Постанова

від 25.03.2025 по справі 183/1160/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2499/25 Справа № 183/1160/24 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,

за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О.,

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ,

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подані апеляційні скарги Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2024 року та на додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року, головуючий у суді першої інстанції Майна Г.Є.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024року ОСОБА_1 подала в суд позов проти Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому вимагала стягнути з відповідача на її користь суму недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 , але не була одержана нею за життя у розмірі 97 673,02грн, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається, в тому числі, й з недоотриманої за життя спадкодавця пенсії. 01 грудня 2023року приватним нотаріусом позивачці видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманої пенсії спадкодавця в розмірі 97 673,02грн.

12 січня 2024року через веб-портал Пенсійного фонду України вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганський області із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, до якої додала усі необхідні документи, однак відповідно до відповіді відповідача за №1200-0502-8/1504 від 19 січня 2024року їй було відмовлено у здійсненні такої виплати з посиланням на відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, сума пенсії спадкодавця, яка підлягає виплаті увійшла до складу спадщини, а підстава такої невиплати, на яку посилається відповідач, не узгоджується із вимогами чинного законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2024року позов ОСОБА_1 про стягнення суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом, задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що свідоцтво про право на спадщину за законом на суму недоотриманої пенсії спадкодавця, видане позивачці, на теперішній час є дійсним та жодним чином не оскаржене, не скасоване та не піддано сумніву, а тому виплаті підлягає сума недоотриманої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_2 , розмір якої визначено свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2024року стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Таке рішення суду обґрунтовано тим, що позивачка понесла витрати на професійну правничу допомогу та виходячи з конкретних обставин справи суд вважав співмірним та розумним стягнути такі витрати частково у розмірі 7 000,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

04 листопада 2024року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2024року.

Також 13 грудня 2024року Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд» апеляційну скаргу на додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2024року.

В апеляційних скаргах висловило вимогу про скасування рішення та додаткового рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за життя померла ОСОБА_2 не виявила бажання поновити виплату пенсії, з заявою про поновлення виплати пенсії не зверталася, тому пенсійні виплати з 01 березня 2016року не отримані з вини пенсіонера.

Також заявник стверджував про те, що в ході перевірки документів було встановлено відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи, що передбачено вимогами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що є підставою для відмови у виплаті.

Інша вимога апеляційної скарги заявника зводилась до незгоди зі стягненням з відповідача на користь позивача суми витрат напрофесійну правничудопомогу,оскільки таківитрати,на думкускаржника,є необґрунтованими.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивачка своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалась та відзиву на апеляційну скаргу не подавала.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2025року апеляційну скаргу на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2024 року було залишено без руху.

Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2025року та від 27 січня 2025року відкрито апеляційні провадження у справі.

Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 13 січня 2025року та від 27 січня 2025року справу призначено до судового розгляду на 20 березня 2025року.

У зв`язку з прийнятим рішенням Вищої ради правосуддя від 25 лютого 2025року №315/0/15-25 про відставку судді ОСОБА_3 , на підставі розпоряджень керівника апарату суду та у відповідності до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у справі здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Никифоряк Л.П., судді: Гапонов А.В., Новікова Г.В.

Ухвалою Дніпровськогоапеляційного судувід 06березня 2025рокусправу призначено до судового розгляду на 25 березня 2025року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначені обставини підтверджуються копіями паспортів, свідоцтва про смерть, свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом НСО № 982004, зареєстрованого в реєстрі за № 644 від 01 грудня 2023року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Глушко О.В., спадщина ОСОБА_2 , на яку видане це свідоцтво, складається з суми недоотриманої пенсії в розмірі 97 673,02грн.

Згідно відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №1200-0502-8/1504 від 19 січня 2024року, наданої на заяву позивача про виплату недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , у ході перевірки документів, долучених до заяви, було виявлено відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи, а тому повідомлено, що опрацювання такої заяви є неможливим.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судових рішень, які оскаржено, дослідив доводи апеляційних скарг та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішень, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що свідоцтво про право на спадщину за законом є правовстановлюючим документом та з його отриманням позивач набула всіх прав і обов`язків спадкоємця, а отже право власності якого вона набула є правом спадкоємця на успадковане майно.

Як правову підставу для задоволення позову суд першої інстанції виснував, що свідоцтво про право на спадщину за законом на суму недоотриманої пенсії спадкодавця, видане позивачці, на теперішній час є дійсним та жодним чином не оскаржене, не скасоване та не піддано сумніву, а тому виплаті підлягає сума недоотриманої пенсії померлого пенсіонера ОСОБА_2 , розмір якої визначено свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішень додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті /стаття 1218 ЦК України/.

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Під час визначення обсягу спадщини необхідно виходити з того, що права та обов`язки, суб`єктом яких був спадкодавець на час відкриття спадщини, переходять до його спадкоємців. Спростування цієї презумпції можливе лише у випадках, коли права та обов`язки є нерозривно пов`язаними з особою спадкодавця. Отже, закон вказує, що до складу спадщини не включаються особисті немайнові права. Безпосередньою ознакою немайнових прав є невіддільність останніх від особи їхнього носія.

Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Отже, право на аліменти, пенсії та інші соціальні виплати, як на періодичні платежі, не входить до складу спадщини, оскільки мають на меті матеріальне забезпечення конкретної особи, а передумовою виникнення зазначених прав у спадкодавця була його участь у сімейних, соціальних та трудових відносинах. Однак наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім`ї, бажаючих їх отримати. В такому випадку належить застосовувати ст. 1227 ЦК України.

За змістом статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Так, судом достовірно встановлено, що позивачка, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, прийняла спадщину після смерті матері, яка складається з суми недоотриманої пенсії в розмірі 97 673,02грн.

Звертаючись до суду з апеляційної скаргою, скаржник вказував, що за життя померла ОСОБА_2 не виявила бажання поновити виплату пенсії, з заявою про поновлення виплати пенсії не зверталася, тому пенсійні виплати з 01 березня 2016року не отримані з вини пенсіонера, проте вказані доводи є необґрунтованими з огляду на те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1 статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Посилання апеляційної скарги на те, що в ході перевірки документів було встановлено відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи, що передбачено вимогами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що є підставою для відмови у виплаті, є помилковими, оскільки згідно з пп. 2.26 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

Тож, діючим законодавством, не передбачено необхідності подання довідки внутрішньо переміщеної особи для виплати недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини.

Отже, встановивши фактичні обставини у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення суду щодо вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу про те, що стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, є безпідставними.

До заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача додано такі документи: договір про надання правової допомоги від 08 грудня 2022року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Заботіним В.В.; ордер; акт про прийняття-передачу наданих послуг від 01 жовтня 2024року.

Ураховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 7 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Тож, ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скаргиГоловного управлінняПенсійного фондуУкраїни вЛуганській області - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2024 року та додаткове рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 березня 2025року.

Судді: