Ухвала від 31.03.2025 по справі 346/6146/19

УХВАЛА

31 березня 2025 року

м. Київ

справа № 346/6146/19

провадження № 61-3842ск25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Коломийська міська рада, про знесення самочинно побудованої огорожі та воріт,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просивзобов`язати ОСОБА_1 за свій рахунок провести демонтаж самовільно збудованої огорожі та воріт, які знаходяться по АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

21 листопада 2024 року Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської областіухвалив рішення, яким позов задовольнив.

Зобов'язав ОСОБА_1 за свій рахунок провести демонтаж самовільно збудованої огорожі та воріт, які знаходяться по АДРЕСА_1 .

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 768, 40 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Івано-Франківський апеляційний суд своєю постановою від 06 лютого 2025 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Скасував рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2024 року в частині розподілу судових витрат. В цій частині ухвалив нове рішення, яким судові витрати, понесені ОСОБА_2 у розмірі 768, 40 грн, відніс за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

22 березня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року, у якому просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі щодо знесення самочинно побудованої огорожі та воріт.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справа № 346/6146/19 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно зі змістом статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Посилання представника заявника в касаційній скарзі на те, що апеляційним судом не враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, не заслуговує на увагу, тому що воно зводиться до незгоди заявника з установленими судами обставинами справи і оцінкою судів попередніх інстанцій наявних у справі доказів.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й також не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Зазначення у постанові апеляційного суду про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа- Коломийська міська рада, про знесення самочинно побудованої огорожі та воріт за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов