Постанова від 04.03.2025 по справі 911/575/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. Справа№ 911/575/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Іоннікової І.А.

секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 04.03.2025,

розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 (повний текст додаткового рішення складено 18.10.2024)

у справі №911/575/24 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕксімКомпані» (EXIMCOMPANY OU)

до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕксімКомпані» (EXIMCOMPANY OU) (далі, позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі, відповідач або Державне підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 8 144,15 доларів США, з яких 2 761,73 доларів США основного боргу, 212,46 доларів США трьох процентів річних та 5 169,96 доларів США пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Контракту №20/05/2021 від 20.05.2021 у частині повної та своєчасної поставки товару позивачу.

Короткий зміст оскарженого додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі №911/575/24 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕксімКомпані» (EXIMCOMPANY OU) до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо стягнення пені.

Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕксімКомпані» (EXIMCOMPANY OU) 225,02 доларів США пені та 127,40 грн судового збору.

Відмовлено в іншій частині позовної вимоги щодо стягнення пені.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд установив, що Господарський суд Київської області 07.08.2024 прийняв у даній справі рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги та присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 2 761,73 доларів США боргу, 29,74 доларів США трьох процентів річних та 1 580,79 грн судового збору. Разом із цим, судом не було ухвалене рішення щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 5 169,96 доларів США пені.

Судом установлено факт оплати позивачем товару в сумі 15 360,00 доларів США на виконання умов Контракту, а також те, що Державне підприємство «Макарівське лісове господарство» поставило позивачу товар на загальну суму 12 598,27 доларів США, а саме: 25 травня 2021 року, на суму 4 393,60 доларів США; 01 червня 2021 року, на суму 4 276,48 доларів США; 09 червня 2021 року, на суму 3 928,19 доларів США, що не заперечується представником відповідача.

Заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 2 761,73 доларів США підтверджується актом звірки розрахунків на 04.10.2021 та додатком №1 від 23.02.2023 до Контракту.

Пеня згідно пункту 5.2. Контракту за затримку продавцем відвантаження оплаченої партії товару понад узгоджений сторонами період нарахована позивачем за період з 09.06.2021 по 31.12.2023.

Водночас суд першої інстанції установив, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України розмір пені, враховуючи період заборгованості з 09 червня 2021 року до 08 грудня 2021 року, суму боргу в розмірі 2 761,73 доларів США, облікову ставку Національного банку України, що в період з 09 червня 2021 року до 22 липня 2021 року становила 7,50 %, з 23 липня 2021 року до 09 вересня 2021 року становила 8,00 % та з 10 вересня 2021 року до 08 грудня 2021 року становила 7,50 %, складає 225,02 доларів США (за розрахунком суду), які й підлягають стягненню з відповідача.

Доводи представника відповідача щодо нарахування позивачем пені всупереч умовам додатку №1 від 23.02.2023 до Контракту визнані судом безпідставними, оскільки визнання Державним підприємством «Макарівське лісове господарство» зобов`язання щодо повернення попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 2 761,73 доларів США в цьому додатку, не звільняє відповідача від сплати пені за порушення термінів поставки товару.

Водночас, суд не встановив підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, про яке заявляв у відзиві на позовну заяву представник відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, 07.11.2024 через підсистему «Електронний суд» Державне спеціалізоване господарське підприємства «Ліси України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі №911/575/24, яким стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕксімКомпані» (EXIMCOMPANY OU) 225,02 доларів США пені та 127,40 грн судового збору та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що додаткове рішення постановлене судом усупереч нормам матеріального та процесуального права.

За доводами скаржника суд порушив вимоги статті 202 Господарського процесуального кодексу України та основні засади змагальності сторін в судовому процесі, оскільки 16 жовтня 2024 року з невідомих причин суд не підключив представника відповідача як адвоката для участі в судовому засіданні в режимі ВКЗ.

Судом першої інстанції не встановлені фактичні обставини справи щодо наявності форс-мажорних обставин. Відповідач звертає увагу на те, що 23.02.2022 сторони уклали додаткову угоду №1, якою засвідчили факт наявності боргу постачальника в сумі 2761,71 дол США, який для закриття Контракту має бути повернутий EXIMCOMPANY OU. Водночас, на наступний день, 23.02.2022, росія розпочала відкриту агресію проти держави Україна, що стало форс-мажором при виконанні зазначеного контракту. Вимога повернути EXIMCOMPANY OU борг в розмірі 2761,73 доларів США, попри вимоги пунктів 6.1.-6.2. Контракту №20/05/2021, є суперечливою поведінкою, оскільки форс-мажорні обставини не дають можливості сплатити вказані кошти з огляду, у тому числі, на постанову Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», яка заборонила проведення банківських операцій з повернення нерезиденту платежу у валюті отриманої резидентом на його поточний рахунок у банку в Україні до 23.02.2022 за укладеним з нерезидентом договором з купівлі-продажу товару у зв`язку з невиконанням резидентом зобов`язань за цим договором.

