Рішення

від 31.03.2025 по справі 336/8497/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/8497/23

Провадження №: 2/336/94/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

31 березня 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Дацюк О.І., при секретарі Пустовіт В.О., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Тивоненка Д.Р., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Васильєвої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Запорізька міська рада, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, Державна інспекція архітектури та містобудування України, про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , вказавши, що позивачеві ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Власницею квартири АДРЕСА_2 в цьому ж будинку є відповідач ОСОБА_2 . Земельна ділянка, на якій розташовано будинок, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя. Відповідач ОСОБА_2 на земельній ділянці біля будинку встановила паркан, металеву арку та поставила диван. Зазначені споруди перешкоджають доступу позивача до належної їй квартири та позбавляють можливості здійснити ремонтні роботи. Незважаючи на численні звернення позивача до органів самоврядування та державних органів позитивного результату позивач не отримала, що стало передумовою звернення до суду, адже вона вичерпала усі способи досудового врегулювання спору. По суті вимог позивач просила усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 знести самочинно встановлені паркан, металеву арку та прибрати диван, що знаходяться на прибудинковій території між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50000 гривень, а також судові витрати.

Ухвалою суду від 29.08.2023 року позовну заяву було залишено без руху через низьку якість копій доданих до неї документів.

06.09.2023 року представником позивача усунені недоліки, надані копії додатків належної якості.

Ухвалою суду від 29.08.2023 року позовну заяву було залишено без руху через незазначення позивачем відомостей про дату народження або РНОКПП відповідача та, як наслідок, відсутність можливості її ідентифікації при з`ясуванні зареєстрованого місця проживання.

27.09.2023 року представником позивача зазначено дату народження відповідача.

Ухвалою суду від 18.10.2023 року провадження у справі було відкрите та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подавався.

Ухвалою суду від 07.03.2024 року визнано обов`язковою явку представника третьої особи без самостійних вимог на предмет спору районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району в судове засідання.

10.04.2024 року представником позивача до суду направлено додаткові докази.

25.06.2024 року представником відповідача до суду направлено письмові докази.

Ухвалою суду від 29.07.2024 року закрите підготовче провадження у справі, призначено судовий розгляд.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вказавши, що земельна ділянка за вказаною адресою не виділялась та не надавалась у власність чи користування співвласникам будинку. Рішенням суду у 2010 року ОСОБА_2 вже зобов`язували знести паркан, що було нею виконано. Однак, приблизно у 2021 році ОСОБА_2 знов встановила паркан, арку та поставила диван на земельній ділянці, яка розташована біля будинку перед вікном однієї з кімнат позивача. Зазначена кімната використовується позивачем як дитяча, там проводить час її неповнолітня дитина, натомість відповідач влаштовує під вікном зустрічі із родичами, порушуючи спокій мешканців квартири позивача. При цьому встановлений ОСОБА_2 паркан перешкоджає доступу позивача до вікна однієї з кімнат її квартири, що не дозволяє провести там ремонтні роботи, поміняти вікно, здійснити зовнішнє утеплення, через що у кімнаті наявні пліснява та вологість, що, у свою чергу, може негативно вплинути на здоров`я позивача та її дитини. Позивач вказувала, що неодноразово зверталась до відповідача з проханням прибрати або пересунути паркан, натомість відповідач її прохання ігнорувала. Вищезазначене тривале порушення її прав обумовлює спричинення їй моральних страждань через неможливість захистити свої права та необхідність докладання зусиль для їх захисту.

Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували, вказуючи, що ОСОБА_2 є власником частки будинку та має право користування прибудинковою територією, натомість як ОСОБА_3 належить на праві власності квартира, тож вона не має право користування земельною ділянкою. Дійсно ОСОБА_2 встановила біля своєї квартири паркан, який потім було знесено за рішенням суду, але після цього ОСОБА_2 знов встановила паркан, арку та поставила диван. Вказує, що права ОСОБА_3 наявність цих об`єктів це не зачіпає, адже ОСОБА_3 може пройти через хвіртку, крім того, фактично ОСОБА_3 у квартирі не живе, а здає її в оренду.

Представник районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району в судовому засіданні пояснила, що будинок АДРЕСА_3 являє собою одноповерховий будинок, який розділено на кілька квартир. Земельна ділянка не виділена, право власності або користування на неї не оформлене. Фактично усі співвласники будинку встановили самовільні паркани біля будинку.

Третьою особою без самостійних вимог на предмет спору Запорізькою міською радою направлені письмові пояснення.

Державна інспекція архітектури та містобудування України представника до суду не направила.

При дослідженні матеріалів справи встановлено таке.

За договором купівлі-продажу від 22.03.2021 року ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1 .

За договором дарування від 03.10.2007 року ОСОБА_2 прийняла у дар 7/25 частин жилого будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.11.2010 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про знесення самовільного паркану, який знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_3 .

Згідно акту державного виконавця від 05.05.2017 року самовільний паркан ОСОБА_2 знесено.

Листом від 03.09.2021 року Управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради ОСОБА_3 на її звернення щодо оформлення права користування земельною ділянкою для облаштування подвір`я біля квартири повідомлено, що оскільки будинок АДРЕСА_3 є багатоквартирним, тож земельні ділянки можуть передаватись у спільну сумісну власність або постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку.

19.09.2022 року на звернення ОСОБА_3 районна адміністрація запорізької міської ради по Шевченківському району повідомила, що будинок АДРЕСА_3 є одноповерховим багатоквартирним, а земельна ділянка перебуває у користуванні усіх власників квартир. З приводу спору, що виник, районна адміністрація вказувала на можливість його вирішення в судовому порядку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10.01.2023 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, знесення паркану, стягнення моральної шкоди відмовлено. Підставою для відмови у позові стало недоведення позивачем певних обставин, на які вона посилалась в обґрунтування заявлених вимог, а також невжиття усіх передбачених законодавством України досудових заходів щодо реагування на дії винної особи.

06.03.2023 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_2 із письмовою заявою про усунення перешкод у користуванні квартирою, вимагаючи знести або перенести паркан, арку та диван, що знаходяться на земельній ділянці між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 .

На численні звернення ОСОБА_3 районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району повідомила, що питання, що викладене заявником, опрацьовується департаментом архітектури та містобудування, управлінням з питань земельних відносин Запорізької міської ради.

Листом Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 06.04.2023 року районній адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району рекомендовано направити звернення ОСОБА_3 до ДАІМ України для здійснення перевірки та вжиття відповідних заходів.

Листом від 02.12.2023 року Державною інспекцією архітектури та містобудування України ОСОБА_3 повідомлено, що питання, з якими ОСОБА_3 звернулась, не належить до компетенції ДІАМ.

Згідно із висновком судово-будівельної експертизи від 21.10.2022 року на земельній ділянці між кв. АДРЕСА_2 та кв. АДРЕСА_4 вздовж стіни кімнати 5-1 до стіни кімнати 5-5 знаходиться паркан в металевих стовпах з металевою сіткою, остання секція додатково металева. За своїм розташуванням порушує вимоги п. 6.1.41 ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» в частині догляду за будинками та здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки слід приймати не менше 1м.

На земельній ділянці між кв. АДРЕСА_2 та кв. АДРЕСА_4 знаходяться круглі стовпи, з`єднані між собою та стовпами паркану металевими трубами меншого діаметру. Вказана конструкція утворює собою споруду, яка візуально виглядає як прямокутна арка, частина якої, а саме горизонтальна труба від арки до паркану за своїм розташуванням порушує вимоги п. 6.1.41 ДБН Б 2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» в частині догляду за будинками та здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки слід приймати не менше 1м.

Крім того, судом досліджені надані відеозаписи, на яких міститься кругове зображення території навколо будинку АДРЕСА_3 , показано спірні паркан та арку, а також розташування квартир позивача та відповідача.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як вказує ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник згідно зч.1 ст.319 ЦК володіє, користується, розпоряджається своїм майном навласний розсуд.

Стаття 321 ЦК закріплює принцип непорушності права власності, передбачений ст.41 Конституції України. Він означає, щоправо власності єнепорушним, ніхто неможе бути протиправно позбавлений цього права чиобмежений уйого здійсненні.

Відповідно дочастин1, 2 ст.355 ЦК майно, яке єу власності двох абобільше осіб (співвласників), належить їм направі спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам направі спільної часткової абоспільної сумісної власності.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками заїхньою згодою.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку»№ 417від 14.05.2015року багатоквартирний будинок це житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

Співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Напідставі ч.2 ст.382 ЦК усі власники квартир інежитлових приміщень убагатоквартирному будинку єспіввласниками направі спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку єприміщення загального користування (утому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне таінше обладнання всередині абоза межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового чинежитлового приміщення, будівлі таспоруди, які призначені длязадоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку ірозташовані наприбудинковій території, атакож права наземельну ділянку, наякій розташований багатоквартирний будинок тайого прибудинкова територія, уразі державної реєстрації таких прав.

Статтею 42 ч. 2, 3 ЗК України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Виникнення прав на земельну ділянку у власника квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку пов`язане із набуттям у власність самої квартири або нежитлового приміщення, земельна ділянка при цьому не виступає самостійним об`єктом правочину, пов`язаного із переходом права власності на квартир у або нежитлове приміщення. Отже, сама по собі відсутність реєстрації за власником квартири або нежитлового приміщення багатоквартирного будинку права власності на земельну ділянку не позбавляє його права на захист своїх прав на володіння та користування земельною ділянкою, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія.

