Рішення

від 17.03.2025 по справі 927/657/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/657/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Трак»,

код ЄДРПОУ 41675576, вул. Деміївська, 14, м. Київ, 03039

Відповідач-1: Комунальне підприємство «АТП-2528» Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 03358216, просп. М. Грушевського, 173, м. Чернігів, 14034

Відповідач-2: Чернігівська міська рада,

код ЄДРПОУ 34339125, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

За участю: Чернігівської обласної прокуратури,

код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 30 941 616,39 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Мороз М. М., адвокат;

від відповідача-2: Мурзенок К. В., представник;

за участю прокурора: Рибалко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Трак» звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради та Чернігівської міської ради, у якому просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість в розмірі 30 941 616,39 грн, з яких 30 600 000,00 грн заборгованості за поставлений товар, 183 600,00 грн інфляційних втрат та 158 016,39 грн 3% річних.

Процесуальні дії у справі.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 22.07.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 20.08.2024 об 10:00; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Ухвала суду від 30.07.2024 була доставлена відповідачам в їх Електронні кабінети у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 30.07.2024 о 13:31, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, а отже останнім днем для подання відповідачами відзиву є 14.08.2024.

07.08.2024 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про проведення підготовчого засідання, призначеного на 20.08.2024 на 10:00, без його участі.

13.08.2024 відповідач-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

14.08.2024 відповідач-1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

19.08.2024 відповідач-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву (письмові пояснення) від 19.08.2024 з доданими до нього документами.

19.08.2024 представник відповідача-1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, копії ордеру на надання правової допомоги та копії договору від 29.04.2024.

19.08.2024 Чернігівська обласна прокуратура через підсистему «Електронний суд» подала до суду заяву про вступ прокурора у справу.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у підготовче засідання 20.08.2024 не з`явився.

До початку підготовчого засідання від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про проведення цього підготовчого засідання без його участі.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 20.08.2024 проводилось за відсутності позивача (його представника).

У підготовчому засіданні 20.08.2024 суд:

- долучив до матеріалів справи подані відповідачами відзиви на позовну заяву, як такі, що подані у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням;

- долучив до матеріалів справи клопотання відповідача-2 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивача та подані відповідачем-1 документи, які стосуються представництва його інтересів у суді;

- на підставі ст. 118, 165 ГПК України залишив без розгляду письмові пояснення (відзив на позовну заяву) відповідача-2 від 19.08.2024, оскільки ці письмові пояснення за своєю суттю є доповненням до відзиву на позовну заяву, подані з пропущенням встановленого строку на його подання без поважних на те причин;

- визнав обґрунтованими підстави вступу прокурора у справу;

- постановив ухвалу, якою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, встановив прокурору 10-ти денний строк з дня постановлення цієї ухвали для подання своїх письмових пояснень щодо суті спору, а іншим учасникам 10-ти денний строк для подання своїх відповідей (заперечень) на такі пояснення прокурора та відклав підготовче засідання до 19.09.2024 до 10:00.

Ухвалою суду від 21.08.2024 повідомлено учасників справи про час та місце проведення підготовчого засідання 19.09.2024.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 28.08.2024 постановлено проводити усі судові засідання в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку (https://vkz.court.gov.ua).

30.08.2024 прокурор через підсистему «Електронний суд» подав до суду письмові пояснення з доданими до них документами.

04.09.2024 відповідач-1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду додаткові письмові пояснення щодо пояснень прокурора.

У підготовчому засіданні 19.09.2024 суд:

- долучив до матеріалів справи письмові пояснення прокурора та додаткові письмові пояснення відповідача-1 щодо пояснень прокурора, як такі, що подані у порядку та строк, встановлені ГПК України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням;

- відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України надав дозвіл учасникам справи на подання додаткових пояснень щодо наявності бюджетних призначень, встановлення бюджетних асигнувань, у тому числі статусу, прав, обов`язків КП «АТП-2528» як учасника бюджетних відносин;

- постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 03.10.2024 на 14:00.

Ухвалою суду від 20.09.2024 повідомлено учасників справи про час та місце проведення підготовчого засідання 03.10.2024.

30.09.2024 відповідач-1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду додаткові письмові пояснення у справі.

02.10.2024 відповідач-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду додаткові письмові пояснення у справі.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в Чернігівській області судове засідання 03.10.2024 у призначений час (14:00) не розпочалось.

Оскільки після відбою повітряної тривоги позивач не мав можливості у встановленому порядку брати участь в режимі відеоконференції, тому суд, дотримуючись принципу рівності та пропорційності судового процесу, у судовому засіданні 03.10.2024 постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.10.2024 на 12:00.

Ухвалою суду від 04.10.2024 повідомлено учасників справи про час та місце проведення підготовчого засідання 10.10.2024.

У підготовчому засіданні 10.10.2024 суд:

- долучив до матеріалів справи додаткові письмові пояснення відповідачів, а спір вирішується з їх урахуванням;

- постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.11.2024 на 14:00.

Ухвалою суду від 10.10.2024 повідомлено учасників справи про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 07.11.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, судове засідання, призначене на 07.11.2024 на 14:00, не відбулось.

Ухвалою суду від 11.11.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 21.11.2024 на 11:30.

20.11.2024 представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду:

- клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що 21.11.2024 він буде брати участь у судовому засіданні в Октябрському районному суді м. Полтави;

- заяву про збільшення позовних вимог.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у судове засідання 21.11.2024 не з`явився.

Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Доказів, які підтверджують те, що представник позивача 21.11.2024 буде брати участь у судовому засіданні в Октябрському суді м. Полтави, суду не надано.

Також представник позивача у поданому клопотанні не навів та не обґрунтував причин неможливості взяти участь у судовому засіданні у порядку самопредставництва іншою особою з числа працівників позивача, враховуючи те, що починаючи з 29.12.2019, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом), яка не має обов`язково бути адвокатом.

Відтак суд визнав неповажними причини неявки позивача у судове засідання 21.11.2024, а також враховуючи повторну неявку позивача, який був належним чином повідомлений про це судове засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 21.11.2024 проводилось за відсутності позивача (його представника).

Щодо заяви позивача про збільшення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Проте позивач подав заяву про збільшення позовних вимог після закінчення підготовчого засідання та закриття підготовчого провадження у справі, тобто після спливу встановленого строку на її подання, суд на підставі ст. 46, 118 ГПК України залишив заяву позивача про збільшення позовних вимог без розгляду.

У судовому засіданні 21.11.2024 суд оголосив перерву до 12.12.2024 до 11:20.

Ухвалою суду від 22.11.2024 повідомлено учасників справи про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 12.12.2024.

Ухвалою суду від 05.12.2024 постановлено провести судове засідання з розгляду справи по суті 12.12.2024 о 14:20.

12.12.2024 відповідач-1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Чернігові та Чернігівській області, судове засідання з розгляду справи по суті по справі, призначене на 12.12.2024 о 14:20, не відбулось.

Ухвалою суду від 12.12.2024 (з урахуванням ухвали суду від 30.12.2024) повідомлено учасників справи про, те що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 16.01.2025 о 10:00.

19.12.2024 відповідач-1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів часткової сплати заборгованості у розмірі 26 300 000,00 грн.

16.01.2025 позивач через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про відмову від позовних вимог про стягнення з відповідачів витрат за надання правничої допомоги у розмірі 310 000,00 грн та клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Чернігові та Чернігівській області, судове засідання з розгляду справи по суті у справі, призначене на 16.01.2025 о 10:00, не відбулось.

Ухвалою суду від 16.01.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 04.02.2025 о 10:30.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шморгуна В. В., судове засідання з розгляду справи по суті по справі, призначене на 04.02.2025 о 10:30, не відбулось.

Ухвалою суду від 12.02.2025 повернуто позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 23 647,13 грн.

Ухвалою суду від 12.02.2025 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.03.2025 на 10:00.

Позивач та відповідач-1 були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в їх Електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у судове засідання 11.03.2025 не з`явились.

До початку судового засідання представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

До початку судового засідання відповідач-1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про відкладення судового засідання на інший час у зв`язку із очікуванням отримання коштів від органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 11.03.2025 проводилось за відсутності позивача та відповідача-1 (їх представників).

У судовому засіданні 11.03.2025 суд:

- суд постановив ухвалу про залишення клопотання відповідача-1 про відкладення судового засідання, призначеного на 12.12.2024, та клопотання позивача про відкладення судового засідання, призначеного на 16.01.2025, як таких, що вичерпали свою дію;

- долучив до матеріалів справи клопотання позивача про відмову від стягнення витрат на професійну правничу та подані відповідачем докази часткової сплати заборгованості;

- постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 13.03.2025 на 10:00.

Ухвалою суду від 11.03.2025 повідомлено позивача та відповідача-1 про час та місце проведення судового засідання 13.03.2025.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, але у судове засідання 13.03.2025 не з`явився.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання 13.03.2025 проводилось за відсутності позивача (його представника).

13.03.2025 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив про його проголошення 17.03.2025 о 14:00.

У судовому засіданні 17.03.2025 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив скорочене рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на закупівлю/поставку товару № 08/09/23-3114 від 08.09.2023 позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 30 600 000,00 грн, за який останній не розрахувався. Оскільки оплата за поставлений товар проводиться за рахунок коштів місцевого бюджету м. Чернігова, а відповідач-2 не перерахував відповідачу-1 бюджетні кошти, позивач вважає, що заборгованість має стягуватись з відповідачів у солідарному порядку.

Відповідач-1 заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке:

- оплата товару за рахунок коштів міського бюджету в рамках бюджетних призначень комунальному підприємству «АТП-2528» Чернігівської міської ради у 2023 році здійснена не була з причин, незалежних від комунального підприємства;

- відповідач-1 виконав всі необхідні свої дії за Договором №08/09/23-3414: прийняв товар у строк, передбачений Договором, звернувся до виконавчого органу міської ради щодо здійснення відповідних перерахувань сум коштів в рамках призначених самою ж міською радою бюджетних призначень на відповідний 2023 рік; після нездійснення перерахувань з незалежних від відповідача-1 причин повторно звертався до Чернігівської міської ради 08.01.2024 року з пропозицією оновлення бюджетних призначень органом місцевого самоврядування на 2024 рік з метою здійснення оплати поставленого товару позивачем в рамках Договору № 08/09/23-3414, проте Чернігівська міська рада не вжила жодних заходів для виділення відповідних асигнувань на 2024 рік для забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань комунальним підприємством за договором, закупівля за яким проводилася в рамках саме бюджетних призначень самої Чернігівської міської ради.

Відповідач-1 вважає, що позивач не довів суду порушення саме КП «АТП-2528» свого зобов`язання за Договором, а також факту завдання йому збитків.

Відповідач-2 заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке:

- рішенням Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 25.12.2023 року №847 було затверджено перерахування запитуваного внеску належним їх розпорядником в сумі 30 600 000, 00 грн до статутного капіталу КП «АТП-2528», однак, з причин, незалежних від сторін у справі, визначене перерахування в рамках існуючих бюджетних призначень на 2023 рік так і не було здійснено через відсутність необхідного затвердження рішенням виконкому (а, точніше, через необґрунтовану відмову у такому затвердженні без зазначення причин) Чернігівською міською військовою державною адміністрацією із невідомих причин;

- Чернігівська міська рада, залучена до участі у справі як співвідповідач, не є стороною Договору. При цьому позивач заявляє свої позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором поставки солідарно як до Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради, яке є Замовником за Договором, так і до Чернігівської міської ради, яка стороною договору не є взагалі;

- Чернігівська міська рада не є належним відповідачем у даній справі, з огляду на те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами, із чого, на його думку, у Чернігівської міської ради виникає обов`язок нести солідарну відповідальність за зобов`язанням, стороною якого Чернігівська міська рада не виступає.

