даним позовом до відповідачів як замовників будівництва спірних об`єктів про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України, а отже, позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 8 315 632,33 грн, є такими, що належним чином обґрунтовані та доведені.

Заперечуючи проти позову відповідач, серед іншого зазначає, що враховуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року по справі № 320/44099/23, якою було винесено рішення про визнання протиправним та не чинним рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» та визнання протиправним та не чинним рішення Київської міської ради від 26 березня 2020 року № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», суд повинен відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд відхиляє дані заперечення відповідача, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі № 320/44099/23 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 скасоване та прийняте нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними та нечинними рішення КМР від 19.12.2019 № 460/8033, від 26.03.2020 № 908/9078. В іншій частині адміністративного позову ПрАТ «Київський дослідно- експериментальний завод «Вугілля» - відмовлено.

Водночас, суд зазначає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

Суд не наділений повноваженнями визнання нормативно-правового акту нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 640/6699/20.

Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акту в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду і практика щодо застосування положень частини другої статті 265 КАС України Верховним Судом є сталою.

Так, у постанові від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: "Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14».

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20.

Вказаний висновок підтриманий і у постанові Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 910/2987/24.

Більше того, пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент введення об`єктів будівництва в експлуатацію.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 904/2258/20.

З огляду на зазначене, доводи відповідача не знайшли свого підтвердження.

Отже, враховуючи, що обов`язок відповідачів, як замовників будівництва, здійснити оплату пайового внеску встановлений безпосередньо приписами пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 у справі №320/44099/23 жодним чином не звільняє їх від виконання ними обов`язку здійснити оплату пайового внеску, встановленого нормами закону, вимоги позивача визнаються судом повністю обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути солідарно з: Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» (проспект Івасюка Володимира, будинок 12 К, місто Київ, 04210, код ЄДРПОУ 21618448), Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія Обрій» (вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 18, офіс 6/4, місто Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39556547) до бюджету міста Києва на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, місто Київ, вул. Хрещатик, будинок 36, код ЄДРПОУ 37993783) 8 315 632 (вісім мільйонів триста п`ятнадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 33 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс Оболонь» (проспект Івасюка Володимира, будинок 12 К, місто Київ, 04210, код ЄДРПОУ 21618448) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, код ЄДРПОУ: 02910019) 61 017 (шістдесят одна тисяча сімнадцять) грн. 25 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-Будівельна компанія Обрій» (вулиця Липківського Василя Митрополита, будинок 18, офіс 6/4, місто Київ, 03035, код ЄДРПОУ 39556547) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, код ЄДРПОУ: 02910019) 61 017 (шістдесят одна тисяча сімнадцять) грн. 25 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2025

Суддя Владислав ДЕМИДОВ