Статтею 6 Закону № 417 встановлено, що реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

У разі відчуження квартири чи нежитлового приміщення новий власник набуває усіх прав попереднього власника як співвласника.

Використання прибудинкової території має відбуватися за її призначенням.

Створення на прибудинковій території певних об`єктів має проводитися тільки за згодою співвласників і за умови, що такі об`єкти не призведуть до порушень прав інших співвласників у багатоквартирному житловому будинку.

Право спільної власності багатоквартирного будинку здійснюється співвласниками за їх згодою, а тому створення на прибудинковій території певних об`єктів вимагає погодження співвласників.

Відповідна правова позиція сформульована Верховним Судом в постанові від 14 серпня 2024 року у справі №

442/1888/23.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно дост.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані абобудуються наземельній ділянці, яка небула відведена дляцієї мети, абобез відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чиналежно затвердженого проєкту, абоз істотними порушеннями будівельних норм іправил. Уразі істотного відхилення відпроєкту, щосуперечить суспільним інтересам абопорушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади чиоргану місцевого самоврядування може ухвалити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови єнеможливим абоособа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється відїї проведення, таке нерухоме майно зарішенням суду підлягає знесенню зарахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані зприведенням земельної ділянки допопереднього стану.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що земельна ділянка навкруги будинку АДРЕСА_3 відноситься до прибудинкової території будинку, а співвласники будинку мають здійснювати свої права за згодою інших співвласників, створення тавстановлення наприбудинковій територіїпевних об`єктіввимагає погодженняспіввласників та може бути здійснено за умови, що такі об`єкти не призведуть до порушень прав інших співвласників у багатоквартирному житловому будинку.

В цьому випадку встановлення ОСОБА_2 паркану, арки та розміщення дивану є самовільним, адже не було узгоджено з іншими співвласниками будинку, при цьому паркан розташований так, що перекриває ОСОБА_3 вільний доступ до вікна однієї з кімнат її квартири, а також і доступ до зовнішньої частини стіни її квартири, що у свою чергу обмежує її можливість здійснення обслуговування квартири та проведення ремонтних робіт.

Суд також погоджується із твердженнями позивача про те, що нею були використані усі позасудові можливості вирішення такого спору, а іншого ефективного способу захисту своїх прав, окрім того, що обраний нею, не існує.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача вчинити дії зі знесення паркану, арки, а також прибирання дивану.

При вирішенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду. Це: а) наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вина заподіювача шкоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , самочинно встановлюючи на земельній ділянці вищевказані об`єкти, діяла неправомірно. При цьому, враховуючи наявність рішення суду 2010 року, яким її вже зобов`язували знести паркан, вона чітко усвідомлювала, що її дії з його повторного встановлення є незаконними, натомість на численні звернення ОСОБА_3 з вимогою прибрати самочинні споруди не реагувала.

Позивач ОСОБА_3 у свою чергу була вимушена витрачати час та докладати зусиль протягом тривалого періоду часу, домагаючись відновлення своїх прав, що у свою чергу спричинило їй моральні страждання, які можуть бути компенсовані відповідним грошовим відшкодуванням.

Водночас,суму у50000гривень,яку позивачзаявила вякості належноговідшкодування завданоїморальної шкоди,суд вважаєнесправедливою тазавищеною,та,з урахуванням засад розумності і справедливості, обставин справи, суд вважає достатньою компенсацію у 5000 гривень.

Стягнення моральної шкоди в цьому випадку також може слугувати превентивною мірою попередження повторних порушень прав інших співвласників будинку.

Крім того, з відповідача також належить стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог (судовий збір за вимогу немайнового характеру повністю та 10% судового збору за вимогу майнового характеру). Питання стягнення витрат на правову допомогу може бути вирішено судом в порядку ст. 270 ЦК України після надання відповідного розрахунку вартості послуг з урахуванням фактично понесених позивачем витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Запорізька міська рада, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, Державна інспекція архітектури та містобудування України, про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно встановлені паркан, металеву арку та прибрати диван, що знаходяться на прибудинковій території між квартирами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в сумі п`ять тисяч гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 гривень (одна тисяча сімдесят три гривні 60 коп).

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

Запорізька міська рада, місце розташування: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ЄДРПОУ 04053915.

Районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, місце розташування: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 34, код ЄДРПОУ 37573883.

Державна інспекція архітектури та містобудування України, місце розташування: м. Київ, бул. Лесі України, 26, код ЄДРПОУ 44245840.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.І. Дацюк