Прокурор у своїх письмових поясненнях зазначає, що:

- за інформацією Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області від 29.08.2024 на запит Чернігівської обласної прокуратури в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у 2023 та 2024 роках зміни до кошторису КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради про виділення планових асигнувань у розмірі 30 600 тис. грн (для здійснення закупівлі машин дорожніх комбінованих АТ МДК-22/20) не вносились, а також зазначений договір від 08.09.2023 на реєстрацію в Управління не надавався. Ураховуючи специфіку бюджетного законодавства (ст. 23, 48 БК України), необхідною передумовою для взяття будь-якого бюджетного зобов`язання та здійснення платежів з бюджету є наявність відповідного бюджетного призначення. Така вимога законодавця закладає основи розрахунків у правовідносинах із публічної закупівлі товарів, робіт та послуг за відповідним договором. Недотримання цих вимог під час укладення договору про закупівлю (у т.ч. для забезпечення потреб наступного бюджетного періоду), призводить до недійсності таких зобов`язань і вважається порушенням бюджетного законодавства;

- у КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради виникли зобов`язання за договором від 08.09.2023 без відповідних бюджетних асигнувань, у зв`язку з чим за вказаним договором не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Таким чином, договір від 08.09.2023 суперечить вимогам статей 2, 23, 46, 48, 116 БК України, ст. ст. 203, 204 ЦК України, у зв`язку з чим цей правочин є недійсним у силу вимог закону.

- Чернігівську міську раду неправильно визначено відповідачем у спірних правовідносинах, оскільки у неї обов`язок зі сплати заборгованості перед позивачем не виник, відповідний договір не укладався, істотні умови договору не узгоджувалися, відносини у спрощений спосіб не оформлялися, та як наслідок, солідарна відповідальність відповідачів у справі не виникла, обов`язок зі здійснення розрахунку відсутній.

Відповідач-1 заперечує проти доводів, наведених прокурором, зважаючи на таке:

- публічна закупівля була оголошена саме на підставі бюджетних призначень (витяг з додатку 6.1 до рішення міської ради «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» від 30.11.2022 року № 24/VIII-38, в якому передбачено внесок до статутного капіталу КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради для придбання спеціалізованої та іншої техніки і обладнання у розмірі 30 667 000, 00 грн), а тому твердження прокурора щодо відсутності бюджетних призначень для вищевказаної закупівлі є безпідставними;

- жодної з підстав недійсності договору, визначених ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі», під час укладання договору на закупівлю/поставку товару № 08/09/23-3414 від 08.09.2023 року між КП «АТП-2528» та ТОВ «Євро-Трак» не було;

- протиправність поведінки саме Відповідача 2 - Чернігівської міської ради полягає в ухиленні від виконання обов`язків з виділення коштів з місцевого бюджету міста Чернігова для здійснення оплати за поставлену позивачем автотехніку Комунальному підприємству «АТП-2528».

У додаткових письмових поясненнях відповідач-1 щодо його участі у бюджетних правовідносинах відповідного рівня зазначив, що розпорядником коштів місцевого бюджету було не КП «АТП-2528», а саме УЖКГ Чернігівської міської ради, а тому бюджетні зобов`язанні могли виникнути лише у належного розпорядника коштів УЖКГ, після прийняття відповідного рішення Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради щодо здійснення перерахування внеску ради до статутного капіталу підприємства та набуття ним чинності. Однак з причин, незалежних від комунального підприємства, після прийняття рішення Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради № 847 від 25.12.2023 року, яким було затверджено здійснити перерахунок коштів за рахунок коштів місцевого бюджету в якості внеску до статутного капіталу КП «АТП-2528» в рамках вищевказаного договору, воно не було погоджено Чернігівської міської військово-цивільною адміністрацією відповідно до чинної на той моменту редакції Регламенту Виконкому Чернігівської міської ради.

Відповідач-2 у своїх додаткових поясненнях вказав, що відповідно до додатку 6.1. («Розподіл коштів бюджету розвитку Чернігівської міської територіальної громади на капітальні видатки та на здійснення заходів із будівництва, реконструкції і реставрації об`єктів виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури за об`єктами у 2023 році») до рішення Чернігівської міської ради від 30.11.2022 року №24/VIII-38 «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік», у даному випадку розпорядником бюджетних коштів було визначено Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (а не відповідача-1). За інформацією, наданою Фінансовим управлінням Чернігівської міської ради у листі від 23.09.2024 року №234/2024/2-01.06, до мережі розпорядників і одержувачів коштів бюджету Чернігівської міської територіальної громади у 2023 році за КПКВК МБ 1217670 «Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання» КП «АТП02528» Чернігівської міської ради не включалось. З незалежних від Чернігівської міської ради причин, начальником Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області 02.01.2024 року було відмовлено у затвердженні обох рішень Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 25.12.2023 року №847 і №848 без зазначення мотивованих причин такої відмови і, як наслідок, обидва рішення не набрали законної сили.

Інших заяв по суті у встановлений судом строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до Розподілу коштів бюджету розвитку бюджету Чернігівської міської територіальної громади на капітальні видатки та на здійснення заходів із будівництва, реконструкції і реставрації об`єктів виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури за об`єктами у 2023 році (додаток 6.1 до рішення міської ради «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» від 30.11.2022 №24/VIII-38) головному розпоряднику бюджетних коштів Управлінню житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради передбачено кошти за КПКВК 7670, внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання (код 0490) КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради (для придбання спеціалізованої та іншої техніки і обладнання) у розмірі 30 667 000,00 грн.

31.07.2023 Чернігівська міська рада прийняла рішення №33/VIII-I «Про затвердження Регламенту Чернігівської міської ради VIII скликання», яким затвердила зміни до Регламенту Чернігівської міської ради VIII скликання (далі Регламент).

