Постанова

від 26.03.2025 по справі 711/3384/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року

м. Черкаси

Справа № 711/3384/23Провадження № 22-ц/821/20/25категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Новікова О.М.

суддів: Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретаря: Довженко Т.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: Фонд соціального страхування України в особі голови комісії з реорганізації Бахматського О. О. , Пенсійний фонд України

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 січня 2024 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України в особі голови комісії з реорганізації Бахматського О.О. , Пенсійного фонду України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду соціального страхування України, в особі голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматського О.О., Пенсійного фонду України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду країни в Черкаській області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтувала тим, що з 10.03.2021 року вона працювала на посаді начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області.

06.01.2023 року вона отримала попередження за підписом голови комісії з реорганізації Фонду Бахматського О.О. про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України на підставі наказу голови комісії з реорганізації Фрнду від 16.01.2023 №9-ОД та наступне звільнення за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Наказом від 26.04.2023 року №02-28 її звільнено із займаної посади з 26.04.2023 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Головою комісії з реорганізації Фонду не забезпечено дотримання процедури вивільнення та працевлаштування її у зв`язку з реорганізацією Фонду та його управлінь. ЇЇ було звільнено з роботи з порушень вимог чинного законодавства, а саме ст. 40,49-2 КЗпП України, оскільки їй не було запропоновано іншої посади на підприємстві правонаступнику одночасно з попередженням про звільнення.

Просила суд визнати наказ голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України від 26.04.2023 №02-28-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновити її на посаді начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області або на рівнозначній посаді. Стягнути з Пенсійного фонду України, як правонаступника Фонду соціального страхування на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 35608,60 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 січня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування України, в особі голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Бахматського О.О., Пенсійного фонду України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду країни в Черкаській області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувану ухвалу, що перешкоджає провадженню у справі, скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вказує, що з аналізу вказаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті. Які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з неї. Фонд соціального страхування України є юридичною особою приватного права - некомерційною самоврядною організацією. Позивач не була державним службовцем, не складала Присягу державного службовця і їй не присвоювався ранг державного службовця. Посада, з якої її було незаконно звільнено, не відноситься до публічної служби, оскільки не пов`язана з діяльністю на державних політичних посадах. Стверджує. Пенсійний фонд України у цих правовідносинах виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як роботодавець у трудових відносинах. Стверджує, що з огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

У лютому 2024 року Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Вказує, що внаслідок передачі Пенсійному фонду України та його територіальним органам функцій Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управління виконавчої дирекції Фонду та їх відділень з 01.01.2023 виникло публічне правонаступництво, тобто передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого внаслідок припинення виконання першим суб`єктом покладеної на нього функції. Позивачем фактично оскаржуються владно-управлінські рішення суб`єкта владних повноважень. З огляду на зазначене, оскаржувана ухвала є правомірною та винесена у відповідності до вимог законодавства.

В судове засідання апеляційного суду сторони, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 цього ж Закону України суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) зазначено: «юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 КАС України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про скасування наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 26.04.2023 року № 02-28-к про її звільнення з посади в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та поновлення її на посаді начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, або на рівнозначній посаді.

Отже, на час звільнення ОСОБА_1 працювала на посаді в.о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції до 01 січня 2023 року) визначено, що Фонд соціального страхування України є некомерційною самоврядною організацією.

Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Відповідно до пункту 6.1 Типового положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 24 січня 2017 року № 6, оплата праці працівників Управління здійснюється за рахунок коштів Фонду.

01 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 року № 2620-ІХ, яким вирішено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.

Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права.

Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

З 01 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , перебуваючи у відносинах з Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, просить поновити її на посаді її на посаді начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області або на рівнозначній посаді, у Пенсійному фонді України, який є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, відповідно, підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов, що між сторонами існує спір з публічно-правових відносин, який з врахуванням суб`єктного складу його учасників та правовідносин, що виникли між сторонами, має розглядатися за правилами адміністративної юрисдикції, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2024 року (справа №712/4776/23, провадження №61-13644сво23) вказав, що внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування). Спори за вимогами, які спрямовані на поновлення працівників Фонду, звільнених внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, на роботі в органах Пенсійного фонду та стосуються прийняття на публічну службу, мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що на час звільнення таких працівників останні не перебували на державній службі та Пенсійний фонд України і його територіальні органи не здійснювали щодо них публічно-владних управлінських функцій.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, що виникли в даному випадку та застосував закон, що їх регулює. За наслідком апеляційного перегляду порушень матеріального чи процесуального закону судом першої інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 січня 2024 року про закриття провадження у справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 31 березня 2025 року.

Головуючий: О.М. Новіков

Судді : Т.Л. Фетісова

Ю.В. Сіренко