Рішення

від 24.03.2025 по справі 279/4279/24

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/4279/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

24 березня 2025 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника органу

опіки та піклування Шандренко Н. Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою і просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мотивуючи тим, що з відповідачкою по справі вони перебували у цивільному шлюбі з 2014 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася спільна дитина - ОСОБА_3 . Після припинення фактичних сімейних відносин ОСОБА_4 стала проживати окремо та самоусунулася від виховання дитини, проявляла байдужість та безвідповідальність до виконання своїх батьківських обов`язків. Обов`язки по вихованню та утриманню дитини взяв на себе він - її батько.

З 2021 року він разом з донькою переїхав проживати до Київської області. Мати дитини відмовилася переїжджати з ними, мало того вона не телефонує та не цікавиться долею дитини. Місцезнаходження ОСОБА_5 йому наразі не відомо.

Злата разом з ним проживає в приватному будинку, має окрему кімнату, яка облаштована необхідними меблями для комфортного проживання та відпочинку.

Він офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, піклується про фізичний та духовний розвиток доньки, підготовку до самостійного життя, зокрема забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, що позитивно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, надає дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей, виявляє інтерес до внутрішнього світу дитини.

ОСОБА_4 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до внутрішнього світу, - створились умови, які шкодять інтересам дитини.

На комісії з питань захисту прав дитини Немішаївської селищної ради 24.05.2024, відбувся всебічний та повний розгляд зібраних матеріалів стосовно доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи інтереси дитини комісія зробила висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідачем відзив на позовну заяву не подавався.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених в позовній заяві. При цьому, зазначив, що з 2014 року вони з ОСОБА_5 проживали разом, разом їздили на роботу. Потім у них народилася дитина. Жили вони разом до 2021 року. Потім, коли він їхав на роботу в м. Київ, ОСОБА_5 відмовилася їхати з ним. Тоді він забрав дитину і поїхав. З того часу вони не спілкуються і дитиною ОСОБА_5 не цікавиться. Жили вони в Баранівському районі Житомирської області в с. Острожок. ОСОБА_5 відмовилася їхати в м. Київ, але погодилася, щоб дитина проживала з ним. З того часу вона перестала з ним спілкуватися: не брала слухавку, не відповідала на дзвінки, на смс-повідомлення. З літа 2021 року жодної участі у житті дитини вона не приймала.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, не повідомивши про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином, відповідно до положень ст. ст. 128-130 ЦПК України, повідомлялася про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням та оголошенням про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Немішаївської селищної ради Київської області в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. При цьому пояснила, що службою у справах дітей були опитані сусіди сім`ї ОСОБА_1 , які підтвердили, що мами жодного разу не бачили. На телефонні дзвінки служби вона не відповідає. Працівником служби було направлено їй на вайбер повідомлення, на яке вона також не відреагувала. Дитина підтвердила, що мама їй не телефонує, на день народження та на свята не вітає. Також дівчинка сказала, що мами в неї немає, вона живе з татом.

Вислухавши в судовому засіданні пояснення сторін, показання свідка та дослідивши письмові докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 2, 3 ст. 150 та с 180 СК України кожна дитина має право на піклування батьків, а батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, матеріально забезпечувати та утримувати її.

Згідно із ч.ч.2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав закріплені в ч.1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч.1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

Тлумачення п. 2 ч.1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 16 Постанови від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, що передбачені ст.166 СК України.

Частинами 1,2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголосив на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у справі № 753/2025/19 (постанова від 6 травня 2020 року).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. При цьому основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач є матір`ю дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком є ОСОБА_1 , тобто позивач, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.06.2018 (а. с.12).

З характеристики, виданої директором приватного ліцею «Онлайн-Школа «Альтернативна» Харківської області А. Шпак, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у приватному ліцеї «Онлайн-Школа «Альтернативна» Харківської області за дистанційною формою з 02.04.2024.

Має навчальні досягнення на середньому та достатньому рівнях. Володіє навичками самостійної роботи. Має здібності до вивчення предметів природно-математичного циклу. Досить легко адаптувалася до навчання з використанням дистанційних технологій. Підвищенню рівня знань учня сприяє можливість передивитись відеоуроки та інструкцію учителя декілька разів.

Контрольні завдання виконує своєчасно. Здатна виконувати дії за алгоритмом. Вміє вибудовувати матеріал в логічній послідовності, аналізувати і робити висновки. Навчаючись у домашніх умовах, розвиває навички вільного володіння комп`ютерною технікою та самостійності в опануванні базовими знаннями. Поступово оволодіває навчально-організаційними уміннями.

Навчанням ОСОБА_7 за дистанційною формою займається виключно батько - ОСОБА_8 (а. с. 13).

10.05.2024 комісією в складі начальника ССД Немішаївської селищної ради Цапук Н. О. та головного спеціаліста служби у справах дітей Немішаївської селищної ради Шульгою Ю. було проведено обстеження умов проживання в сім`ї ОСОБА_1 (а. с. 14).

Згідно акту обстеження умов проживання №36 житло ОСОБА_1 знаходиться по АДРЕСА_1 та складається з трьох кімнат. Умови проживання задовільні, в будинку зроблено косметичний ремонт. В кімнатах чисто, тепло, затишно. Будинок обладнаний всіма необхідними меблями та побутовою технікою для повсякденного вжитку. Санітарно-гігієніні умови - витримані.

У дитини своя кімната, облаштована місцем для навчання та відпочинку. Вона чиста та простора. Для навчання є все необхідне. Для гармонійного, фізичного та духовного розвитку створено всі необхідні умови.

За вказаною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та його донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Поряд з тим, копія довідки про реєстрацію місця проживання особи №401 від 31.03.2021 свідчить, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7). Довідка про реєстрацію місця проживання дитини в матеріалах справи відсутня.

З копії пояснювальної записки ОСОБА_9 від 10.05.2024 вбачається, що вона у 2021 році працювала з ОСОБА_1 у Немішаєвському коледжі. Їхні доньки товаришують. Вона жодного разу не бачила матері ОСОБА_10 та не чула від дитини про спілкування з матір`ю. ОСОБА_1 виховує доньку самостійно (а. с. 15).

При цьому, суд відмічає, що вказану пояснювальну записку не може покласти в основу рішення у справі, оскільки судом безпосередньо не було допитано ОСОБА_9 в судовому засіданні в якості свідка. Клопотань про це ні позивачем, ні іншими учасниками заявлено не було.

Характеристика, видана директором Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України Бондарчуком А. А. на ОСОБА_1 , свідчить, що загальний трудовий стаж останнього складає 2 роки, в тому числі і в Інституті картоплярства НААН 1,5 року.

На посаді економіста ОСОБА_11 працював з березня 2023 року. Свої посадові повноваження виконував вчасно і якісно, в повній відповідальності з посадовою інструкцією.

За період роботи показав себе старанним працівником, користувався авторитетом та повагою колективу Інституту. В своїх вчинках завжди розсудливий, скромний, стриманий і сумлінний в роботі.

Приймав активну участь в громадському житті (а. с. 10).

Допитана в судовому засіданні свідок - ОСОБА_12 показала, що вони з ОСОБА_1 давно знайомі. Коли ОСОБА_13 народилася, то ОСОБА_14 з ОСОБА_5 одружені не були. ОСОБА_5 її народила в 19 років і соромилася цього. До року ОСОБА_13 захворіла на коклюш і вона її залишила в лікарні на іншу жінку, а сама поїхала закордон на заробітки. На першому дні народженні у дівчинки вона не була. ОСОБА_5 сама із числа сиріт. Це їй відомо, як волонтеру. На початку 2015 року ОСОБА_5 переїхала в с. Микуличі, а влітку у неї народилася дитина. Волонтери знайшли тата у Житомирській області. З 2021 року ОСОБА_5 взагалі зникла. Вона не знає де вона зараз і з нею не спілкується.

Суд відмічає, що показання вказаного свідка дещо не конкретизовані, в повній мірі не узгоджуються з поясненнями самого позивача, а саме позивач стверджував, що він проживав з відповідачем з 2014 року, разом їздили на роботу, згодом у них народилася дитина. Жили вони разом до 2021 року. Потім він почав їздити на роботу в м. Київ, відповідачка ж відмовилася їхати з ним. Тоді він забрав дитину і поїхав, з того часу вони не спілкуються і дитиною вона не цікавиться.

З копії довідки про доходи Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України №165 від 29.03.2024 вбачається, що ОСОБА_1 працює в Інституті картоплярства НААН , де займає посаду економіста. Загальна сума його доходу за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року, за винятком сплачених податків, становить 93 818 грн. 73 коп. (а. с. 11).

Службою у справах дітей Немішаївської селищної ради надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , затверджений рішенням виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області №613 від 06.06.2024, з вищевказаних підстав. При цьому, зазначили, що ОСОБА_1 проживав у цивільному шлюбі з ОСОБА_2 , від якого вони мають спільну доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення фактичних сімейних відносин у 2021 році, донька залишилася проживати з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 стала проживати окремо, місце проживання її не відомо. Вона взагалі не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для збереження родинних ідентифікацій між ними «мати-донька», між ними взагалі відсутній будь-який особистий контакт. ОСОБА_4 не виконує свої батьківські обов`язки: не спілкується з донькою, не турбується про її фізичний і духовний розвиток, не цікавиться здоров`ям та навчанням, підготовкою до самостійного життя, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини (а. с. 17-18).

У ст. 19 СК України законодавець закріпив, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей. Тобто, висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітніх дітей не є обов`язковим для суду, від його висновку суд має право мотивовано відступити.

Оцінюючи обставини справи та досліджені докази у справі, суд, надаючи правову оцінку висновку органу опіки та піклування вважає, що цей висновок не є достатньо обґрунтованим, оскільки не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування матір`ю своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав стосовно дитини, яка проживає з батьком.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.

Крім того, суд відмічає, що будь-яких інших належних та достовірних, об`єктивних та переконливих доказів на підтвердження винної поведінки відповідачки, свідомого нехтування нею своїми обов`язками відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , окрім висновку органу опіки та піклування, який грунтується на поясненнях позивача, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Під час судового розгляду справи не було можливості заслухати думку малолітньої доньки сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки, зі слів позивача та представника органу опіки та піклування, дитина відмовилася від явки в судове засідання.

За встановлених обставин, оцінюючи надані докази на підтвердження фактів та спірних правовідносин, норми діючого законодавства, що їх регулюють, зважаючи, що достатніх та достовірних, об`єктивних та переконливих доказів, на підтвердження винної поведінки відповідача, свідомого нехтування нею своїми обов`язками відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , окрім висновку органу опіки та піклування, який грунтується на поясненнях позивача, суду не надано, хоча це є обовязком позивача відповідно до ст. 81 ЦПК України, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп. в дохід держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_15 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Про перегляд заочного рішення може бути подана заява відповідачем протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення на заочне рішення до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд (скарги), якщо така заява (скарга) подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 31.03.2025.