До Регламенту були внесені, зокрема, такі зміни:

«Внести зміни до пункту 2.3. частини 2 статті 16 Регламенту Чернігівської міської ради VIII скликання, виклавши його у наступній редакції: 2.3. Підписує рішення Ради та виконавчого комітету Ради, направляє на затвердження начальнику ЧМВА у частині повноважень, визначених спеціальним законом.»;

«Внести зміни до пункту 2.8. частини 2 статті 16 Регламенту Чернігівської міської ради VIII скликання, виклавши його у наступній редакції: 2.8. Забезпечує підготовку на розгляд Ради проектів програм соціально- економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень Ради з інших питань, що належать до її відання, оприлюднює прийняті Радою, а з питань, визначених спеціальним законом, - затверджені начальником ЧМВА, відповідні рішення Ради.»;

«Внести зміни до пункту 2.21. частини 2 статті 16 Регламенту Чернігівської міської ради VIII скликання, виклавши його у наступній редакції: 2.21. Здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень Ради або не віднесені Радою до відання її виконавчих органів, або відповідно до повноважень, визначених спеціальним законом, належать до повноважень ЧМВА.»;

«Внести зміни до частини 4 статті 26 Регламенту Чернігівської міської ради VIII скликання виклавши її у наступній редакції: 4. Схвалені постійними комісіями зауваження, висновки і пропозиції до проекту рішення зводяться у порівняльну таблицю або оформляються узагальненим реєстром пропозицій (протоколом), що додаються до проекту рішення для розгляду на пленарному засіданні, а з питань, визначених спеціальним законом до повноважень ЧМВА, надаються начальнику ЧМВА.

Начальник ЧМВА має право вносити зауваження, висновки і пропозиції до проекту рішення з питань, визначених спеціальним законом до повноважень ЧМВА, що додаються до проекту рішення для розгляду на пленарному засіданні.»;

«Внести зміни до пункту 1.11 частини 1 статті 29 Регламенту Чернігівської міської ради VIII скликання виклавши його у наступній редакції: 1.11. Підписує протокол та рішення засідання сесії Ради. Направляє рішення на затвердження начальнику ЧМВА з питань, визначених спеціальним законом.»;

«Доповнити частину 1 статті 43 Регламенту Чернігівської міської ради VIII скликання абзацом другим у наступній редакції: «Рішення з питань, що віднесені спеціальним законом до повноважень ЧМВА, подаються на затвердження начальнику ЧМВА, який протягом трьох робочих днів затверджує рішення Ради або надає вмотивовану відмову.».

08.09.2023 між Комунальним підприємством «АТП-2528» Чернігівської міської ради (далі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Трак» (далі Постачальник) укладений договір №08/09/23-3414 (далі Договір).

За умовами п. 1.1, 1.2 Договору Постачальник зобов`язується поставити Замовнику товар: Машина дорожня комбінована в комплект з навісним обладнанням код за ДК 021:2015: 34140000-0 Великовантажні мототранспортні засоби). Замовник зобов`язується прийняти і оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Найменування, асортимент, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначені у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору) (далі - Специфікація), яка є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна цього Договору становить 30 600 000,00 грн з урахуванням ПДВ, в тому числі ПДВ - 5 100 000,00 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за відвантажений Товар здійснюються Замовником в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника за фактом відвантаження Товару з відстрочкою платежу до 120 календарних днів від дати отримання Товару. До моменту виділення асигнувань з бюджету Замовник не несе відповідальності за відсутність наявності коштів

Оплата проводиться за рахунок коштів місцевого бюджету міста Чернігова.

До рахунку-фактури додається акт приймання-передачі товару та видаткова накладна.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 Договору Товар повинен бути поставлений Постачальником на склад КП «АТП-2528» проспект Михайла Грушевського, 173, м. Чернігів після укладання договору, протягом 10 робочих днів з моменту заявки Замовника, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Товар передається Замовнику згідно з видатковою накладною, яка надається Постачальником. Днем поставки Товару вважається день підписання видаткової накладної.

Замовник зобов`язаний в порядку та на умовах, передбачених Договором, оплатити поставлений товар на умовах і в порядку передбаченому Договором (п. 6.1.1 Договору).

Згідно з п 7.3 Договору у зв`язку з тим, що бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються за наявності виділених асигнувань після отримання Замовником бюджетних призначень згідно зі ст. 23 та ст. 51 Бюджетного кодексу України. Замовник не несе відповідальності за відсутність наявності коштів.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 року, а в частин розрахунків та гарантій на товар - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань (п. 10.1 Договору).

У Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору, зазначено, що поставці підлягає машина дорожня комбінована АТ МДК-22/20 у кількості 2 шт. загальною вартістю 30 600 000,00 грн.

На підставі видаткової накладної №21 від 25.12.2023 позивач поставив відповідачу-1 машини дорожні комбіновані АТ МДК-22/20 у кількості 2 шт. загальною вартістю 30 600 000,00 грн.

28.09.2023 спільним розпорядженням Чернігівської міської ради та Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області №1-рс затверджено Положення про порядок взаємодії Чернігівської міської ради, Виконавчого комітету Чернігівської міської ради та Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області (далі Положення).

Положення визначає порядок реалізації Чернігівською міською військовою адміністрацією Чернігівського району Чернігівської області у взаємодії із Чернігівською міською радою та Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, у спосіб, що передбачений їх регламентами, повноважень, визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», серед яких, зокрема, складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету (п. 3 Положення).

Відповідно до пункту 4 Положення виконавчі органи Чернігівської міської ради, інші суб`єкти права внесення пропозицій щодо питань на розгляд Ради або Виконкому (далі автор проєкту рішення) здійснюють підготовку проєктів рішень на виконання повноважень, зазначених у пункті 3 Положення, подають на погодження (візування) відповідно до Регламенту Чернігівської міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 01.12.2020 № 2/VIIІ 1 (зі змінами) або Регламенту Виконавчого комітету Чернігівської міської ради VIII скликання від 17.12.2020 № 625 (зі змінами).

Пунктом 5 Положення визначено, що після прийняття Радою рішення на виконання повноважень, визначених у пункті 3 Положення, секретар Ради подає його на затвердження Військовій адміністрації. Прийняте Виконкомом рішення на виконання повноважень, визначених у пункті 3 Положення, подається на затвердження військовій адміністрації автором проєкту рішення.

Згідно з пунктом 6 Положення військова адміністрація впродовж трьох робочих днів затверджує рішення, прийняте Радою або Виконкомом, або надає вмотивовану письмову відмову в затвердженні рішення.

Рішення Ради або Виконкому, прийняті на виконання повноважень, визначених у пункті 3 Положення, набирають чинності після їх затвердження розпорядженням начальника Військової адміністрації та оприлюднення у встановленому порядку (п. 7 Положення).

25.12.2023 Виконавчий комітет Чернігівської міської ради прийняв рішення №847 «Про перерахування внеску міської ради до статутного капіталу комунального підприємства», у якому вирішив головному розпоряднику бюджетних коштів - Управлінню житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (Куц Я. В.) перерахувати кошти в рамках внеску до статутного капіталу Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради у сумі 30 600 000,00 грн на розрахунковий рахунок підприємства.

25.12.2023 Виконавчий комітет Чернігівської міської ради прийняв рішення №848, яким затвердив Статут Комунального підприємства «АТП-2528» ЧМР у новій редакції.

Відповідно до п. 1.2, 4.3, 4.4 Статуту КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради, власником підприємства є територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради (далі Власник). Підприємство знаходиться у підпорядкуванні Управління житлово-комунального господарства міської ради. Статутний капітал підприємства становить 227 032 915,06 грн. Джерелом формування майна підприємства є, у тому числі, майно, кошти, надані йому Власником.

25.12.2023 КП «АТП-2528» ЧМР звернулось із листом від 25.12.2023 №01-21/886 до Управління ЖКГ Чернігівської міської ради, у якому на виконання Договору та відповідно до рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №847 від 25.12.2023 здійснити перерахування коштів просило здійснити перерахування коштів для придбання техніки та обладнання в рамках визначеного внеску до статутного капіталу комунального підприємства у сумі 30 600 000,00 грн.

Відповідно до інформації загального відділу Чернігівської міської ради рішення Виконавчого комітету Чернігівської міської ради №847 від 25.12.2023 у цей же день подано на затвердження Чернігівській міській військовій адміністрації та 02.01.2024 було відхилено (лист №1250/2024/1-01 від 31.07.2024).

У листі від 25.09.2024 №53/2024/1-01 загальний відділ Чернігівської міської ради зазначив, що 25.12.2023 на засіданні виконавчого комітету міської ради було прийнято рішення № 847 «Про перерахування внеску міської ради до статутного капіталу комунального підприємства» та № 848 «Про затвердження Статуту комунального підприємства «АТП2528» Чернігівської міської ради у новій редакції». Рішенням виконавчого комітету міської ради № 848 «Про затвердження Статуту комунального підприємства «АТП2528» Чернігівської міської ради у новій редакції» було змінено статутний капітал підприємства зі 196 432 915, 06 грн до 227 032 915, 06 грн. Зазначене вище рішення не було затверджено Чернігівською міською військовою адміністрацією Чернігівського району Чернігівської області у порядку, встановленому Регламентом, чинним на момент прийняття рішення.

КП «АТП-2528» звернулось із листами до начальника Чернігівської міської військової адміністрації Брижинського Д. від 08.01.2024 №01-21/19 та до в.о. міського голови Ломаки О. від 08.01.2024 №01-21/20 із проханням розглянути можливість передбачити в рішенні міської ради «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік» наявність відповідних сум асигнувань для оплати внесків до статутного капіталу комунального підприємства у 2024 році до закінчення строків оплати поставленого за Договором Товару.

У зв`язку з тим, що відповідач-1 не оплатив вартість поставленого йому товару, позивач направив КП «АТП-2528» ЧМР та Чернігівській міській раді претензії від 07.05.2024, у яких просив в строк до 15.05.2024 перерахувати суму боргу у розмірі 30 600 000,00 грн.

Відповідач-1 у відповіді на претензію позивача (лист від 17.05.2024 №691/2-03.7/вих/02/4361/20вх/03) зазначив про те, що відповідних видатків місцевого бюджету на 2024 рік органом місцевого самоврядування поки не було визначено, а тому комунальне підприємство не може здійснити оплату за поставлений товар з незалежних від нього причин.

Виконавчий комітет Чернігівської міської ради у відповіді на претензію позивача (лист від 15.05.2024 №01-21/347) зазначив про те, що начальник Чернігівської міської військової адміністрації не погодив проект рішення «Про перерахування внеску міської ради до статутного капіталу комунального підприємства».

Відповідно до інформації Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області, викладеної у листі від 29.08.2024 №03-20-08/1528, у 2023 та 2024 роках зміни до кошторису КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради про виділення планових асигнувань у розмірі 30 600 000,00 грн (для здійснення закупівлі машин дорожніх комбінованих АТ МДК-22/20) не вносились, а також зазначений договір від 08.09.2023 №08/09/23-3414 на реєстрацію в Управління не надавався.

Згідно з інформацією фінансового управління Чернігівської міської ради від 23.09.2024 до мережі розпорядників і одержувачів коштів бюджету Чернігівської міської територіальної громади у 2023 році за КПКВК МБ 1217670 «Внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання» Комунальне підприємство «АТП-2528» Чернігівської міської ради не включалось.

