Рішення

від 31.03.2025 по справі 202/8757/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/8757/24

Провадження № 2/202/738/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/8757/24

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлівщина»

до

ОСОБА_1

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння

за участю

представника позивача адвоката Луценка С.О.

представника відповідачів адвоката Бойка Г.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15.07.2024 ТОВ «Орлівщина» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що Товариство є власником вантажного автомобілю ЗИЛ, модель 133ГЯ, д/н НОМЕР_1 , на якому встановлено двигун внутрішнього згорання виробництва КАМАЗ, модель 740, заводський номер 963472, 1985 року виготовлення з зазначенням номеру на блоці циліндрів 7401002010, який вийшов з ладу.

ТОВ «Орлівщина» було прийнято рішення провести технічне обслуговування (ремонт) двигуна, який було доручено головному інженеру Товариства ОСОБА_3 , який здійснив моніторинг ринку суб`єктів господарювання, що надають послуги в сфері обслуговування та ремонту автомобільних двигунів, та знайшов найвигіднішу пропозицію, яку запропонував ОСОБА_1 .

Так, ОСОБА_1 була запропонована найвигідніша цінова пропозиція безкоштовна діагностика двигуна, встановлення причин виходу його з ладу та складення кошторису для ремонтних робіт з урахуванням запасних частин.

Погодившись з пропозицією ОСОБА_1 , на початку лютого 2024, ТОВ «Орлівщина» власними засобами доставило двигун до ремонтної майстерні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та попереджено ОСОБА_1 про те, що діагностування двигуна жодним чином не повинно бути пов`язане з його повним або частковим розбиранням чи демонтажем з нього запасних частин.

06.02.2024 на електронну пошту ТОВ «Орлівщина» від ОСОБА_1 надійшов кошторис на ремонт двигуна, вартість якого склала 138 027,00 грн.

ТОВ «Орлівщина» не влаштувала зазначена цінова пропозиція, у зв`язку з чим було прийнято рішення про його повернення для подальшого ремонту у іншого суб`єкта господарювання, але ОСОБА_1 відмовив в поверненні через те, що двигун знаходиться в розібраному стані, а вартість робіт з його розбирання становить 20000,00 грн.

Отже, ОСОБА_1 безпідставно утримує у себе двигун, оскільки ТОВ «Орлівщина» не несе жодних зобов`язань зі сплати не погоджених робіт з розборки двигуна.

Вважають, що ОСОБА_1 заздалегідь надав представнику ТОВ «Орлівщина» завідомо неправдиві відомості про справжню вартість послуг з ремонту двигуна взагалі без наміру проведення таких робіт, а виключно з метою заволодіння коштами Товариства в якості оплати робіт, які не замовлялись та не виконувались.

Жодних договірних відносин з ОСОБА_1 ТОВ «Орлівщина» не укладала та не оформлювала ані усно ані письмово.

Також зазначили, що в досудовому порядку зверталися до ОСОБА_1 з вимогами повернути двигун, але вимоги залишились без відповіді. Крім того, ТОВ «Орлівщина» звернулося до поліції.

Враховуючи викладене, посилаючись на ст.ст. 387, 391 ЦК України, просили суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , двигун внутрішнього згорання виробництва КАМАЗ, модель 740, заводський номер НОМЕР_2 , 1985 року виготовлення з зазначенням номеру на блоці циліндрів 7401002010, який є власністю ТОВ «Орлівщина», зобов`язавши ОСОБА_1 повернути його ТОВ «Орлівщина»; стягнути судові витрати.

17.07.2024 по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов.

18.09.2024, за клопотання позивача, до участі у справі залучений другий відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .

03.10.2024 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов з якого випливає, що позовні вимоги він не визнає з наступних підстав.

ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, оскільки на початку лютого перебував на випробувальному терміні як менеджер з продажу у ФОП ОСОБА_2 , а відтак не мав ніякого юридичного або фактичного права самостійно ні приймати двигун для роботи ні повертати його будь-кому.

Між ТОВ «Орлівщина» та ФОП ОСОБА_2 виникли господарські правовідносини з виконання робіт щодо дефектування та капітального ремонту двигуна, а відтак спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Просив провадження у справі закрити на підставі п.1, 2 ч. 1 ст.255 ЦПК України.

13.11.2024 від відповідача ФОП ОСОБА_2 надійшов відзив на позов з якого випливає, що позовні вимоги він не визнає з наступних підстав.

ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у справі, оскільки на початку лютого перебував на випробувальному терміні як менеджер з продажу у ФОП ОСОБА_2 , а відтак не мав ніякого юридичного або фактичного права самостійно ні приймати двигун для роботи ні повертати його будь-кому.

Між ТОВ «Орлівщина» та ФОП ОСОБА_2 виникли господарські правовідносини з виконання робіт щодо дефектування та капітального ремонту двигуна, а відтак спір повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Позивачем не надано доказів на підтвердження отримання як ОСОБА_1 так і ФОП ОСОБА_2 двигуна КАМАЗ, а не ЗИЛ, як зазначено у позові.

Просив провадження у справі закрити на підставі п.1, 2 ч. 1 ст.255 ЦПК України.

20.01.2025 підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Луценко С.О. позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідачів адвокат Бойко Г.І. у судовому засіданні просив провадження закрити з підстав викладених у відзивах відповідачів.

Заслухавши учасників судового розгляду, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 ТОВ «Орлівщина» є власником вантажного автомобілю ЗИЛ, модель 133ГЯ, д/н НОМЕР_1 , на якому встановлено двигун внутрішнього згорання виробництва КАМАЗ, модель 740, заводський номер 963472, 1985 року виготовлення з зазначенням номеру на блоці циліндрів 7401002010.

На початку лютого 2024, більш точної дати судом не встановлено, двигун доставлено ТОВ «Орлівщина» до ремонтної майстерні за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , для проведення діагностики для встановлення причин його несправності.

З відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що основним КВЕД ФОП ОСОБА_2 є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

З копії цивільно-правового договору №ЦПД_1_/2024 від 01.02.2024 судом встановлено, що у лютому 2024 ОСОБА_1 перебував на випробувальному терміні з надання послуг оформлення заказів на ремонтно-технічне обслуговування агрегатів та вузлів автомобільної техніки на виробничому майданчику на якому проводяться роботи, обсягом 20 замовлень або ремонтних робіт на загальну суму 50000,00 грн.

У пунктах 2.1., 2.2., 2.3. вказаного Договору сторони погодили, що ОСОБА_1 , як виконавець, здійснює послуги на виробничому майданчику на якому проводяться роботи ФОП ОСОБА_2 , відповідно до наданого йому завдання та умов договору. Бере участь в організації робіт щодо ремонтно-технічного обслуговування агрегатів та вузлів автомобільної техніки. Узгоджує надання Послуг (виконання робіт) з Замовником.

Відтак судом встановлено, що ОСОБА_1 , приймаючи на діагностику двигун від ТОВ «Орлівщина», діяв за завданням ФОП ОСОБА_2 у відповідності до умов цивільно-правового договору №ЦПД_1_/2024 від 01.02.2024 .

Під час судового розгляду справи встановлено, що двигун фактично знаходиться у ремонтній майстерні за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .

Рахунок-фактуру №8 від 06.02.2024, який ТОВ «Орлівщина» отримало на електронну пошту 06.02.2024, виписав також ФОП ОСОБА_2 , оскільки він закріплений його печаткою та підписом.

Станом на 19.03.2025 суду не надано доказів, що двигун повернуто позивачу.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вонаповинна,зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, атакожзміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, якийне суперечитьзакону і який позивач просить суд визначити у рішенні;якщопозов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивачобґрунтовуєсвої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;(пункти1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Звертаючись до суду ТОВ «Орлівщина» зазначило, що порушення прав Товариства полягає у незаконному володінні ОСОБА_1 , двигуном який є власністю ТОВ «Орлівщина».

У даній справі ФОП ОСОБА_2 залучений до участі у справі у якості другого відповідача за клопотанням позивача, але у той же час позивач своїм процесуальним правом не скористався та не заявив будь-яких позовних вимог до ФОП ОСОБА_2 .

Виходячи з фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що у ОСОБА_1 відсутній обов`язок відповідати за даним позовом, оскільки на момент прийняття двигуна на діагностику від ТОВ «Орлівщина» він діяв в інтересах ФОП ОСОБА_2 за цивільно-правовим договором, і станом на 19.03.2025 належний позивачу двигун знаходиться у ФОП ОСОБА_2 з яким у ТОВ «Орлівщина» виникли договірні відносини з приводу діагностики двигуна.

Враховуючи викладене у задоволенні позову суд відмовляє.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склав 31.03.2025

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО