Рішення

від 28.03.2025 по справі 280/423/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 березня 2025 року (09:45)Справа № 280/423/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІМПЕРІЯ РА» (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 21, код ЄДРПОУ 33869650) до Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд.22; код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2025 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІМПЕРІЯ РА» (далі позивач) до Дніпровської митниці (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000051/1 від 09.12.2024;

визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2024/000234 від 09.12.2024.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Митного кодексу України та зазначає, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

10.02.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№6221), в якому представник відповідача позовні вимоги не визнає, зокрема зазначає, що в поданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи, які не були надані позивачем в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю. Крім того, відповідач вказав на те, що митним органом у встановленому законом порядку було встановлено, що вартість імпортованого позивачем товару є вищою ніж заявлена, що зумовило прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

20 листопада 2023 року ТОВ «ТД ІМПЕРІЯ РА» укладено з компанією «QUIMІ ROMAR S.L.» (Іспанія) контракт на поставку товару №20112023 від 20.11.2023, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується постачати косметичну продукцію у погодженій з Покупцем кількості згідно Інвойсу, а Покупець зобов`язується прийняти поставлену продукцію відповідної якості та провести її оплату.

19.02.2024 Сторонами укладено договір про внесення змін та продовжено дію Контракту до 31.12.2024.

Відповідно до п.4.1. Контракту, оплата авансових платежів у розмірі 100% від вартості продукції, вказаної в інвойсі до погодженої партії проводиться до відвантаження товару. Відповідно до п.3.2. Контракту, термін відвантаження не повинен перевищувати 20 днів після внесення авансового платежу.

12.11.2024 компанією «QUIM1 ROMAR S.L.» виставлено на адресу позивача інвойс - проформу №31424 на загальну суму 20615,57 євро (а.с.47).

22.11.2024 позивачем сплачено грошові кошти у розмірі 20507,28 євро, з посиланням на контракт та інвойс - проформу, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 30 (а.с.45).

29.11.2024, продавцем QUIMI ROMAR S.L. виставлено на адресу позивача інвойс №1211030682 на загальну суму 20 615,57 євро (а.с.38).

Відповідно до п.3.2. Контракту, термін відвантаження не повинен перевищувати 20 днів після внесення авансового платежу.

Відповідно до п.6.1. Контракту, у відповідності до міжнародних правил ІНКОТЕРМС 2010, умови поставки будуть відповідати базису поставки EXW Valencia (Іспанія), якщо інше не вказано в Інвойсі. В інвойсі - проформі № 31424 від 12.11.2024 та інвойсі №1211030682 від 29.11.2024 умови поставки були вказані такі ж самі.

Компанією «QUIMI ROMAR S.L.» продукція на адресу позивача була відправлена 29.11.2024, що підтверджується міжнародною автотранспортною накладною №456174 (а.с.15).

Для отримання послуг транспортування продукції, позивачем укладено договір транспортного експедирування №04-23/3 від 19.05.2023 з ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). В свою чергу контрагент, уклав низьку інших договорів для організації виконання замовлення за договором транспортного експедирування №04-23/3 від 19.05.2023.

Вартість транспортно - експедиційних послуг до території України, а саме - м.Валенсія (Іспанія) - м/п Чоп (Захонь), Україна склала 142 900,00 грн.

Для здійснення митного оформлення продукції позивачем подано до митного органу вантажну митну декларацію №24UA110140009705U0 від 09.12.2024. В графі 31 декларації опис товару зазначено: «1.Засоби для догляду за волоссям: шампуні:-арт.30008701 GRAPEFRUIT SHAMPOO 750ML SAIRO /шампунь -408шт., -арт.30004925 SHAMPOO BABY 750ML SAIRO /шампунь -320шт„ -арт.30004925 SHAMPOO BABY 750ML SAIRO /шампунь -1424шт., -арт.30004925 SHAMPOO BABY 750ML SAIRO /шампунь -3376шт. Не в аерозольній упаковці. Не містить у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори. 2.Інші засоби для догляду за волоссям:-арт.30005920 HAIR CONDITIONER NORMAL HAIR 750ML SAIRO /кондиціонер для волосся -1080шт. Не містить у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори.» (а.с.20).

Митну вартість товару позивачем визначено виходячи з ціни контракту згідно вимог п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом, зазначеним у ст.58 Митного кодексу України. Митна вартість товару за МД №24UA110140009705U0 від 09.12.2024 за курсом валюти 43,8567 грн/євро (графа 23 декларації) становила загалом 1047030,87 грн., з яких 904130,87 грн. вартість товару та 142 900,00 грн. - транспортні витрати до території України. Сума ПДВ за ставкою 20% становила 209406,18 грн. (графа 48 декларації).

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем митної вартості товару, зазначеної у вантажній митній декларації №24UA110140009705U0 від 09.12.2024, ТОВ«ТД ІМПЕРІЯ РА» надано митному органу наступні документи:

контракт на поставку товару №20112023 від 20.11.2023;

договір про внесення змін від 19.02.2024 до контракту № 20112023 від 20.11.2023;

інвойс - проформу № 31424 від 12.11.2024;

платіжну інструкцію в іноземній валюті №30 від 22.11.2024;

інвойс №1211030682 від 29.11.2024;

міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №456174 від 29.11.2024;

рахунок на оплату транспортних послуг №1053 від 03.12.2024;

довідку про транспортно-експедиційні послуги № 03/12-1 від 03.12.2024;

договір транспортного експедирування № 04-23/3 від 19.05.2023;

заявку - договір № 27/11-1 від 27.11.2024;

договір транспортного експедирування № 21-04/23-Е від 20.11.2024;

договір транспортного експедирування № 30/10/2024 від 20.11.2024;

договір про надання послуг митного брокера № 1507-18 від 01.11.2022;

акт звіряння взаєморозрахунків за 2024 рік;

копію митної декларації країни виробника №24IT3J01ZAGG004A2 від 02/12/2024.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, керуючись ч.3 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме:

1) відповідно до п.4.1 зовнішньоекономічного контракту від 09.12.2023 №24UA110140009705U0, оплата авансових платежів у розмірі 100% від вартості продукції, зазначеної в інвойсі до партії, здійснюється до відвантаження товару. До митного контрою декларантом надано проформу-інвойс від 12.11.2024 №31424 та інвойс від 29.11.2024 №1211030682 на суму 20 615,57 євро. Платіжне доручення від 22.11.2024 №30, додане до ЕМД від 09.12.2023 №24UA110140009705U0, на суму 20 507,28 євро. Тобто, покупцем (ТОВ «ТД ІМПЕРІЯ РА») не виконано умов зовнішньоекономічного контракту від 20.11.2023 №20112023 в частині терміну та розміру оплати;

2) Декларантом до митного оформлення заявлено товар на комерційних умовах поставки EXW ES м.Valencia. Вказані комерційні умови поставки, згідно правил Інкотермс, передбачають включення до митної вартості, в тому числі, витрат на навантаження товару. Відповідно до положень наказу МФУ від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. До митного контролю декларантом надано рахунок на оплату ФОП ОСОБА_1 від 03.12.2024 №1053. Згідно вказаного рахунку на оплату: транспортні послуги міжнародного перевезення вантажу зг. маршруту: м.Валенсія (Іспанія) - п/п Чоп (Україна)- 142900,00грн; транспортні послуги міжнародного перевезення вантажу зг. маршруту: п/п Чоп - м. Дніпро (Україна) ТЗ Scania НОМЕР_2 /AE1381XI 71100, грн., вартість навантажувально - розвантажувальних робіт не зазначено відповідно до умов поставки EXW, у ЕМД від 09.12.2023 №24UA110140009705U0 та у ДМВ до попередньо вказаної ЕМД декларантом до митної вартості не додано вартість навантаження.

Враховуючи викладене, згідно вимог ч.3,4 ст.53 МК України позивачу повідомлено про необхідність протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; - виписку з бухгалтерської документації.

Листом вих. № 0912-01 від 09.12.2024, позивачем повідомлено митний орган, що документи до ЕМД № №24UA110140009705U0 від 09.12.2024 надані у повному обсязі та повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

09.12.2024 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110140/2024/000051/1, в якому зазначено, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, а саме - не подано декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МК України, та у цих документах відсутні всі відомості, що підтверджують числове значення таких складових митної вартості товару, як витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари. Враховуючи зазначені в повідомлені митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваних товарів за ЕМД №24UA110140009705U0 від 09.12.2024, ненадання документів для спростування (пояснення) виявлених невідповідностей, унеможливлює об`єктивну перевірку числового значення митної вартості заявлених товарів. У митного органу наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості ідентичний та подібних (аналогічних) товарів, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом за резервним методом, а саме: для товару №1 «Засоби для догляду за волоссям: шампуні» - за ЕМД від 05.07.2024 №UA100200/2024/109490 здійснено митне оформлення ідентичних та подібних товарів з рівнем митної вартості 2,60 EUR/кг; для товару №2 «Інші засоби для догляду за волоссям: маски та кондиціонери для волосся» - за ЕМД від 05.07.2024 № UA100200/2024/109490 здійснено митне оформлення ідентичних товарів та подібних товарів з рівнем митної вартості 2,646 EUR/кг; Таким чином, у митного органу наявні обґрунтовані сумніви, що митна вартість задекларованих товарів ґрунтується на дійсній вартості товарів (а.с.49,43-44).

Відповідачем відмовлено у митному оформленні митної декларації ЕМД №24UA110140009705U0 від 09.12.2024 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2024/000234 (а.с.39-40).

09.12.2024, позивачем з урахуванням рішення №UA110140/2024/000051/1 від 09.12.2024 митному органу подано нову митну декларацію №24UA110140009739U0 та товар на підставі ч.7 ст. 55 МК України випущено у вільний обіг «під гарантію» за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (а.с.18-19).

Різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, первинно визначеної позивачем у МД №24UA110140009705U0 від 09.12.2024 та скоригованою митним органом склала 69587,52 грн.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000051/1 від 09.12.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2024/000234 від 09.12.2024 протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті.

При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Так, щодо покликань відповідача на те, що відповідно до п.4.1 зовнішньоекономічного контракту від 09.12.2023 №24UA110140009705U0, оплата авансових платежів у розмірі 100% від вартості продукції, зазначеної в інвойсі до партії, здійснюється до відвантаження товару. До митного контрою декларантом надано проформу-інвойс від 12.11.2024 №31424 та інвойс від 29.11.2024 №1211030682 на суму 20615,57 євро. Платіжне доручення від 22.11.2024 №30, додане до ЕМД від 09.12.2024 №24UA110140009705U0, на суму 20507,28 євро. Тобто, покупцем (ТОВ «ТД ІМПЕРІЯ РА») не виконано умов зовнішньоекономічного контракту від 20.11.2023 №20112023 в частині терміну та розміру оплати, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що різниця між сумою виставленою в інвойсі від 29.11.2024 №1211030682 та інвойсі - проформі №31424 від 12.11.2024 з сумою, сплаченою згідно платіжного доручення №30 від 22.11.2024, становить 108,29 євро. При цьому, сплачена сума є меншою.

ТОВ «ТД «Імперія РА» додано акт звіряння взаємних розрахунків за період: 2024 рік, який свідчить про наявність заборгованості перед позивачем продавця QUIMI ROMAR S.L., однак це жодним чином не впливає на можливість визначення та обчислення митної вартості товару (а.с.16).

Разом з цим, митний орган, встановивши розбіжність між сумою платіжного доручення та сумою, вказаною в інвойсі та інвойсі - проформі, жодним чином не обґрунтовує, яким чином вони позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару. Митний орган не наділений повноваженнями перевіряти дотримання умов контрактів між суб`єктами господарювання.

Суд зазначає, що документи, які були надані до митного оформлення, зокрема: контракт № 20112023 від 20.11.2023, проформа - інвойс № 31424 від 12.11.2024, інвойс від 29.11.2024 № 1211030682 мають ідентичну інформацію щодо вартості товару 20615,57євро.

У платіжному дорученні здійснено посилання на інвойс - проформу №31424 від 12.11.2024 та контракт, що дозволяє пов`язати ці два документи між собою.

Тобто, виходячи з наведеної підстави відмови митного органу, вбачається надмірний формалізм. Митний орган вважає за необхідне, аби усі документи мали одні й ті самі показники та цифри, що за умови підприємницької діяльності, різних умов поставки -може й не бути.

Однак, надані до митного оформлення документи, мали усі необхідні дані та показники для перевірки ціни товару, чого митним органом проведено не було.

Відповідно до пункту 9 Висновків узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012, взятої до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 та рекомендовано суддям адміністративних судів враховувати узагальнення під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії, в якому в свою чергу було визначено, що «Ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а тому для сумнівів у правильності визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного суду від 11.06.2019 по справі № 813/1755/17.

Відповідно - призначення платежу із посиланням на назву товару, контракт та інвойс - проформу дає змогу ідентифікувати товар та його вартість. Тобто, жодних розбіжностей або невідповідностей в наданих документах не було.

Щодо покликань відповідача на те, що декларантом до митного оформлення заявлено товар на комерційних умовах поставки EXW ES м.Valencia. Вказані комерційні умови поставки, згідно правил Інкотермс, передбачають включення до митної вартості, в тому числі, витрат на навантаження товару. До митного контролю декларантом надано рахунок на оплату ФОП ОСОБА_1 від 03.12.2024 №1053. Згідно вказаного рахунку на оплату: транспортні послуги міжнародного перевезення вантажу зг. маршруту: м.Валенсія (Іспанія) - п/п Чоп (Україна)- 142900,00грн; транспортні послуги міжнародного перевезення вантажу зг. маршруту: п/п Чоп - м. Дніпро (Україна) ТЗ Scania НОМЕР_2 /AE1381XI 71100, грн., вартість навантажувально - розвантажувальних робіт не зазначено відповідно до умов поставки EXW, у ЕМД від 09.12.2024 №24UA110140009705U0 та у ДМВ до попередньо вказаної ЕМД декларантом до митної вартості не додано вартість навантаження, суд зазначає наступне.

Так, дійсно, відповідно до п.5 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, а саме витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Позивачем були включені витрати на транспортування до території України у розмірі 142900,00 грн., відповідно до виставленого перевізником рахунку - фактури №1053 від 03.12.2024 (а.с.48).

Разом з цим, витрати щодо навантаження та пакування товару входили до контрактної ціни товару. Зазначена обставина підтверджується рахунком - проформою №31424 від 12.11.2024, в якій зазначено - «packing and loading coste included», що в перекладі з англійської мови означає - «вартість пакування та навантаження включена» (а.с.47).

Рахунок - проформа №31424 від 12.11.2024 також надавався позивачем до митного оформлення.

Отже, відповідне зауваження митниці безпідставне та необґрунтоване.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав митному органу усі необхідні документи, які надають можливість перевірити та підтвердити заявлену митну вартість товару. Суттєвих недоліків поданих до митного органу документи не містили, а відповідно у відповідача не було підстав для витребування додаткових документів, як і для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відтак, суд вважає, що митний орган мав можливість пересвідчитись у достовірності митної вартості заявленої декларантом за ціною договору.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, додаткові документи надаються декларантом за наявності, відтак, саме по собі подання таких документів не в повному обсязі не може бути підставою для коригування митної вартості товару.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Так, в гр.33 спірного рішення відповідачем зазначено: Митну вартість товару №1 за ЕМД від 09.12.2024 №24UA110140009705U0 скориговано за резервним методом визначення митної вартості товарів (стаття 64 МКУ) до рівня 2,60 EUR/кг (джерело цінової інформації: ЕМД від 05.07.2024 № UA100200/2024/ 109490 (товар №1). Митну вартість товару №2 за ЕМД від 09.12.2024 №24UA110140009705U0 скориговано за резервним методом визначення митної вартості товарів (стаття 64 МКУ) до рівня 2,646 EUR/кг (джерело цінової інформації: за ЕМД від 05.07.2024 № UA100200/2024/109490 (товар №2).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення митниці, у ньому містяться посилання лише на раніше оформлену митну декларацію і не проведено детальне дослідження даної митної декларації з доданими до неї документами. В спірному рішенні зазначено лише дата раніше оформленої ЕМД, її реєстраційний номер, рівень до якого скориговано митну вартість. При цьому, в рішенні не зазначено загальну кількість партії раніше оформленого товару, вагу одиниці товару та розрахунок митної вартості, умови поставки.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Верховний Суд у постанові від 05.05.2022у справі №2040/6019/18 вказав, що наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за більшою вартістю, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги постачань, сезонність, наявність знижок тощо), що безпосередньо не свідчить про наявність порушень із боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, за правовою позицією Верховного суду, митний орган має враховувати, та в кожному конкретному випадку враховувати різноманіття умов поставки, країни виробника товару та інші складові, які безпосередньо впливають на ціну товару та призводять до її формування.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Під час митного оформлення позивач подав усі визначені статтею 53 Митного кодексу України документи, перелік яких є вичерпним, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Тому суд доходить висновку, що позивач при подачі документів надав всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000051/1 від 09.12.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2024/000234 від 09.12.2024 є такими, що підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Митним органом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів, що митна вартість імпортованого позивачем була визначена необґрунтовано, що б в свою чергу надавало митному органу права на коригування митної вартості товару.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв`язку із розглядом даної адміністративної справи понесено судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

При цьому, відповідно до наданих до матеріалів справи розрахунків, витрати на правничу допомогу складаються із: складання та подання позовної заяви 6000,00 грн.

На підтвердження виконання робіт представником позивача надано: копію договору про надання правничої допомоги від 23.02.2023, додаткової угоди від 01.01.2025 №8 до договору про надання правничої допомоги, рахунку від 09.01.2025 № 09/01, акту приймання-передачі послуг від 09.01.2025, платіжної інструкції від 10.01.2025 №28 на суму 6000 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критеріюрозумностіїхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (див. постанову Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 529/201/20).

В даному випадку, зважаючи на предмет спору, незначну складність адміністративної справи, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом витраченим на надання правничої допомоги, у зв`язку з чим підлягають зменшенню до 4000,00 грн.

За таких обставин, судовий збір сплачений позивачем у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн., стягується, відповідно до статті 139 КАС України, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправні рішення, а саме - Дніпровської митниці.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІМПЕРІЯ РА» (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 21, код ЄДРПОУ 33869650) до Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул. Ольги Княгині, буд.22; код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110140/2024/000051/1 від 09.12.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110140/2024/000234 від 09.12.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІМПЕРІЯ РА» за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.03.2025.

Суддя Ю.В. Калашник