Відповідно до витягу з додатку 5 до розпорядження начальника Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області від 29 листопада 2024 року №416 «Про внесення змін і доповнень до бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік, затвердженого розпорядженням начальника Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області Дмитра БРИЖИНСЬКОГО від 30 вересня 2024 року №400 (зі змінами і доповненнями від 22 жовтня 2024 року №405, від 25 жовтня 2024 року №406, від 28 жовтня 2024 року № 407, від 04 листопада 2024 року №408, від 06 листопада 2024 року №409, від 12 листопада 2024 року №411, від 28 листопада №415» (код бюджету 2555900000) внесено зміни до розподілу коштів бюджету розвитку Чернігівської міської територіальної громади на капітальні видатки та на здійснення заходів із будівництва, реконструкції і реставрації об`єктів виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури за об`єктами у 2024 році, а саме головному розпоряднику бюджетних коштів Управлінню житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради передбачено кошти за КПКВК 7670, внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання (код 0490) КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради (для придбання спеціалізованої та іншої техніки і обладнання) у розмірі 26 300 000,00 грн.

03.12.2024 Виконавчий комітет Чернігівської міської ради ухвалив рішення №795 «Про перерахування внеску міської ради до статутного капіталу комунального підприємства», у якому вирішив головному розпоряднику бюджетних коштів - Управлінню житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (Куц Я. В.) перерахувати кошти в рамках внеску до статутного капіталу Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради у сумі 26 300 000,00 грн на розрахунковий рахунок підприємства.

18.12.2024 Управління ЖКГ ЧМР перерахувало КП «АТП-2528» ЧМР кошти у розмірі 26 300 000,00 грн (внески в статутний каптал на придбання спецтехніки), на підтвердження чого надано виписку.

Згідно з платіжною інструкцією №10 від 19.12.2024 КП «АТП-2528» ЧМР перерахувало ТОВ «Євро-Трак» кошти у розмірі 26 300 000,00 грн (оплата за машини дорожні комбіновані АТ МДК-22/20 за договором від 08.09.2023).

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар (п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановив суд, 08.09.2023 між КП «АТП-2528» ЧМР як замовником та ТОВ «Євро-Трак» як постачальником укладений Договір, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставити Замовнику Товар - машини дорожні комбіновані в комплекті з навісним обладнанням у кількості 2 шт. загальною вартістю 30 600 000,00 грн, а Замовник прийняти та оплатити його; оплата проводиться за рахунок коштів місцевого бюджету міста Чернігова.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Бюджетного кодексу України (далі БК України).

Відповідно до п. 38 ч. 1 ст. 2 БК України одержувач бюджетних коштів - суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 БК України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

За приписами п. 3, 4, 6, 7 ч. 2 ст. 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів: отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Отже, головний розпорядник бюджетних коштів має повноваження розподіляти та доводити обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників нижчого рівня та одержувачів коштів у встановленому порядку.

У спірних правовідносинах КП «АТП-2528» виступає одержувачем бюджетних коштів, оскільки отримує фінансування від головного розпорядника бюджетних коштів. Головний розпорядник, відповідно до приписів Бюджетного кодексу України, доводить до КП «АТП-2528» бюджетні асигнування та кошти, затверджує плани їх використання, а також приймає рішення про делегування повноважень на виконання бюджетної програми.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, 12 ст. 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу), якщо цим Кодексом та/або законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше.

Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 71 БК України визначено, що до витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб`єкта господарювання.

Рішенням про місцевий бюджет визначаються бюджетні призначення головним розпорядникам коштів місцевого бюджету за бюджетною класифікацією з обов`язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку (у додатках до рішення) (п. 5 ч. 2 ст. 76 БК України).

За приписами ч. 3, 6 ст. 78 БК України (у редакції, чинній на дату укладення Договору) місцевий бюджет виконується за розписом, який затверджується керівником місцевого фінансового органу. До затвердження розпису місцевого бюджету керівником місцевого фінансового органу затверджується тимчасовий розпис місцевого бюджету на відповідний період. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

Виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням здійснюється відповідно до статей 46-51 цього Кодексу.

Органи Казначейства України здійснюють операції щодо виконання платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів, оформлених відповідно до вимог законодавства, на підставі підтвердних документів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань та наявних бюджетних асигнувань за видатками місцевих бюджетів (протягом п`яти операційних днів з дати надання доручення на здійснення платежу за умови виконання доходів зведеного бюджету України).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 БК України стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням є: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету; 2) затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов`язань; 4) отримання товарів, робіт і послуг; 5) здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань; 6) використання товарів, робіт і послуг для виконання завдань бюджетних програм; 7) повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Статтею 47 БК України визначено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Казначейство України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 3, 4, 5, 7 ст. 48 БК України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов`язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Казначейство України здійснює реєстрацію та облік бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів і відображає їх у звітності про виконання бюджету. При реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань здійснюється перевірка відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню, паспорту бюджетної програми.

Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів визначається Міністерством фінансів України.

Системний аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 48 БК України встановлює вимогу до умов розміщення закупівлі та умов договору, що планується для укладення за результатами цієї процедури, а саме - взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів з бюджету лише за наявності відповідного бюджетного асигнування.

Частина 4 ст. 48 БК України додатково встановлює, що такі зобов`язання (взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень), не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів і є порушенням бюджетного законодавства.

Пункт 20 частини 1 статті 116 БК України розширює сферу застосування цієї норми, визначаючи порушенням бюджетного законодавства взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань будь-яким учасником бюджетного процесу.

Отже, норми ч. 3 ст. 48 БК України у взаємозв`язку з наведеними правовими нормами та за аналогією закону поширюються не лише на розпорядників бюджетних коштів, а й на всіх учасників бюджетного процесу, у тому числі і на одержувачів бюджетних коштів.

Тобто одержувачі бюджетних коштів також зобов`язані дотримуватися обмежень, встановлених частиною 3 статті 48 БК України, зокрема щодо недопустимості укладення договорів без наявності відповідного бюджетного асигнування.

Відповідно до ст. 49 БК України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

З аналізу наведених правових норм можна дійти висновку, що процес виконання місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням передбачає чітку послідовність дій (етапів), яка гарантує законність, цільове та ефективне використання бюджетних коштів. Здійснення платежів за отримані товари, роботи чи послуги можливе лише за умови дотримання всіх передбачених стадій бюджетного процесу, що включає встановлення бюджетних асигнувань, затвердження кошторисів і паспортів бюджетних програм, взяття бюджетних зобов`язань та належне оформлення відповідних документів.

Першим етапом є встановлення бюджетних асигнувань на підставі затвердженого розпису бюджету або тимчасового розпису (якщо постійний ще не затверджено).

Наступним етапом є затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм та порядків використання коштів, яке здійснюється з урахуванням вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України. Казначейство України контролює відповідність цих документів бюджетному розпису.

Далі йде етап взяття бюджетних зобов`язань, яке відбувається лише в межах затверджених асигнувань. Розпорядники бюджетних коштів мають право укладати договори або інші угоди лише за наявності відповідного фінансування. Будь-які операції, здійснені без бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, визнаються недійсними, а відповідні зобов`язання не виникають. Казначейство реєструє та обліковує бюджетні зобов`язання, перевіряючи їх відповідність бюджетним програмам і асигнуванням.

Після фактичного отримання товарів, робіт чи послуг розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та надає платіжне доручення Казначейству. Останнє здійснює платежі лише за наявності підтверджених бюджетних зобов`язань, відповідних асигнувань та паспортів програм.

Таким чином, платежі за отримані товари можливі лише після повного проходження всіх передбачених стадій бюджетного процесу.

Згідно з ч. 4 ст. 78 Господарського кодексу України статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

Статутний капітал комунального унітарного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства.

Таким чином, спочатку затверджується статут комунального підприємства, у якому визначається розмір його статутного капіталу, а потім, протягом року, здійснюється фактичне внесення коштів до статутного капіталу.

Відповідно до витягу із додатку 6.1 до рішення міської ради «Про бюджет Чернігівської міської територіальної громади на 2023 рік» від 30.11.2022 №24/VIII-38 розпоряднику бюджетних коштів Управлінню житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради передбачено кошти за КПКВК 7670, внески до статутного капіталу суб`єктів господарювання (код 0490) КП «АТП-2528» Чернігівської міської ради (для придбання спеціалізованої та іншої техніки і обладнання) у розмірі 30 667 000,00 грн.

Щодо повноважень Чернігівської міської військової адміністрації.

Частиною 1 статті 4 Закону України від 12.05.2015 р. № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Указом Президента України «Про утворення військової адміністрації» від 07 лютого 2023 року №69/2023 утворено Чернігівську міську військову адміністрацію.

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 8 частини четвертої статті 15 зазначеного вище Закону встановлено, що начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад).

Підпунктом 5 пункту 22 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного Кодексу України установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації: функції органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій у частині бюджетних повноважень здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Постановою КМУ від 11 березня 2022 року № 252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану» встановлено, що з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється виконавчими комітетами відповідних місцевих рад, місцевими державними адміністраціями, військово-цивільними адміністраціями або військовими адміністраціями.

Частина друга статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначає, що військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету. Начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів.

Начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом (пункт 8 частини 6 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів (ч. 7 статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану») .

Відповідно до положень пункту 2 Постанови КМУ № 252, зокрема військові адміністрації: приймають рішення про внесення змін до рішень про місцеві бюджети; здійснюють без погодження відповідною комісією місцевої ради передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) за бюджетною програмою; можуть приймати рішення про перерахування коштів з місцевого бюджету державному бюджету для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації та з метою відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України і забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державної незалежності України, її територіальної цілісності відповідно до пункту 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України; затверджують місцеві (цільові) програми (вносять до них зміни) з дотриманням вимог статті 91 Бюджетного кодексу України; можуть приймати рішення (кожна із сторін) про передачу коштів у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету без укладення договорів; здійснюють розподіл та перерозподіл обсягів трансфертів з державного та місцевих бюджетів місцевим бюджетам; здійснюють управління коштами місцевих бюджетів без оприлюднення нормативно-правових актів та інших документів, які застосовуються під час бюджетного процесу; затверджують місцеві бюджети, складені місцевими фінансовими органами.

Отже, бюджетні повноваження були передані, у тому числі військовій адміністрації, згідно з нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Разом з тим, рішення про перерахування коштів в рамках внеску до статутного капіталу Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради у сумі 30 600 000,00 грн прийнято Виконавчим комітетом ЧМР лише 25.12.2023, проте вказане рішення не було затверджено Чернігівською міською військової адміністрацією, повноваження якої визначено Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Регламентом Чернігівської міської ради VIII скликання та Положенням про порядок взаємодії Чернігівської міської ради, Виконавчого комітету Чернігівської міської ради та Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області.

Отже, бюджетне призначення для придбання відповідачем-1 спеціалізованої та іншої техніки і обладнання шляхом перерахування внесків до статутного капіталу суб`єктів господарювання відповідно до рішення ЧМР від 30.11.2022 не могло вступити в дію до моменту прийняття рішення про перерахування коштів в рамках внеску до статутного капіталу КП «АТП-2528» ЧМР та його затвердження ЧМВА, а складання бюджетного розпису, встановлення бюджетних асигнувань, затвердження кошторисів і паспортів бюджетних програм могло бути лише за умови прийняття рішення про збільшення статутного капіталу відповідача-1 з обов`язковим затвердженням ЧМВА.

