Рішення від 26.03.2025 по справі 160/1330/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 рокуСправа №160/1330/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібозавод №1» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20.01.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібзавод №1» (далі позивач) через систему «Електронний суд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі відповідач), в якій просило:

- визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо не реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібозавод №1» через Центр надання адміністративних послуг 05 грудня 2024 року;

- зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці здійснити реєстрацію декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібозавод №1» поданої 05 грудня 2024 року через Центр надання адміністративних послуг, шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05.12.2024 товариство звернулось через Центр надання адміністративних послуг (справа №306005-023859-057-06-2024) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з заявою щодо реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці на експлуатацію електроустаткування напругою понад 1000 В, а саме: ТП 46 6/0,4кВ. Проте, листом №ДК9001/ПС/1-24-П від 11.12.2024 відповідач повідомив про залишення заяви щодо реєстрації декларації без розгляду через неправильне заповнення полів декларації та необхідність заповнення окремих розділів декларації «у відповідності до встановлених полів». Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача з не реєстрації декларації є протиправною, оскільки чинним законодавством не передбачено права дозвільного органу - Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці повертати поданий примірник декларації без реєстрації за вищенаведених підстав. Так, під час надання адміністративної послуги з реєстрації декларації у відповідача відсутнє встановлене законом право проводити перевірку заявлених у ній даних та/або встановлювати недостовірність, повноту заявлених суб`єктом господарювання відомостей тощо, вимагати зміни у поданих деклараціях. Обґрунтування відповідача щодо залишення без розгляду поданої позивачем декларації стосуються «правильності» заповнення полів декларації, що фактично є перевіркою зазначених відомостей дозвільним органом, тобто повноваженнями, які не передбачені законами. Враховуючи викладене, просив позов задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 21.02.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

06.02.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, в якому представник у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що позивач тричі звертався до відповідача через ЦНАП для отримання послуги «Реєстрація декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці». Перше звернення зареєстровано 22.11.2024 №ДЗ-2931/ПС-24, однак, у зв`язку з невідповідністю поданої декларації до вимог додатку 8 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107, вказану декларацію було повернуто без розгляду протягом п`яти робочих днів, про що суб`єкта господарювання було повідомлено листом №ДК8688/ПС/1-24-П від 27.11.2024 з вичерпним переліком недоліків, що стали причиною до повернення декларації без розгляду. Після часткового усунення недоліків, позивач повторно звернувся до ЦНАП за реєстрацією декларації, звернення зареєстровано 06.12.2024 №ДЗ-3033/ПС-24, однак, у зв`язку з невідповідністю поданої декларації суб`єктом господарювання було не в повному обсязі виправлено недоліки, вказані у листі №ДК8688/ПС/1-24-П від 27.11.2024, внаслідок чого вказану декларацію було також повернуто без розгляду протягом п`яти робочих днів, про що позивача повідомлено листом № ДК9001/ПС/1-24-П від 11.12.2024. Після усунення вказаних недоліків, позивач втрете звернувся до ЦНАП за реєстрацією декларації - звернення зареєстровано 20.12.2024 №ДЗ-3192/ПС-24. Оскільки подана декларація відповідала вимогам діючого законодавства, вона була зареєстрована 13.01.2025 в територіальному органі Держпраці, №ДК 16/ПС 1-25 (реєстрація вх. ДЗ-3192/ПС-24 від 20.12.2024 в Міжрегіональному управлінні) та 14.01.2025 цю декларацію було здано до ЦНАП м. Дніпра, про що свідчіть вхідний штамп ЦНАП №306008-024687-057-06-2024. Посилаючись на те, що відповідачем протиправно використане право на повернення декларації, позивач зловживає своїми процесуальними правами, вводячи суд в оману. Таким чином, адміністративна послуга з боку Міжрегіонального управління була надана в повному обсязі, згідно вимог Закону України «Про адміністративні послуги», у зв`язку з чим ця адміністративна послуга вважається наданою. Додатково звертала увагу суду на те, що адміністративна послуга була надана в повному обсязі 14.01.2025, проте до суду позивач звернувся 17.01.2025 року, таким чином на момент звернення до суду предмет спору стосовно першої вимоги, був відсутній. На підставі викладеного у задоволенні позову просила відмовити.

11.02.2025 позивачем через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на позов, оскільки жодних «виправлень недоліків» позивачем не здійснювалося, а були лише спроби вчергове зареєструвати декларацію, як то передбачено ст. 21 Закону України «Про охорону праці», після чергової незаконної відмови. Так, зазначив, що у деклараціях від 19.11.2024 та від 05.12.2024 позивачем були заповнені всі поля за формою та змістом відповідно до додатку № 8 «Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», які були прийняті адміністратором центру надання адміністративних послуг. Разом з цим, відповідачем у наданих відповідях про повернення декларацій «без розгляду» взагалі не вказано конкретний розділ, пункт чи графу, яку позивач не заповнив або роз`яснень, у чому саме полягає невідповідність наданих декларацій додатку № 8 Порядку, обмежуючись незрозумілим формулюванням «не у відповідності до встановлених полів». Крім того, представник звертав увагу суду, що відповідно до ч. 1 ст. 4-2 Закону №2806-IV відмова у реєстрації декларації не допускається.

Також, 11.02.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява від позивача про уточнення позовних вимог, в якій позивач, з урахуванням уточнень просить:

- визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо не реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібозавод №1» через Центр надання адміністративних послуг 19 листопада 2024 року та 05 грудня 2024 року;

- зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці здійснити реєстрацію декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібозавод №1» поданої 19 листопада 2024 року через Центр надання адміністративних послуг, шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В обґрунтування уточненої позовної заяви зазначає, що первинна не реєстрація декларації від 19.11.2024 і повторна не реєстрація від 05.12.2024 призвели до того, що позивач у період з 19.11.2024 по 14.01.2025 здійснював свою господарську діяльність за наявності поданих, але не зареєстрованих у встановленому законодавством порядку Декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці. Так, відсутність зареєстрованої Декларації, поданої 19.11.2024 в подальшому породжує негативні правові наслідки для позивача як підприємства критичної інфраструктури шляхом неправомірних висновків про порушення законодавства з охорони праці у цей період з огляду безперервність роботи та приписи ст. 21 Закону № 2694-XII про заборону експлуатації машин, механізмів, обладнання без наявності відповідних дозволів або декларування. Тобто, суб`єкт владних повноважень своєю неправомірною бездіяльністю створив передумови для порушення Закону № 2694-XII підприємством, а згодом буде вправі притягати за це його до відповідальності за наслідками відповідного заходу державного нагляду (контролю). Відтак, з метою ефективного захисту порушеного права позивач вважає за необхідне зобов`язати відповідача зареєструвати подану вперше 19.11.2024 Декларацію.

17.02.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на заяву позивача про уточнення позовних вимог, так як вказана заява подана з порушенням норм матеріального та процесуального права та не підлягає задоволенню, оскільки подана заява змінює предмет позову, фактично збільшуючи обсяг позовних вимог але не надає доказів обставин, які підлягають доказуванню, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Також, 17.02.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що позивачем не надано доказів, що ТОВ «Криворізький хлібзавод №1» є підприємством критичної інфраструктури, який передбачає «Порядок ведення Реєстру об`єктів критичної інфраструктури, включення таких об`єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2023 № 415. В межах поданого позову не може бути розглянути припущення представника позивача, де суб`єкт владних повноважень нібито створив передумови для порушення Закону № 2694-ХІІ, у зв`язку з чим, відсутня певна матеріальноправова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Крім того, зазначено, що в матеріалах справи є докази поданої позивачем Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці від 19.11.2024 та відповідь декларанту № ДЗ-2931/ПС 24, якою визначено підстави повернення документів, які чітко відповідають вимогам додатку 8 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 з вичерпним переліком недоліків, які потрібно усунути. Також, в матеріалах справи є докази поданої позивачем декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці від 05.12.2024 та відповідь позивачу від ДК9001/ПС/1-24-П від 11.12.2024, де у зв`язку з невідповідністю поданої декларації суб`єктом господарювання, декларацію було також повернуто з вичерпним переліком недоліків, які потрібно усунути. Таким чином, посилання представника позивача щодо відсутності підстав та відповідних роз`яснень є хибним, даним контекстом позивач зловживає своїми процесуальними правами, вводячи суд в оману.

19.02.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на заперечення відповідача щодо уточнення позивачем позовних вимог, в яких зазначається, що запереченнями проти права позивача на зміну предмета позову відповідач заперечує право на належний судовий захист та реальне поновлення порушеного органом виконавчої влади права.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 19.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібзавод №1» звернулось до Центру надання адміністративних послуг, з метою отримання адміністративної послуги «Реєстрація декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці», шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вхідний №ДЗ-2931/ПС-24 від 22.11.2024.

