Ухвала

від 31.03.2025 по справі 521/4642/25

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/4642/25

Провадження № 2-з/521/73/25

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення позову

31березня 2025року суддяМалиновського районногосуду м.Одеси ГаношенкоС.А.за участісекретаря судовихзасідань ДовганьЖ.А.,розглянувшизаяву Заступникакерівника Одеськоїобласної прокуратуриРаковича МаксимаМиколайовича вінтересах Національноїакадемії аграрнихнаук України про забезпечення позову по цивільній справі за позовом заступника прокурора Одеської обласної прокуратури в інтересах Національної академії аграрних наук до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Селекційно-генетичний інститут-Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 25.03.2025 року звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою в інтересах Національної академії аграрних наук до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Селекційно-генетичний інститут-Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою суду від 26.03.2025 року відкрито провадження по справі в загальномупозовному порядку та призначено справу на 17.04.2025 року.

27.03.2025 року через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із заявою про забезпечення позову заступник керівника Одеської обласної прокуратури Ракович М.М. в інтересах Національної академії аграрних наук України, яка отримана головуючим суддею Ганошенком С.А. 28.03.2025 року.

В обґрунтування заяви зазнається, Обласною прокуратурою до Малиновського районного суду м. Одеси подано позовну заяву в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, про витребування майна, а саме нежитлового приміщення, загальною площею 134,4 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога 3, буд. 5, прим. 1А. Оскільки, обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12024160000001449 від 04.12.2024 щодо можливих неправомірних дій державного реєстратора Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Ю.О. під час здійснення перереєстрації 2-х приміщень, які розташовані, у тому числі за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дорога 3, буд. 5, прим. 1А, чим заподіяно значну шкоду законному володільцю Селекційно-генетичному інституту Національної академії аграрних наук України.

У Господарському суді Одеської області розглядалася справа № 2-3-7/320-07-8237 за заявою ВАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» про банкрутство Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту, за участю відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції в Одеській області, Української академії аграрних наук та прокурора м. Одеси. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2014 року у вказаній справі вирішено, зокрема: затвердити звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту; ліквідувати та припинити юридичну особу Житлово-комунальної контори Селекційно-генетичного інституту; затвердити розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого; повернути об`єкти житлового фонду, щодо яких Житлово-комунальна контора Селекційно-генетичного інституту є балансоутримувачем, їх власнику Селекційно-генетичному інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення.

На виконання вказаної ухвали Господарського суду Одеської області складено акт приймання-передачі об`єктів житлового комплексу від 26.12.2014 року, затверджений президентом Національної академії аграрних наук України Гадзало Я.М., про те, що Житлово-комунальна контора Селекційно-генетичного інституту передає, а Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства приймає об`єкти житлового комплексу, в тому числі житловий будинок АДРЕСА_1 , балансовою вартістю 106 201 гривень.

Вищевикладене свідчить про те, що спірне майно має статус державного, перебуває в оперативному управлінні Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, а господарське відання, тобто безоплатне користування, визначено за Національною академією аграрних наук України. Разом з цим, установлено, що державним реєстратором виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області Лещенко Ю.О. 11.10.2019 прийнято рішення (з відкриттям розділу), індексний номер 49134515, про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення, загальною площею 134,4 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Підставою для реєстрації права власності на вказане нежитлове приміщення у державному реєстрі речових прав державним реєстратором зазначені наступні документи: договір купівлі-продажу № 0811 від 08.11.2001 року, укладений між ТОВ «Інвестиційний будинок ГазЄнергоСтрой» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець).

Інших документів, які б могли посвідчувати право власності або які є підставою для набуття ОСОБА_1 права власності на вказані нежитлові приміщення, у реєстрі відсутні.

Відповідно до умов вказаного договору купівлі-продажу, зазначене майно належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27.04.1997 року Іллічівською районною адміністрацією Одеської міської ради.

Згідно інформації, наданої Департаментом архівної справи Одеської міської ради від 21.01.2025 № 79-11.1-31, в перевірених документах Іллічівської районної адміністрації Виконавчого комітету Одеської міської ради за 1997 рік розпорядження про оформлення свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , яке видано 27.04.1997 року, не знайдено.

Згідно з інформацією, наданою Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 17.02.2025 року, № 325/03.01-09 станом на 31.12.2012 року право власності на нежитлове приміщення № 1А, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , не зареєстровано.

Отже, оскільки нежитлове приміщення № 1А, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , є державною власністю та Національною академією аграрних наук України, як власником, жодних рішень щодо відчуження спірного майна не приймалось, вказаний об`єкт нерухомого майна вибув з державної власності поза волею власника. Обґрунтування підстав для витребування нерухомості з незаконного володіння викладено у позовній заяві.

На даний час, власником нежитлового приміщення № 1 загальною площею 134,4 кв. м, розташованого за адесою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 .

Так, у даному випадку, прокурор звернувся до суду із позовною заявою в якій просить витребувати у відповідача майно, що належить до державної власності.

Отже, можлива незаконна реєстрація переходу права власності на спірний об`єкт під час розгляду цієї справи до третіх осіб, що не є сторонами за даним позовом, унеможливить реальне те ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде постановлене на користь позивача.

Тому зазначає у своїй заяві про необхідність у забезпеченні вказаної позовної заяви шляхом накладення арешту на спірний об`єкт нерухомого майна та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нього викликана тим, що його може бути відчужено на користь третіх осіб з послідуючою реєстрацією за ними права власності.

У зв`язку з цим, невжиття вищевказаних заходів забезпечення позову може ускладнити, або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, через можливу ще одну зміну власника спірного майна, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Тому просить суд, забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, загальною площею 134, 4 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1935458451101) та накладення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нежитлового приміщення, загальною площею 134, 4 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1935458451101).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ізч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно дост. 124 Конституції Українисудові рішення єобов`язковим до виконанняна всій території України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Таким чином,порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконаннярішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частинами 1, 2 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі,відповідно до вимогст. 153 ч. 1 ЦПК України.

За змістом ч.ч. 1, 2ст. 149 ЦПК Україниєдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1,3ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Подібної правової позиції дотримано також Верховним Судом у постанові Колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.12.2020 року у справі № 756/2609/20.

Відповідно до п. 4Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни«Про практикузастосування судамицивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді заявпро забезпеченняпозову» від22грудня 2006року №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, проаналізувавши зміст позовних вимог та обґрунтування поданої заяви, суд вважає, що накладення арешту на нерухоме майно забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість захисту порушеного права у разі задоволення позову та не призведе до втручання у діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження цим майном відповідачем задля запобігання перешкод у поновлені порушеного права у разі задоволення позову.

Разом із тим, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядженням нерухомим майном, існування якого дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у поновлені порушеного права у разі задоволення позовних вимог. Отже, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому поновлення порушеного права у разі задоволення позову.

За таких обставин, заявником доведено наявність обґрунтованого припущення, що невжиття судом заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушеного права (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову позивача).

Суд не вбачає підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення, оскільки обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2, 5, 149,151153,260 ЦПК України, та постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Заступника керівникаОдеської обласноїпрокуратури РаковичаМаксима Миколайовичав інтересахНаціональної академіїаграрних наукУкраїни про забезпечення позову по цивільній справі №521/4642/25 за позовом заступника прокурора Одеської обласної прокуратури в інтересах Національної академії аграрних наук до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Селекційно-генетичний інститут-Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення, про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити.

Забезпечити позовшляхом накладенняарешту на нежитлове приміщення, загальною площею 134, 4 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1935458451101) та накладення заборониорганам,які здійснюютьреєстрацію речовихправ нанерухоме майно,проводити будь-якіреєстраційні діїв Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно щодо нежитлового приміщення, загальною площею 134, 4 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1935458451101).

Копію ухвали направити для виконання сторонам у справі.

Ухвала діє до вирішення справи по суті та набрання рішення по справі законної сили.

Ухвала підлягаєнегайному виконаннюз дняїї постановленнянезалежно відїї оскарженняі відкриттявиконавчого провадження.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК Україниособи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

СУДДЯ Сергій ГАНОШЕНКО