Таким чином з наведеного вбачається, що відсутність затвердженого ЧМВА бюджетного асигнування на придбання техніки в силу приписів статті 48 Бюджетного кодексу України позбавляє комунальне підприємство права на проведення закупівлі та відповідно, права на укладання Договору за результатами її проведення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він буде спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У пункті 44 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №917/1173/22 зазначено, що застосовуючи ч. 1 ст. 228 ЦК України, слід враховувати логіку викладу норм у цій статті в цілому, а саме закладену там ієрархію цінностей: у частині 1 йдеться про охоплені категорією публічного порядку цінності засадничого значення для суспільства, які є очевидними (у балансі приватного і публічного інтересів тут з очевидністю переважає загальний, публічний інтерес настільки, що існування приватного інтересу може навіть не визнаватись); натомість у частині 3 йдеться про інтереси держави, суспільства, його моральні засади, які підлягають встановленню, оцінці і, якщо вони переважатимуть приватний інтерес, на задоволення якого був укладений правочин, він може бути визнаний недійсним.

У правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства, не можуть їм суперечити. Ті з інтересів суспільства, які становлять власне його фундамент, становлять публічний порядок.

Тобто інтереси суспільства і публічний порядок співвідносяться як родове і видове поняття: забезпечення публічного порядку завжди в інтересах суспільства, однак не все, що становить інтерес суспільства, становить публічний порядок. Його становлять лише фундаментальні цінності.

Для цінностей, які охоплюються категорією публічного порядку, також характерна більша стабільність. Як правило, відсутня соціальна дискусія стосовно зміни цих цінностей, а держава без ініціювання такої дискусії не може навіть законом втрутитись у них.

Кожен член суспільства, як колективного носія цих засадничих цінностей, що становлять публічний порядок, усвідомлює їх значення. Очевидність цих цінностей для кожного члена суспільства обумовлює те, що правочин, який їх порушує, є нікчемним, тобто будь-яка особа може дійти висновку про його недійсність без потреби у рішенні суду, яким би той визнавав його недійсним, зважуючи приватний і публічний інтереси.

Разом із тим Верховний Суд України в постанові від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 сформулював детальний висновок щодо застосування статті 228 Цивільного кодексу України (в контексті визначення терміну «публічний порядок»):

«Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.».

Порушення бюджетного законодавства беззаперечно підпадає під розуміння посягань на суспільні та економічні основи держави і порушує саме державні (публічні) інтереси.

Згідно з ч. 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нікчемний правочин є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц, від 02.08.2023 у справі № 495/5081/20, від 17.08.2023 у справі № 904/3100/21).

Враховуючи те, що Договір від 08.09.2023 укладений з порушенням вимог бюджетного законодавства, цей правочин є таким, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння коштами місцевого бюджету, а відтак є нікчемним з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем (відповідачами) і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Виходячи з приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 15, 16 ЦК України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача (відповідачів) та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем та відповідачем-1 Договору, в останнього відсутній обов`язок щодо сплати коштів за поставлений товар, що свідчить про відсутність у позивача порушеного права на момент звернення до суду із вимогами щодо стягнення спірної заборгованості та є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо сплачених відповідачем-1 згідно з платіжною інструкцією №10 від 19.12.2024 коштів за отриманий ним товар у розмірі 26 300 000,00 грн, тобто вже після відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Отже, предметом позову як певної матеріально-правової вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є фактично спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Така правова позиція викладена об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23.

Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань (пункт 4.14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04).

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. Таким чином, відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору .

В цьому аспекті суд виходить з того, що особа, яка звертається до суду з позовом повинна довести конкретні факти порушення її прав та інтересів, та підтвердити, що її права та законні інтереси буде захищено та відновлено з допомогою певного способу захисту, визначеного у позові.

При цьому порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача та підстав для задоволення позову, підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення коштів у розмірі 26 300 000,00 грн у суду відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

При цьому суд з власної ініціативи вважає за необхідне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом зобов`язання відповідача-1 повернути позивачу отриманий Товар та стягнення з позивача на користь відповідача-1 усіх отриманих за цей Товар коштів.

Частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999 р., заява №311107/96, п.54).

Для того, щоб зазначати про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, необхідно встановити три критерії, які слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно), оскільки таке втручання має наслідком позбавлення майна (законних сподівань на володіння майном) добросовісного набувача такого майна.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком ЄСПЛ у зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила». Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце «непропорційне втручання» у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Згідно зі статтею 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) означає, що кожен вважається таким, що знає закони.

Враховуючи те, що вимоги бюджетного законодавства в частині встановлення бюджетних асигнувань, затвердження кошторисів і паспортів бюджетних програм, взяття бюджетних зобов`язань були відомі обом сторонам, його нікчемність, тобто відсутність юридичних наслідків цього правочину, виникла саме внаслідок недобросовісних дій сторін наявності, а тому у відповідача-1 відсутні правомірні очікування, які полягають у можливості користування спірним майном, а у позивача - щодо отримання коштів.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на нього.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

3. Зобов`язати Комунальне підприємство «АТП-2528» Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 03358216, просп. М. Грушевського, 173, м. Чернігів, 14034) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-Трак» (код ЄДРПОУ 41675576, вул. Деміївська, 14, м. Київ, 03039) машину дорожню комбіновану АТ МДК-22/20 (№ шасі НОМЕР_1 , №двигуна НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 ) та машину дорожню комбіновану АТ МДК-22/20 (№ шасі НОМЕР_4 , № двигуна НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 ), поставлені на виконання договору №08/09/23-3414 від 08.09.2023.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Трак» (код ЄДРПОУ 41675576, вул. Деміївська, 14, м. Київ, 03039) на користь Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 03358216, просп. М. Грушевського, 173, м. Чернігів, 14034) усі отримані кошти за машини дорожні комбіновані АТ МДК-22/20 у кількості 2 штук загальною вартістю 30 600 000,00 грн, поставлені на виконання договору №08/09/23-3414 від 08.09.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шморгуна В. В. повне рішення складено 28.03.2025.

Суддя В. В. Шморгун