Рішення

від 28.03.2025 по справі 160/1285/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 рокуСправа №160/1285/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Сулжби безпеки України в Дніпропетровській області (вул.С.Хороброго 23, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 20001496) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

17 січня 2025 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, яка виразилась у не проведенні з ОСОБА_1 своєчасного повного фактичного розрахунку при його звільненні із військової служби, за період з 31.07.2019 р. по 27.12.2024 р.;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 , середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку з позивачем при його звільненні з військової служби, яка виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення, в сумі 109 920 грн. 72 коп. (сто дев`ять тис. дев`ятсот двадцять грн. сімдесят дві коп.).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у період проходження військової служби позивачу не у повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення. Оскільки позивача було виключено зі списків особового складу 31.07.2019 року, а крайню виплату відповідачем здійснено 27.12.2024 року, то відповідачем затримано розрахунок. Таким чином повідомленням про надходження коштів підтверджено факт несвоєчасного остаточного розрахунку з позивачем при звільненні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Крім того, цією ухвалою зобов`язано Управління Сулжби безпеки України в Дніпропетровській областінадати довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяця перед звільненням та середньоденний заробіток на дату звільнення зі служби.

10 лютого 2025 року від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить продовжити строк для подання відзиву у справі, яке обгрунтована тим, що для отримання документальних матеріалів, а також відомостей про грошове забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням та середнього заробітку, підрозділом було направлено запити до відповідних підрозділів із проханням надати копії або витяги документальних матеріалів для формування правової позиції та направлення у встановленому порядку витребуваних документів до відзиву.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 р. клопотання Управління Сулжби безпеки України в Дніпропетровській області про продовження строку для надання відзиву по справі задоволено. ПродовженоУправлінню Сулжби безпеки України в Дніпропетровській області строк для подачі відзиву по справі на п`ять днів з дня отримання цієї ухвали.

27 лютого 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

04 березня 2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст. 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 проходив військову службу в органах СБУ у період з 27.06.1989 року по 18.05.1991 року та з 01.03.1996 року по 31.07.2019 року.

Відповідно до наказу від 12.07.2019 року №873-ос ОСОБА_1 звільнено із військової служби в органах СБУ (за станом здоров`я) та відповідно до наказу начальника УСБУ від 31.07.2019 року виключено зі списків особового складу Управління, що сторонами не заперечується.

У зв`язку з тим, що позивачу у період проходження військової служби не у повному розмірі виплачувалась індексація грошового забезпечення він звернувся до суду із позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 року у справі №160/25514/23 зобов`язано відповідача:

- нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2008 року по 31 липня 2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням виплачених сум.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 року у справі №160/25514/23 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2024 в адміністративній справі №160/25514/23 скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме:

- визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, які виразились у відмові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2008 року по 31 липня 2019 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

- зобов`язано Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2008 по 30.11.2015 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - місяця прийняття на службу, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, за період з 01.03.2018 по 31.07.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року та відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з врахуванням раніше виплачених сум.

27.12.2024 року на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2024 року у справі №160/25514/23 відповідачем виплачено на користь позивача грошове забезпечення у загальній сумі 60364,61 грн., що підтверджується банківською випискою «Ощадбанк».

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не нарахування та невиплати йому компенсації за весь час затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Спір у цій справі стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, в редакції якої у спірному періоді відбулися зміни на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ)

Так, статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частиною першою цієї статті встановлено (в редакції до 19.07.2022), що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції:

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Закон України № 2352-ІХ та відповідно і нова редакція статті 117 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.

Верховний Суд сформував усталену практику щодо застосування положень статті 117 КЗпП України в редакції, яка діяла до 19.07.2022, при вирішенні спорів щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Так, Верховний Суд зауважував, що якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Такий підхід в частині необхідності застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності при визначенні суми розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку, запроваджено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 та від 26.02.2020 у справах № 761/9584/15-ц та № 821/1083/17, та застосовано Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 у справі №816/1640/17.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22, від 30.11.2023 у справі №380/19103/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22 зауважив на тому, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-ІХ.

Наведений у цій постанові підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Разом із тим, відповідно до статті 117 КЗпП України, у чинній редакції, згідно з Законом № 2352-ІХ, час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

За висновком Верховного Суду у вказаних справах у разі коли спірний період стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні одночасно охоплюється дією редакцій статті 117 КЗпП України, як до змін, внесених Законом № 2352-ІХ та і після їх внесення, то за такого правового врегулювання спірний період варто умовно поділяти на 2 частини: до набрання змінами чинності 19.07.2022 і після цього.

Застосовуючи наведений підхід Верховного Суду, суд зазначає, що у цій справі період з 06.10.2020 (перший день непроведення остаточного розрахунку по індексації) до 18.07.2022 (переддень набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Такий висновок зробив Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.04.2024 року (справа № 400/8493/23).

Проте, період з 19.07.2022 по 27.12.2024 (останній день непроведення остаточного розрахунку по індексації перед днем її виплати) регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №460/42448/22, від 22.02.2024 у справі № 560/831/23, від 15.02.2024 у справі №420/11416/23, від 29.01.2024 у справі № 560/9586/22 та від 28.06.2023 у справі № 560/11489/22.

Отже, для належного і ефективного способу захисту позивача суд вважає за необхідне визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню.

Водночас, як вказав Верховний Суд, зокрема, у постанові від 30.04.2024 року (справа № 400/8493/23), у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Суд зазначає, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Пункт 8 Порядку № 100 передбачає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Позивач виключений 31.07.2019.

Тому відлік строку затримки щодо виплати позивачу заробітної плати розпочинається з 01.08.2019, з дня, наступного за днем, у який позивачу не виплачене в повному обсязі грошове забезпечення.

Обраховуючи середній заробіток за період з 01.08.2019 до 18.07.2022, суд враховує принцип співмірності та виходить з такого.

Відповідно до довідки Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 20.02.2025р. №55/11/202-95, грошове забезпечення ОСОБА_1 за останні два календарних місяці перед звільненням складає 36841,80 грн.

Таким чином розмір середньоденного грошового забезпечення позивача на момент звільнення складав 594,22 грн. (36841,80: 62 календарний день).

Затримка розрахунку при звільненні (до 18.07.2022) становить 1082 календарний день.

Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 642946,04 грн. (середньоденне грошове забезпечення 594,22 грн. х 1082 календарних днів).

Водночас, суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 39-41 постанови від 18.03.2020 по справі № 711/4010/13-ц, згідно яких встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 20 травня 2020 року у справі №816/1640/17.

У п.77-78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі № 761/9584/15-ц також зазначено, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

У пункті 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц викладено правову позицію, відповідно до якої з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

З врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.

Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, від 03.04.2019 у справі №662/1626/17 та від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.

Як встановлено, на виконання постанови суду позивачу виплачена сума грошового забезпечення 60364,61 грн.

Істотність виплаченої частки індексації грошового забезпечення в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: (сума виплаченого грошового забезпечення) 60364,61 / 642946,04 грн. (середній заробіток за час затримки розрахунку з 01.08.2019 до 18.07.2022 (1082 день) х 100 = 9,39%.

Сума, яка підлягає відшкодуванню (період до 18.07.2022) з урахуванням істотності частки 9,39% становить: 594,22 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 9,39% х 1082 (кількість днів затримки виплати) = 60374,69 грн.

Обраховуючи середній заробіток за період з 19.07.2022 (початок дії нової редакції закону) до 27.12.2024, суд не застосовує принцип співмірності, однак обмежує період виплати шістьма місяцями та виходить з такого.

Так, період затримки розрахунку при звільненні з 19.07.2022 р. по 18.01.2023 р. складає 184 дні.

Отже, належна сума становить 109336,48 грн. (594,22 грн х 184 дні затримки).

Отже загальна до виплати сума компенсації за весь період становить 169711,17 грн. (109336,48 грн. + 60374,69 грн.).

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи наведене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог про стягнення середнього заробітка за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2019 року по 18.01.2023 р. в сумі 109920,72 грн.

При цьому, у відзиві відповідач зазначає, що остаточний розрахунок з позивачем відбувся відповідно до наказу начальника Управління СБУ №383-ОС від 31.07.2019 р. при його звільненні та виключення зі списків особового складу Управління.

Суд зазначає, виплата позивачу не сплаченої належної йому суми індексації відбулась 27.12.2024 р., що підтверджується банківською випискою «Ощадбанк».

Оскільки виплата індексації була здійснена відповідачем 27.12.2024, то на підставі ч.1 ст. 120 КАС України перебіг місячного процесуального строку на звернення до суду з позовом у даній справі розпочинається з 28.12.2024, а закінчився 28.01.2025 р..

Позивач звернувся до суду з цим позовом 17.01.2025р.

Отже, позивачем не пропущено місячний строк звернення до суду з цією позовною заявою

Беручи до уваги вище вказані обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача судові витрати, відповідно до статті 139 КАС України, не стягуються.

Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління Сулжби безпеки України в Дніпропетровській області (вул.С.Хороброго 23, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 20001496) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Сулжби безпеки України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2019 року по 18.01.2023 р. включно.

Стягнути з Управління Сулжби безпеки України в Дніпропетровській області (вул.С.Хороброго 23, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 20001496) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.08.2019 року по 18.01.2023 р. в сумі 109920,72 грн., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко