Ухвала від 24.03.2025 по справі 545/2838/23

Ухвала

24 березня 2025 року

м. Київ

справа № 545/2838/23

провадження № 61-3537ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця, яка підписана адвокатом Ольховським Володимиром Миколайовичем, на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2024 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року АТ «Українська залізниця звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого середнього заробітку в розмірі 83 631,23 грн.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2024 року в задоволені позовних вимог АТ «Українська залізниця» відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2024 року стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишено без задоволення, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2024 року та додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2024 року залишено без змін.

17 березня 2025 року АТ «Українська залізниця» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана адвокатом Ольховським В. М., на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2024 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Таким чином, ціна позову у цій справі становить 83 631,23 грн і не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В касаційній скарзі вказується, що відповідно до ціни позову ця справа є малозначною, проте, у той же час, становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки рийняті судові рішення у справі № 545/2838/23, на думку Позивача, ставлять під сумнів нормативні основи функціонування добровольчих формувань на території усієї України, дискредитують прийняті військовим керівництвом Сил територіальної оборони ЗСУ рішення - у даній справі Наказ. А також, дають можливість чималій кількості працівників, як АТ «Укрзалізниця», так і інших підприємств, зловживати своїми правами та становищем, недобросовісно отримувати заробіток, завдаючи тим самим збитків підприємству. Проте особа, яка подала касаційну скаргу,не обґрунтовує, чому саме справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Вказівка в резолютивній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2025 рокупро можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржені рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження акціонерному товариству «Українська залізниця» за касаційною скаргою, яка підписана адвокатом Ольховським Володимиром Миколайовичем, на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2024 року, додаткове рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 лютого 2025 року всправі за позовом акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого середнього заробітку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков