Ухвала

від 19.03.2025 по справі 760/34011/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2327/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер № 760/34011/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року,

за участю:

представника власників майна - адвоката ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11.02.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, вилученого 24.12.2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 22024101110001310 від 16.12.2024 року.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11.02.2025 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно, а саме: мобільний телефон «iPhone 13», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 ; мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_8 ; мобільний телефон «iPhone 15 Pro», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_9 ; грошові кошти загальною сумою 694 300 грн., з яких 685 купюр номіналом по 1000 грн., 11 купюр - по 500 грн., 19 купюр по 200 грн., з яких ОСОБА_8 повідомив, що 514 300 грн. йому не належать, інші 180 000 грн. його власні; грошові кошти 6 6225 доларів США, з яких 66 купюр по 100 доларів США, 2 купюри по 10 доларів США та 1 купюра по 5 доларів, які належать ОСОБА_8 .

Мотивуючи апеляційні вимоги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

В судове засідання прокурор не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що слідчим управлінням ІНФОРМАЦІЯ_2 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024101110001310 від 16.12.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Досудовим розслідуванням зазначено, що відповідно до відомостей внесених до ЄРДР, суб`єктом підприємницької діяльності з 2022 року, здійснюється перешкоджання законній діяльності ЗСУ, спрямоване на ухилення від мобілізації шляхом бронювання осіб під приводом надання послуг здійснення денного догляду за особами з психічними та поведінковими розладами.

Відповідно до рапорту про виявлене кримінальне правопорушення, який надійшов з ГВ «І» УЗНД ІНФОРМАЦІЯ_2 отримано інформацію щодо сприяння в ухиленні від мобілізації та можливого заволодіння бюджетними коштами службовими особами Департаменту соціальної та ветеранської політики КМДА (далі - Департамент) у змові з посадовими особами ТОВ «Міцне здоров`я».

Так, протягом 2022-2024 років Департаментом перераховано на користь ТОВ «Міцне здоров`я» (код ЄДРПОУ 43834760) ( далі - Товариство) 109 млн. грн. з призначенням платежу «за здійснення денного догляду за особами з психічними та поведінковими розладами», «здійснення паліативного догляду».

Зазначено, що розрахунок за наданими соціальними послугами між вказаним Товариством та Департаментом здійснюється шляхом оплати відповідно до наданих людино-годин послуг співробітниками організації.

Проте, зазначено, що фізично співробітниками Товариства не може надаватись така кількість людино-годин, яке Товариство декларує для виплат перед Департаментом, що свідчить про факт фіктивності надання послуг.

Також, зазначено, що грошові кошти не були використані за призначенням та можливо були привласнені посадовими особами Товариства за попередньою змовою з службовими особами Департаменту, шляхом виведення коштів з Товариства через підконтрольних фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим, за оперативною інформацією зазначено, що частина працевлаштованих чоловіків Товариства, призивного віку перебувають за межами Київського регіону, що унеможливлює здійснення ними догляду на професійній основі за недієздатними особами, що свідчить про факт фіктивності їх працевлаштування і ухилення від мобілізації.

Відповідно до відповіді на доручення, яке надійшло з ГВ «І» УЗНД ІНФОРМАЦІЯ_2 отримано інформацію щодо можливого заволодіння бюджетними коштами службовими особами Департаменту соціальної та ветеранської політики м. Києва (код ЄДРПОУ 37441694, адреса реєстрації: м. Київ, п-кт Любомира Гузара, буд. 7, далі - Департамент) у змові з посадовими особами ТОВ «Міцне здоров`я» (код ЄДРПОУ 43834760, адреса реєстрації м. Київ, проспект Оболонський, буд. 26, оф. 183, далі - Товариство) шляхом виведення грошових коштів через підконтрольних фізичних осіб-підприємців.

Так, протягом 2022-2024 років Департаментом перераховано на користь Товариства понад 109,3 млн. грн. з призначенням платежу «за здійснення денного догляду за особами з психічними та поведінковими розладами», «здійснення паліативного догляду».

Зазначено, що дані кошти Товариство за вказаний період здебільшого виплатило на рахунки фізичних осіб-підприємців, так ФОП ОСОБА_10 (ІПН НОМЕР_7 ) отримав понад 14 млн. грн. за послуги з надання харчування, ФОП ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_8 ) отримала понад 2,6 млн. грн. за послуги з надання харчування, ФОП ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_9 ) отримав понад 2,1 млн. грн. за послуги з технічного обслуговування техніки та понад 1,2 млн. грн. за послуги з надання транспортного засобу в оренду, ФОП ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_10 ) отримала понад 2 млн. грн. за послуги з надання транспортних засобів в оренду та понад 1,5 млн. грн. за послуги з надання в оренду функціональних ліжок, ФОП ОСОБА_9 (ІПН НОМЕР_11 ) отримала понад 13 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортних засобів, ОСОБА_8 (ІПН НОМЕР_12 ) отримав понад 5,9 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортних засобів та понад 1,2 млн. грн. за послуги з надання в оренду інвентарю, ФОП ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_13 ) отримав понад 8,8 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортних засобів та 1,3 млн. грн. за послуги з надання в оренду нерухомості, ФОП ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_14 ) отримала понад 2,9 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортних засобів та понад 2,6 млн. грн. за послуги з надання в оренду нерухомості, ФОП ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_15 ) отримав понад 1,6 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортного засобу, ФОП ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_16 ) отримала понад 2,9 млн. грн. за миючі засоби та понад 2,9 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортних засобів, ФОП ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_17 ) отримав понад 2,2 млн. грн. за дезинфікуючі засоби та засоби індивідуального захисту та понад 0,5 млн. грн. за послуги з надання в оренду транспортних засобів, ФОП ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_18 ) отримала понад 5,3 млн. грн. за дезинфікуючі засоби та засоби індивідуального захисту.

Відповідно до висновку, який надійшов з Державної податкової служби, аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Міцне здоров`я» щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, ознак використання схем мінімізації податків з метою ухилянні від оподаткування, та/або інших правопорушень за період з 01.01.2022 по 17.12.2024 - фінансові операції із перерахуванням ТОВ «Міцне здоров`я» на користь ймовірно пов`язаних (підконтрольних) осіб ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 , ФОП ОСОБА_19 грошових коштів у загальному розмірі 69 429 966,04 грн. у якості оплати за оренду нерухомого майна, транпсортних засобів, машино-місць, господарських товарів, продуктів харчування та інших товарів-послуг, які здійснені за завищеною вартістю та або фактично не надавались, ймовірно здійснені без розумної економічної причини (ділової мети), не підпадають під визначення господарської діяльності, та спрямовані виключно на отримання забезпечення умови для протизаконного виведення бюджетних коштів, отриманих від Департаменту соціальної та ветеранської політики м. Києва містять ознаки злочину згідно ч. 5 ст. 191 КК України, та містять ознаки легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму що в свою чергу має бути доведене слідством.

Відповідно до відповіді на доручення, яке надійшло з ГВ «І» УЗНД ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено, що речі та документи, що мають значення для досудового розслідування можуть знаходитися за адресою: АДРЕСА_1 , в якій фактично проживає громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.12.2024 року на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено:

- мобільний телефон «iPhone 13», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 ;

- мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_8 ;

- мобільний телефон «iPhone 15 Pro», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_9 ;

- грошові кошти загальною сумою 694 300 грн., з яких 685 купюр номіналом по 1000 грн., 11 купюр - по 500 грн., 19 купюр по 200 грн., з яких ОСОБА_8 повідомив, що 514 300 грн. йому не належать, інші 180 000 грн. його власні;

- грошові кошти 6 6225 доларів США, з яких 66 купюр по 100 доларів США, 2 купюри по 10 доларів США та 1 купюра по 5 доларів, які належать ОСОБА_8 .

В подальшому, ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого управління ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_21 вищевказане вилучене майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

30.12.2024 року прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, вилученого 24.12.2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 22024101110001310 від 16.12.2024 року, а саме: мобільний телефон «iPhone 13», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 ; мобільний телефон «iPhone 12 Pro Max», IMEI 1: НОМЕР_3 , IMEI 2: НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_8 ; мобільний телефон «iPhone 15 Pro», IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_9 ; грошові кошти загальною сумою 694 300 грн., з яких 685 купюр номіналом по 1000 грн., 11 купюр - по 500 грн., 19 купюр по 200 грн., з яких ОСОБА_8 повідомив, що 514 300 грн. йому не належать, інші 180 000 грн. його власні; грошові кошти 6 6225 доларів США, з яких 66 купюр по 100 доларів США, 2 купюри по 10 доларів США та 1 купюра по 5 доларів, які належать ОСОБА_8 .

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 11.02.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, вилученого 24.12.2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 22024101110001310 від 16.12.2024 року.

Відмовляючи у задоволенні клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказане майно не відповідає критеріям речових доказів.

Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що майно на яке прокурор просить накласти арешт зберегло на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, з наданих матеріалів не вбачається.

Прокурором взагалі не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, про що слушно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в них доводах, задоволенню не підлягає.

Звертає на себе увагу і той факт, що жоден із прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, не прибув ні в судове засідання суду першої інстанції, яке відбулося 11 лютого 2025 року, ні в судові засідання суду апеляційної інстанції, які призначалися на 27 лютого, 12, 17 та 19 березня 2025 року. Виходячи із принципу диспозитивності, згідно з яким сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, колегія суддів вважає, що сторона обвинувачення не визнала за необхідне обґрунтовувати в судовому засіданні необхідність арешту майна та доводити наявність підстав і мети такого арешту відповідно до положень ст. 170 КПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора, всупереч доводам апеляційної скарги.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11 лютого 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про накладення арешту на майно, вилученого 24.12.2024 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні № 22024101110001310 від 16.12.2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4