Ухвала від 14.03.2025 по справі 756/5107/19

Справа № 756/5107/19

Провадження № 1-кп/761/535/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченої - ОСОБА_6 ,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження №42018101050000215 від 12.10.2018 відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ачхой-Мартан Ачхой-Мартановського району Чеченської Республіки рф, громадянки України, з вищою освітою, не працевлаштованої, заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва від Оболонської окружної прокуратури міста Києва надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В подальшому, прокурором Оболонської окружної прокуратури міста Києва в порядку ст. 337 КПК України змінено висунуте ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України.

Судом було роз`яснено потерпілому його право підтримувати обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі, водночас потерпілий ОСОБА_4 підтримав змінене прокурором обвинувачення та не наполягав на підтриманні обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 вину в інкримінованому правопорушенні не визнала, в той же час заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки з дня вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України, а саме у період часу з 18.07.2018 по 11.12.2018 минуло більше шести років.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення даного клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував щодо заявленого стороною захисту клопотання.

Потерпілий ОСОБА_4 при вирішенні даного клопотання покладався на розсуд суду.

Судом у відповідності до положень КПК України обвинуваченій ОСОБА_6 роз`яснено підстави та наслідки звільнення її від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження за наведених у клопотанні підстав.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України, а саме у тому, що приблизно у червні 2018 року ОСОБА_8 вивчаючи процедуру збору документів та складання його дружиною ОСОБА_9 кваліфікаційного іспиту, з метою подальшого отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, за рекомендацією своєї знайомої ОСОБА_10 , познайомився з ОСОБА_6 .

Під час зустрічі ОСОБА_8 та з ОСОБА_6 , яка відбулася у невстановлений день в липні 2018 року в приміщенні магазину «Мета Марксі», що неподалік станції метро «Олімпійська» в м. Києві, ОСОБА_8 поцікавився можливістю ОСОБА_6 допомогти в процедурі складання кваліфікаційного спиту, з метою подальшого отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

ОСОБА_6 , перебуваючи в той же день та час у приміщенні магазину «Мета Марксі», що неподалік станції метро «Олімпійська» в м. Києві, запевнила ОСОБА_8 , що добре знається в процедурі та зможе допомогти його дружині скласти іспит та отримати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, за умови передачі їй грошових коштів в загальній сумі 50 (п`ятдесят) тисяч доларів США.

В подальшому, ОСОБА_6 , попередньо домовившись про зустрічі, в невстановлений день та час в липня 2018 року, з метою отримання інформації та детального обговорення умов своєї допомоги ОСОБА_8 в отриманні його дружиною свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, перебуваючи неподалік адміністративної будівлі Оболонського районного суду міста Києва, за участі ОСОБА_10 отримала від ОСОБА_8 повні анкетні дані його дружини ОСОБА_11 , та запевнила в своїй спроможності та гарантованості допомоги.

Після отримання вказаної інформації, у невстановлений час, 18.07.2018 по вул. Малиновського (тепер - Героїв полку «Азов») у м. Києві, неподалік адміністративної будівлі Оболонського районного суду міста Києва, відбулася повторна зустріч ОСОБА_8 з ОСОБА_12 , за участі ОСОБА_10 в автомобілі сріблястого кольору марки «Акура», державний номерний знак НОМЕР_1 . Під час зустрічі ОСОБА_6 надала розширену інформацію про порядок та можливість отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_9 , а тому ОСОБА_8 добровільно передав ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 50 (п`ятдесят) тисяч доларів США, будучи переконаним у вирішенні ОСОБА_6 обіцяного питання, а саме: отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_9 .

В цей час, у ОСОБА_6 , яка не мала на меті заволодіння отриманими грошовими коштами, виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння потерпілому ОСОБА_8 значної майнової шкоди шляхом зловживання довірою у великих розмірах, внаслідок невчинення жодних дій, спрямованих на сприяння у складанні ОСОБА_9 кваліфікаційного іспиту та подальшого отримання нею свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 повідомила ОСОБА_10 , а остання ОСОБА_8 про необхідність сплатити додаткові кошти за надання допомоги в отриманні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_11 ,в сумі 15 (п`ятнадцять) тисяч доларів США.

Попередньо домовившись про зустріч, перебуваючи в невстановлений час 30.08.2018 в приміщенні кафе готелю «InterContinental», ща за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 2А, ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_8 іншу частину грошових коштів у сумі 15 тис. доларів США, без наміру на їх повернення та сприяння у складанні ОСОБА_11 кваліфікаційного іспиту та подальшого отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

В подальшому, ОСОБА_6 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_8 значної майнової шкоди шляхом зловживання довірою у великих розмірах, а саме: безпідставного отримання та передачі третій особі грошових коштів в сумі 65 шістдесят п`ять) тисяч доларів США, 11.12.2018, перебуваючи в кафе готелю «InterContinental», що за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 2А, повідомила ОСОБА_8 , що його грошові кошти отримала іфнша особа, а саме ОСОБА_13 , який нібито має повноваження на прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю в Міністерстві юстиції України.

Станом на момент вчинення кримінального правопорушення, отримана ОСОБА_6 від ОСОБА_8 сума грошових коштів 65 тис. доларів США була еквівалентна 1 704 401, 60 грн.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом про кримінальну відповідальність.

Положеннями ст. 49 КК України визначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбачений ст.49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 ст. 49 КК).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_6 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України, які відбулися у період часу з 18.07.2018 по 11.12.2018.

Відповідно до ч.1-5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 192 КК України є кримінальним проступком, санкція за яке передбачає покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею зокрема кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, минуло три роки .

З огляду на наведене, у даному кримінальному провадженні на час розгляду клопотання сторони захисту, закінчився трирічний строк давності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг строків давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч. ч. 2, 3 ст.49 КК України.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч. 8 ст. 284 КПК України).

Також суд зазначає, що дотримання умов, передбачених частинами 1-3 ст.49 КК України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого, ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.

Крім цього, така відмова може призвести до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.

При цьому суд, звертає увагу на те, що в ході судового розгляду, обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення заперечувала, відтак суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам кримінального провадження наступне.

У постанові від 26.03.2020 (справа № 730/67/16-к, провадження № 51-6463км19) колегією суддів ККС зроблено висновок про те, що передбачений законом (ст. 49 КК) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України, жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

За змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Відтак, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Виходячи з цих положень закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання ОСОБА_14 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності її згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації нею свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Відповідно до відомостей, наданих в ході судового розгляду учасниками кримінального провадження, інших кримінальних проваджень стосовно ОСОБА_6 станом на день розгляду клопотання про звільнення від відповідальності - немає.

Таким чином, оскільки з часу вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України, а саме у період часу з 18.07.2018 по 11.12.2018 - минуло понад шість років, в судовому засіданні не було встановлено правових перешкод щодо задоволення клопотання сторони захисту з приводу звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України, суд вважає, що таке клопотання підлягає задоволенню, а ОСОБА_6 - звільненню від кримінальної відповідальності, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального проступку, враховуючи заяву потерпілого ОСОБА_8 необхідно залишити без розгляду.

Згідно матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування кримінального провадження проводились експертизи.

Відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Таким чином, процесуальні витрати щодо проведення експертиз у матеріалах кримінального провадження необхідно віднести на рахунок держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 284-286, 288, 350, 369-372 КПК України, ст. 49 КК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачену у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018101050000215 від 12.10.2018 - закрити.

Заставу в розмірі 576300 (п`ятсот сімдесят шість тисяч триста) грн. 00 коп., внесену на депозитний рахунок ТУ ДСА України в м. Києві: код ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк отримувач Державна казначейська служба України, м. Київ, номер рахунку UA128201720355259002001012089, у якості застави за ОСОБА_6 , на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 11.02.2019 у справі №756/1427/19, провадження 1-кс/756/426/19 - повернути заставодавцю ОСОБА_15 .

Віднести на рахунок держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи №8-4/322 від 14.03.2019 у сумі 2288 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до обвинуваченої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального проступку - залишити без розгляду.

Речові докази:

-мобільний телефон сірого кольору марки «Xiaomi» MSG3B (IMEI1: НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 - повернути потерпілому ОСОБА_8 ;

-розписки ОСОБА_16 - -зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1