Рішення

від 27.03.2025 по справі 754/16703/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1655/25

Справа №754/16703/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2025 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Кирилова А.

у відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва в порядку загального позовного провадження цивільнусправу за позовом Виконавчого комітет Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , 3-тя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області (с. Іркліїв, вул.. Соборності, 2) діючи в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ) про позбавлення батьківських прав. До участі в справі в якості третьої особи позивачем залучено Службу у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, пр.. Червоної Калини, 21Г).

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Органом опіки та піклування Іркліївської сільської ради розглянуті матеріали, що надійшли до виконання комітету Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області щодо самоусунення від виконання батьківських обов`язків стосовно малолітніх дітей. На підставі п.1 ст.165 Сімейного кодексу України в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , було прийняте рішення про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , в зв`язку із ухилянням від виконання баьківських обов`язків.

При вчиненні обставин порушенного питання встановлено, що державнна реєстрація народження дітей: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , проведено відповідно до статті 133 Сімейного кодексу України. Батьком дітей зазначений громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_5 зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Малолітні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 проживали із матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за адресою: АДРЕСА_2 . На даний час ОСОБА_7 , відповідно до п.31 Порядку проваддження органами опіки і піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 24.09.2008 р. № 866, влаштований в сім`ю ОСОБА_8 . ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 влаштовані в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_12

18 жовтня 2024 року Чорнобаївським районним судом по цивільній справі №709/881/24 прийняте рішення про позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , і малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_13 .

Відповідно до листа служби у справах дітей Деснянського району в місті Києві державної адміністрації від 21.08.2024 року №10223-2735, ОСОБА_5 , 1973 року народження, який зареєстрований та фіктично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , прибув 19 серпня 2024 року до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації де, на виконання п.1 ст.141, п.2,5 ст. 150, п.2,4 ст.155 та ст.164 Сімейного кодексу України, йому було роз`яснено про права і обов`язки та повідомлено про звернення органу опіки і піклування до суду щодо позбавлення ОСОБА_6 батьківських прав стосовно її малолітніх дітей. ОСОБА_14 повідомив, що з 2009 року прживає окремо від ОСОБА_6 і не є біологічним батьком вищезазначених дітей та надав письмові пояснення стосовно ситуації щодо його участі у вихованні і спілкуванні з дітьми які були народженні в період перебування його у шлюбі із ОСОБА_6 (шлюб розірвано Чорнобаївским районним судом 29 квітня 2015 року).

ОСОБА_5 неодноразово викликався, як зацікавлена особа, за судовою повісткою до Чорнобаївського районного суду в цивільній справі №709/1794/24 за позовом органу опіки і піклування до ОСОБА_6 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 і ОСОБА_13 жодного разу не з`явився до суду, не надав письмових заяв чи звернень стосовно заявлених позовних вимог, не повідомив про причини неявки.

З огляду на пояснення ОСОБА_5 , від 19.08.2024 року, в якому він зазначає, що не має наміру приймати участь в утриманні та вихованні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_5 порушує статті 8,11,12 Закону України « Про охорону дитинства», Закон України « Про освіту», статті 15, 155, 157 Сімейного кодексу України, ухиляється від виконання батьківських обов`яхків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своїх дітей, відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, з метоюзахисту прав та інтересів малолітніх дітей, орган опіки та піклування виконавчого комітету Іркліївської сільської ради вважає за доцільне позбавлення прав громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , стосовно його дітей, в зв`язку із самоусуненням від виконання батьківських обов`язків.

Посилаючись на викладені обставини справи, представник позивача просить суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , і малолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь опікуна або установи, де перебуватимуть діти, аліменти в розмірі частини усіх доходів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на аодну дитину відповідного віку на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 , і малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2024 року відкрито провадження в справі за позовом Виконавчого комітет Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , 3-тя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав. Призначено підготовче засідання по названій справі.

10.02.2025 року представник позивача звернулась до суду з заявою про участі у справі в режимі відеоконференції із застосування власних технічних засобів. Своє клопотання заявник не обґрунтовувала.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року заяву представника позивача про участі у справі за позовом Виконавчого комітет Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , 3-тя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав в режимі відеоконференції залишено без розгляду.

Під час підготовчого засідання представник позивача- ОСОБА_15 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, щодо закінчення підготовчого розгляду справи та призначення до судового розгляду по суту не заперечувала.

Відповідач буду належним чином повідомлений до підготовчого розгляду справи вдругн не з`явився. Причини неявки суду не відомі.

3-тя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації до підготовчого розгляду справи не з`явились. До суду надано заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 13 лютого 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, подала заву про розгляд справи за відсутності Позивача, вимоги позову підтримала та просить задовольнити. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач до судового засідання не з`являвся. Відповідачу надіслана судова повістка відповідно до ст.128-130 ЦПК України за місцем реєстрації, рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності зі ст. 223 ч. 3 п. 1 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що сторони будучи повідомлені належним чином про день та час судового засідання, не з`являлись в судове засідання, враховуючи тривалість розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, батьками неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане 16 листопада 2010 року Першотравневою сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області, актовий запис №3.

Батьками малолітньої дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 є батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , видане 23 квітня 2012 року Першотравневою сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області, актовий запис №02.

Батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 є батько- ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , видане 04 квітня 2013 року Виконавчим комітетом Першотравневої сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, актовий запис №02.

Батьками малолітньої дитини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 є батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_6 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , видане 11 лютого 2015 року Виконавчим комітетом Першотравневої сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, актовий запис №01.

Реєстрація народження дітей проведено відповідно до ст. 133 СК України.

Відповідно до листа служби у справах дітей Деснянського району в місті Києві державної адміністрації від 21.08.2024 року №10223-2735, ОСОБА_5 , 1973 року народження, який зареєстрований та фіктично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , прибув 19 серпня 2024 року до Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації. Для надання пояснень.

Відповідно до пояснення яке міститься в матеріалах цивільної справи ОСОБА_5 повідомив, що з 2009 року прживає окремо від ОСОБА_6 і не є біологічним батьком вищезазначених дітей та наддав письмові пояснення стосовно ситуації щодо його участі у вихованні і спілкуванні з дітьми які були народженні в період перебування його у шлюбі із ОСОБА_6 (шлюб розірвано Чорнобаївским районним судом 29 квітня 2015 року.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Іркліївською Сільською радою Золотоніського району Черкаської області Виконавчого комітету від 30.10.2024 року затверджено рішення про надання висновку №286 про доцільність позбавлення батьківських прав, було прийняте рішення про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 в зв`язку із ухилянням від виконання баьківських обов`язків.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 153 СК мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до приписів ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Якщо позов про позбавлення батьківських прав заявлений із декількох підстав, суди повинні перевіряти та обґрунтовувати в рішенні кожну з них, а також повно і всебічно досліджувати обставини справи, оскільки, позбавлення батьківських прав - це крайній захід впливу на недобросовісних батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позивачем доведено ті обставини, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не сприяє позивачу у забезпеченні дитині необхідного медичного догляду та лікування, не забезпечує харчуванням, медичним доглядом що негативно впливає на його фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною, не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу тощо.

Зазначені фактори, як кожен окремо, такі в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, з урахуванням винної поведінки батька, свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

Отже, встановлені обставини вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню й матеріальному утриманню малолітньої дитини, не забезпечує законних прав дитини на нормальні умови життя, також жодним чином не приймає участі в утриманні спільної дитини, не цікавиться життям сина, та не приймає участь у його вихованні.

Зазначені вище обставини також підтверджені висновком Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області Виконавчий комітет, як Служба у справах дітей виконавчого комітету Іркліївської сільської ради.

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі малолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

За таких обставин, суд приходить до переконання, що свідоме і тривале нехтування відповідачем, як батька малолітнього сина, своїми батьківськими обов`язками щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення його батьківських прав. Позбавлення батьківських прав Відповідача, буде відповідати інтересам дитини, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку дитини до моменту зміни ними свого ставлення відносно дитини та поновлення у встановленому порядку батьківських прав, а тому позовна вимога про позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав, суд бере перш за все до уваги те, що неповнолітня і малолітні діти наразі перебувають на межі підліткового віку, який є найбільш важкий і складний з усіх дитячих вікових груп, що представляють собою період становлення особистості. Цей вік характеризується наявністю самих різноманітних проблем і труднощів, які найчастіше витісняються у зв`язку зі страхом усвідомлення. У формуванні самооцінки підлітків значну роль відіграє сім`я, стиль сімейного виховання, який визначається батьківськими ціннісними орієнтаціями, установками, емоційним ставленням до дитини. Особливості сприйняття батьків дитиною і способи поведінки з ними обумовлюють засвоєння підлітками основних правил і норм поведінки,виробляють їх позицію по відношенню до світу і самому себе.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення в цій частині позову.

Щодо вимоги позову про стягнення аліментів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ч.1 ст.122 Сімейного Кодексу України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частиною 1 ст.182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

У відповідності до положень ч.1,2 ст.3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Крім того, відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Статтею 242 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Положеннями ст. 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно вимог ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на те, що позивач на час розгляду справи не має статусу законного представника неповнолітньої та малолітніх дітей, суд вважає вимогу про стягнення аліментів на її користь передчасною і такою, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи позов в частині стягнення аліментів, суд бере до уваги необхідність створення для дітей такого рівня життя, який був би достатнім для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а також зважаючи на приписи статті 13 ЦПК України, та ч. 2 ст.182 СК згідно якої мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач за станом здоров`я чи з інших обставин, позбавлений можливості утримувати своїх дітей, а відтак суд доходить переконання, що позов слід задовольнити та стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 , і малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в розмірі частини усіх доходів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку і до досягнення дітьми повноліття.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись, постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 150, 155, 164, 165, 166, 180, 183, 191 СК України, ст.ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 12, 18, 19, 76-82, 89, 95, 133, 141, 211, 245, 259, 263-265,268, 354, п. 15.5 розділу XIII Прикінцевих положень ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Виконавчого комітет Іркліївської сільської ради Золотоніського району Черкаської області в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , 3-тя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав -задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України) щодо неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , і малолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 , і малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 в розмірі частини усіх доходів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку і до досягнення дітьми повноліття.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: