Постанова

від 28.03.2025 по справі 480/108/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 р. Справа № 480/108/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2024, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 10.07.24 у справі № 480/108/24

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області , Головного управління Національної поліції в Сумській області

про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі також відповідач) про визнання дій протиправними задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.05.2020 по 13.09.2023.

Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 28.05.2020 по 13.09.2023.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Національної поліції України в Сумській області.

Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України в Сумській області витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Не погодившись із додатковим рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, Головне управління Національної поліції України в Сумській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення у цій частині та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що залучення у справу ГУНП в Сумській області в якості співвідповідача для цілей розподілу судових витрат є безпідставним, оскільки жодних позовних вимог до ГУНП в Сумській області заявлено не було, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 задоволені позовні вимоги до іншого відповідача (УМВС України в Сумській області), положення ст. 52 КАС України передбачають у випадку вибуття однієї сторони заміну її правонаступником, а не залучення іншої особи в якості співвідповідача.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в межах апеляційного розгляду надається правова оцінка законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/3806/18, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 1-5 статті 134 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 1-5 статті 134 КАС України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатську діяльність» від 05.07.2012 за № 5076-VI (далі також Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд має ураховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат на правову допомогу надано копії: договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 24-2023 від 29.12.2023, додаткової угоди № 1 до договору, рахунку на оплату № 29 від 09.05.2024, акта надання послуг № 19 від 09.05.2024, звіту про обсяг наданих послуг згідно договору від 29.12.2023 (детальний опис наданих послуг у справі № 480/108/24), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордеру (т. 1 а.с. 223-231).

Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Так, відповідно до звіту про обсяг наданих послуг згідно договору № 24-2023 від 29.12.2023 (детальний опис наданих послуг у справі № 480/108/24) на виконання договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 24-2023 від 29.12.2023 АО "АДВОС" надані, а ОСОБА_1 прийняті такі послуги:

1. Підготовка позовної заяви про визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення за період з 28 травня 2020 року по 08 листопада 2023 року та стягнення грошового забезпечення (у т.ч. визначення завдання Об`єднання та переговори з Довірителем; узагальнення законодавства України та судової практики Верховного Суду з питань пов`язаних з предметом надаваних послуг; підготовка проекту позовної заяви, обговорення з Довірителем, внесення виправлень та доповнень за бажанням Довірителя; направлення позовної заяви до Сумського окружного адміністративного суду) (витрачено часу - 10 год);

2. Ознайомлення з матеріалами справи № 480/108/24 (витрачено часу - 1 год);

3. Підготовка відповіді на відзив на позовну заяву про визнання протиправними дій щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення за період з 28 травня 2020 року по 08 листопада 2023 року та стягнення грошового забезпечення (у т.ч. визначення завдання Об`єднання та переговори з Довірителем; ознайомлення з відзивом на позовну заяву, підготовка проекту відповіді на відзив, обговорення з Довірителем, внесення виправлень та доповнень за бажанням Довірителя; направлення відповіді на відзив на позовну заяву Відповідачу та до Сумського окружного адміністративного суду) (витрачено часу - 8 год).

Також у звіті зазначено, що у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог у справі №480/108/24 та відповідно до п.1 додаткової угоди від 29 грудня 2023 року до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги №24-2023 від 29 грудня 2023 року розмір гонорару Об`єднання становить 14 500 гривень.

Щодо суми витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню, то колегія суддів зазначає, що керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних робіт та наданих послуг, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, враховуючи час необхідний для виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що всі виконані адвокатом роботи та надані послуги у цій справі мають бути оцінені загалом в сумі 5000 грн, оскільки підготовка до цією справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Водночас суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що позовні вимоги задоволено частково, для розгляду справи адвокат у судові засідання не з`являвся, так як справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви та відповіді на відзив.

Враховуючи наведене, предмет спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правничу допомогу позивача має становити загалом 5000,00 грн.

Така сума є співмірною з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих ним послуг.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням приписів пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України відшкодування судових витрат фізичних і юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є однією з основних засад адміністративного судочинства.

Окрім того, щодо посилання Головного управління Національної поліції в Сумській області на те, що залучення у справу ГУНП в Сумській області в якості співвідповідача для цілей розподілу судових витрат є безпідставним, оскільки жодних позовних вимог до ГУНП в Сумській області заявлено не було, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 задоволені позовні вимоги до іншого відповідача (УМВС України в Сумській області), колегія суддів зазначає, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 25.09.2024, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2025, замінено відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області його правонаступником - Головним управлінням Національної поліції в Сумській області.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі № 480/108/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк