Рішення

від 27.03.2025 по справі 954/1118/23

НОВОКАХОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 954/1118/23

Номер провадження 2/954/516/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 рокус-ще Нововоронцовка

Нововоронцовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Гончаренка О.В., за участю секретаря судових засідань Гром О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Нововоронцовка цивільну справу за позовом представника позивача Морозової Оксани Володимирівни, в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, без самостійних вимог: Тисовецька сільська рада в особі органу опіки та піклування, Великокучурівська сільська рада в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначила, що із відповідачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу у 2015-2016 роках. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . З вересня 2016 року вони з відповідачем проживають окремо. 21.12.2018 року Каховським міськрайонним судом було видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів. ОСОБА_2 аліментів не сплачує, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не дбає про її здоров`я, матеріально не утримує, з дитиною не спілкується. Повне утримання і забезпечення сина здійснюється особисто позивачем. Позивач просить суд позовні вимоги задовольнити, позбавити відповідача батьківських прав.

Позивачка та її представник у судові засідання не з`явилися. Представник позивачки подав до суду декілька заяв, в яких просила відкласти судові засідання та допитати свідків. У судові засідання, призначені на 09.09.2024, 04.11.2024, 29.01.2025 та 27.03.2025 року, ні позивачка, ні її представник, ні свідки, заявлені стороною позивача, не з`явилися.

Відповідач у судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся належним чином, через оголошення у порядку, передбаченому Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», про причини неявки суд не повідомив.

Представник органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Великокучурівської сільської ради у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі фактичні обставини справи.

Згідно свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_1 від 15.01.2018 року сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 21.12.2018 року у справі № 658/5048/18 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця АР Крим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки смт. Любимівка Каховського району Херсонської області, проживаючої по АДРЕСА_2 (паспорт серія НОМЕР_3 ) на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 17 грудня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Даних про наявність заборгованості у відповідача зі сплати аліментів суду не надано.

З висновку Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 01.11.2024 року № 1499 вбачається, що з моменту евакуації з смт. Любимівка Херсонської області у вересні 2023 року ОСОБА_5 відвідував Тисовецький ЗЗСО І-ІІ ступенів імені ОСОБА_6 , а згодом Червонодібровську філію ОЗО «Глибоцький ліцей». Відповідно до поданих документів дитина має друзів по місцю навчання, доглянутий. Дитина потребує індивідуального підходу та належної уваги від батьків. За результатами проведеного психологічного обстеження ОСОБА_3 було виявлено, що батько дитини нехтує вихованням хлопчика, не цікавиться його життям, що свідчить про відсутність інтересу до життя дитини. Батько не виховує та не забезпечує інтереси ОСОБА_3 , не спілкується з ним. Судячи з відносин «дитина-батько», можна сказати, що дитина не сприймає у своєму житті біологічного батька, не отримує від нього емоційної підтримки та зацікавленості у своєму житті, і на даний час ОСОБА_3 не підтримує відносини з біологічним батьком. Батько не бажає підтримувати зв`язок з сином та дбати про його розвиток. Зі слів дитини, зрозуміло, що ОСОБА_3 не хоче зустрітися, спілкуватися з ним. Отже, за результатом спостережень та бесід з хлопчиком можна зробити висновок про те, що дитина не бачить тата в зоні свого комфорту. Встановлено, що в ОСОБА_3 в результаті непроживання з батьком відсутній стійкий психологічний зв`язок з ним. За результатами пояснень матері дитини ОСОБА_1 батько дитини ОСОБА_2 до дитини ні разу не приходив, не спілкувався, тому ОСОБА_3 його як батька не знає. ОСОБА_3 називає батьком її чоловіка ОСОБА_9 . За результатами бесіди з ОСОБА_3 підтверджено факт спільного проживання з мамою та батьком ОСОБА_9 . Біологічного батька ОСОБА_2 не знає, ніколи не бачив, не спілкувався, не пам`ятає. Він бажати спільно проживати з мамою та татом ОСОБА_9 (чоловіком мами), де йому добре. Умови проживання дитини в сім`ї задовільні. Відповідно до письмових свідчень ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 батько дитини ОСОБА_2 самоусунувся від виховання та утримання дитини, не бере участі у його вихованні, не цікавиться його життям, не приходить до нього. В результаті вивчення ситуації в сім`ї малолітнього ОСОБА_3 встановлено, що батько дитини ОСОБА_2 відсутній у житті дитини. Дитина не знає батька, не бачився з ним, не спілкувався з ним. Батько, в свою чергу, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню сина ОСОБА_3 , забезпечення належних умов виховання та розвитку, фінансової підтримки. ОСОБА_3 називає батьком ОСОБА_9 , з ким проживає спільно з мамою. Дитині добре в родині ОСОБА_17 , з яким мама перебуває в шлюбі, виховує його, доглядає за ним та фінансово утримує.

У зв`язку із викладеним, орган опіки та піклування Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини, перелік підстав для позбавлення батьківських прав є вичерпним. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого, - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своїми батьками.

Зазначені вище положення закону повинні бути застосовані у кожній конкретній справі, виходячи з її обставин та інтересів дітей.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України). За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що позивачем не доведено, що відповідач не бажає виконувати батьківські обов`язки, піклуватись про дитину, її здоров`я та займатись її вихованням. Наданий висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав наданий за невеликий проміжок строку проживання позивача разом із дитиною на території с. Тисовець Чернівецького району Чернівецької області, а саме з вересня 2024 року. З висновку не вбачається, що батько дитини систематично, свідомо та постійно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків; висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим та передчасним.

Вказаний висновок органу опіки має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду. Крім того, вказаний висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов`язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав, тому суд при прийняття рішення не приймає його до уваги. Надані позивачем до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування ним батьківськими обов`язками, його винну поведінку щодо дитини.

Крім того, суд враховує те, що в країні введено воєнний стан, відповідач проживає на тимчасово окупованій території і позбавлений можливості з об`єктивних причин у повній мірі реалізувати свої права і виконати обов`язки. У суду також не має інформації щодо наявності боргу відповідача зі сплати аліментів на утримання сина, а також на те, що більшість письмових доказів щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, видані у 2024 році і засвідчують факти після початку введення в країні воєнного стану.

Тим більше згідно із позицією Верховного Суду (постанова від 23 квітня 2020 року у справі № 420/1075/17 (провадження № 61-17053св19) перебування батька / матері на тимчасово окупованій території є об`єктивною причиною, яка ускладнює спілкування з дитиною та участь у її вихованні.

Щодо допиту свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , то вказані особи до суду не з`явилися, за інформацією представника позивача вони проживають на окупованій території, що унеможливлює їх допит, у тому числі і відповідно до вимог ст. 230 ЦПК України.

Отже, суду не надано переконливих доказів щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, без самостійних вимог: Тисовецька сільська рада в особі органу опіки та піклування, Великокучурівська сільська рада в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО.В. Гончаренко