Рішення

від 28.03.2025 по справі 160/1639/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 рокуСправа №160/1639/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 21.01.2021 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні);

- зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 усього грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 21.01.2021 року в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат які належали за час проходження служби в тому числі на день звільнення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (а саме 01 січня 2020 року у розмірі 2102,00 гривні, 01 січня 2021 року у розмірі 2270,00 гривні) на відповідний тарифний коефіцієнт, перерахунок здійснити з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу у 5 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, який на даний час розформований та його правонаступником є 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів. Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 20.01.2021 року №25 позивача було звільнено, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення 21.01.2021 року. Проте, виходячи з відомостей, які були надані відповідачем стало відомо, що відповідач в період з 30.01.2020 року по 21.01.2021 року нарахування грошового забезпечення здійснював у заниженому розмірі, а саме виплачував посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються, виходячи з місячного грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 2020, 2021 роки. Відповідач застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн. За вказаних обставин вважає, що має право на виплату недоотриманих сум грошового забезпечення та інших виплат, здійснених у зв`язку зі звільненням зі служби.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Роз`яснено відповідачу право на подання до суду відзиву на позов, а також всіх письмових та електронних доказів - у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про поновлення провадження у даній справі.

Витребувано від 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, відомості щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був врахований при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових щомісячних та одноразових видів).

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно зі змістом якого, зазначив, що у спірних правовідносинах діяв в межах та на підставі наданих законом повноважень, відтак підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Також вказав, що на час звільнення позивача із служби цивільного захисту відповідач не був уповноваженим органом, який повинен був провести з ним повний розрахунок грошового забезпечення. Окрім цього, відповідач вважає, що під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України 8 липня 2010 року № 2456-VI , інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Також, відповідачем наголошено, що позивачем направлено позовну заяву до суду через систему «Електронний суд» 22.01.2025, після того, як був звільнений з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. Тобто, на дату звернення позивача до суду, стаття 233 КЗпП України вже діє у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ, відтак, позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.

07.02.2025 засобами поштового зв`язку до суду повторно надійшов відзив на позовну заяву, який за змістом є аналогічним до відзиву, поданого засобами підсистеми «Електронний суд».

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд вважає зазначити наступне.

Вирішуючи питання, якою нормою закону слід керуватися при розгляді таких справ, Верховний Суд в постанові від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22, визначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Слід зазначити, що на розгляду cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду перебувала справа № 460/21394/23.

Передаючи указану справу на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 13 лютого 2025 року зазначила, що у межах цього касаційного провадження слід вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються перерахунку грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року.

Так, у Постанові від 21 березня 2025 року Верховним Судом у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду зазначено, що: «…вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:

65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

66. Зважаючи на наведене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:

- від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);

- від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;

- від 12 вересня 2024 року у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.

67. Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено в указаних постановах, Судова палата зазначає, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.».

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем заявлені вимоги про нарахування грошового забезпечення за період 2020-2021 роки, тобто під час дії положень ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19.07.2022, з такими вимогами позивач має право на звернення до суду без обмеження будь-яким строком.

Відтак, судом відхиляються доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив службу у 5 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Наказом т.в.о. начальника ГУ ДСНС у Дніпропетровській області від 20.01.2021 №25 капітана служби цивільного захисту ОСОБА_1 , заступника начальника 38 державної пожежно-рятувальної частини 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 4 (у зв`язку зі скороченням штатів) з 21.01.2021.

Вказаним наказом визначено, що вислуга років на службі станом на день звільнення календарна - 26 років 10 місяців 13 днів; у пільговому обчисленні не має.

Крім цього, в наказі зазначено:

«Виплатити одноразову грошову допомогу за 26 років 10 місяців 13 днів.

Щорічна основна відпустка за 2020 рік використана в повному обсязі.

Згідно частини 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403/V1 виплатити грошову компенсацію за 38 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2013 рік та за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік.

Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 12.01.2021, подання начальника 38 ДПРЧ 5 ДПРЗ ГУ від 20.01.2021, контракт від 28.04.2020 № 768/20, наказ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області від 18.12.2020 № 453 «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області».

Як зазначає позивач, впродовж спірного періоду проходження ним служби, з 30.01.2020 року по 21.01.2021 року, відповідач обчислював розміри його посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти.

За таким же принципом обчислювався розмір грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошових компенсацій та інших виплат, що нараховані та виплачені за час проходження служби, в тому числі на день звільнення.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема відомостями з особистих карток грошового забезпечення позивача за 2020 - 2021 роки, копією наказу т.в.о. начальника ГУ ДСНС у Дніпропетровській області від 20.01.2021 №25, та не заперечуються відповідачем.

За результатом розгляду письмового звернення позивача відповідач листом від 25.10.2024 №49-201-1121/49-206 надав позивачу відомості з особових рахунків про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з липня 2019 по квітень 2021 року.

Позивач не погоджується із правомірністю застосування відповідачем протягом спірного періоду прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, оскільки вважає, що відповідач мав застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року, який підвищується щороку, тобто у 2020 році величиною для обчислення мав бути прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України "Про Державний бюджет на 2020 рік" на 01.01.2020, а у 2021 році - встановлений Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік" на 01.01.2021.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що цей Закону відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 р. № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у Постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13 і 14.".

Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018 р.) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 Постанови № 103, а саме:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на І січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу визначався посадовий оклад та оклад за військовим званням із січня 2020 року по 21.01.2021 (день виключення з кадрів ДСНС) виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року.

З урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 р., позивачу під час проходження служби у 2020 році виплачено матеріальну допомогу за 2020 рік та грошову компенсацію за дні невикористаної відпустки та вихідну грошову допомогу при звільненні у 2021 році.

Щодо вказаного, заперечень з боку відповідача матеріали справи не містять.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

Також, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 р. № 2629-VIII було встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У подальшому Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 р. № 294-IX (далі - Закон № 294-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема, грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на 2020 рік не містить.

Аналогічних застережень не містить і Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 р. № 1082-IX (далі - Закон № 1082-IX).

Тобто, положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з вказаною Постановою, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р. до 01.01.2020 р. - набрання чинності Законом № 294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 р. у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 р. у справі № 160/1088/19).

Тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон № 294-IX, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та на 01 січня 2021 року (через його збільшення).

Таким чином, з огляду на визначені в ч. 3 ст. 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення п.4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року та на 01 січня 2021 року (через його збільшення).

Верховний Суд у постановах від 19.10.2022 р. у справі № 400/6214/21, від 11.09.2022 р. у справі № 500/1813/21, вказуючи на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.09.2022 р. у справі № 440/6017/21 у подібних спірних правовідносинах, зазначив, що наголошуючи, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

З урахуванням положень ч. 5 ст. 242 КАС України вказані висновки Верховного Суду є обов`язкові до врахування судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Крім того, зміни внесені Постановою № 103, зокрема до п. 4 Постанови №704, в якому визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, були визнані постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 29.01.2020 р. у справі № 826/6453/18 протиправними та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Отже, з 29.01.2020 оклад за посадою та оклад за військовим званням повинен розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який з 01.01.2020 було збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовця.

Зокрема, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2018 року встановлено на рівні 1762 грн., а станом на 01 січня 2020 року - 2102 грн, станом на 01 січня 2021 року 2270,00 грн.

Як наслідок суд дійшов висновку, що застосування відповідачем для визначення грошового забезпечення розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., у 2020 та 2021 роках є протиправним.

Таким чином, на час проходження позивачем служби із 30.01.2020 по 21.01.2021 відповідач мав би нараховувати та виплачувати грошове забезпечення із розрахунком посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до п.4 Постанови № 704 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний календарний рік (01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року) та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу XXХ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 р. № 623 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 р. за № 936/32388 (далі - Інструкція № 623), особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу управління (підрозділу), за рішенням керівника органу управління (підрозділу) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірах їх місячного грошового забезпечення. При визначенні розміру допомоги для оздоровлення до розрахунку місячного грошового забезпечення беруться посадові оклади, оклади за спеціальним званням, доплати і надбавки постійного характеру та щомісячна премія, які встановлені особі рядового або начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Також пунктом 12 розділу XXVІІ Інструкції № 623 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення.

Відповідно до відомостей з особистих карток грошового забезпечення позивача за 2020-2021 рік, позивачу виплачено матеріальну допомогу за 2020 рік у сумі 16000 грн, яка розраховані з посадового окладу та окладу за військовим званням, тобто, з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 р. у розмірі 1762 грн, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до відомостей з особистих карток грошового забезпечення позивача за 2021 рік, позивачу виплачено у 2021 році компенсацію за дні невикористаної відпустки у розмірі 47523,86 грн та одноразову вихідну грошову допомогу при звільненні у розмірі 223304,90 грн, які розраховані з посадового окладу та окладу за військовим званням, тобто, з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 у розмірі 1762 грн, що не заперечується відповідачем.

Інших виплат за спірний період судом не встановлено.

Разом з цим, суд зазначає про відсутність можливості встановити вид матеріальної допомоги, виплаченої позивачу у 2020 році - допомога для оздоровлення чи матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Натомість, з урахуванням всього вищевикладеного, суд наголошує, що незалежно від виду виплаченої у 2020 році допомоги у розмірі 16000 грн, така мала бути нарахована, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, тобто, з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020.

Таким чином, під час проходження служби та при звільненні із неї позивачу виплачено у меншому, ніж законодавчо належало, розмірі щомісячне грошове забезпечення, враховуючи виплачену за 2020 рік матеріальну допомогу та виплачені вихідну допомогу при звільненні та грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної основної відпустки у 2021 році, оскільки відповідачем неправильно обраховано розмір місячного грошового забезпечення, який є розрахунковою величиною для вказаних виплат, так як грошове забезпечення нараховувалося із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2018 р., а не станом на 01.01.2020 та 01.01.2021.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що встановлення позивачу посадового окладу та окладу за військовим званням із 30.01.2020 року по 21.01.2021 та розрахунок місячного грошового забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 та відповідно нарахування у 2020 році матеріальної допомоги та вихідної допомоги при звільненні та грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки у 2021 році, які розраховуються із посадового окладу та окладу за військовим званням, здійснено у значно меншому розмірі, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованих Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" отримання грошового забезпечення та інших виплат у законодавчо визначеному розмірі.

Щодо вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення з урахуванням тих відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які фактично належали та виплачувалися під час проходження служби, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Враховуючи, що права позивача в цій частині позовних вимог на час розгляду цієї справи не порушені, оскільки перерахунок грошового забезпечення не проведено, то суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 21.01.2021 року, в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги у 2020 році, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки у 2021 році) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня календарного року.

Зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області з охорони об`єктів (код ЄДРПОУ 08681755) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 21.01.2021 року, в тому числі одноразових видів грошового забезпечення (матеріальної допомоги у 2020 році, одноразовової допомоги при звільненні, грошової компенсації за дні невикористаної щорічної основної відпустки у 2021 році) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 28.03.2025.

Суддя Н.Є. Калугіна