Рішення

від 24.03.2025 по справі 761/35904/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/35904/24

Провадження № 2/761/3086/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участі секретаря Каніковського Б.А., представника позивача ОСОБА_4., представника відповідача 3 Степаненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса), Головного сервісного центру МВС України, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності, зняття арешту з майна та припинення розшуку майна, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року на адресу Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса), Головного сервісного центру МВС України, третя особа ОСОБА_2 , згідно якої позивач просив суд:

-Визнати право власності ОСОБА_1 на автомобіль ВМW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

-Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт автомобіля ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та припинити розшук в межах виконавчого провадження НОМЕР_5.

-Зобов`язати Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт автомобіля ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та припинити розшук в межах виконавчого провадження НОМЕР_6.

-Зобов`язати Головний сервісний центр МВС України зареєструвати транспортний засіб ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 та видати позивачу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.12.2023 року, між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №7877/23/1/025236. Згідно до умов Договору відповідач продав, а позивач придбав автомобіль марки ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який у відповідності до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 на праві власності. За умовами Договору, вартість автомобіля склала 111363,00 грн. На момент укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу ТЗ, спірний автомобіль не був під обтяженнями, а відповідач не мав заборони на відчуження ТЗ.

05.07.2024 року, позивачка звернулася до Територіального сервісного центру МВС України із заявою про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу на своє ім`я, однак в реєстрації ТЗ їй було відмовлено на підставі наявності постанов про арешт майна боржника ОСОБА_2 за виконавчими провадженнями НОМЕР_5 та № НОМЕР_7. Позивачка зазначає, що дізнавшись про те, що автомобіль значиться арештованим звернулася із запитами до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) з проханням скасувати арешт автомобіля та припинити розшук, але їй повідомили, що не можуть зняти обмеження, оскільки станом на травень 2024 року автомобіль належав ОСОБА_2 , відносно якого відкриті виконавчі провадження і винесені постанови про арешт майна та розшук майна боржника.

Позовна заява мотивована тим, що позивачка не може використовувати транспортний засіб в повному обсязі, обмежена, як власник у праві володіння, користування та розпорядження майном, що належить їй на праві власності, у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. У зв`язку з викладеними обставинами, позивач вважає, що після оплати грошових коштів за договором купівлі-продажу та фактичної передачі в користування автомобіля, він набув право власності автомобіль марки ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставах, що передбачені законом.

Ухвалою суду від 01.10.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

07.10.2024 року недоліки було усунуто.

Ухвалою від 08.10.2024 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

01.11.2024 року від представника Відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі. В обґрунтування, зазначив, що на день подання відзиву транспортний засіб BMW 530I, 2003 року випуску, об`єм двигуна 2979 см3, сірого кольору, номер VIN/кузова НОМЕР_1 зареєстрований за ОСОБА_2 . В Єдиному державному реєстрі транспортних засобів на вказаному транспортному засобі значились обмеження: арешт, накладений 04.06.2024 ДВС у ВП № НОМЕР_7 та 26.06.2024 у ВП № НОМЕР_8, які було знято ДВС 19.07.2024. Натомість, згідно витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 22.10.2024 №94225098 (критерій пошуку: ОСОБА_2 ) та від 22.10.2024 № 94225114 (критерій пошуку: РНОКПП ОСОБА_2 НОМЕР_4 ) вбачається, що 13.06.2024 Дніпровським ВДВС у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) накладено обтяження на все рухоме майно ОСОБА_2 . Крім того, в Єдиному реєстрі боржників наявні записи про особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.10.2024 як боржника у виконавчих провадженнях № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11.

Відповідач 3 зазначив, що в ГСЦ МВС відсутні повноваження вносити, змінювати або вилучати будь-яку інформацію та відомості, що містяться в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна та Єдиному реєстрі боржників, розпорядниками яких є Міністерство юстиції України. Оскільки транспортний засіб BMW 530I, 2003 року випуску, об`єм двигуна 2979 см3, сірого кольору, номер VIN/кузова НОМЕР_1 обліковується зареєстрованим за ОСОБА_2 , то наявність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформації про обтяження всього рухомого майна, належного ОСОБА_2 забороняє проводити державну перереєстрацію цього транспортного засобу без наявності письмової згоди обтяжувача.

07.11.2024 року від представника Відповідача 2 надійшов відзив, в якому зазначили, що виконавче провадження № НОМЕР_7 закрито, згідно постанови державного виконавця від 19.07.2024 року про зняття арешту з майна боржника та про зняття майна з розшуку.

10.12.2024 року від представника Відповідача 1 надійшли пояснення в яких зазначали, що у відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_11 з примусового виконання постанови № 211/7029/23 виданого 15.11.2023 Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_2 коштів у розмірі 17000,00 грн. Станом на 10.12.2024 року рішення суду не виконано, а тому законодавчих підстав для зняття з арешту немає, у зв`язку із вищевикладеним просили відмовити у позові.

Ухвалою суду від 03.02.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представники Відповідачів, про час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явилися, поважності причин неявки суду не повідомили.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що 03.11.2023 року між ФОП ОСОБА_3 (надалі - комісіонер) та ОСОБА_2 (надалі - комітент) укладено договір комісії №7877/23/1/025236, відповідно до якого комісіонер за дорученням комітента за комісійну плату вчинить за рахунок комітента від свого імені правочин щодо продажу транспортного засобу - автомобіля ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

19.12.2023 року, ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу №7877/23/1/025236, придбала у ФОП ОСОБА_3 , зареєстрованого як суб`єкт господарювання, що здійснює торгівлю транспортними засобами і перебуває на обліку ГСЦ МВС за реєстраційним номером №7542, вживаний транспортний засіб - автомобіль ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який у відповідності до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 належить ОСОБА_2 на праві власності.

За умовами Договору купівлі-продажу транспортного засобу №7877/23/1/025236 від 19.12.2023 року вартість автомобіля склала 111363 грн. (п. 3.1.)

У п.. 2.2 Договору було встановлено, що право власності на зазначений автомобіль переходить в момент підписання сторонами даного Договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього Договору.

05.07.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Територіального сервісного центру МВС України із заявою про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу, надавши оригінал договору купівлі-продажу №7877/23/1/025236 від 19.12.2023, однак у реєстрації транспортного засобу було відмовлено в усному порядку, оскільки у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна наявні відомості про попереднього власника ОСОБА_2 , які були внесені після 19.12.2023 - тобто після купівлі позивачем транспортного засобу - автомобіля ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно з інформації Єдиного реєстру боржників, щодо ОСОБА_2 відкриті виконавчі провадженні, а саме:

-Дніпровський відділом державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито 29.05.2024 року виконавче провадження НОМЕР_5 щодо стягнення на користь держави коштів з громадянина ОСОБА_2 та накладено арешт та подано автомобіль ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

-Новомосковським відділом державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито 03.05.2024 року виконавче провадження НОМЕР_6 щодо стягнення на користь держави коштів з громадянина ОСОБА_2 та накладено арешт та подано автомобіль ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України).

Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ. Правила частини четвертої статті 334 ЦК України застосовуються до нерухомих речей. (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд від 26 квітня 2023 року у справі 569/20334/21 (провадження № 61-474св23).

У пункті 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22) вказано, що: «положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу».

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що 19.12.2023 року між позивачем ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №7877/23/1/025236. Згідно до умов Договору позивач придбав автомобіль ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , отже вказаний договір є виконаним, а тому позовна вимоги про визнання за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 являється власником транспортного засобу марки ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 з моменту укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу №№7877/23/1/025236- 19 грудня 2023 року.

Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду у справі № 343/565/21 від 27.01.2023 вказано, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зроблено правовий висновок про те, що орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Отже, відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним судом 07 грудня 2022 року у справі № 359/3609/19, провадження № 61-18794св20 (ЄДРСР № 107878102).

Оскільки предметом спору є вимога власника про зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо стягнення штрафу з боржника ОСОБА_2 на користь держави, а тому ОСОБА_2 є належним відповідачем по справі.

Разом з тим, звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, вказує, що позивач не може використовувати транспортний засіб в повному обсязі, обмежений, як власник у праві володіння, користування та розпорядження майном, що належить йому на праві власності, у зв`язку з чим вимушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. У зв`язку з викладеними обставинами, позивач вважає, що після оплати грошових коштів за договором купівлі-продажу та фактичної передачі в користування автомобіля, він набув право власності на автомобіль марки ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , на підставах, що передбачені законом. Зазначає, що вказаний автомобіль не перебуває у власності відповідача, а відповідно, й не може бути використаним державним виконавцем для задоволення вимог стягувачів у відповідних виконавчих провадженнях, а позивач вказаним арештом обмежений у здійсненні свого права власності, так як не може здійснити реєстрацію свого права власності на оспорюване майно та здійснювати всі правомочності власника щодо даного майна.

Згідно ч.2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Щодо вимоги позивача до Відповідача 2, суд зазначає наступне.

На виконанні у Новомосковському відділі державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_7 з примусового виконання постанови № 214/8064/23, виданої 06.02.2024 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафу в розмірі 17000 грн.

Для забезпечення примусового виконання рішення державним виконавцем 04.06.2024 року винесена постанова про арешт майна боржника - а саме на транспортний засіб ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

18.07.2024 року на депозитний рахунок відділу надійшли кошти для сплати заборгованості за виконавчим провадженням НОМЕР_7.

Згідно постанови головного державного виконавця Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Федориненком О.В. від 19.07.2024 року припинено розшук майна боржника ОСОБА_2 та знято арешт з ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що в позовних вимогах до Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) слід відмовити.

Щодо вимоги позивача до Відповідача 1, суд зазначає наступне.

Як уже зазначалось судом, що постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 29.05.2024 у виконавчому провадженні НОМЕР_5 накладено арешт на транспортний засіб:ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить боржнику: ОСОБА_2 .

Водночас, статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Виходячи зі змісту даної правової норми, право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв`язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто у позивача є право власності на певне майно, і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України «Про дорожній рух» та Порядку, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Закон України «Про дорожній рух» (надалі - Закон) визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів. На транспортні засоби оформляються та видаються реєстраційні документи, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України, та закріплюються номерні знаки, які відповідають вимогам стандартів. Закупівля за державні кошти бланків реєстраційних документів та номерних знаків для транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог законодавства тими органами, на які покладений обов`язок щодо їх реєстрації.

Відповідно до пунктом 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Крім того, відповідно до пункту 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Виходячи з вище викладеного, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який невід`ємно пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позивач є власником транспортного засобу з 19.12.2023 р., а також беручи до уваги, що накладений на автомобіль арешт, порушують права позивача та унеможливлює державну реєстрацію цього автомобіля за позивачем, суд приходить до висновку, що з метою захисту прав позивача, слід: зняти арешт, накладений постановою в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_5, з транспортного засобу марки ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , а тому позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача до Відповідача 3, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно вимог пункту 15 Порядку №1388 за відповідними реєстрами та базами даних перевіряються відомості про фізичну особу, яка є власником транспортного засобу, фізичну особу, яка виявила бажання його придбати, та транспортний засіб, який є предметом договору.

У разі надходження до сервісного центру МВС звернення щодо транспортного засобу, відомості про власника якого містяться в Єдиному реєстрі боржників, перереєстрація транспортного засобу не здійснюється, окрім випадків визначених в Порядку № 1388.

У зв`язку з вищевикладеним, в позовних вимогах в частині - «Зобов`язати Головний сервісний центр МВС України зареєструвати транспортний засіб ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 та видати позивачу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу», слід відмовити, оскільки у разі задоволення суд візьме на себе повноваження Головного сервісного центру МВС, чим здійснить втручання в його дискреційні повноваження.

Відповідно до ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, адже обтяження рухомого майна, яке перебуває у власності позивача, порушує права останнього, як власника та перешкоджають вільному та повноцінному здійсненню ним права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 317, 319, 321, 322 391, 609 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 206, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса), Головного сервісного центру МВС України, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності, зняття арешту з майна та припинення розшуку майна - задовольнити частково.

Визнати право власності ОСОБА_1 на автомобіль ВМW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Зобов`язати Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт автомобіля ВMW 5301, 2003 року випуску, сірого кольору, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та припинити розшук в межах виконавчого провадження НОМЕР_5.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 31.03.2025 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

24 березня 2025 року