Листом від 27.11.2024 №ДК8688/ПС/1-24-П Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці вказану декларацію було повернуто без розгляду, у зв`язку з невідповідністю поданої декларації до вимог додатку 8 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107, а саме:

- у розділі «Відомості про роботодавця» інформацію щодо адреси місцезнаходження роботодавця заповнено неповністю у відповідності до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України (далі - ЄДР), інформацію щодо роботодавця заповнено не у відповідності до встановлених полів, а також вказано посаду керівника, що не передбачено до заповнення;

- у розділі «Місце виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки» інформацію щодо адреси місцезнаходження роботодавця заповнено неповністю у відповідності до даних ЄДР, а також вказану адресу заповнено не у відповідному підпункті;

- у розділі «Інформація про наявність договору страхування цивільної відповідальності перед третіми особами стосовно відшкодування наслідків можливої шкоди (за наявності - у разі добровільного страхування) відповідно до Закону України «Про страхування» слова «договір не вимагається» вказано не у відповідному полі;

- вказано найменування типу машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки не у відповідності до затвердженого Постановою №77;

- не вказано найменування заявленого обладнання «ТГІ-46 6/0,4 кВ»;

- у розділі «Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» проведено аудит охорони праці та вжито заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров?я виробничих факторів» інформацію відповідно розпорядчого документа, а також результату проведеного аудиту», зазначено не у відповідності до встановленої форми декларації;

- заповнено не усі встановлені поля.

05.12.2024 ТОВ «Криворізький хлібзавод №1» повторно звернулось до Центру надання адміністративних послуг, з метою отримання адміністративної послуги «Реєстрація декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці», шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вхідний №ДЗ-3033/ПС-24 від 06.12.2024

Листом від 11.12.2024 №ДК9001/ПС/1-24-П Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повторно подану декларацію також було повернуто без розгляду, у зв`язку з невідповідністю поданої декларації до вимог додатку 8 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107, а саме:

- у розділі «Відомості про роботодавця» інформацію щодо найменування юридичної особи заповнено не у відповідності до встановлених полів;

- у розділі «Місце виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки» інформацію щодо адреси місцезнаходження роботодавця заповнено не у відповідності до встановлених полів;

- у розділі «Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» проведено аудит охорони праці та вжито заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров?я виробничих факторів» інформацію відповідно результату проведеного аудиту зазначено не у відповідності до встановленої форми декларації, а також заявленого у декларації виду діяльності.

19.12.2024 ТОВ «Криворізький хлібзавод №1» втретє звернулось до Центру надання адміністративних послуг, з метою отримання адміністративної послуги «Реєстрація декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці», шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вхідний №ДЗ-3192/ПС-24 від 20.12.2024.

Подана 19.12.2024 декларація була зареєстрована 13.01.2025 в територіальному органі Держпраці, №ДК16/ПС 1-25 (реєстрація вх. ДЗ-3192/ПС-24 від 20.12.2024 в Міжрегіональному управлінні) та 14.01.2025 цю декларацію було здано до ЦНАП м. Дніпра, про що свідчіть вхідний штамп ЦНАП №306008-024687-057-06-2024.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності не реєстрації відповідачем декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, поданої позивачем через Центр надання адміністративних послуг 19.11.2024.

Вирішуючи спір по суті пред`явлених вимог, суд виходить з наступного.

Згідно і приписами ст. 21 Закону України «Про охорону праці»:

- роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

- набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 8, 9 ч. 1ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

декларація про провадження господарської діяльності (далі - декларація) - документ, яким суб`єкт господарювання повідомляє дозвільний орган про свою відповідність вимогам законодавства до певного виду господарської діяльності (у тому числі матеріально-технічної бази, кваліфікації персоналу - якщо це зумовлено особливостями провадження відповідного виду господарської діяльності) та на підставі якого набуває право на провадження заявленого виду господарської діяльності і несе передбачену законом відповідальність. Форма та порядок повідомлення адміністратора або відповідного дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства та внесення про це запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» суб`єкт господарювання має право на одержання (переоформлення, анулювання) документів дозвільного характеру та подання декларацій за своїм місцезнаходженням або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням об`єкта.

Згідно із ч. 5 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему в сфері господарській діяльності» суб`єкт господарювання має право на здійснення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі подання декларації без отримання документа дозвільного характеру, за винятком тих видів господарської діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України. Реєстрацію декларацій здійснює дозвільний орган на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня отримання декларації шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відмова у реєстрації декларації не допускається.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться відомості про документи дозвільного характеру, визначені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», та декларації. Дозвільні органи вносять до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 1) рішення, прийняті дозвільними органами відповідно до цього Закону, - у день їх прийняття; 2) заяви та декларації, подані до дозвільних органів, та іншу інформацію про документи дозвільного характеру та декларації, необхідну для ведення зазначеного реєстру, - у день їх отримання дозвільними органами.