Щодо стягнення пені відповідач зазначає, що суд не взяв до уваги обставини відсутності ознак навмисного ухилення відповідача від оплати за контрактом. На сьогоднішній день відповідач (боржник) перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнювало виплату платежів у повній сумі вчасно. Водночас, філія «Макарівське ЛГ» ДСГП «Ліси України» робило все можливе для виконання умов Договору, що підтверджується поставленим товаром до війни. Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами, які цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому відповідачеві виконати свої грошові зобов`язання.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

09.12.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач наголошує на тому, що оскільки апелянт протягом тривалого часу не повертав кошти позивачу, він правомірно, керуючись пунктом 5.2. Контракту, нарахував 0.2% пені від суми боргу в розмірі 5 169,96 доларів США. Дана сума пені оспорювалась та не визнавалась відповідачем, також у відзиві на позовну заяву відповідач та його представник наводили аргументи щодо зменшення пені. За результатами розгляду справи суд зменшив розмір пені та стягнув лише 225,02 доларів США, тому, на думку позивача, у апелянта немає жодних підстав ставити під сумнів вказаний розмір пені, адже суд його зменшив практично на 95%.

Посилання апелянта на скрутне матеріальне становище та на форс-мажорні обставини також не заслуговують на увагу, адже фінансові результати підприємства вказують на його прибутковість та отримання надприбутків в розмірі 23 млрд. гривень, до підтверджується фінансовою звітністю, яка є в матеріалах справи. Також апелянт не надав жодних доказів, які б вказували на неможливість виконання зобов`язання у валюті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 07.11.2024 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі №911/575/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Коробенко Г.П.

Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/575/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

06.11.2024 матеріали справи №911/575/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі №911/575/24 залишено без руху; роз`яснено Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн та належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕксімКомпані» (EXIMCOMPANY OU).

21.11.2024 засобами поштового зв`язку (про що свідчить штрих-код «Укрпошти» на конверті) до Північного апеляційного господарського суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію № 2062608254 від 14.11.2024 про сплату судового збору у розмірі 3 633,60 грн та поштову квитанцію № RA100140796UA від 19.11.2024 про надіслання документів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕксімКомпані» (EXIMCOMPANY OU).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі №911/575/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 30.01.2025.

23.01.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшла заява про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕксімКомпані» (EXIMCOMPANY OU) про його участь у судових засіданнях в режимі відеконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У зв`язку із перебуванням судді Коробенка Г.П., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, з 28.01.2025 на лікарняному, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/392/25 від 29.01.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 29.01.2025 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі №911/575/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 прийнято апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі №911/575/24 до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Іоннікова І.А., призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі №911/575/24 на 04.03.2025.

27.02.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшла заява про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про його участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судовому засіданні 04.03.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 04.03.2025, з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд задовольнити апеляційну скаргу, додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви в частині стягнення пені.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене додаткове рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

20.05.2021 між EXIMCOMPANY OU (далі, покупець) та Державним підприємством «Макарівське лісове господарство» (далі, продавець) укладений Контракт №20/05/2021 (далі, Контракт), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує пиломатеріали обрізні хвойних порід.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Суб`єкти господарювання, зазначені у пункті першому частини другої цієї статті, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи (частина 6 статті 55 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 5 статті 104 Цивільного кодексу України).

Згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України «Про припинення Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» №937 від 28.10.2022, припинена юридична особа Державне підприємство «Макарівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992160), шляхом реорганізації, а саме: приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.02.2024, копія якого долучена до матеріалів справи, «Макарівське лісове господарство» (код відокремленого підрозділу юридичної особи 45125514) державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є філією державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код 44768034).

Відтак, правонаступником Державного підприємства «Макарівське лісове господарство» (продавця за Контрактом №20/05/2021 від 20.05.2021) є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Згідно з пунктом 1.2. Контракту номенклатура, розмір, ціна та кількість вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього контракту.

20.05.2021 сторонами укладено Специфікацію №1 до Контракту, в якій узгоджено об`єм, розмір, кількість товару, його ціну, умови постачання та кінцевий термін відвантаження.

Відповідно до пункту 2.2. Контракту ціна за 1 м.куб. вказана в USD в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно з пунктом 2.4. Контракту загальна вартість контракту є сумою всіх специфікацій (інвойсів) в USD.

