Рішення

від 26.03.2025 по справі 148/430/25

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/430/25

Провадження №2/148/362/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тульчинської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

встановив:

В лютому 2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним вище позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_2 , яка проживала по АДРЕСА_1 .

Після смертіматері залишиласьспадщина увигляді житловогобудинку завказаною адресою.29.01.2025він повторнозвернувся доприватного нотаріусаТульчинського районногонотаріальної конториТимчик Н.І.з приводуприйняття спадщини.Проте унотаріальній конторійому повідомилипро те,що строкдля прийняттяспадщини нимпропущений.

Інші спадкоємці відсутні. Крім того, позивач зазначає, що мати заповіла все належне їй мійно, саме йому. Він не прийняв спадщину в передбачений законом строк, через те, що після смерті матері погіршився стан його здоров`я. Також він не міг знайти оригінали документів про право власності на будинок, які необхідно було надати в нотаріальній конторі при оформленні спадщини. Після покращення стану здоров`я та знаходження документів про право власності на будинок, він одразу в вересні місяці 2024 року звернувся із заявою на прийняття спадщину в нотаріальну контору. Але йому в усній формі було повідомлено, що проходить реорганізація Тульчинської державної нотаріальної та відсутні фірмові бланки для оформлення свідоцтва про право власності на спадкове майно. Після проведення реорганізації державної нотаріальної контори, в січні місяці поточного року, він одразу звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса з приводу оформлення спадкових прав.

У зв`язку з чим просить визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , терміном три місяці.

В судове засідання позивач та його представник, адвокат Зубар В.В., не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій він просить розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача Тульчинської міської ради в судове засідання не з`явилася, подала до суду клопотання з проханням розглядати справу у її відсутність за наявними в матеріалах справи документами, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність сторін на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Нестерварка Тульчинського району Вінницької області, у віці 83 роки померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 17.04.2023 Тульчинським відділом ДРАЦС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 8).

З копії свідоцтва про народження, виданого 31.01.1963, судом встановлено, що ОСОБА_2 була матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьком був ОСОБА_3 (а.с. 7).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 21.01.2009 виконкомом Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9).

Як слідує із довідки, виданої виконкомом Тульчинської міської ради від 10.02.2025 ОСОБА_1 , після смерті його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . На вказане майно спадкоємцем за заповітом являється син ОСОБА_1 , інших спадкоємців немає (а.с. 10).

З копіїрішення від03.10.200012сесії 23скликання Кинашівськоїсільської радивстановлено,що ОСОБА_2 передано безкоштовноу власністьземельну ділянкузагальною площею0,50га,в томучислі 0,25га длябудівництва таобслуговування житловогобудинку ігосподарських будівельпо АДРЕСА_3 , 0,09га дляведення селянськогогосподарства по АДРЕСА_3 та0,16га дляведення особистогоселянського господарствапо АДРЕСА_4 (а.с. 12).

Як слідує із копії рішення №5 Кинашівської ради народних депутатів від 1993 року, ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку площею 0,34 га в АДРЕСА_1 та надано дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку (а.с. 13).

Згідно заповіту, посвідченого секретарем Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області 23.11.2017, та зареєстрованого в реєстрі за № 204, ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповідає усе своє майно сину ОСОБА_1 (а.с. 14).

З відповіді приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Тимчин Н. від 29.01.2025 № 34/01-16, адресованої ОСОБА_1 , судом встановлено, що у зв`язку з пропуском останням шестимісячного строку для прийняття спадщини та відсутністю підтверджуючих документів про фактичне прийняття спадщини, позивачеві запропоновано звернутися до суду для вирішення питання щодо оформлення спадщини (а.с. 15).

З довідки від 11.02.2025 № 137 КП «Тульчинське МБТІ», адресованоїй ОСОБА_1 , встановлено, що станом на 31.12.2012 згідно архівних даних власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 в цілому частка на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24.02.1993, посвідченим Бондаренко Г.С. державним нотаріусом Тульчинської ДНК Р№ 1-1308. Зареєстроване в КП «Тульчинське МБТІ» 22.03.1993 під Р№ 2211 (а.с. 16).

Згідно відповіді приватного нотаріуса Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області від 12.03.2025, наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась (а.с. 37).

Вирішуючи даний спір, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Разом з тим, частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Із роз`яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування видно, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд повинен дослідити поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у справі № 681/203/17-ц від 17.10.2018, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є підставою для задоволення таких вимог.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Крім того, суд приймає до уваги наявність в даних правовідносинах завовіту на користь позивача, вчиненого його матірю ОСОБА_2 , після смерті якої він просить визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, враховує свободу заповіту як принцип спадкового права, що включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання. Адже свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

При встановлених обставинах та враховуючи, що в інший спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач не може захистити своє право, суд вважає можливим визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини. При цьому суд вважає, що позивач пропустив встановлений строк для прийняття спадщини в умовах воєнного стану з поважних причин. Також суд враховує свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права, а також визнання позову відповідачем та відсутність інших спадкоємці, які б прийняли спадщину.

За таких обставин суд визнає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та вважає можливим задовольнити позов.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77, 81, 89, 95, 141, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 1270, 1272 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням законної сили для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 31.03.2025.

Суддя Л.А. Штифурко