Рішення

від 14.03.2025 по справі 570/6685/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/6685/24

Номер провадження 2/570/592/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2025 року м.Рівне

Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті в особі судді Гладишевої Х.В.,

секретаря судових засідань Манюк Т.І.,

учасники справи:

прокурор - не з`явився,

позивач - представник не з`явився,

відповідач - не з`явився,

третя особа - представник не з`явився,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівникаРівненської окружноїпрокуратури вінтересах державив особі Рівненської районної (військової) державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Управління культури та туризму Рівненської обласної державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою,-

в с т а н о в и в :

До Рівненського районного суду Рівненської області звернувся заступник керівникаРівненської окружноїпрокуратури вінтересах державив особі Рівненської районної (військової) державної адміністрації з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Управління культури та туризму Рівненської обласної державної адміністрації, в якій просить суд: усунути перешкоди у здійсненні Рівненською районною державною адміністрацією - Рівненською районною військовою адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 5624684900:22:029:0001, площею 0,1941 га, яка розташована в адміністративних межах с. Грабів Рівненського району на території Зорянської територіальної громади, шляхом: скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5624684900:22:029:0001, площею 0,1941 га; зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку площею 0,1941 га кадастровий номер 5624684900:22:029:0001 державі в особі Рівненської районної державної адміністрації (вул. Соборна, 195, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 04057735).

Короткий зміст заяв по суті справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, про те, що Рівненською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", встановлено порушення інтересів держави під час використання земель історико-культурного призначення. Зазначив, що на території Зорянської територіальної громади, у селі Грабів, розташований об`єкт культурної спадщини - пам`ятка археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ ст.". Рішенням Рівненської обласної ради народних депутатів № 56 від 10.08.1995 "Про перелік пам`яток археології Рівненської області" затверджено перелік територій на яких знаходяться пам`ятки археології, що не підлягають передачі у колективну та приватну власність, як землі історико-культурного призначення. Так, у п. 33 Переліку, вказано, що не підлягає передачі у колективну та приватну власність, як землі історико культурного призначення "Городище ХІІ-ХІІІ ст." в с. Грабів Рівненського району". Проте, вказаний об`єкт культурної спадщини місцевого значення розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684900:22:029:0001, площею 0,194 га, з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , на підставі рішення Зорянської сільської ради від 18.09.2022 №121. Наголосив, на тому, що оспорювана земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення та має особливу цінність, оскільки на останній знаходиться пам`ятка археології місцевого значення. Стверджує, що фактично відбулася незаконна зміна цільового призначення землі, яку було безоплатно приватизовано громадянином, що призвело до одержання у приватну власність земель історико-культурного призначення площею 0,194 га. Таким чином, вважає, що внаслідок порушень законодавства при наданні ОСОБА_1 у власність земельної ділянки, із земель державної власності незаконно вибула земельна ділянка історико-культурного призначення. Відтак, порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі, що є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод укладених в порушення чинного законодавства.

14.02.2025 від відповідача - ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що позов заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської районної (військової) адміністрації визнає та просила суд розгляд справи провести без її участі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 16 січня 2025 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Підготовче засідання призначено на 17.02.2025.

17 лютого 2025 року підготовче засідання у зв`язку з неявкою відповідача відкладено на 14 березня 2025 року.

У підготовче засідання 14 березня 2025 року сторони не з`явилися.

При цьому, від прокурора у справі Ковальчук Л.В., до суду надійшла заява, в якій остання просила розглянути справу без її участі. Позовну заяву просила задоволити у повному обсязі.

Від Рівненської районної(військової)державної адміністраціїнадійшла заява про розгляд справи без участі, в якій зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить задоволити в повному обсязі , розгляну справу без участі її представника.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просила розглянути справу без її участі.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

На території Зорянської територіальної громади, у селі Грабів, розташований об`єкт культурної спадщини - пам`ятка археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ ст.".

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 08.09.2023 № 481 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України", пам`ятка археології "Городище ХІІ-ХІІІ ст." занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини у Рівненській області (охоронний номер № 705-Рв).

Підставою для занесення пам`ятки археології "Городище ХІІ-ХІІІ ст." до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення стали рішення виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих від 17.02.1970 №102 "Про затвердження списків пам`ятників археології, історії і культури союзного, республіканського та місцевого значення" та рішення Рівненської обласної ради народних депутатів від 10.08.1995 № 56 "Про перелік пам`яток археології Рівненської області".

Рішенням виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих від 17.02.1970 №102 "Про затвердження списків пам`ятників археології, історії і культури союзного, республіканського та місцевого значення" затверджено основний список взятих на облік пам`ятників археології, історії та мистецтва Ровенської області. Відповідно до Списку пам`ятка археології знаходиться в с.Грабів, південь села на березі потоку, Ровенський район, відноситься до курганів та датується періодом Київської Русі.

На підставі рішення облвиконкому від 17.02.1970 №102 Міністерством культури Української РСР 23.07.1977 складено паспорт та облікову картку пам`ятки археології місцевого значення "Грабівське городище і курганний могильник".

Рішенням Рівненської обласної ради народних депутатів № 56 від 10.08.1995 "Про перелік пам`яток археології Рівненської області" затверджено перелік територій на яких знаходяться пам`ятки археології, що не підлягають передачі у колективну та приватну власність, як землі історико-культурного призначення. Так, в п. 33 вказаного Переліку, зазначено, що не підлягає передачі у колективну та приватну власність, як землі історико-культурного призначення "Городище ХІІ-ХІІІ ст." в с. Грабів Рівненського району".

У вказаних документах на пам`ятку археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ ст." наявні дані (описи, схеми тощо), що підтверджують розміщення пам`ятки місцевого значення в с.Грабів, Рівненського району на окраїні села на березі річки Устя.

Так, у паспорті на об`єкт культурної спадщини та облікової картки об`єкта культурної спадщини на пам`ятку археології місцевого значення "Грабівське городище" від 14.12.2009 зазначено, що городище знаходиться на окраїні села, на мисоподібному виступі на лівому березі р. Устя. Городище складається з трьох площадок. Площа городища складає 5 га (пункти 11, 15 паспорта).

Згідно інформації управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації від 20.12.2024 №1016/0/24 слідує, що пам`ятка археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІ ст." в с.Грабів Рівненського району занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення згідно наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 08.09.2023 № 481 "Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" на підставі листа Міністерства культури та інформаційної політики України від 13.03.2023 № 06/35/2286-23 щодо впорядкованих переліків об`єктів культурної спадщини (пам`ятки археології місцевого значення), які взяті на державний облік до 12.07.2000 для включення їх до Державного реєстру нерухомих пам`ятників України.

Первинною датою внесення пам`ятки археології місцевого значення "Городище ХІІ_ХІІ ст." в с.Грабів Рівненського району до списку пам`ятників археології місцевого значення є рішення виконкому Ровенської обласної ради депутатів трудящих від 17.02.1970 № 102 "Про затвердження списків пам`ятників археології, історії і культури союзного, республіканського та місцевого значення".

Водночас, судом встановлено, що вказаний об`єкт культурної спадщини місцевого значення розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 5624684900:22:029:0001, площею 0,194 га, з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 .

Так, на підставі рішенням Зорянської сільської ради від 18.09.2002 № 121 громадянці ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,19 га для ведення особистого селянського господарства та видано державний акт серії РВ №001362 від 19.12.2003 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624684900:22:029:0001, площею 0,194 га, для ведення особистого селянського господарства.

Згідно інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер 5624684900:22:029:0001 площею 0,1941 га вбачається, що власником земельної ділянки є ОСОБА_1 .

Водночас, відповідно до інформації Управління культури і туризму Рівненської ОДА від 07.11.2024 №вих-1275/0/01-11/24, земельна ділянка площею 0,2755 га, кадастровий номер 5624684900:22:029:0001, розташована в межах території пам`ятки археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ ст." с. Грабів Рівненського айону.

З акту візуального обстеження від 22.10.2024, проведеного управлінням культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації із залученням професора кафедри суспільної дисципліни НУВГП, доктора історичних наук ОСОБА_2 , головного спеціаліста відділу архітектури, земельних відносин цивільного захисту та ЖКГ Зорянської сільської ради Галини Ярути, начальника відділу архітектури, земельних відносин цивільного захисту та ЖКГ Зорянської сільської ради Іванни Кузьміч, сертифікованого інженера геодезиста, в ході моніторингу стану використання пам`ятки археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ ст." в с.Грабів Рівненського району, судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5624684900:22:029:0001 знаходиться в межах пам`ятки археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ ст." в с.Грабів Рівненського району.

Отже, земельна ділянка історико-культурного призначення на якій знаходиться пам`ятка археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ ст.", фактично передана у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спорута мотиви їх застосування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

З інформації наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області від 18.10.2024 №10-17-0.2-5672/2-24 судом встановлено, що в Державному фонді документації із землеустрою та оцінки земель відділу № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області наявні в паперовій формі: "Технічна документація із землеустрою по складанню державного акту на право приватної власності на землю гр. ОСОБА_1 . Приватизована земельна ділянка розташована на території с. Грабів Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області" (кадастровий номер 5624684900:22:029:0001).

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43, слідує, що право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом: на право власності на земельну ділянку; на право постійного користування земельною ділянкою.

Технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає: виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки; заяву власника землі або землекористувача про складання державного акта; технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта; висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки; висновок органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки; журнал польових вимірювань; кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

До технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою обов`язково додається копія справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність чи надання у постійне користування, або копія справи щодо підготовки рішення про продаж земельної ділянки.

Проте, вищевказана технічна документація не містить справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність, також у вказаній документації відсутні обмеження щодо зазначеної земельної ділянки. Всупереч наведеному, органом місцевого самоврядування прийнято рішення про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність, а в подальшому структурним підрозділом Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України (Рівненським районним відділом земельних ресурсів) видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії РВ № 001362 від 19.12.2003.

Разом з тим, згідно п. "д"» ч.1 ст. 19 ЗК України, однією з категорій земель є землі історико_культурного призначення.

Відповідно до ст. 53 ЗК України, до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані городища, кургани, давні поховання, пам`ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів.

Згідно ст. 54 ЗК України, землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Пунктом "г" ч. 1 ст. 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно_заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно п. "г" ч. 4 ст. 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Водночас, пам`яткоохоронне законодавство містить заборону щодо передачу у приватну власність земель, на яких розташовані пам`ятки археології.

Так, відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, незалежно від форм власності території чи водного об`єкта, на яких вони розташовані, є державною власністю.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об`єкт культурної спадщини визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно_антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятка - об`єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що за видами об`єкти культурної спадщини поділяються на археологічні - городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, мегаліти, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, рештки життєдіяльності людини, що містяться під водою.

Відповідно до ч. 3 Розділу Х Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини", об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

З наведених приписів вбачається, що чинними нормативно-правовими актами об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", віднесено до пам`яток культурної спадщини.

Зокрема, пам`ятка культурної спадщини "Городище ХІІ-ХІІІ ст." включена до переліку пам`яток археології, історії та мистецтва місцевого значення відповідно до рішень виконкому Ровенської обласної ради народних депутатів трудящих від 17.02.1970 № 102 "Про затвердження списків пам`ятників археології, історії і культури союзного, республіканського та місцевого значення" та Рівненської обласної ради від 10.08.1995 № 56 "Про перелік пам`яток археології Рівненської області", а отже є пам`яткою археології місцевого значення в розумінні Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", території пам`яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико_культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Отже, умовою належності земельної ділянки до даної категорії земель є розташування на ній об`єктів, визначених ст. 53, 54 ЗК України, ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Таким чином, перебування земельної ділянки в межах пам`ятки археології виключає можливість її перебування у приватній власності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.05.2023 по справі № 748/1335/20 (провадження № 61-11516св22) зазначено, що: "колегія суддів наголошує на тому, що отримання громадянами та юридичними особами у власність земельної ділянки історико-культурного значення, на якій розташована пам`ятка археології суперечить вимогам законодавства. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця".

Разом з тим, не приведення Зорянською сільською радою цільового призначення земельної ділянки у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній пам`ятки, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у п. 42 постанови від 31.07.2019 у справі №813/4701/16.

Крім того, відповідно до п. "в" ч. 4 ст. 84 ЗК України, не можуть передаватися у приватну власність землі під об`єктами природно-заповідного фонду та історико_культурними об`єктами, що мають національне та загальнодержавне значення.

Тобто, землі під такими об`єктами, в розумінні ч. 4 ст. 84 ЗК України, не можуть передаватись у приватну власність, незалежно від їх цільового призначення.

Такий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №522/14444/15-а.

Законодавством встановлений дозвільний порядок використання земель історико-культурного призначення.

Зі змісту ст. ст. 91, 96 ЗК України вбачається, що виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням, на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Так, ст. 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини", передбачено необхідність отримання спеціальних дозволів для проведення певних видів робіт на цих землях. До того ж, ст. 23 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачений обов`язок укладення охоронного договору між власником або землекористувачем земельної ділянки та відповідним органом охорони культурної спадщини.

Проте, фактичне перебування земель історико-культурного призначення у приватній власності відповідача створює передумови для порушення вказаних обмежень, що може призвести до втрати археологічної спадщини с. Грабів Рівненського району.

До того ж, спірна земельна ділянка передана Зорянською сільською радою ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства, як землі сільськогосподарського призначення, а не як землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ст.ст. 18, 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.

Частинами 1 та 2 ст. 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порушення порядку зміни цільового призначення земель, відповідно до ст. 21 ЗК України, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини від 16.01.1992, ратифікованою Україною 27.08.2004 наголошено, що археологічна спадщина є головним елементом пізнання історії людства та справжнім свідком стародавньої історії. Археологічна спадщина включає споруди, архітектурні ансамблі, розбудовані та облаштовані ділянки території, рухомі об`єкти, інші пам`ятки, а також їхній контекст, незалежно від місця розташування на суходолі або під водою.

Таким чином, рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 28.08.2002 № 121, яким передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,19 га, для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. ст. 19, 20, 53, 54, 84, 91 ЗК України, ст. ст. 1, 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (п. 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 150), вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

Рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (п. 39), від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17 (п. 6.27), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (п. 35), від 01.02.2020 у справі № 922/614/19 (п. 52), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 109).

Великою Палатою Верховного Суду наголошено, що під час розгляду даних спорів слід виходити з принципу jura novit curia- «суд знає закони» (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (п. 50), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (п. 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 101) та інші). Незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п. 109).

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і щодо негаторних позовів (постанова від 04.04.2024 № 317/372/22, від 22.06.2022 у справі № 676/1795/20).

Враховуючи викладене, вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Зорянської сільської ради від 28.08.2002 № 121 "Про передачу земельних ділянок у приватну", визнання недійсним, виданого на підставі вказаного рішення, державного акта серії РВ № 001362 від 29.12.2003 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624684900:22:029:0001, площею 0,194 га, не є ефективним способом захисту у спірних правовідносинах.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Як вже зазначалося, земельна ділянка площею 0,1941 га, кадастровий номер 5624684900:22:029:0254, розташована в межах охоронної зони пам`ятки археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ" с. Грабів Рівненського району, відноситься до земель історико-культурного призначення, в силу ст. ст. 17, 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати у приватній власності, а тому підлягає повернення в державну власність.

Щодо позовних вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з припиненням речових прав на неї, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 ст. 79 ЗК України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 ЗК Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,1941 га кадастровий номер 5624684900:22:029:0001 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , категорія земель - "землі сільськогосподарського призначення".

Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим ділянки як такої, що належить до земель історико_культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний із фактом перебування на ділянці пам`ятки археології.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури. Неприйняття сільською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Аналогічні вимоги передбачені ч.13 ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 по справі № 916/1750/22 (п.50) єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації.

