Постанова

від 19.03.2025 по справі 922/3406/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/3406/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Крестьянінов О.О.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача Ревенко О.В. (поза межами суду) - адвокат за довіреністю №590 від 31.12.2024,

від відповідача Михайлова В.О. (в залі суду) - діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АХ №1245671 від 12.03.2025,

від третьої особи - Зибунова Ю.О. (в залі суду) - адвокат за довіреністю від 16.01.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (вх.398Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 (повне рішення складено 06.02.2025, суддя Чистякова І.О.) та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 (повне додаткове рішення складено 20.02.2025, суддя Чисяткова І.О.)

у справі №922/3406/24

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м.Київ, в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М.", м. Харків,

про стягнення 396 495,48 грн,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2024 Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." заборгованості в розмірі 396 495,48 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 відмовлено в задоволенні позову повністю.

31.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." до Господарського суду Харківської області надійшла заява (вх.№2817) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі у розмірі 12500,00 грн відповідно до доданих до заяви доказів.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." (вх.№2817 від 31.01.2025) про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (вул. Алма-Атинська, 37, м. Київ, 02092, ідентифікаційний код 04737111) в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (вул. Морозова, 11/1, м. Харків, 61191, ідентифікаційний код 34425549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." (проспект Любові Малої, 93, м. Харків, 61020, ідентифікаційний код 36818698) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням та додатковим рішенням місцевого господарського суду, 21.02.2025 Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" через підсистему "Електронний суд" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить:

1. Прийняти апеляційну скаргу до розгляду з повідомленням (викликом) сторін.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 у справі № 922/3406/24 в частині висновку про застосування наслідків спливу строку позовної давності з мотивів, наведених в даній апеляційній скарзі.

3. Змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 у справі № 922/3406/24, виклавши її в наступній редакції:

"1. Позовні вимоги задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." (проспект Любові Малої, 93, м. Харків, 61020, ідентифікаційний код 36818698) на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (вулиця Алматинська, 37, м. Київ, 02092, ідентифікаційний код 04737111) в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (вул. Морозова, 11/1, м. Харків, 61191, ідентифікаційний код 34425549) 322411,44 грн основного боргу, 50702,52 грн пені, 23381,52 грн трьох відсотків річних та 5947,43 грн судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.".

4. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі № 922/3406/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення 12 500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

5. Стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 8 921,15 грн за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує про таке:

- пунктом 1.3 договору чітко визначено, що входить до предмету послуг, що включають в себе послуги перевезення, а що додаткові послуги. До перших відноситься перевезення від станції до вантажних фронтів відповідача, до других маневрова робота, встановлення та вилучення гальмівних башмаків, огляд колій, переведення стрілок, надання інформації. Отже, користування вагонами не є складовою послуг з перевезення. Коли вагони перебувають під розвантаженням у відповідача вони задіяні саме в вантажних операціях, а не у перевезені, і весь час таких операцій враховується як час користування вагонами. Конструкція п. 5.5 укладеного між сторонами договору вказує на те, що відповідач відшкодовує позивачу плату за користування вагонами парку залізниць України. Тобто, сума коштів за користування вагонами, сплачена позивачем на рахунок АТ "Українська залізниця", компенсується саме відповідачем. Матеріали справи містять докази та судом встановлено, що позивач сплатив 322 411,44 грн на рахунок АТ "Українська залізниця". Отже, у відповідача є зобов`язання, яке випливає саме з п. 5.5 договору щодо відшкодування цих грошей;

- оскільки відповідач не подавав заяву про стягнення витрат на правову допомогу до закінчення судових дебатів, з огляду на положення ч. 8 ст. 129 ГПК України суд мав відмовити у задоволенні клопотання відповідача про стягнення 12 500,00 грн витрат на правову допомогу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Крестьянінов О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" на рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3406/24; призначено справу до розгляду на "19" березня 2025 р. о 14:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 105; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3406/24;встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

11.03.2025 Акціонерним товариством "Українська залізниця" через підсистему "Електронний суд" подано письмові пояснення у справі (вх.№ 3123), в яких зазначило, що між АТ "Укрзалізниця" та ПрАТ "Київ Дніпровське МППЗТ" було укладено такі договори: договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 за № 2709925; договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Харківської філії ПрАТ "Київ Дніпровське МППЗТ" від 09.12.2019 № П/М-19122. Відповідно до п. 14 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії, укладеного з Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", зазначено, що подавання вагонів здійснюється власним локомотивом власника колії, зокрема, ТОВ "С.К.С.М.". Пунктом 16 договору передбачено, що саме власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами. АТ "Укрзалізниця" повністю виконало свої договірні зобов`язання. Подальші дії з вагонами регулюються відносинами між ПрАТ "Київ Дніпровське МППЗТ" та третіми особами, що не стосується господарської діяльності АТ «Укрзалізниця», як це було зазначено у рішенні Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі № 922/2345/23. Нарахована АТ "Укрзалізниця" плата за користування вагонами не є мірою відповідальності ПрАТ "Київ Дніпровське МППЗТ" за невиконання договірних умов, а є оплатою за користування вагонами, які були подані та перебували в розпорядженні ПрАТ "Київ Дніпровське МППЗТ".

12.03.2025 ТОВ "С.К.С.М." до канцелярії суду було подано відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 3137), в якому просить рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 у справі № 922/3406/24 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі № 922/3406/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення; судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покласти на позивача.

В обґрунтування своєї позиції у справі вказує про таке:

- укладений між сторонами договір, за яким позивач заявляє позовні вимоги у справі, за своєю правовою природою є договором перевезення, позивач у цьому договорі виступає перевізником, у зв`язку з чим всі вимоги позивача за цим договором випливають із перевезення, і, відповідно, - до всіх вимог позивача за договором (в тому числі до вимог про відшкодування) застосовуються спеціальні норми про перевезення, в тому числі і положення ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України;

- обставина того, що плата за користування вагонами є складовою частиною вартості послуг з перевезення, підтверджується практикою господарського суду касаційної інстанції, а також відомостями плати за надані послуги № 1040209 за квітень 2022 року та акту надання послуг від 30.04.2022, в яких плата за користування вагонами визначена як вартість послуг із перевезення, а не відшкодування;

- у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, законом не внесені до Господарського кодексу України зміни щодо позовної давності, тобто норми цього кодексу про позовну давність (у тому числі ч. 5 ст. 315 ГК України) у період дії воєнного стану не продовжуються на строк його дії і підлягають застосуванню на загальних підставах;

- відповідачем належним чином дотримано вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України, що підтверджується наданим суду відзивом на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи. Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та норми заяви про стягнення витрат на правничу правову допомогу в порядку вказаної норми закону, зокрема на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також на певній процесуальній стадії.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 у справі № 922/3406/24 залишити без змін. Представник третьої особи зазначив про ухвалення судового рішення у справі з урахуванням наданих ним письмових пояснень.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд апеляційної інстанції встановив наступне.

20.04.2021 між Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "С.К.С.М." (замовник) укладено договір № 21 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору у відповідності до умов даного договору виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом щодо надання яких виникає технологічна необхідність у замовника (надалі - послуги), а замовник зобов`язується провести розрахунки за надані послуги на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.3 договору послуга з перевезення вантажів передбачає переміщення вантажів в залізничних вагонах та іншого рухомого складу, які надійшли на адресу замовника з передавальних колій станції Харків-Балашовський №№ 8,10 на під`їзні залізничні колії №№ 1, 2, 3, 4 до місць навантаження/вивантаження (далі - вантажні фронти) та у зворотному напрямку.

Згідно з п. 1.5 договору обсяги перевезень вантажів встановлюються згідно заявки на наступний календарний рік. Заявка на наступний календарний рік надсилається виконавцю до 01 квітня поточного року. Добовий обсяг перевезень визначається як 1/30 середньомісячного обсягу перевезень.

Згідно з п. 2.2 договору про надходження вагонів та наступне перевезення до вантажних фронтів представник виконавця повідомляє представника замовника, способом визначеним додатком № 2 Про надання повідомлень до нього договору.

Згідно з п. 2.3 договору час користування вагонами, які прибули на адресу замовника, обчислюється з моменту їх прийому виконавцем від залізниці та до моменту повернення їх виконавцем залізниці. Час користування вагонами складається:

- з часу, необхідного виконавцю на подавання та забирання вагонів від станції Харків-Балашовський до вантажного фронту замовника та у зворотному напрямку.