Пунктом 3.4. Контракту встановлено, що продавець зобов`язується постачати товар, а покупець оплатити його.

Продавець зобов`язується поставити оплачену партію товару покупцю протягом 10 (десяти) календарних днів з дати перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (пункт 3.7. Контракту).

Пунктом 4.1. Контракту встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% за кожний транспортний засіб у момент надання документів країни походження товару. Покупець зобов`язаний повністю розрахуватися з продавцем.

Факт оплати на виконання Контракту Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕксімКомпані» (EXIMCOMPANY OU) товару в сумі 15 360,00 доларів США підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 06.11.2023, копія якої долучена до матеріалів справи.

Позивач зазначає, що постачальником здійснені такі поставки товару згідно з Контрактом:

- 25.05.2021 - поставлено товар на суму 4 393,60 доларів США;

- 01.06.2021 - поставлено товар на суму 4 276,48 доларів США;

- 09.06.2021 - поставлено товар на суму 3 928,19 доларів США.

Отже, загалом Державне підприємство «Макарівське лісове господарство» здійснило часткову поставку товару позивачу на суму 12 598,27 доларів США та не поставило позивачу товар на суму 2 761,73 доларів США (15 360,00 доларів США - 12 598,27 доларів США).

Наявність вказаного боргу відповідачем не заперечується та додатково підтверджується також актом звірки розрахунків станом на 04.10.2021, підписаним і завіреним сторонами, а також додатком №1 до Контракту від 23.02.2022, копії яких долучені до матеріалів справи.

Так, 23.02.2022 сторонами підписано Додаток №1 до Контракту №20/05/2021 від 20.05.2021, в якому сторони підтвердили обов`язок відповідача провести повернення передоплати у розмірі 2 761,73 доларів США на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕксімКомпані» (EXIMCOMPANY OU). В іншому, що не передбачено умовами договору, діють умови Контракту №20/05/2021 від 20.05.2021.

Із метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію від 14.08.2023 на суму 8 092,94 доларів США, в якій просив відповідача сплатити 2 761,73 доларів США основного боргу, 4 333,20 доларів США пені та 998,01 доларів США суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції. Ця претензія направлена відповідачу поштовим відправленням №3301200554109, що підтверджується описом вкладення в цінний лист та накладною від 15.08.2023, копії яких долучені до матеріалів справи.

04 вересня 2023 року відповідач у відповідь на вказану претензію направив позивачу лист вих. №11-07/523-23, в якому послався на те, що борг у сумі 2 761,73 доларів США відповідач планував сплатити позивачу після укладення додатку №1 до Контракту від 23.02.2022. Водночас, на наступний день (24 лютого 2022 року) настали форс-мажорні обставини - збройна агресія російської федерації проти України, що позбавили відповідача можливості сплатити вказані кошти. Відповідач зазначив, що борг у розмірі 2 761,73 доларів США буде сплачений після закінчення форс-мажорних обставин.

Оскільки претензія позивача задоволена не була, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕксімКомпані» (EXIMCOMPANY OU) звернулось до суду з позовом у даній справі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2024 у справі №911/575/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕксімКомпані» (EXIMCOMPANY OU) до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення заборгованості задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України» в особі філії «Макарівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕксімКомпані» (EXIMCOMPANY OU) 2 761,73 доларів США боргу, 29,74 доларів США трьох процентів річних та 1 580,79 грн судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2024 у справі №911/575/24 залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у даній справі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Так, оскільки приймаючи рішення від 07.08.2024 у справі №911/575/24 Господарський суд Київської області не розглянув позовну вимогу Товариства про стягнення пені в сумі 5 169,96 доларів США, ухвалою Господарського суду Київської області від 15.08.2024 у справі з цього приводу призначене судове засідання на 16.10.2024 о 12 год. 10 хв.

Про дату, час та місце даного судового засідання сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку копії зазначеної ухвали суду до електронних кабінетів учасників справи в підсистемі «Електронний суд».

04.10.2024 від представника відповідача до суду першої інстанції надійшло клопотання про призначення судового засідання 16.10.2024 у даній справі в режимі відеоконференції, яке ухвалою Господарського суду Київської області від 08.10.2024 було задоволене.

Однак, 16.10.2024 представники учасників судового процесу у судове засідання, за результатами якого було прийняте оскаржуване додаткове рішення, не з`явилися, що підтверджується протоколом судового засідання від 16.10.20254 (том 1, а.с. 209).

Відповідач у поданій апеляційній скарзі наголошує, що суд першої інстанції порушив вимоги статті 202 Господарського процесуального кодексу України та основні засади змагальності сторін в судовому процесі, оскільки 16 жовтня 2024 року з невідомих причин не підключив представника відповідача як адвоката для участі в судовому засіданні в режимі ВКЗ.

Однак, колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що представник відповідача 16.10.2024 о 12 год. 10 хв. з`явився для участі в судовому засіданні у режимі ВКЗ.

Відповідачем не надано суду зауважень з приводу неповноти або неправильності відомостей, вміщених у протоколі судового засідання від 16.10.2024, як це передбачено статтею 224 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, мотиви незгоди з позовною вимогою в частині стягнення пені були викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, розглянуті й оцінені судом під час вирішення по суті позовної вимоги в цій частині, що відображено в оскаржуваному додатковому рішенні суду.

Отже, колегія суддів не вбачає у діях суду першої інстанції порушень норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного додаткового рішення суду у розумінні частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо суті заявленої позовної вимоги про стягнення пені та доводів апеляційної скарги відповідача в цій частині суд зазначає таке.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, у пункті 5.2. Контракту сторони узгодили, що у разі затримки продавцем відвантаження оплаченої партії товару понад узгоджений сторонами період, він сплачує пеню в розмірі 0,2% від вартості оплаченого і невідвантаженого вчасно товару за кожен день прострочення, або ж покупець має право відмовитися від відвантаження товару, при цьому продавець зобов`язаний повернути всю сплачену суму з урахуванням пені та штрафів за несвоєчасне постачання протягом трьох банківських днів з моменту повідомлення про відмову від товару.

Господарський суд під час вирішення спору з`ясовує обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №922/2216/18 від 14.01.2021, у справі №910/1389/18 від 05.03.2018.

Господарським судом Київської області у прийнятому у даній справі №911/575/24 рішенні від 07.08.2024, залишеному без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, встановлено, що кінцевою датою поставки продукції за Контрактом на суму 15 360,00 доларів США попередньої оплати згідно з пунктом 3.7. Контракту було 03.06.2021 (включно).

Відповідачем було порушено обумовлений у Контракті строк поставки товарів на суму попередньої оплати 15 360,00 доларів США та поставлено позивачу станом на 09.06.2021 товар на суму 12 598,27 доларів США, а саме:

- 25.05.2021 - поставлено товар на суму 4 393,60 доларів США;

- 01.06.2021 - поставлено товар на суму 4 276,48 доларів США;

- 09.06.2021 - поставлено товар на суму 3 928,19 доларів США.

Товар згідно Контракту на суму 2 761,73 доларів США (15 360,00 доларів США - 12 598,27 доларів США) поставлено позивачу не було, що відповідачем не заперечується й підтверджується актом звірки розрахунків станом на 04.10.2021, підписаним і завіреним сторонами, а також додатком №1 до Контракту від 23.02.2022, копії яких долучені до матеріалів справи.

Отже, відповідач є таким, що допустив прострочення виконання зобов`язання з поставки оплаченої партії товару з 09.06.2021 на суму 2 761,73 доларів США.

Враховуючи це, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню згідно пункту 5.2. Контракту (за затримку продавцем відвантаження оплаченої партії товару понад узгоджений сторонами період) у розмірі 5 169,96 доларів США за період з 09.06.2021 по 31.12.2023.

Водночас, як уже зазначалося, згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи це, пеня, з огляду на наявну станом на 09 червня 2021 року заборгованість з поставки оплаченої партії товару на суму 2 761,73 доларів США, та положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, підлягає нарахуванню за період з 09 червня 2021 року по 08 грудня 2021 року. Облікова ставка Національного банку України, що діяла в період з 09 червня 2021 року до 22 липня 2021 року становила 7,50%, з 23 липня 2021 року до 09 вересня 2021 року становила 8,00% та з 10 вересня 2021 року до 08 грудня 2021 року становила 7,50%, відповідно, згідно з арифметично вірним розрахунком суду, її обґрунтований розмір складає 225,02 доларів США.

Відповідач контррозрахунку заявленої відповідачем до стягнення пені не наводить, водночас, стверджує, що суд не взяв до уваги обставини відсутності ознак навмисного ухилення відповідача від оплати за Контрактом через наявність форс-мажорних обставин, а саме - введення воєнного стану на території України та наявність мораторію на здійснення валютних платежів згідно з постановою Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану».