Враховуючи викладене, для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням речових прав ОСОБА_1 на цю ділянку, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

При цьому, формування земель історико-культурного призначення в частині їх накладення на вже сформовану спірну ділянку як земельну ділянку сільськогосподарського призначення, державна реєстрація якої не скасована, є неможливим, з огляду на існування цієї ділянки у встановлених межах.

Отже, скасування реєстрації земельної ділянки з припиненням прав є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц наголошено на тому, що недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб.

Отже, підсумовуючи вищевикладене та враховуючи обставини справи, позбавлення недобросовісних набувачів права власності на незаконно отримані земельні ділянки історико-культурного призначення, на якій знаходиться пам`ятка археології місцевого значення "Городище ХІІ-ХІІІ ст." не є в даному випадку порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а є співмірним із відновленням порушених прав власності.

Водночас, постановою Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення у цивільній справі" № 14 від 18.12.2009 визначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верхового Суду України викладених у п. 24 постанови від 12.06.2009 № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

За таких обставин, суд приймає визнання відповідачем позову, оскільки таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідачів), а протилежного судом не встановлено, тому заявлені позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями ч.1 ст.142 ЦПК України визначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Оскільки до початку розгляду справи по суті відповідач позов визнав, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2422,40 грн.

Іншу частину сплаченого позивачем судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто 2422,40 грн.

Разом з тим, 14.02.2025 відповідачем одночасно з відзивом на позовну заяву подано до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору. Мотивоване тим, що відповідач є пенсіонеркою, яка отримує пенсію за віком. Зазначила, що відповідно до довідки від 23.01.2025 №1892518434380822 сума її пенсії за 2024 рік становить 38300 грн., а сума судового збору, яку вона має повернути у зв`язку із визнанням позову перевищує 5 відсотків її річного доходу.

Вирішуючи подане відповідачем клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити, зменшити його розмір або звільнити від його сплати, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Згідно з Довідкою про доходи №1892518434380822 від 23.01.2025 сума пенсії отриманої ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 складає 35320,00 грн.

Сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2422,40 грн.

Оскільки вказана сума судового збору яка підлягає до сплати позивачем перевищує 5 відсотків (35320/100*5%=1766грн) розміру її річного доходу, клопотання ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов заступника керівника Рівненської окружноїпрокуратури вінтересах державив особі Рівненської районної (військової) державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Управління культури та туризму Рівненської обласної державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою - задоволити.

Усунути перешкоди у здійсненні Рівненською районною державною адміністрацією - Рівненською районною військовою адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 5624684900:22:029:0001, площею 0,1941 га, яка розташована в адміністративних межах с. Грабів Рівненського району на території Зорянської територіальної громади, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5624684900:22:029:0001, площею 0,1941 га.

Усунути перешкоди у здійсненні Рівненською районною державною адміністрацією - Рівненською районною військовою адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 5624684900:22:029:0001, площею 0,1941 га, яка розташована в адміністративних межах с. Грабів Рівненського району на території Зорянської територіальної громади, шляхом зобов`язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку площею 0,1941 га кадастровий номер 5624684900:22:029:0001 державі в особі Рівненської районної державної адміністрації (вул. Соборна, 195, м. Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 04057735).

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у даній справі.

Повернути Рівненської окружної прокуратури з державного бюджету судовий збір в сумі 2422,40 грн, сплачений згідного платіжної інструкції № 2949 від 24.12.2024.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у даній справі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Орган що має право звернутись з позовом в інтересах інших осіб - Рівненська окружна прокуратура (вул. Гарна, 29, м.Рівне, код ЄДРПОУ 02910077);

Позивач - Рівненська районна(військова)державна адміністрація(вул. Соборна, 195, м.Рівне, код ЄДРПОУ 04057735);

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Управління культури та туризму Рівненської обласної державної адміністрації (майдан Просвіти, буд. 1, м.Рівне, код ЄДРПОУ 35103248).

Повний текст рішення виготовлено 28 березня 2025 року, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Суддя Гладишева Х.В.