- з часу, необхідного замовнику на виконання вантажних операцій, який обчислюється з моменту подавання вагонів на вантажні фронти замовника та до повідомлення виконавцю про закінчення вантажних операцій та готовність вагонів до забирання. Початок та закінчення користування вагоном (вагонами) зазначається в відомості плати за користування вагонами (далі - Відомість ГУ-46), затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.01.08р. №1454.

Нарахування плати за користування вагонами проводиться залізницею по ставках, які вказані в розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов`язані з ними послуги. Тарифного керівництва №1 (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317), з урахуванням діючих коефіцієнтів, які вводяться Міністерством інфраструктури України.

Замовник на підставі розділу 12 "Збірника Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України" частина 1 проводить розрахунки плати за користування вагонами через виконавця.

Розрахунки за користування (використання) власних вагонів задіяних в перевезенні вантажів на договірних засадах проводиться замовником з власником рухомого складу без участі виконавця.

Згідно з п. 2.4 договору з метою недопущення наднормативного простою вагонів замовник повинен погоджувати з вантажовідправниками (відправник) одночасне відправлення на його адресу такої кількості вагонів, яка не перевищує максимальної добової переробної спроможності вантажного фронту. При надходженні па адресу замовника вагонів з вантажами в кількості, що перевищує місткість вантажного фронту, замовник несе відповідальність за затримку вагонів по "Актах затримки ГУ-23а" та "Актах загальної форми ГУ-23", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 344, в розмірах, які встановлені Збірником тарифів з урахуванням коефіцієнтів, які діють на час нарахування плати за користування вагонами.

У разі затримки вагонів на станції призначення або на підходах до станції призначення з залежних від замовника або вантажовідправника (відправника) причин і нарахуванні залізницею плати за користування вагонами, виконавець виставляє нараховану залізницею плату за користування вагонами на замовника, за виключенням випадків несвоєчасної подачі виконавцем вагонів замовнику, відповідно до погодженої сторонами середньодобової кількості вагонів.

В випадку виникнення спорів щодо правомірності нарахування плати за користування вагонами замовник проводить виконавцю оплату за користування вагонами нараховану залізницею та:

- у спорах, що виникають з перевезення вантажів пред`являються самостійно, після засвідчення виконавцем переуступним написом відповідних документів, на підставі ст. 133 Статуту залізниць України та п. 2 розділу 29. "Збірника Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України", ч. 1, звертається до залізниці для вирішення даного спору в претензійно позовному порядку, який передбачений законодавством України.

- у спорах, що виникають, щодо неналежного виконання умов цього договору, пред`являються до виконавця.

Згідно з п. 2.5 договору послуги з перевезення вантажів на ватажні фронти замовника здійснюються локомотивом виконавця у присутності представника замовника за його заявкою. Розстановка вагонів здійснюється на вантажні фронти, що зазначені в таблиці №1, а при зайнятості фронту, на вільні колії замовника. Відповідальність за збереження рухомого складу та вантажу на території підприємства несе замовник.

Згідно з п. 2.6 договору приймання вагонів від виконавця проводиться представником замовника на вантажних фронтах, а при зайнятості вантажного фронту - на коліях відстою вагонів. Перестановка вагонів на з/колії для відстою в очікуванні звільнення вантажного фронту оформлюється як додаткова маневрова робота і підлягти оплаті на умовах цього договору.

При передаванні виконавцем замовнику порожніх та завантажених вагонів сторони зобов`язані зовнішнім оглядом пересвідчитись у справності кузова (котла) вагону, відсутності слідів пошкодження та розукомплектування вагонів, наявності та цілісності пломб, запірно-пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП).

Після проведення перевірки відповідальна особа замовника ставить підпис в "Пам`ятці про подавання вагонів" (далі - Пам`ятка), яка затверджена наказом МТЗУ від 01.11.08 №1454. Підпис відповідальної особи в Пам`ятці засвідчує факт прийняття вагона (вагонів) замовником без зауважень, або вказуються зауваження до стану вагонів.