Так, відповідач наголошує, що укладаючи 20.05.2021 Контракт сторони розуміли можливі ризики виконання його умов. 23.02.2022, укладаючи додаткову угоду №1, сторони засвідчили наявність боргу постачальника в сумі 2 761,73 доларів США, який для закриття Контракту має бути повернутий позивачу. Відповідач наголошує, що планував невідкладно оплатити борг у розмірі 2 761,73 доларів США після укладення додаткової угоди №1, однак з 24.02.2022 росія розпочала відкриту агресію проти держави Україна, що стало форс-мажором при виконанні зазначеного Контракту.

При цьому на підтвердження існування форс-мажорних обставин скаржник посилається на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 09.05.2025.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини (військову агресію проти України), повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України (далі, ТПП України) ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом із цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим).

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач в апеляційній скарзі, не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.

За змістом пункту 6.1. Контракту у разі виникнення форс-мажорних обставин, які перешкоджають виконанню будь-якою зі сторін взятих на себе зобов`язань згідно з цим контрактом, жодна зі сторін не відповідає за невиконання своїх зобов`язань, протягом періоду дії форс-мажорних обставин.

Природні лиха, війни і бойові дії будь-якого виду, блокади, ембарго, заборона експорту та імпорту, епідемії та інші обставини, що не залежать від жодної зі сторін, розглядаються як форс-мажорні обставини (пункт 6.2. Контракту).

Якщо форс-мажорні обставини діють протягом більше 90-та календарних днів, то будь-яка сторона має право розірвати цей Контракт (пункт 6.3. Контракту).

Кожна зі сторін повинна негайно, але не пізніше ніж протягом 10-ти днів, повідомити іншу сторону щодо початку або завершення дії форс-мажорних обставин та підтвердити це рекомендацією, складеною Торгово-промисловими палатами країн продавця або покупця відповідно (пункт 6.4. Контракту).

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням таких принципів цивільного законодавства як добросовісність та розумність відповідач зобов`язаний був невідкладно повідомити позивача про неможливість виконання зобов`язань за Контрактом.

Однак, відповідачем не було дотримано порядку та строків, встановлених пунктом 6.4. Контракту, щодо повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили та не надано доказів - сертифікату Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили за даним Контрактом або інших документів, що підтверджують неможливість виконання відповідачем своїх обов`язків зі своєчасної поставки товару на всю суму попередньої оплати за Контрактом.

Більш того, обов`язок з поставки товару на суму попередньої оплати настав ще 03.06.2021, тобто задовго до початку введення воєнного стану на території України, однак така поставка на залишок суми 2 761,73 доларів США здійснена не була.

Як наслідок, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків поставки оплаченого товару у період з 09 червня 2021 року по 08 грудня 2021 року.

У відзиві на позовну заяву представник відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на те, що їх сплата може негативно позначитись на господарській діяльності відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 232 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, відповідно до загальних правил, право суду на зменшення заявлених до стягнення сум пов`язане із наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданих учасниками справи доказів та обставин, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення суми, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд з`ясовує наявність значного перевищення розміру з розміром збитків, а також об`єктивно оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, значності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі №910/1175/19 від 10.02.2020, у справі №910/1303/19 від 19.02.2020, у справі №925/605/18 від 26.02.2020, у справі №904/3491/19 від 18.06.2020, у справі №922/1716/20 від 14.04.2021.

Відповідач посилається на те, що на сьогоднішній день перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнювало виплату платежів у повній сумі вчасно. Водночас, філія «Макарівське ЛГ» ДСГП «Ліси України» робило все можливе для виконання умов Договору, що підтверджується поставленим товаром до війни. Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами, які цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому відповідачеві виконати свої грошові зобов`язання. Сплата штрафних санкцій негативно вплине на господарську діяльність боржника.

Колегія суддів критично оцінює такі доводи скаржника, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення та/або переривання господарської діяльності відповідача у зв`язку із веденням воєнного стану та як наслідок виникнення обставин, що істотно ускладнили фінансове становище відповідача.

Скаржником у даній справі не наведено та не доведено здійснення ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов`язання згідно контракту, не доведено поважність причин прострочення та невиконання договірних зобов`язань перед позивачем, не надано доказів на підтвердження його скрутного матеріального становища та не наведено інших виняткових обставин для зменшення розміру штрафних санкцій (пені) відповідно до положень частини 1 статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодекс України.

Враховуючи вищевикладене та з метою дотримання балансу інтересів сторін, відсутні підстави для зменшення розміру пені в даній справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість та правильність додаткового рішення суду першої інстанції в даній справі, яким до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 225,02 доларів США пені.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Доводи апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі №911/575/24 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.10.2024 у справі №911/575/24 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».

Матеріали справи №911/575/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 31.03.2025.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.А. Іоннікова