З аналізу викладеного вбачається, що законодавець чітко розмежував процедури, за результатами яких суб`єкти господарювання отримують право виконувати роботи підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, поділивши їх на ті, зайняття якими потребує отримання дозволу від уповноваженого органу, та види діяльності, для зайняття якими достатньо повідомити дозвільний орган про свою відповідність вимогам законодавства до певного виду господарської діяльності.

Отже, законодавчо визначені дозвільний та повідомчий порядок набуття права на здійснення різних видів робіт підвищеної небезпеки.

Крім того, законом безпосередньо визначений строк внесення відомостей про декларації, подані до дозвільних органів, - у день їх отримання дозвільними органами.

Відповідно до п. 21 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 (далі - Порядок № 1107), виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені в додатку 6, експлуатація (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що зазначене в додатку 7, здійснюються роботодавцем на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.

Декларація за формою згідно з додатком 8 подається суб`єктом господарювання (уповноваженим ним органом або особою): у паперовій формі особисто або поштовим відправленням - адміністратору; в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, оформлена згідно з вимогами законів у сфері електронних документів, - дозвільному органу за своїм місцезнаходженням або у випадках, передбачених законом, за місцем провадження діяльності чи місцезнаходженням об`єкта не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Додаток 6 до Порядку № 1107 містить перелік видів робіт підвищеної небезпеки, які виконуються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, відповідно у п. 6 якого вказано: роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра.

Порядок № 1107, так само як і закон, не наділяє дозвільний орган будь-якими повноваженнями стосовно перевірки інформації, зазначеній у поданій декларації, а також не містить будь-якої процедури узгодження декларації дозвільним органом.

При цьому, чітко визначено, що відмова у реєстрації декларації не допускається.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 19.12.2024 позивачем було заповнено декларацію за формою та змістом відповідно до додатку № 8 «Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», яка була прийнята адміністратором центру надання адміністративних послуг та зареєстрована 13.01.2025 в територіальному органі Держпраці, №ДК16/ПС 1-25 (реєстрація вх. ДЗ-3192/ПС-24 від 20.12.2024 в Міжрегіональному управлінні). 14.01.2025 цю декларацію було здано до ЦНАП м. Дніпра, про що свідчіть вхідний штамп ЦНАП №306008-024687-057-06-2024.

При цьому, судом встановлено, що до цього 19.11.2024 та 05.12.2024 позивач двічі звертався з аналогічними деклараціями, які відповідачем були повернуті без розгляду для усунення зауважень з підстав заповнення декларацій не у відповідності до вимог додатку 8 до Порядку №1107.

Водночас, порівнюючи декларації, подані позивачем 19.11.2024, 05.12.2024 року та 19.12.2024, встановлено, що їх форма та заповнення є ідентичними.

Будь-яких нормативних посилань, що обґрунтовували б правомірність щодо не реєстрації декларацій, відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на порушення позивачем вимог законодавства під час заповнення декларації від 19.11.2024 суд не бере до уваги в якості належного обґрунтування правомірності дій відповідача з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці не є дозвільним документом та її реєстрація жодним чином не пов`язана з проведенням будь-якої перевірки суб`єкта господарювання при реєстрації відповідних декларацій. Сутність визначеного законодавством порядку реєстрації відповідних декларацій полягає саме у тому, що певні види робіт не передбачають необхідності отримання дозволу на їх проведення, а уповноважений державний орган на етапі реєстрації декларації не наділений повноваженнями надавати оцінку достовірності заявлених суб`єктом господарювання відомостям, зазначеним у декларації. У цьому випадку відповідальність за достовірність зазначеної у декларації інформації несе суб`єкт господарювання.

Не реєстрація відповідачем поданих декларацій призвела до того, що позивач здійснював у період з 19.11.2024 по 14.01.2024 свою господарську діяльність за наявності поданих, але незареєстрованих відповідачем у встановленому законодавством порядку декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, у зв`язку з чим відсутність реєстрації поданої вперше декларації - 19.11.2024 може спричинити негативні правові наслідки для позивача шляхом неправомірних висновків про порушення трудового законодавства у цей період.

Таким чином, суд доходить висновку про протиправну бездіяльності відповідача при вирішенні питання про реєстрацію декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, поданих позивачем 19.11.2024 та 05.12.2024, що призвела до втручання у господарську діяльність позивача у спосіб, не передбачений законом.

Вирішуючи вимогу про зобов`язання відповідача здійснити реєстрацію декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, поданої 19.11.2024 Центр надання адміністративних послуг, шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд зазначає, що у цій справі відповідач був зобов`язаний здійснити реєстрацію поданих позивачем декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці від 19.11.2024 та 05.12.2024, які за формою відповідають додатку № 8 «Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», подані за підписом уповноваженої особи позивача, й відповідальність за зміст яких несе заявник.

Отже, враховуючи, що наведені відповідачем підстави повернення декларацій нормативно не передбачені, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленої вимоги та вважає за необхідне зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці здійснити реєстрацію декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці ТОВ «Криворізький хлібозавод №1», поданої 19.11.2024 через Центр надання адміністративних послуг, шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість не реєстрації поданих позивачем декларацій, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2 422,40 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №2422,40 від 10.01.2025.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2 422,40 грн підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що 06.01.2025 між ТОВ «Криворізький хлібзавод №1» та Адвокатським бюро «Бобиль та Партнери» укладено договір про надання правової допомоги №06/01-24КХЗ.

Відповідно до п. 2.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо юридичного супровод оскарження в судовому порядку відмови Державної служби України з питань праці реєстрації Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорон праці, оформлене листом Держпраці від 11.12.2024 №ДК9001/ПС/1-24-П.

Згідно із п. 4.3 договору оплата послуг здійснюється замовником наступним чином:

-10 000,00 грн - сплачуються протягом п`яти календарних днів з моменту підписання договору про надання послуг або на підставі рахунку - за аналіз наданої інформації та підготовку позову до суду;

-14 000,00 грн - сплачуються не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня подачі позову до суду першої інстанції або на підставі рахунку - за представництво в суді першої інстанції.

Оплата за надані послуги позивачем здійснена в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 08.01.2025 №1189 на суму 10000,00 грн та від 24.02.2025 №1503 на суму 14000,00 грн.

Отже, загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі склала 24 000,00 грн.

У Практичній рекомендації Вимоги щодо справедливої сатисфакції, яка видана Головою ЕСПЛ 28.03.2007 року відповідно до правила 32 Регламенту ЕСПЛ, витрати (до яких зазвичай відносять вартість юридичної допомоги), повинні бути дійсними, тобто вони мають бути справді сплачені заявником, або ж він має бути зобов`язаний їх сплатити, відповідно до юридичних чи договірних зобов`язань. Витрати мають бути необхідними, тобто їх сплата мала бути необхідною для запобігання порушенню чи для отримання компенсації після того, як воно сталося. Їх сума повинна бути обґрунтованою. Суду мають бути надані докази, такі як докладні розрахунки та фактури. Вони повинні бути достатньо детальними або Суд міг визначити, наскільки вищенаведені вимоги були дотримані.

Отже, відповідно до наведених правових позицій, ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості відшкодування понесених витрат на правничу допомогу є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим.

Наведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 Постанови).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначенимст. ст. 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 24 000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/1330/25 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Тому, враховуючи наведені нормиКАС Українисудом віднесено дану справу до категорії незначної складності.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд зазначає, що аналіз правових підстав та підготовка позовної заяви не потребували значної витрати часу.

Таким чином, представником відповідача не надано до суду належних та достатніх у розумінні статей73, 74 КАС Українидоказів, на підставі яких визначено обсяг правової допомоги у заявленому розмірі, що повинно враховуватись під час визначення обґрунтованого розміру гонорару.

Дослідивши адміністративний позов, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю даної справи.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, суд доходить висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, що відповідатиме критеріям співмірності та вимогам розумності.

Вказана сума у розмірі 10 000,00 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

Відповідно до ч. 4ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному у період з 10.03.2025 по 25.03.2025, рішення ухвалено першого робочого дня.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібзавод №1» (50102, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Гірників, буд. 17, код ЄДРПОУ 00381539) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 44729283) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо не реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібозавод №1» через Центр надання адміністративних послуг 19.11.2024 та 05.12.2024.

Зобов`язати Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці здійснити реєстрацію декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібозавод №1» 19.11.2024 через Центр надання адміністративних послуг, шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1, код ЄДРПОУ 44729283) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Криворізький хлібзавод №1» (50102, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Гірників, буд. 17, код ЄДРПОУ 00381539) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець