Рішення

від 17.03.2025 по справі 463/474/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/474/24

Провадження № 2/463/475/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року м. Львів

Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря с/з Козак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м.Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський геріатричний пансіонат»,

про: звільнення від обов`язку утримувати батька,

за участі:

позивачка ОСОБА_1 ,

позивачка ОСОБА_2 , не з"явилась,

відповідач ОСОБА_3 , не з"явився,

представника позивачів адвоката Ратича Т.М.,

представника відповідача адвоката Войтович О.М.,

представника третьої особи адвокат Сенів Т.В.,

в с т а н о в и в :

ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог:

19.01.2024 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом про звільнення від обов`язку утримувати батька.

Згідно прохальної частини поданої позовної заяви просять суд: звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від обов`язку утримувати та від обов`язку брати участь у додаткових витратах на утримання батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно матеріалів позовної заяви (а.с.2-4) заявлені позовні вимоги мотивують тим, що відповідач ОСОБА_3 є батьком позивачів по справі.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 27.11.2003року розірвано шлюб між матір`ю позивачів та відповідачем, а рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 03.08.2006 року проведено поділ квартири.

Зазначили, що ще фактично до розлучення відповідач покинув сім`ю, жодної участі у житті дітей не брав, допомоги в т.ч. фінансової не надавав, розвитком не цікавився, не піклувався про здоров`я, не турбувався про духовний та моральний розвиток дітей, не забезпечував здобуття освіти, тобто ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо своїх дітей, позивачів по справі.

На даний час відповідач перебуває у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський геріатричний пансіонат».

Оскільки позивачі позбавлені можливості надавати відповідачу матеріальну допомогу, тому з огляду на невиконання останнім своїх батьківських обов`язків щодо

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , останні покликаючись на положення статті 204 СК України з метою захисту своїх порушених сімейних прав звернулися до суду з відповідним позовом, який просять задовольнити.

Короткий зміст та узагальнені доводи і позиції учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , та представник позивачів в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, передбачених в позові, та просили такі задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 , в судове засідання з розгляду вказаної справи не з`явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 , в судове засідання з розгляду вказаної справи не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав. В матеріалах справи (а.с.32) наявна заява, датована 28.02.2024 року за підписом ОСОБА_3 , яка надійшла на адресу суду 01.03.2024 року, згідно якої останній зазначив, що обставини, викладені у позові підтверджує, а тому позов визнає в повному обсязі. З урахуванням беззастережного визнання позову просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.

Крім того, в матеріалах справи наявна заява, датована 27.03.2024 року та підписана від імені ОСОБА_3 (а.с.53), згідно якої позовні вимоги заперечує в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості та безпідставності. Зазначив, що покликання позивачів про невиконанням ним своїх батьківських обов`язків щодо доньок є хибними. Заяв про визнання позову не подавав та не підписував.

Представник відповідача - адвокат Войтович О.М., в судовому засіданні пояснила, що відповідач ОСОБА_3 , заявлені позовні вимоги визнає в повному обсязі, а тому подана останнім заява, датована 28.02.2024 року, є правдивою та зміст такої відповідає дійсності та дійсній волі відповідача. Наявність та зміст заяви, датованої 27.03.2024 року, пояснити не може.

Представник третьої особи Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський геріатричний пансіонат» в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості та безпідставності, про що також представником пансіонату було неодноразово подано у справі відповідні письмові пояснення (а.с.39-45,64-84). Вважає заявлення такого позову спробою позивачів уникнути відповідальності за взяті на себе грошові зобов`язання щодо сплати коштів за перебування відповідача у Львівському геріатричному пансіонаті на виконання вимог угоди №182 від 25 вересня 2019 року, копія якої долучена до матеріалів справи. Крім того, просив не враховувати при прийнятті рішення у справі заяви відповідача про визнання позову, оскільки така, на думку представника, має сумнівний характер.

Приведена до присяги та допитана в судовому засіданні 19.02.2025 року свідок ОСОБА_4 надала суду наступні показання.

Пояснила, що є бабусею ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачів по справі. Відповідач ОСОБА_3 , є її колишнім зятем. Додала, що коли її донька ОСОБА_5 поїхала закордон на заробітки у зв`язку із тяжким матеріальним становищем вона займалась виховання неповнолітніх онуків. Відповідач жодної участі у вихованні дітей, ні матеріальної, ні моральної не брав. Натомість вів аморальний спосіб життя, зловживав спритними напоями, життям та долею дітей не цікався.

Приведена до присяги та допитана в судовому засіданні 17.03.2025 року свідок ОСОБА_5 надала суду наступні показання. Зазначила, що є матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , позивачів по справі. Відповідач ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком. Підтвердила, що відповідач жодної участі у вихованні доньок не приймав, життям останніх не цікавився. Крім того, матеріальні витрати по утриманню дітей було покладено в повному обсязі на неї, у зв`язку із чим змушена була виїхати за кордон на заробітки. Натомість відповідач зловживав спритними напоями, вів аморальний спосіб життя, мав стосунки з іншими жінками, а долею спільних із нею дітей не цікався.

Рух справи в суді:

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 22.01.2024 року справу передано для розгляду в провадження судді Леньо С.І..

Ухвалою судді Личаківського районного суду м.Львова від 26.01.2024 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м.Львова від 14.02.2024 року відкрито провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку із перебуванням судді Леньо С.І. у довготривалій відпустці, наданій їй наказом голови Личаківського районного суду м.Львова №144/К від 28 жовтня 2024 року, з метою забезпечення розгляду справ у визначеним законом строки, у відповідності до положень п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 2.13 Засад використання автоматизованої системи документообігу Личаківського районного суду м. Львова, справу було передано для повторного автоматизованого розподілу.

У відповідності до вимог ст.33 Цивільного процесуального кодексу України автоматизованою системою документообігу суду було визначено суддю Білоуса Ю.Б. для розгляду вказаної справи.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м.Львова Білоуса Ю.Б. від 18.11.2024року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 11.12.2024 року закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до судового розгляду по суті.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Позиція Суду:

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків, оглянувши матеріали справи та додані до неї письмові документи, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, постановляючи рішення відповідно до вимог ст.265 ЦПК України, суд вважає, що в позові слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Встановлені судом обставини:

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , позивачів по справі. Вказане стверджується долученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 22.04.2010 року та серії НОМЕР_2 від 23.10.2023 року відповідно (а.с.7-8). Зміна прізвища позивачів з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 підтверджується долученими до матеріалів справи копіями свідоцтв про шлюб серії НОМЕР_3 від 21.03.2017 року та серії НОМЕР_4 від 21.07.2006 року відповідно (а.с.9-10).

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 27.11.2003 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.11-13).

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 03.08.2006 року проведено поділ квартири АДРЕСА_1 . Згідно якої виділено на праві спільної часткової власності у користування ОСОБА_5 та ОСОБА_10 житлову кімнату площею 19,2 кв.м., ОСОБА_11 - 13,5 кв.м., ОСОБА_3 - 9,8 кв.м. Встановлено власникам право спільного користування кухнею, туалетом, ванною, побутовими приміщеннями (а.с.14).

На підставі укладеної 25 вересня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та представником Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський геріатричний пансіонат» угоди №182 відповідач ОСОБА_3 перебуває у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський геріатричний пансіонат».

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права:

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи

чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної

в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , покликаючись на положення статті 204 СК України, обґрунтовують мотивованість та підставність подачі такого, а відтак необхідність звільнення їх від обов`язку утримувати та від обов`язку брати участь у додаткових витратах на утримання батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,тим, що позбавлені можливості надавати відповідачу матеріальну допомогу та невиконанням останнім своїх батьківських обов`язків щодо

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Оцінюючи обґрунтованість та вмотивованість заявлених позивачами у позовній заяві вимог, на предмет їх відповідності обставинам справи та вимогам чинного законодавства суд враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норми частини другої статті 51 Конституції України, повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Норма частини першої статті 202 Сімейного кодексу України передбачає, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 204 Сімейного кодексу України, дочка, син можуть бути звільнені судом від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків.

Статтею 150 Сімейного кодексу України встановлено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:

1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя

4. Батьки зобов`язані поважати дитину.

5.Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

6.Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7.Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Тлумачення статті 204 СК України свідчить, що вона може застосовуватися, якщо встановлено у сукупності такі обставини: (а) непрацездатність матері, батька; (б) потребу матері, батька в матеріальній допомозі; (в) ухилення матері, батька від виконання батьківських обов`язків. Тобто, звільнення від обов`язку утримувати матір, батька може мати місце лише у випадку, якщо такий обов`язок у дочки, сина виник.

Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 р. № 3 роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Водночас зазначені чинники, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини. Сплата аліментів на дитину не є належною участю у її вихованні.

До того ж, суд враховує надані у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснення за якими: обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК України), не є абсолютним; у зв`язку із цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст. 204 СК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц дійшов висновку, що тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги.

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та долучених до неї письмових медичних документів відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває у КЗ ЛОР «Львівський геріатричний пансіонат» з 27.09.2019 року.

Відповідно до медичних документів та висновків медичного персоналу пансіонату зазначена особа має діагноз: Гіпертонічна хвороба III ст. 3, ризик IV. Наслідки перенесеного ГПМК (2009) з лівобічним геміпарезом. ІХС: дифузний атеросклероз. Блокада ЛНПГ. СН ПА ст. зі збереженою систолічною функцією ЛШ (ФВ - 55%). Цукровий діабет І типу, важка форма, інсулінозалежний, стадія декомпенсації. Генералізована макроангіопатія. Діапетична нейропатія н/к з больовим синдромом. Дисциркуляторна енцефолопатія ІІІ ст. змішаного генезу (судинна, гіпертонічна) з цефалгічним синдромом, когнітивними порушеннями. Незріла катаракта, пресбіопія діапетична ретинопатія обох очей. Хронічний цистопієлоніфрит в стадії загострення. Діабетична нефропатія (а.с.86-88).

Вказане свідчить про те, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належить до категорії непрацездатних осіб та потребує відповідно матеріальної допомоги.

Обгрунтованість поданого позову, а відтак необхідність звільнення від обов`язку утримувати та від обов`язку брати участь у додаткових витратах на утримання батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачі обгрунтовують тим, що батько ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків щодо

доньок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Поряд з цим, жодних належних, допустимих, достовірних та в своїй сукупності достатніх доказів на підтвердження факту ухилення батька від виконання батьківських обов`язків суду не представили, клопотань про витребування із зазначенням причин неможливості самостійно представити суду такі не заявляли.

Зокрема, під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин які об`єктивно перешкодили чи унеможливили стороні позивача надати відповідні письмові докази на підтвердження вмотивованості заявлених вимог.

Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Воднораз, у суду відсутні сумніви у добросовісному здійсненні позивачем його процесуальних прав і виконання обов`язків щодо доказів, оскільки інтереси позивача у даній справі було представлено фахівцем у галузі права адвокатом.

Звернувшись до суду із відповідною вимогою в повнолітньому віці позивачі стверджують про відповідну неналежну поведінку (ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків) батька ОСОБА_3 , відповідача у справі, ще в період до досягнення позивачами повноліття. Однак, при цьому судом не було встановлено, що відповідач був позбавлений батьківських прав відносно позивачів, зокрема з підстав ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків щодо доньок. Також судом не було встановлено, що з відповідача на користь позивачів стягувались аліменти на утримання останніх, так само як і те, що відповідач не брав жодної участі у виховані, забезпечені, фізичному та моральному розвитку дітей, чи мав заборгованість зі сплати аліментів.

А відтак відповідні показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які є бабцею та матір`ю позивачів відповідно, не підтверджуються жодними доказами та не перебувають у логічному зв`язку з обставинами справи, що відповідно свідчить про заінтересованість відповідних свідків у наданні заангажованих показань.

Фактично посилання позивачів щодо неналежного виховання зі сторони відповідача зводяться до доведення наявності напружених стосунків між батьком та доньками, а також те, що на думку позивачів, батько достатнім чином не приділяв їм уваги у психологічному та фінансовому значенні цього слова, а натомість був зайнятий своїм особистим життям.

Недостатня фінансова допомога та неналежний рівень уваги приділений вихованню доньок не свідчить про те, що відповідач ухилявся від обов`язку належного виховання та утримання останніх, а є лише суб`єктивним баченням позивачів щодо питань виховання та утримання батьками неповнолітніх дітей.

Однак таке твердження позивачів частково спростосувається наявними у справі доказами, а саме: рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 03.08.2006р., за відповідачем у даній справі ОСОБА_3 ,було залишено на праві приватної власності у користуваннікімната площею 9,8 кв.м., у квартирі, що була визнана спільним майном подружжя.

В подальшому договорм дарування від 14.08.2013р., дана частка квартири у розмірі 1/4 (одна четверта) була подарована позивачці у даній справі ОСОБА_10 .

Також слід зазначити, що як з пояснень позивачки, наданих у судовому засіданні так і з показань свідків, допитаних у судовому засіданні, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , свого часу їздив на заробіткі у республіку Чехія, в період неповноліття відповідачок та перебуваючи у шлюбі з свідком у справі ОСОБА_12 .. Тобто тим самим дбав про матеріальне забезпечення своїх дітей і сім"ї.

Щодо покликань позивачки та пояснень свідків, що відповідач вів аморальний спосіб життя та дбав тільки про свої інтереси, то таке суд сприймає критично, бо на переконання суду такі твердження несуть суто суб"єктивний харктер та нічим не підтверджено, оскільки як позивачі так і їхня мама свідок у спраі ОСОБА_13 , не були позбавлені права на звернення до суду щодо позбавлення відповіда у спраі ОСОБА_3 , батьківських прав, що могло слугувати як наслідком його такої поведінки.

Вирішуючи заявлені позивачами позовні вимоги та надаючи таким відповідну правову оцінку суд також враховує і таке.

Стверджуючи про необхідність звільнення від обов`язку отримувати батька, позивачі зазначають також і про відсутність у них відповідної матеріальної можливості утримувати батька, а також сплачувати виниклу заборгованість за перебування останнього в Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський геріатричний пансіонат».

Як встановлено судом, на підставі укладеної 25 вересня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та представником Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський геріатричний пансіонат» угоди №182 відповідач ОСОБА_3 перебуває у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський геріатричний пансіонат» (а.с.15). Копія вказаної угоди долучена позивачами до матеріалів позовної заяви.

Згідно пункту 6 умов вказаної угоди позивач ОСОБА_1 зобов"язувалась проводити своєчасну оплату згідно законодавства за проживання батька ОСОБА_3 у КЗ ЛОР Львівському геріатричному пансіонаті (п.3.11.Положення про КЗ ЛОР Львівський геріатричний пансіонат).

Відповідно до пункту 9 угоди, у випадку, якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, то відповідно до ч. 3 ст. 172 Сімейного кодексу України (далі - СКУ) з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов`язаних із наданням такого піклування.

Крім того, Угода дійсна при наявності заяви - зобов"язання про оплату, завіреної нотаріусом (пункт 10 угоди).

На виконання вимог пункту 10 угоди ОСОБА_1 , представила копію нотаріально посвідченої заяви (а.с.16), згідно змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи значення своїх дій та розуміючи обставини, які мають істотне значення, даною заявою повідомляє, що беру на себе усі фінансові витрати (своєчасну оплату зокрема) щодо утримання гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час його перебування у Львівському геріатричному пансіонаті, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (сімдесят один) згідно вимог, чинного законодавства України, Угоди № 180 від 15 серпня 2019 року та встановлених рахунків.

Вказане свідчить, що підписавши відповідну угоду та представивши відповідну нотаріально посвідчену заяву позивач ОСОБА_1 взала на себе відповідні зобов`язання щодо, зокрема фінансових витрат (своєчасної оплати) щодо утримання гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час його перебування у Львівському геріатричному пансіонаті.

Дійсність підписаної угоди позивач не оспорює, з відповідними вимогами до суду не зверталась, оскільки про протилежне суд не повідомляла.

Як підсумок, з урахуванням визначених статтею 2 ЦПК України завдань та основних засад цивільного судочинства, слід вважати, що права, свободи чи інтереси позивачів у даному випадку не є порушеними, невизнаними або оспорюваними, а тому і не потребують ефективного захисту.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави для звільнення позивачів від передбаченого сімейним законодавством обов`язку утримувати свого батька.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Щодо наявної в матеріалах справи заяви відповідача ОСОБА_3 про визнання позову, на правдивості написання якої наголосила в судовому засіданні представник відповідача, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Згідно з частиною першою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує /судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, провадження № 61-2251св22).

Встановивши, що підстави для задоволення позову відсутні, суд обґрунтовано не бере до уваги факт визнання позову відповідачем, зазначивши про це у своєму рішенні ( постанова КЦС ВС від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22, провадження №61-11993св23).

Суд наголошує, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про звільнення від обов`язку утримувати батька не може бути підставою для звільнення позивача (-ів) від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених статтею 204 СК України для звільнення від обов`язку утримувати батька.

Зважаючи на те, що за результатами розгляду справи судом не встановлено законних та правових підстав для звільнення позивачів від обов`язку утримувати батька, а тому відповідно до норм статті 206 ЦПК України, суд не приймає визнання відповідачем позову, оскільки з наведених вище підстав, визнання відповідачем позову суперечить зазначеним вимогам закону.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо розподілу судових витрат.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зважаючи на те, що в задоволенні позову суд відмовляє, то понесені стороною позивача судові витрати суд залишає за позивачами.

Керуючись статтями 10,12,13,76-80,259,263,264,273,354,355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський геріатричний пансіонат» про звільнення від обов`язку утримувати батька - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду в порядок та строки, передбачені ст.ст.354,355 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_5 );

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_6 );

Відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 );

Третя особа: Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівський геріатричний пансіонат» (79038, м.Львів, вул. Медової Печери,71, ЄДРПОУ 03188955).

Суддя Юрій БІЛОУС