Ухвала від 31.03.2025 по справі 286/710/25

Справа № 286/710/25

У Х В А Л А

31.03.2025 м. Овруч

Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Вачко В.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

27.02.2025 року заявник (стягувач) ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту заборгованості по заробітній платі в сумі 102004,62 грн.

Частиною 3 статті 19 ЦПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Особа має право звернутися до суду з вимогами про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

У відповідності до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.161 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктом 1 ч.1 ст.161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Частиною 1 статті 233 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року) передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116 КЗпП України).

Згідно з доданими до заяви документами, заявник у період із 17.11.2017 року по 01.10.2024 року працювала в Овруцькому щебеневому заводі Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту, звільнена з роботи 01.10.2024 року відповідно до наказу № 15 від 01.10.2024 року. Розмір заборгованості по заробітній платі станом на 31.10.2024 року складає 102174,62 грн., в т.ч. ЧАЕС 6587,75 грн. Заявник з урахуванням вимог ст.116 КЗпП України, 31.10.2024 року дізналася про порушення її права на отримання належних для виплати сум, як звільненому працівнику.

Заяву про видачу судового наказу заявник подала до суду лише 27.02.2025 року, тобто після спливу тримісячного строку, визначеного ч.2 ст.233 КЗпП України.

Відповідно до ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 КЗпП України, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст.116 КЗпП України), минуло не більше одного року.

Суд звертає увагу, що заявник має право звернутись до суду із вказаними вимогами у порядку позовного провадження, шляхом звернення з відповідною позовною заявою до суду.

Відповідно до ч.2 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Враховуючи вищевикладене, у видачі судового наказу слід відмовити.

Керуючись ст.ст.165, 167, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту заборгованості по заробітній платі.

На ухвалу суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя В. І. Вачко