Рішення

від 27.03.2025 по справі 465/2562/25

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 465/2562/25

Провадження 2-о/465/183/25

РІШЕННЯ

Іменем України

27.03.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

присяжних Козак Л.В., Поліщук Н.М.,

при секретарі судових засідань Сеньків А.Т.

за участю:

прокурора Машталяра Ю.А.,

представника Назаркевича С.М.

особи, щодо якої розглядається заява ОСОБА_1

заінтересованої особи ОСОБА_2

лікаря-психіатра ОСОБА_3

представника психіатричного закладу КНП ЛОР «ЛОКПЛ» - Дебела І.С.

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою завідувача відділення Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» Дебела Ірини Семенівни про госпіталізацію та лікування в примусовому порядку в умовах психіатричного стаціонару КНП ЛОР ЛОКПЛ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , -

в с т а н о в и в:

26 березня 2025 року Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» звернулося до суду із заявою про госпіталізацію в примусовому порядку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви покликається на те, що на підставі скерування лікаря ОСОБА_4 у КНП ЛОР ЛОКПЛ 25 березня 2025 року о 22:15 в примусовому порядку в супроводі батька ОСОБА_2 та працівників поліції поступила громадянка ОСОБА_1 , 1984 р.н. мешканка АДРЕСА_1 , яка була оглянута в приймальному відділенні КНП ЛОР ЛОКПЛ ОСОБА_1 була оглянута черговими лікарями-психіатрами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які дійшли до висновку, що громадянка страждає на важкий психічний розлад, а саме: Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії F23.1 (діагноз згідно Міжнародного класифікації хвороб МКХ-10) і потребує госпіталізації та лікування в примусовому порядку в умовах психіатричного стаціонару.

Також ОСОБА_1 була оглянута 26 березня 2025 року лікарською комісією у складі: Дебела І.С., Солотва Х.І., які дійшли до висновку про те, що ОСОБА_1 страждає на важкий психічний розлад гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії F23.1 (діагноз згідно МКХ-10). Внаслідок цього вказана громадянка не може адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку, виявляє реальну загрозу для себе/оточуючих.

Комісія дійшла висновку, що подальше лікування даної громадянки можливе лише в умовах психіатричного закладу в примусовому порядку, так як ОСОБА_1 в силу свого психічного стану не може надати усвідомлену згоду на подальше лікування в умовах КНП ЛОР ЛОКПЛ.

Представник психіатричного закладу КНП ЛОР «ЛОКПЛ» та лікар-психіатр підтримали заяву в повному обсязі та просили її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заяву в повному обсязі, просить таку задовольнити.

ОСОБА_1 (особа, щодо якої розглядається заява) заперечувала щодо задоволення даної заяви. Захисник поклався на розсуд суду.

Заінтересована особа ОСОБА_2 просив заяву задовольнити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, думку прокурора щодо задоволення заяви, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву слід задоволити враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3ст. 3 ЦПК Українипередбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Частина 3ст. 12 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4ст. 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1ст. 81 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1ст. 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що 25 березня 2025 року о 22.15 в примусовому порядку поступила ОСОБА_1 до КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" в супроводі батька ОСОБА_2 та працівників поліції

Зі слів батька ОСОБА_1 , вперше психічний стан погіршився близько 5-ти років тому, коли змінилася в поведінці, замкнулася в собі, конфліктувала з рідними, звільнилася з роботи. На пропозиції батьків звернутися до психіатра за допомогою, пацієнка категорично відмовлялася. Близько 2-х місяців психічний стан погіршився: почала відмовлятися від їжі, "постійно казала, що її хтось переслідує, за нею слідкують через телефон", розмовляла сама із собою, перестала доглядати за собою, відмовлялася все гігієнічних процедур, милася тільки мінеральною водою "бо вода погана в крані" виключала всі електроприбори в будинку "бо це погана енергетика". В подальшому стан поступово погіршувався. Сьогодні стан різко погіршився, перестала відповідати на звернену мову, поводилася агресивно до оточуючих, стала надмірно метушливою, вибігала на вулицю, поводилася неадекватно "бігала по дворі, забігала в магазини, розкидувала шматки туалетного паперу по вулиці", відмовлялася повертатися додому, вибігала на проїжджу дорогу, у зв`язку з таким станом батьком пацієнтки викликано бр. ШМД. у супроводі працівників поліції доставлена на приймальний поків КНП ЛОР ЛОКПЛ. Під час огляду на приймальному відділенні пацієнтка поводиться неадекватно, негативістична, на запитання не відповідає, до чогось прислухається, затуляє руками вуха, чинить опір огляду, відмовляється від госпіталізації. Оглянута та госпіталізована у 25 відділення у примусовому порядку за рішенням чергових лікарів-психіатрів.