Пам`ятка складається у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони. Замовник щоденно отримує свій екземпляр за юридичною адресою виконавця. Виконавець не несе відповідальність за недостачу чи пошкодження вантажу, а також технічні несправності вагону, якщо їх неможливо було виявити при зовнішньому огляді вагону.

Згідно з п. 2.7 договору при надходженні на станцію Харків-Балашовський на адресу замовника вагонів де залізниця, відповідно до статті 52 Статуту залізниць України, зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, передавальні операції та видача ватажу на вантажних фронтах проводяться залізницею безпосередньо замовнику без участі виконавця.

Згідно з п. 11.7 договору даний договір набуває чинності з 01 квітня 2021 р. і діє до 30 червня 2021 р. (включно). У всіх випадках цей договір діє до здійснення всіх розрахунків за надані послуги. Кожна із сторін вправі в односторонньому порядку відмовитись від договору до закінчення терміну його дії шляхом направлення письмового повідомлення про розірвання договору іншій стороні не менше ніж за тридцять календарних днів до дати розірвання.

Згідно додаткової угоди №5 від 31.12.2021 даний договір набуває чинності з 01 квітня 2021 р. по 31 березня 2022 р. Кожна із сторін вправі в односторонньому порядку відмовитись від договору до закінчення терміну його дії шляхом направлення письмового повідомлення про розірвання договору іншій стороні не менше ніж за тридцять календарних днів до дати розірвання. У всіх випадках цей договір діє до здійснення всіх розрахунків за надані послуги.

За твердженням позивача, на підставі укладеного договору, у період з 22.02.2022 по 25.04.2022 (включно), позивачем були надані послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом відповідачеві в повному обсязі.

Так, 23.02.2022 на станцію Харків-Балашовський на адресу відповідача були подані позивачем на фронт вивантаження відповідача вагони № 61661609, № 62975461, №64262801, № 65805574, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів №22022022.

09.04.2022 вказані вагони № 61661609, № 62975461, № 64262801, № 65805574 після вивантаження були забрані позивачем, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 22022022 та Актом загальної форми до пам`ятки.

Окрім того, 14.03.2022 на станцію Харків-Балашовський на адресу відповідача були подані позивачем на фронт вивантаження відповідача вагони № 59322446, № 97151179, №97152409, № 97254908, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів №14032022.

19.04.2022 вказані вагони № 59322446, № 97151179, № 97152409, № 97254908 після вивантаження були забрані позивачем, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 14032022 та Актами загальної форми ГУ-23 до пам`ятки від 14.03.2022, 09.04.2022 та 19.04.2022.

Також, 25.03.2022 на станцію Харків-Балашовський на адресу відповідача були подані позивачем на фронт вивантаження відповідача вагони № 58996638, № 97247142, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 25032022.

25.04.2022 вказані вагони № 58996638, № 97247142 після вивантаження були забрані позивачем, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 25032022 та Актами загальної форми ГУ-23 до пам`ятки від 25.03.2022, 09.04.2022 та 25.04.2022.

Згідно з п. 4.1 договору послуги надаються на умовах попередньої плати. Для забезпечення можливості надання послуг, замовник постійно здійснює не пізніше ніж за 5 днів до дня надання послуг, попередню плату в розмірі 100% від суми запланованих послуг, шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця п/р № НОМЕР_1 в ПАТ АБ "Укргазбанк" Лівобережне відділення 53 м.Київ, код ЄДРПОУ 04737111. Призначення платежу: код ЄДРПОУ 34425549, Харківська філія, передплата згідно договору №21 від 20.04.2021 за послуги (перевезення вантажів залізничним транспортом), в т.ч. ПДВ. Одержані кошти виконавець обліковує на особовому рахунку замовника.

Згідно з умовами п. 7.3.1 договору замовник зобов`язаний для отримання послуг, забезпечити наявність на поточному рахунку виконавця грошових коштів достатніх для надання запланованих послуг.

Згідно з п. 4.2 договору по мірі виконання перевезень та надання послуг виконавець списує відповідні суми за послуги з особового рахунку замовника на підставі Відомостей плати за надані послуги.

Відповідно до п. 4.3 договору не рідше одного разу на квартал сторони проводять звірку розрахунків, результати якої оформляються актом встановленої форми.

Згідно з п. 5.1. договору вартість послуг встановлюється у відповідності з вимогами Закону України "Про ціни і ціноутворення" та відображається в додатку №1 "Протокол погодження договірних цін/тарифів", який є невід`ємною частиною цього договору.

Тобто сторонами погоджено надання послуг на умовах попередньої оплати за послуги перевезення вантажів залізничним транспортом.

Втім, п. 5.5 договору передбачено, що крім сплати вартості послуг замовник відшкодовує виконавцю плату за користування вагонами парку залізниць України та парку залізниць інших держав, які надійшли на адресу замовника, та інших плат в сумі, нарахованій залізницею на виконавця.

Отож, в п.5.5 договору сторони погодили обов`язок відповідача відшкодовувати позивачу плату за користування вагонами в сумі, нарахованій залізницею (3-ю особою) на позивача.

Згідно з п. 6.1 договору облік наданих послуг здійснюються виконавцем у "Відомостях плати та надані послуги", які складаються виконавцем на підставі "Відомостей плати за користування вагонами" форми ГУ-46 (станції Харків-Балашовський), "Відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу" форми ГУ-46а, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23, натурних листів, які надаються Залізницею. Актів загальної форми. Пам`яток та фактично виконаної роботи виконавцем.

Відповідно до пункту 6.2 договору відомості плати за надані послуги оформляються після повернення всієї групи вагонів з вантажного фронту замовника в день передачі вагонів залізниці. "Відомості плати за надані послуги" підписуються уповноваженим представниками сторін.

Згідно з п. 6.3 договору "Відомості плати за надані послуги" повинні бути підписані Замовником у будь-якому разі (без зауважень або з зауваженнями) не пізніше 24 годин після надання її Замовнику.

Разом з тим, пунктом 6.4 договору встановлено, у випадку не підписання замовником "Відомості плати за надані послуги" (без зауважень або з зауваженнями) по закінченню строку, зазначеного в п. 6.3 договору, Послуга вважається наданою належним чином, в повному обсязі та підлягає оплаті.

На підставі пам`ятки на подавання/збирання вагонів № 22022022 було складено відомість плати за користування вагонами № 1040209 за квітень 2022 р., згідно якої вартість послуг за користування вагонами становить суму 322411,44 грн (з ПДВ).

Згідно з п. 6.5 договору виконавець до 05 числа місяця наступною за звітним на підставі "Відомостей плати за надані послуги" складає Акт виконаних робіт, який надає замовнику для підписання. Замовник протягом 3-х робочих днів підписує (без зауважень або з зауваженнями) Акт виконаних робіт та повертає виконавцю.

Згідно з п. 6.6 договору у випадку не підписання Акту надання послуг, без вмотивованої відмови у прийманні послуг по закінченню строку, зазначеного в п. 6.5 договору, послуга вважається наданою належним чином, в повному обсязі та підлягає оплаті.

Згідно з п. 7.3.4, 7.3.5, 7.3.7 договору замовник зобов`язаний проводити вантажні операції з вагонами своєчасно, у відповідності до норм вказаних в розділі 12 збірника "Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України" ч. 1. Своєчасно підписувати розрахункові документи у порядку, визначеному цим договором. Проводити приймання вагонів від виконавця та здавання їх виконавцю після закінчення належних операцій у відповідності до умов цього договору.

Згідно з п. 8.7 договору моментом виникнення заборгованості у замовника є дата фактичного надання перевізником послуг за цим договором за умови відсутності грошових коштів на особовому рахунку замовника.

За твердженням позивача, фактично не отримуючи попередню оплату, як це передбачено умовами п. 4.1 договору, позивач виконав свої зобов`язання за договором повністю, однак відповідач порушив умови договору, внаслідок того, що ТОВ "ТБ "С.К.С.М." не здійснювало діяльність, не направляло представників для приймання вагонів та підписання актів/пам`яток, не підтверджувало готовність прийняти вагони коли їм телефонували, вагони не забирались зі станції Харків-Балашовський і лише після підтвердження відповідачем вагони були подані на вантажний фронт.

22.11.2023 позивач направив на належну адресу відповідача описом вкладення до цінного листа за трек-номером 6103334792361 претензію від 22.11.2023 № 272 про погашення плати за користування вагонами у розмірі 322411,44 грн.

У подальшому, повторно 08.02.2024 позивачем було направлено на належну адресу відповідача описом вкладення до цінного листа за трек-номером 6119100191899 претензію від 08.02.2024 № 54 про погашення заборгованості у розмірі 391 051,49 грн., з яких: 322 411,44 грн з ПДВ сума основного боргу, 50702,52 грн розмір пені та 17937,53 грн сума заборгованості Замовника за користування утримуваними грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ".

Окрім того, 03.07.2024 позивачем було направлено на належну адресу відповідача описом вкладення до цінного листа лист № 209 від 01.07.2024 про сплату заборгованості у розмірі 322411,44 грн з ПДВ шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ПрАТ Київ-Дніпровське МППЗТ та на виконання вимог договору (розділу 6) було направлено для підписання та повернення пам`ятки про подавання/збирання вагонів №22022022, №14032022, №25032022, відомість плати за надані послуги №1040209 за квітень 2022 р., Акт надання послуг від 30.04.2022 №37, відомість плати за надані послуги по Акту надання послуг від 30.04.2022 №37, Акт звіряння взаєморозрахунків від 2024 р.

Однак відповідей на вказані претензії відповідач позивачу не надіслав, плату за користування спірними вагонами на поточний рахунок позивача не перерахував, відомість плати за надані послуги №1040209 за квітень 2022 р. та Акт надання послуг від 30.04.2022 №37 на суму 326 560,30 грн не підписав без вмотивованої відмови у прийнятті послуг, а отже згідно умов п. 6.4, 6.5, 6.6 договору послуга вважається наданою належним чином, в повному обсязі та підлягає оплаті.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача плати за користування вагонами в розмірі 322 411,44 грн, а також пені в розмірі 50 702,52 грн за період з 01.04.2022 по 01.09.2022 та 3% річних в розмірі 23 381,52 грн за період з 01.04.2022 по 30.08.2024, всього: 396495,48 грн.

При цьому, у позовній заяві зазначено, що обставини щодо прибуття на станцію Харків-Балашовський на адресу ТОВ "ТБ "С.К.С.М." вказаних вагонів встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/2345/23.

Відповідач, у свою чергу, заперечує факт отримання у період з 22.02.2022 по 25.04.2022 будь-яких повідомлень від позивача про прибуття вагонів на станцію примикання та вважає, що затримання вагонів відбулось з вини самого позивача, що встановлено у постанові Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 у справі № 922/2345/23, а тому вважає, що у відповідача відсутній обов`язок відшкодувати плату за користування вагонами за цей період.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, а відповідач надані послуги прийняв, однак в порушення п. 5.5 договору не відшкодував позивачеві плату за користування спірними вагонами у розмірі 322 411,44 грн.

З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд першої інстанції визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами в розмірі 322 411,44 грн підтвердженими матеріалами справи, законними та обґрунтованими.

Враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності, місцевий господарський суд, вважаючи доведеним порушення прав позивача та правомірне нарахування плати за користування вагонами, відмовив у задоволенні позову у зв`язку зі спливом позовної давності, встановленої ч.5 ст. 315 ГК України.

При зверненні з апеляційної скаргою позивачем визначено, що обставини, якими підтверджено наявність та провомірність боргу з боку позивача не оскаржується, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 у справі №922/3406/24 судом апеляційної скарги не переглядається.

Поданою у справі апеляційною скаргою позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині висновку про застосування строку позовної давності та вважає, що в цій частині має бути змінена мотивувальна та резолютивна частина рішення.

За наслідкам перегляду рішення суду першої інстанції в означеній частині, судова колегія вказує про таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною третьою статті 925 Цивільного кодексу України до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Водночас відповідно до частини п`ятої статті 315 ГК України для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Господарський кодекс України прийнятий 16.01.2003 та набрав чинності з 01.01.2004, статтею 315 цього Кодексу передбачено певні особливості обчислення позовної давності за договором перевезення; він також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін переважно щодо норм права як такий, що прийнятий пізніше та містить порядок обчислення позовної давності.

Відтак, положення частини третьої статті 925 ЦК України та частини п`ятої статті 315 ГК України співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Суд відхиляє посилання скаржника на неможливість застосування до спірних правовідносин положень ч. 4 ст. 315 ГК України (оскільки, як зазначає позивач, послуга з користування вагонами АТ "Українська залізниця" в даному випадку не охоплюється умовами договору від 20.04.2021 № 21), адже господарські суди мають вирішувати спір з огляду на правову природу (зміст) спірних правовідносин.

Статтею 306 ГК України надано визначення перевезення вантажів як вид господарської діяльності. Так, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 909 ЦК України передбачено, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі частиною п`ятою статті 307 ГК України сторони можуть передбачити у договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Крім того, статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Умовами укладеного між сторонами договору від 20.04.2021 № 21 (п. 1.1) визначено, що у відповідності до даного договору виконавець (відповідач) зобов`язується надати замовнику послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом щодо надання яких виникає технологічна необхідність у замовника (надалі - послуг), а замовник зобов`язується провести розрахунки за надані послуги на умовах цього договору.

Послуга з перевезення вантажів передбачає переміщення вантажів в залізничних вагонах та іншого рухомого складу, які надійшли на адресу замовника з передавальних колій станції Харків-Балашовський №№ 8, 10 на під`їзні колії №№ 1, 2, 3, 4 до місць навантаження/вивантаження (далі вантажні фронти) та у зворотному напрямку (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору крім сплати вартості послуг замовник відшкодовує виконавцю плату за користування вагонами парку залізниць України та парку залізниць інших держав, які надійшли на адресу замовника у сумі, нарахованій залізницею на виконавця.

Замовник на підставі розділу 12 "Збірника Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України" частина 1 проводить розрахунки плати за користування вагонами через виконавця (п. 2.3 договору).

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, суд апеляційної інстанції погоджується, що спірні правовідносини між сторонами з приводу користування вагонами за своєю правовою природою є невід`ємною складовою послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів залізницею. Відповідно, позивач за умовами вказаного договору є перевізником, а відповідач вантажовласником.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджено Статут залізниць України, положення якого згідно з пунктом 2 Статуту визначають обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 3 Статуту залізниць передбачено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Статтею 71 Статуту залізниць визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Таким чином, права й обов`язки сторін виникають не на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках, а і з умов укладеного сторонами договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в межах іншої судової справи №922/2345/23 було встановлено обставини правомірності нарахування Приватному акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" плати за користування вагонами АТ "Українська залізниця", надані ТОВ "ТБ "С.К.С.М.".

Разом з тим, судове рішення у справі № 922/2345/23, в якій визначено інший склад сторін, ніж у даній справі та з приводу спірних правовідносин, які виникли на підставі іншого господарського договору від 25.02.2020 за №2709925, не має преюдиційного значення для даної справи, що розглядається, зокрема, з огляду на наявність між сторонами власних господарських правовідносин на підставі договору від 20.04.2021 № 21.

Правова підстава звернення з позовом до відповідача Приватним акціонерним товариством "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" пов`язана саме з специфікою законодавчого врегулювання відповідних договорів, що не спростовує віднесення такої послуги саме до правовідносин з перевезення вантажу, отримання якої мав на меті відповідач (вантажовласник), укладаючи договір від 20.04.2021 № 21.

З огляду на неодноразово викладений правовий висновок Верховного Суд у постановах від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, від 18.06.2021 у справі №910/11949/20 та інших, згідно з яким до правовідносин з перевезення вантажів залізницею (вимог/позовів перевізників до вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають з перевезення) застосовується спеціальна позовна давність, до спірних правовідносин підлягає застосуванню позовна давність, передбачена статтею 315 ГК України.

Відтак, ураховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи у справі, що переглядається (зокрема, щодо правової природи спірних правовідносин з огляду на предмет та підстави позову), колегія суддів вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, а також висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 18.06.2021 у справі №910/11949/20, щодо застосування статті 315 ГК України у правовідносинах, пов`язаних з перевезенням вантажів залізницею, стосуються правовідносин, які є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, за змістовним критерієм (з огляду на правове регулювання та права й обов`язки сторін саме цих відносин).

Як вбачається з укладеного між сторонами договору від 20.04.2021 сторонами не змінено встановлений Законом строк позовної давності до спірних правовідносин (за домовленістю).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Відповідно до статті 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Час знаходження вагонів на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях. Згідно з пунктами 2, 4 Правил користування вагонами та контейнерами (затверджені наказом Міністерством транспорту України від 25.02.1999 №113) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Отже, застосування пункту "б" частини другої статті 137 Статуту залізниць України за своїм змістом відповідає правилам щодо початку перебігу позовної давності, встановленим Цивільним кодексом України (у спірних правовідносинах фактом надання послуги, яка закінчується моментом повернення вагонів виконавцем залізниці, про що складено пам`ятки про забирання вагонів, відомості плати за надані послуги, акт про надані послуги).

Судом першої інстанції зазначено, що в даному випадку строк позовної давності тривалістю шість місяців до вимог позивача про стягнення плати за користування вагонами АТ "Українська залізниця" належить рахувати з 01.05.2022, оскільки позивачем складено відомість плати за надані послуги за квітень 2022 р., акт надання послуг № 37 від 30.04.2022 та відомість плати за надані послуги до акту № 37 від 30.04.2022 на суму 326560,32 грн. Отже строк позовної давності сплив 01.11.2022.

В даному випадку стаття 315 Господарського кодексу України не підпадає під регулювання пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19 №211 від 11.03.2020 на території України був встановлений карантин з 12.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 №651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до пункту 7 розділу ІХ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

У переліку статей, передбачених пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відсутня стаття 315 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тому, оскільки стаття 315 Господарського кодексу України відсутня у переліку статей, строки яких продовжено на строк дії карантину у пунктах 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у пункті 7 розділу "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, у господарського суду відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин положення пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та пункту 7 розділу "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України.

Вказаний висновок підтверджено і постановою Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 914/3716/21.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження вчинення відповідачем дій, що переривають позовну давність. Не наведено позивачем у позові і поважних причин пропуску строку позовної давності, а виходячи з обставин справи, зокрема, щодо терміну пропуску цього строку.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі №366/203/21 виснувала, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання, тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

З огляду на положення статті 266 ЦК України, оскільки до основного зобов`язання щодо стягнення 322 411,44 грн спливла позовна давність, такий строк сплив і до всіх додаткових вимог, похідних від вказаного основного зобов`язання (пені у розмірі 50702,52грн та 3% річних у розмірі 23 381,52 грн).

Враховуючи викладені обставини, а також те, що перевезення за накладними було здійснено відповідно до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 20.04.2021 № 21, відтак позивач був обізнаний про строки пред`явлення позовної заяви до суду, який у даному випадку сплив у листопаді 2022 року, однак звернувся з позовом лише у квітні 2024 року, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову у зв`язку із спливом позовної давності.

З приводу оскарження позивачем додаткове рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі № 922/3406/24 в частині неправомірного задоволення судом першої інстанції заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх.№ 2717 від 31.01.2025), судова колегія зазначає таке.

Статтею 16 ГПК України передбаченого, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації) консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

При цьому, ч. 3 ст. 124 ГПК України передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач у відзиві на позов зазначав про те, що він очікує понести судові витрати на професійну допомогу орієнтовно у розмірі 6 000,00 грн (5000,00 грн за складання відзиву у справ із розрахунку 1000,00 грн за 1 годину та 1000,00 грн за участь у судових засіданнях із розрахунку 500,00 грн за 1 судове засідання), що буде підтверджено відповідними доказами, які будуть подані відповідачем в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України (т.1, 235-241).

При прийнятті рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 у справі № 922/3406/24 судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат відповідача.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 244 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2025, у встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк, через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "С.К.С.М." надійшла заява (вх.№2817) про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі у розмірі 12 500,00 грн відповідно до доданих до заяви доказів.

Отже, як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідачем належним чином дотримано вимоги ч. 8 ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування додаткового рішення суду першої інстанції з зазначених підстав.

Правомірність визначення розміру належних до сплати витрат відповідача на професійну правничу допомогу при розгляду справи в суді першої інстанції не визначено підставами поданої апеляційної скарги у справі, у зв`язку з чим додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 не переглядається судом апеляційної інстанції в зазначеній частині.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні, яке відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 та додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі № 922/3406/24 відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2025 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі № 922/3406/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 31.03.2025.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.О. Крестьянінов