Рішення

від 28.03.2025 по справі 210/4526/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4526/24

Провадження № 2/210/153/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 березня 2025 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючої-судді: Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання: Кучевасової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження (з повідомленням сторін) цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 , який діє від імені та інтересів ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в подальшому уточнивши позовні вимоги, залучив співвідповідача у справу та просив суд солідарно стягнути збитки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за результатами дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 54069,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 квітня 2024 року за участю автомобіля Мерседес-Бенц 315CDI державний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль KIA Seltos державний номер НОМЕР_2 , який належить позивачці ОСОБА_2 .

Відповідачем ОСОБА_3 застрахована цивільна відповідальність власника вищевказаного транспортного засобу, що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних засобів № 214407499, який виданий страховою компанією Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія».

У зв`язку із визнанням своєї вини у дорожньо-транспортній пригоді водієм автомобіля Мерседес-Бенц 315DCI державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 , учасниками ДТП складено повідомлення про дорожньо-транспортну.

За результатами висновку експерта №535-24 страхова компанія виплатила Позивачці страхове відшкодування у розмірі 62154,90 грн.

Таким чином, шкода завдана майну Позивачки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відшкодована не у повному обсязі і розмір невідшкодованої суми складає 54066,86 грн, яку позивач просить солідарно стягнути з відповідачів.

Аргументи сторін

Представник позивача Леонтенко В.В. під час судового розгляду уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Трофименко М.В. під час судового розгляду заперечувала з приводу заявлених позовних вимог, вказала, що шкода, завдана внаслідок ДТП, з вини водія ОСОБА_4 , який не перебував із ОСОБА_3 у трудових відносинах і тому її довіритель не може бути відповідачем у даній справі.

Відповідач ОСОБА_4 під час судового розгляду визнав позов у повному обсязі.

Також досуду скерованопояснення третьоїособи ПрАт «Українська транспортна страхова компанія» у яких зазначено, що вартість матеріального збитку, який завдано власнику автомобіля «KIA Seltos», д.н.з. НОМЕР_2 , було визначено на підставі Висновку експерта транспортно- товарознавчого дослідження № 535-24 від 14.05.2024р. У Висновку № 535-24 від 14.05.2024р. експертом встановлено, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - автомобіля «KIA Seltos», д.н.з. НОМЕР_2 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 16.04.2024 року, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників, з урахуванням суми ПДВ 20% - 18 471,62 грн. на запасні частини та матеріали фарбування, станом на дату оцінки - 14.05.2024 року, складає 76 626,87 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників та з вирахуванням 20% ПДВ (18 471,62) становить 64754,90 грн. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно полісу ЕР-214407499, розмір франшизи становить 2 600,00 грн. Отже, розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи становить 62 154,90 грн. при відшкодуванні шкоди страхова компанія повинна відшкодувати збиток, який повинен бути розрахований у відповідності до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Якщо ці розрахунки повністю не покривають відновлювальний ремонт, то різницю повинен відшкодувати винуватець.

Представник позивачаЛеонтенко В.В. скерував до суду 21 березня 2025 року заяву про часткову відмову від позовних вимог

У відповідності до статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; з`являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою. Відповідно до статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини 1, 2 статті 64 ЦПК України).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частини 1 статті 206 ЦПК України Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Частиною 3 статті 242 ЦПК України унормовано, що вислухавши додаткові пояснення і вирішивши заявлені при цьому клопотання учасників справи, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.

Відповідно до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

За змістом статті 244 ЦПК України суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

У судовому засіданні 20 березня 2025 року, на якому окрім інших також був присутній представник позивача Леонтенко В.В., Суд повідомив учасників провадження, що переходить на стадію ухвалення рішення, яке буде проголошено 28 березня 2025 року о 13-30 .

Таким чином, заява про часткову відмову від позову, подана представником позивача Леонтенко В.В. після закінчення з"ясування обставин у справі, на стадії ухвалення судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 квітня 2024 року за участю автомобіля Mercedes-Benz 315CDI державний номер НОМЕР_1 та автомобіль KIA Seltos державний номер НОМЕР_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, про що складено відповідний електронний євро протокол (а.с.5).

Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку складеного 14 травня 2024 року за №535-24 вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу - автомобіля «KIA Seltos», д.н.з. НОМЕР_2 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 16.04.2024 року, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників, з урахуванням суми ПДВ 20% - 18 471,62 грн. на запасні частини та матеріали фарбування, станом на дату оцінки - 14.05.2024 року, складає 76 626,87 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників та з вирахуванням 20% ПДВ (18 471,62) становить 64754,90 грн (а.с.10-21).

Відповідно до п. 1.5 експертного дослідження визначено, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля «KIA Seltos», д.н.з. НОМЕР_2 без урахування коефіцієнту складає 116224,76 грн (а.с.14,16).

Автомобіль KIA Seltos державний номер НОМЕР_2 відповідно до копія свідоцтва про реєстрацію автомобіля належить позивачці ОСОБА_2 (а.с. 21 зворот).

Автомобіль Mercedes-Benz 315CDI державний номер НОМЕР_1 відповідно до копія свідоцтва про реєстрацію автомобіля належить відповідачу-1 ОСОБА_3 (а.с. 21 зворот).

Відповідачем-1 ОСОБА_3 , застрахована цивільна відповідальність власника вищевказаного транспортного засобу, що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних засобів № 214407499, який виданий страховою компанією Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» (а.с.4).

В судовому засіданні встановлено, що учасниками дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16 квітня 2024 року є позивачка ОСОБА_2 , яка перебувала за кермом власного автомобіля KIA Seltos державний номер НОМЕР_2 та відповідач-2 ОСОБА_4 , який перебував за кермом автомобіля Mercedes-Benz 315CDI державний номер НОМЕР_1 .

Отже, у зв`язку із визнанням своєї вини у дорожньо-транспортній пригоді водієм автомобіля Mercedes-Benz 315CDI державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_4 , учасниками ДТП складено повідомлення про дорожньо-транспортну.

За результатами висновку експерта №535-24 страхова компанія виплатила Позивачці страхове відшкодування у розмірі 62154,90 грн (а.с.59).

Таким чином, шкода завдана майну Позивачки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відшкодована не у повному обсязі і розмір невідшкодованої суми складає 54066,86 грн, яку позивач просить солідарно стягнути з відповідачів.

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Між сторонами існує спір щодо порядку відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК) та Закону України від 01.07.2004р. №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961).

Надаючи оцінку доводам учасників справи в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами ч. ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пунктами 1.4, 1.7 ст. 1 цього Закону визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено те, що, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 Верховний Суд вказав на те, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), підстав відступати від яких суд не вбачає.

Тобто, така практика є усталеною і підстав для відступу від неї не вбачається.

Висновки суду

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.4, 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Слушними є заперечення адвоката Трофименко М.В., яка діє в інтересах Відповідача-1 ОСОБА_3 про неможливість застосування у даній справі солідарної відповідальності, враховуючи наступне.

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. У цій справі позивач вважає, що у відповідачів є солідарний обов`язок виплатити йому страхове відшкодування.

Як встановлено у судовому засіданні, 16 квітня 2024 року сталася ДТП за участю автомобіля Mercedes-Benz 315CDI державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , який належить відповідачу ОСОБА_3 , та автомобіля KIA SELTOS державний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_2 .

Після дорожньо-транспортної пригоди складено «Європротокол», в якому водій ОСОБА_4 визнав свою вину у скоєному ДТП.

Дійсно, існує позиція Верховного Суду сформована у справі № 911/3511/16, зокрема про те що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем. В такому випадку відповідальність юридичної особи (організації) настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, перебуває з цією організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Отже із вказаної судової практики, встановлено, що відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки наступає в тому випадку, коли особа, яка керувала цим джерелом підвищеної небезпеки перебували між собою в трудових відносинах та ДТП сталася під час виконання трудових відносин.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідальність, у таких випадках, несе винна особа, яка є водієм автомобіля чи особа, яка керувала таким автомобілем і з вини такої сталася ДТП. З урахуванням пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила), якщо особа під час керування автомобілем мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий, переданий їй власником чи іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує цей транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання майнової шкоди.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц.

Підставою настання матеріальної відповідальності працівників є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов`язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода.

Трудові обов`язки працівника визначаються законодавством, трудовим договором, посадовою інструкцією, наказами керівника тощо.

Таким чином, до працівника може бути пред`явлений позов підприємством, установою, організацією про відшкодування шкоди у повному розмірі у випадку, коли працівник завдав таку шкоду підприємству не при виконанні ним трудових обов`язків.

Виходячи з наведеного особа, яка виконує трудові обов`язки водія транспортного засобу, несе обмежену матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, зокрема, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася при виконанні трудових обов`язків, а саме у розмірі не більше свого середнього місячного заробітку.

В судовому засіданні не встановлено факту, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у трудових відносинах між собою.

У такому випадку належним відповідачем у даній справі є ОСОБА_4 і саме з нього підлягає стягнення 54069, 86 грн різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

ОСОБА_4 під час судового розгляду позов визнав у повному обсязі, підтіердив той факт, що з відповідачем ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах, а його транспортний засіб попросив для особистих цілей.

Визнання відповідачем ОСОБА_4 позову жодним чином не порушує права та обов"язки як самого відповідача, так і іншиїх осіб. Крім того, визнання відповідачем позову не суперечить нормам права, оскільки саме з вини ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивач зазнала майнових втрат.

Щодо судових витрат

Згідно із ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Разом з тим, у мотивувальній частині позову представник позивача вказує про попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс чи очікує понести. Зокрема сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу. При цьому стороною позивача не заявлялась вимога про відшкодування витрат на правову допомогу та понесені позивачем витрати за експертизу.

Суд роз`яснює, що сторони вправі звернутися до суду із заявою про розподіл витрат на правничу допомогу у встановлений ЦПК строк після ухвалення судового рішення.

Враховуючи задоволення позовних вимог до Відповідача-2 ОСОБА_4 , а також ту обставину, що останній визнав позовні вимоги у повному обсязі, з нього підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 50% судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, що становить 605,60 грн., а інші 50% (605,60 грн. відповідно) повернути позивачу з державного бюджету.

Скеровуючи до суду відзив на позовну заяву, адвокат Трофименко М.В. в інтересах ОСОБА_3 просила суд стягнути з позивача на користь її довірителя судові витрати, що складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги представник відповідача Рамазанова надала такі докази: ордер на надання правничої допомоги; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, акт приймання передачі наданих послуг у якому вказано розрахунок витрат на правову допомогу із зазначенням кількості витраченого часу, вартості однієї години.

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннямист. 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зіст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137 ЦПК Українизазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, щоЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 10 000 гривень, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, а також те, що судом відмовлено у задоволені позовних вимог до Відповідача-1 ОСОБА_3 у повному обсязі, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн..

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_3 поніс судові витрати на професійну правничу допомогу саме у зв"язку з пред"явленням позову саме до нього, навіть подання на стадії ухвалення судового рішення заяви про відмову від позовних вимог щодо одного з відповідачв, не звільняє позивача обов"язку понести компенсацію витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги адвоката Леонтенко Віктора Вікторовича, який діє від імені та інтересів ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 матеріальну шкоду у розмірі 54069,86 (п`ятдесят чотири тисячі шістдесят дев`ять гривень 86 копійок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 судовий збір в розмірі 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Повернути ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 , з державного бюджету судовий збір в розмірі 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 на користь ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_4 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Відповідно до п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки:http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 28 березня 2025 року

Відомості щодо учасників справи:

- позивач: ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ,

- третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», ЄДРПОУ 22945712, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77

Суддя: О. В. Чайкіна