В приймальному відділенні КНП ЛОР ЛОКПЛ ОСОБА_1 була оглянута черговими лікарями психіатрами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які дійшли висновку про необхідність госпіталізації ОСОБА_1 у примусовому порядку в психіатричний стаціонар у зв`язку з наявністю у неї тяжкого психічного розладу: порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій.

Пацієнтка у свідомості. Мовний контакт малопродуктивний. На запитання відповідає однослівно, вибірково, у відповідь на більшість питань мовчить, відвертається. Під час розмови не дозволяє себе оглянути, чинить опір. Мислення маячне, непослідовне, паралогічне. Висловлює маячні ідеї переслідування та фіз. шкоди. Наявність психопродуктивної симтоматики заперечує, проте до чогось прислухається, закриває вуха руками, щось шепоче сама до себе. Емоційно нестійка. Фон настрою мінливий. Поведінка дезорганізована, неспокійна, негативістична. Критика до свого стану відсутня. Діагноз (згідно МКХ-10): F23.1 - Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії. Даний розлад психічної діяльності позбавляє ОСОБА_1 здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан (поведінку, внаслідок чого пацієнт(-ка) виявляє реальні наміри вчинити (чи вчиняє) дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих.

26.03.2025 року ОСОБА_1 була оглянута лікарською комісією у складі: Дебела І.С., Солотва Х.І., які дійшли до висновку, що ОСОБА_1 потребує подальшого лікування в примусовому порядку в психіатричному стаціонарі в зв`язку з наявністю у неї на момент огляду тяжкого психічного розладу, а саме: пацієнтка доступна малопродуктивному мовному контакту, на запитання відповідає не завжди по суті, напружена, агресивно налаштована, відштовхує від себе медичний персонал кидається до бійки, негативістична, накривається ковдрою, чинить опір при спробі нагодувати чи оглянути. Мислення паралогічне, маячне. Висловлює маячення впливу, переслідування отруєння. Категорично відмовляється від будь-якої їжі та пиття рідини, випльовує все одразу. На зауваження не реагує. Розмовляє сама з собою, при цьому активно жестикулює Пацієнтка не може забезпечити свої життєві потреби чим несе реальну загрозу своєму життю. Діагноз (згідно МКХ-10): F23.1 - Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії. Даний розпад психічної діяльності позбавляє громадянку ОСОБА_1 здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

В матеріалах справи міститься заява від батька ОСОБА_2 , в якій він просить госпіталізувати його доньку ОСОБА_1 на стаціонарне лікування. Орієнтовно біля 2х місяців відмовляється від харчування, покидає дім і уходить у невідомому напрямку. Відмовляється від спілкування і не відповідає на телефонні дзвінки. Відмовляється повернутися додому.

Закон України «Про психіатричну допомогу»визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу»передбачено, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг (ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Статтею 13 Закону України «Про психіатричну допомогу»передбачено, що особа може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбаченихстаттею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров`я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України.

Відповідно дост. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу»особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Статтею 16 Закону України «Про психіатричну допомогу»передбачено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбаченихстаттею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.

У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбаченихстаттею 14 цього Закону.

Відповідно доч.ч.1,2ст.340ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.

Однак, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.

Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження № 14-9свц18).

Згідно з висновком комісії лікарів психіатрів 25 відділення Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» у складі: Дебела І.С., Солотва Х.І.., від 26 березня 2025 року ОСОБА_1 потребує подальшого лікування в примусовому порядку в психіатричному стаціонарі, в зв`язку з наявністю у неї на момент огляду тяжкого психічного розладу, а саме: F23.1 Гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії. Даний розлад психічної діяльності позбавляє громадянку ОСОБА_1 здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Зважаючи на поведінку ОСОБА_1 , небезпеку дій, які нею вчинялися, беручи до уваги висновок комісії лікарів-психіатрів та те, що її лікування можливе лише в умовах стаціонарного психіатричного стаціонару для отримання такого комплексного лікування, суд приходить до висновку, що заява підставна та підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 12,13,81,341,342 ЦПК України,ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу», суд

у х в а л и в :

заяву задовольнити.

Госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у Комунальне некомерційне підприємство Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» для примусового лікування в умовах психіатричного стаціонару.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення має право на поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку вимог ч.2ст. 354 ЦПК України.

Повний текс рішення складено 31.03.2025.

Суддя Мартьянова С.М.

Присяжні Козак Л.В

Поліщук Н.М.