Ухвала

від 31.03.2025 по справі 183/2899/25

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2899/25

№ 2-з/183/30/25

У Х В А Л А

31 березня 2025 року м. Самар

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Парфьонова Д. О., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника Селянського (фермерського) господарства «Любава», адвоката Донець Сергія Олександровича, про забезпечення позову у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Любава» до ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2025 року до суду подано вищевказану заяву.

В заяві представник позивача просить постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову до набрання рішенням суду по цій справі законної сили, а саме: зупинити дії договору оренди земельної ділянки від 17 лютого 2025 року, кадастровий номер земельної ділянки 1223282500:01:002:0191, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Заборонити власнику земельної ділянки, ОСОБА_1 , або іншим особам вчиняти дії направлені на недопущення Селянського (фермерського) господарства «Любава» до користування спірною земельною ділянкою, кадастровий номер земельної ділянки 1223282500:01:002:0191.

В обґрунтування заяви представник указує, що позивач звернувся до суду з позовом, згідно з яким просить: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 17 лютого 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 1 від 23 квітня 2014 року, що укладений між Селянським (фермерським) господарством «Любава» та ОСОБА_1 , згідно з проектом додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 1 від 23 квітня 2014 року, що наданий С(Ф)Г «Любава» ОСОБА_1 в редакції зазначеній в прохальній частині позову.

Позивач зазначає, що 12 березня 2025 року отримав від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 лист-повідомлення, датований 04 березня 2025 року. Згідно з листом, остання повідомляє позивача, що між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер якої 1223282500:01:002:0191, від 17 лютого 2025 року. Просить направити представника позивача для встановлення меж спірної земельної ділянки та попереджає про недопустимість використання земельної ділянки. Отже, з письмового доказу долученого до позовної заяви вбачається, що відповідач-2 відноситься до спірної земельної ділянки як до такої, якою він має право користуватися і володіти на власний розсуд, відповідно, існує обґрунтована загроза чинення перешкод позивачеві у користуванні земельною ділянкою, на якій він вже провів посівні роботи. У випадку позивача адекватним заходом забезпечення позову буде зупинення дії оскаржуваного договору оренди земельної ділянки, укладеного між відповідачами у справі та заборона власникові земельної ділянки або іншим особам вчиняти дії направлені на недопущення С(Ф)Г «Любава» до користування спірною земельною ділянкою, до вирішення справи по суті. Такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та незастосування цього заходу може призвести до завдання матеріальних збитків позивачу, через знищення його посівів, утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, необхідно буде вже в такому разі позивачеві знищувати або переброблювати посіви відповідача-2 тощо. Позивач вважає, що застосування заявленого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист прав та інтересів позивача. Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист його прав. При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки обмежується лише конкретними діями: зупиненням дії договору та забороною вчиняти дії направлені на недопущення С(Ф)Г «Любава» до користування спірною земельною ділянкою. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв`язку із вжиттям такого заходу.

Сторони у судове засідання, на підставі ч. 1 ст. 153 ЦПК України, не викликались.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 151 ЦПК України).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленнізазначеної відповідностіслід ураховувати,що вжитізаходи неповинні перешкоджатигосподарській діяльностіюридичної особиабо фізичноїособи,яка здійснюєтаку діяльністьі зареєстрованавідповідно дозакону якпідприємець.Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Ч. 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи заяву, суд виходить з того, що заявником не подано жодного належного та допустимого доказу, не наведено жодного належного аргументу, який би надавав суду можливість встановити чи прийти до висновку, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, предметом якого є недійсність договору оренди земельної ділянки від 17 лютого 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 1 від 23 квітня 2014 року

Так, засіб забезпечення цивільного позову у виді зупинення дії цивільно-правового договору не передбачений положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України, іншими законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Засіб забезпечення позову у виді заборони власникові земельної ділянки або іншим особам вчиняти дії направлені на недопущення позивача до користування спірною земельною ділянкою за своєю суттю є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог. Крім того, такий засіб забезпечення позову призведе до обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним, належним йому на праві власності, майном що може призвести до незворотних наслідків.

Посилання представника заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до знищення посівів позивача на спірній земельній ділянці, з урахуванням відсутності доказів проведення таких посівів та належності їх саме позивачеві, є недоведеними.

З урахуванням викладеного, підстав для забезпечення позову суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 157, 260 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні заяви представника Селянського (фермерського) господарства «Любава», адвоката Донець Сергія Олександровича, про забезпечення позову у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Любава» до ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів, починаючи з наступного за днем складення ухвали суду.

Ухвала суду складена і підписана 31 березня 2025 року.

Суддя Д. О. Парфьонов