Рішення

від 26.03.2025 по справі 910/6990/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2025Справа № 910/6990/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ-ОІЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВПОСТАЧ"

про стягнення 110 980,11 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум -ОІЛ" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Активпостач" з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 110 980, 11 грн., з яких: 95 600,00 грн - сума заборгованості за Договором , 191, 20 грн. - інфляційні витрати, 5 658, 91 грн. - подвійна облікова ставка НБУ, 9 560, 00 грн. - штраф 10 % (відповідно до п. 5.7. Договору поставки).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.06.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

04.07.2024 засобами системи "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення до яких долучені докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/6990/24.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, ухвалу суду від 11.06.2024 в електронному вигляді отримано ним в його електронному кабінеті 12.06.2024 о 20:20 год., що підтверджується повідомленням про доставляння процесуального документа до електронного кабінету особи.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.09.2023 між ТОВ "Преміум-Оіл" та ТОВ "АКТИВПОСТАЧ" (надалі - відповідач, покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №19/09/23-Н (надалі Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передавати у погоджені сторонами строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, визначених в Договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний,дизельне паливо), іменовані далі за текстом - "товар".

Згідно з п. 1.5. Договору поставки, умови поставки кожної партії товару визначаються відповідно до вимог чинного законодавства України і Міжнародних правил "Інкотермс" (в редакції 2010 р.), які застосовуються в частині, що не суперечить умовам даного Договору та з урахуванням особливостей, пов`язаних із характером дії даного Договору на внутрішній території України. У випадку розбіжності між відповідними положеннями Міжнародних правил "Інкотермс 2010" та умовами цього Договору застосовуються відповідні положення цього Договору.

Пунктом 2.1.1. Договору поставки визначено, що на підставі наданої покупцем заявки в погоджені сторонами строки (за відсутності інших домовленостей сторін не пізніше7 (семи) робочих днів з моменту погодження заявки покупця постачальником)передати у власність покупця товар на умовах погоджених сторонами та визначених Договором.

Пунктом 2.2.2. Договору поставки передбачено обов`язок покупця своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату товару, а також, якщо це передбачено відповідними умовами поставки - витрати, пов`язані з перевезенням товару.

Відповідно до п. 3.1. Договору поставки поставка товару здійснюється окремими партіями за письмовими заявками покупця про готовність прийняти і оплатити товар,на підставі та в разі погодження яких, постачальником виставляється рахунок_фактура на оплату кожної партії товару. Номенклатура, кількість, ціна товару в партії визначається у рахунках-фактурах та видаткових накладних на поставку партії товару. Видаткові накладні підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін.

У п. 3.2.1. Договору поставки сторони визначили, що у разі відсутності заперечень,заявка про готовність прийняти і оплатити товар може надаватись та погоджуватися сторонами в усній формі засобами телефонного зв`язку. В такому випадку ціна та кількість товару відображається в рахунках-фактурах та видаткових накладних, а інші умови вважаються погодженими в усному порядку.

Згідно п. 3.3. Договору поставки сторони домовилися вважати датою поставки товару дату видаткової накладної постачальника.

За умовами п. 4.1. Договору поставки, ціна товару є договірною та визначається на кожну партію товару в рахунках-фактурах постачальника, які є невід`ємною частиною цього Договору та включає в себе ПДВ.

У п. 4.3. Договору поставки визначено, що сторони домовилися, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах попередньої оплати, у розмірі 100 % (відсотків)ціни партії товару протягом 1 (одного) банківського дня на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури.

Пунктом 4.4. Договору поставки передбачено, що покупець здійснює оплату товару на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника з зазначенням в платіжному документі призначення платежу, найменування покупця, його код ЄДРПОУ,найменування товару, номер і дату цього Договору та/або номер і дату рахунку-фактури.

Датою оплати згідно п. 4.5. Договору поставки вважається зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 9.8. Договору поставки, всі повідомлення та/або документи (в тому числі, але не виключно, договори, додаткові угоди, додатки, рахунки-фактури,видаткові накладні, акти виконаних робіт тощо), які передаються сторонами один одному згідно та на виконання умов цього Договору повинні бути викладені в письмовій формі, засвідчені підписом повноважної особи та скріплені печаткою і будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони:

- відправлені листом за адресою сторін;

- доставлені в електронному вигляді за допомогою програмного забезпечення та засвідчені електронними цифровими підписами та печатками сторін.

Згідно пояснень позивача, викладених в позовній заяві, на виконання умов Договору поставки, після усного надання та погодження заявки покупця, постачальником (позивачем) 18.03.2024 виставлено рахунок-фактуру № 1836 на оплату поставки товару, а саме палива дизельного в кількості 2000 л, за ціною 47,80 грн/л (в т.ч. ПДВ), на загальну суму 95 600 грн (в т. ч. ПДВ - 15 933,33 грн).

29.03.2024 постачальник передав, а покупець прийняв товар, визначений в рахунку-фактурі №1836 від 18.03.2024, за адресою покупця - м. Київ, вул. Ревуцького 41-А, що підтверджується підписаною електронним підписом сторін видатковою накладною № 2582.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів оплати одержаного товару відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів повної оплати та з огляду на те, що строк оплати є таким, що настав, вимоги про стягнення 95 600,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що в разі порушення строків оплати за товар, визначених в п. 4.3. Договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона стягується, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Пунктом 5.7. Договору поставки визначено, що у разі порушення строку оплати за поставлену партію товару більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів від строку визначеного в п. 4.3. Договору покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10 % від суми заборгованості.

За прострочення виконання зобов`язання із оплати товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача 9 560, 00 грн. - штрафу та 5 658, 91 грн. - подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Законом передбачена обов`язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦК України).

Оскільки сторонами додержані вимоги закону щодо письмової форми штрафних санкцій (п.п. 5.4. та 5.7. Договору) у розмірі 9 560, 00 грн. та 5 658, 91 грн. - подвійної облікової ставки НБУ. - пені, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач також заявив до стягнення 191, 20 грн. - інфляційних втрат

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем сум, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними.

04.07.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення (в межах строку) у справі до яких долучені докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/6990/24.

Розглянувши дану заяву (додаткові пояснення), суд зазначає наступне:

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового рішення позивачем зазначено про розмір фактично понесених витрат на правничу допомогу становить 5 000 грн., які він просить покласти на відповідача.

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи:

- Детальний опис наданих послуг;

- Договір про надання правничої допомоги № 2/05 від 31.05.2024;

- Додаткова угода № 1 від 31.05.2024;

- Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 21.06.2024;

- Платіжна інструкція від 27.06.2024;

- Виписку по рахунку.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення заявлених вимог, заперечення та доказів щодо не співмірності заявленого розміру витрат до суду не надав.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 5 000 грн., судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом у договорі, послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі.

Враховуючи викладене, надавши оцінку усім матеріалам справи та доводам, за відсутності заперечень та клопотання відповідача про зменшення заявлених витрат, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правову допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи у сумі 5 000 грн. і розмір таких витрат є обґрунтованим до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам відповідач письмового відзиву на позов, жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для задоволення позову не надав, стверджувань позивача не спростував.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВПОСТАЧ" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 41-А, ідентифікаційний код 44604089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ-ОІЛ" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 45078590) 95 600 (дев`яносто п`ять тисяч шістсот) грн. основного боргу, 191 (сто дев`яносто одну) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 5 658 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят вісім) грн. 91 коп. пені, 9 560 (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят) грн. штрафу, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору, 5 000 (п`ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак