Рішення

від 20.03.2025 по справі 902/1115/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2025 р. Cправа № 902/1115/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетвін" (вул. Собінова, буд. 1, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49083)

до: Фізичної особи - підприємця Ільчишена Ігоря Олеговича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 1 304 705,48 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Унінець І.М.

В С Т А Н О В И В :

25.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетвін" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Ільчишена Ігоря Олеговича про стягнення 1 304 705,48 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 25.10.2024 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 29.10.2024 відкрито провадження у справі 902/1115/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26.11.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача та був присутній Гавенко Г.В. Представник позивача в судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 29.10.2024.

Суд зазначає, що представником відповідача в судовому засіданні підтримано клопотання про витребування доказів у позивача, а саме оригіналів: договору поставки № 6932Кие від 04.03.2021;видаткову накладну № 17317 від 17.12.2021 на суму 33383,12 грн; видаткову накладну № 21164 від 21.12.2021 на суму 7 656,24 грн; видаткову накладну № 23353 від 23.12.2021 на суму 21857, 82 грн, видаткову накладну № 10336 від 10.12.2021 на суму 1 246,68 грн; видаткову накладну №25030 від 25.12.2021 на суму 2 115, 54 грн, видаткову накладну № 29395 від 29.12.2021 на суму 6 243,60 грн; видаткову накладну №30366 від 30.12.2021 на суму 8 233,80 грн;видаткову накладну № 12309 від 12.01.2022; видаткову накладну № 12310 від 12.01.2022 на суму 3 726, 00 грн; видаткову накладну № 21339 від 21.01.2022 на суму 5 150,88 грн; видаткову накладну № 26151 від 26.01.2022 на суму 9 759,78 грн. Крім того, було підтримано клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про задоволення клопотання щодо витребовування доказів, про відкладення розгляду клопотання про призначення судової експертизи до наступного судового засідання, про продовження підготовчого засідання на 30 днів та відкладення розгляду справи, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду 26.11.2024 повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 14.01.2025.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 26.11.2024.

Суд, зауважує, що від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № канц. 01-34/12782/24 від 30.12.2024), в якому останній просить суд врахувати відсутність доказів у справі щодо оплати зі сторони відповідача заборгованості.

В судовому засіданні 14.01.2025 представник відповідача просив суд залишити без розгляду клопотання про призначення експертизи, оскільки, відсутні витребувані судом оригінали документів у позивача. Суд задовільнив дане клопотання (протокольна ухвала).

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 14.01.2025 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 06.02.2025.

Поряд з цим, судове засідання призначене 06.02.2025 о 10:30 год., не відбулось у зв`язку з оголошенням сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області з 10:35-11:00 год.

Ухвалою суду від 06.02.2025 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 20.03.2025.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник відповідача.

Представник позивача не з`явився, при цьому останнім взято до уваги клопотання останнього (вх. № канц. 01-34/1607/25 від 17.02.2025) про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

20.03.2025 в судовому засіданні в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує наступне: 10.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Арда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетвін» був укладений Договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Маркетвін» одержало право вимагати від Фізичної особи-підприємця Ільчишена Ігоря Олеговича виконання зобов`язань за Договором поставки № 6932Кие від 04.03.2021 у загальній сумі 125 153,18 грн. Крім того позивачем вказується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Арда» одержало право вимоги за Основним договором згідно з Договором про відступлення права вимоги від 01.09.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Арда». Позивач зазначає, що на даний час свої зобов`язання з оплати ФОП Ільчишен Ігор Олегович не виконав, що і стало підставою позову.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, позиція останнього викладена у письмових поясненнях де доводи останнього зводяться до наступного, у позовній заяві позивач зазначає про наявність заборгованості відповідача за Договором поставки, яка виникла внаслідок неоплати відповідачем поставленого ТОВ «Арда-Трейдинг» товару на загальну суму 125 153,18 грн за видатковими накладними № 17317 від 17.12.2021 на суму 22 383,12 грн, № 21164 від 21.12.2021 на суму 7 656,24 грн, № 23353 від 23.12.2021 на суму 21 857,82 грн, № 10336 від 10.12.2021 на суму 1 246,68 грн, № 25030 від 25.12.2021 на суму 2 115,54 грн, № 29378 від 29.12.2021 на суму 2 580,12 грн, № 29395 від 29.12.2021 на суму 6 243,60 грн, № 30366 від 30.12.2021 на суму 8 233,80 грн, № 12309 від 12.01.2022 на суму 28 167,42 грн, № 12310 від 12.01.2022 на суму 3 726 грн, № 21339 від 21.01.2022 на суму 5 150,88 грн та № 26151 від 26.01.2022 на суму 9 759,78 грн.

Відповідачем зазначається, що вищевказані видаткові накладні відповідач не підписував. За доводами останнього вищевказані документи були підроблені свідомо та цілеспрямовано з метою стягнення з ФОП Ільчишена І.О. 1 304 705, 48 грн, з яких сума заборгованості за Договором поставки № 6932Кие від 04.03.2021 на підставі долучених до позовної заяви видаткових накладних, складає 125 123,18 грн, інфляційні збитки - 46 204,00 грн, 350% річних - 1 128 278,30 грн. Тобто, сума 350% річних - 1 128 278,30 грн, заявлених у позовній заяві, більше ніж у 9 разів перевищує суму заборгованості за Договором поставки № 6932Кие від 04.03.2021 та відповідними видатковими накладними. Окрім того, звертає увагу суду на неодноразове відступлення прав вимоги за Договором поставки № 6932Кие від 04.03.2021, а саме спочатку права вимоги за вищевказаним договором було відступлено ТОВ «Арда-Трейдинг» на користь ТОВ «Компанія «Арда» відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 01.09.2023 безоплатно, а у подальшому ТОВ «Компанія «Арда» - на користь ТОВ «Маркетвін» відповідно до Договору про відступлення права вимоги від 10.08.2023 також безоплатно. Тобто, відступлення права вимоги до ФОП Ільчишена І.О. на 125 123,18 грн від ТОВ «Компанія «Арда» на користь ТОВ «Маркетвін» було безоплатним, що позбавляє такі відносини жодної комерційної (підприємницької) мети діяльності як суб`єкта підприємницької діяльності.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: 04.03.2021 між Фізичною особою-підприємцем Ільчишеним Ігорем Олеговичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» було укладено договір поставки № 6932Кие.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставки, Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору поставки, ціни на товар вказується у накладних на товар, які є невід`ємною частиною цього Договору. Оплата здійснюється у національній валюті України виключно у формі безготівкових розрахунків.

Пунктом 4.2. Договору поставки визначено, що Покупець зобов`язується оплачувати кожну партію переданого Постачальником товару не пізніше 30 календарних днів з дати її поставки.

Пунктом 8.1. Договору погоджено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 30.01.2023.

01.09.2023 між ТОВ «Арда-Трейдинг» (Первісний кредитор) та ТОВ «Компанія «Арда» (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №б/н.

Відповідно до погоджених умов Договору Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор повністю приймає на себе права вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором на підставі пункту 10.14 Договору поставки № 6932Кие від 04.03.2021 (далі Основний договір), укладеного між Первісним кредитором та ФОП Ільчишеним Ігорем Олеговичем, виписка № 21740000000003421 від 15.12.2015, адреса: АДРЕСА_2 , що надалі іменується «Боржник».

За цим Договором Новий кредитор повністю одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань за Основним Договором у загальній сумі 125 123, 18 грн згідно видаткових накладних: № 17317 від 17.12.2021 на суму 22 383,12 грн; № 21164 від 21.12.2021 на суму 7 656,24 грн; № 23353 від 23.12.2021 на суму 21 857,82 грн; № 10336 від 10.2.2021 на суму 1 246,68 грн; № 5030 від 25.12.2021 на суму 2 115,54 грн; № 29378 від 29.12.2021 на суму 2 580,12 грн; № 29395 від 29.12.2021 на суму 6 243,60 грн; № 30366 від 30.2.2021 на суму 8 233,80 грн; № 12309 від 12.01.2022 на суму 28 167, 42 грн; № 12310 від 12.01.2022 на суму 3 726, 00 грн; № 21339 від 21.012022 на суму 5 150,88 грн; № 26151 від 26.01.2022 на суму 9 759,78 грн.

Підписанням цього Договору Сторони підтверджують передачу Первісним кредитором Новому кредитору всіх необхідних Документів на підтвердження права вимоги за Основним Договором.

Одночасно з підписанням цього Договору Первісний кредитор передає Новому кредитору обов`язок повідомлення до Боржника про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Обов`язок направлення повідомлення Боржнику покладається на Нового кредитора.

У випадку порушення зобов`язання за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відступлення права вимоги за цим Договором є безоплатним.

В подальшому 10.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Арда» (Постачальник - Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТВІН» (Новий кредитор, далі по тексту - Позивач) був укладений Договір про відступлення права вимоги від 10.08.2024 за Договором поставки №6932Кие від 04.03.2024.

Так умовами Договору пунктами 1-5,8 між сторонами було погоджено, що Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором на підставі Договору про відступлення права вимоги від 01.09.2023 (Додаток 1) укладеного між ТОВ «Компанія Арда» та ТОВ «Арда-Трейдинг» відповідно до пункту 10.14. Договору поставки №6932Кие від 04.03.2021р., (далі - Основний Договір), укладеного між ТОВ «Арда-Трейдинг» та ФОП Ільчишеним Ігорем Олеговичем, виписка №21740000000003421 від 15.12.2015р., адреса: АДРЕСА_2 , що надалі іменується «Боржник».

За цим Договором Новий кредитор повністю одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов`язань за Основним Договором у загальній сумі 125123,18 (сто двадцять п`ять тисяч сто двадцять три) гривні 18 копійок, згідно накладних, а також додатково всіх наявних згідно Договору штрафних санкцій та пені. Плата за передачу права вимоги за цим Договором не встановлена (безоплатно).

Підписанням цього Договору Сторони підтверджують передачу Первісним кредитором Новому кредитору всіх необхідних Документів на підтвердження права вимоги за Основним Договором.

Одночасно з підписанням цього Договору Первісний кредитор передає Новому кредитору обов`язок повідомлення до Боржника про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Обов`язок направлення повідомлення Боржнику покладається на Нового кредитора.

У випадку порушення зобов`язання за цим Договором Сторони несуть відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відступлення права вимоги за цим Договором є безоплатним.

За доводами позивача на даний час свої зобов`язання з оплати ФОП Ільчишен Ігор Олегович не виконало, що і стало підставою позову.

За результатами розгляду справи суд дійшов наступних висновків:

За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Оскільки відповідно до статті 16 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту, тому суд при вирішенні спору має надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлені чинним законодавством, чи відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких поданий позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Досліджуючи у даній справі питання, чи набув позивач права вимагати від відповідача виконання зобов`язань за підставі Договору про відступлення права вимоги від 10.08.2024, суд виходив з наступного.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Отже, отримання згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні є обов`язковою передумовою здійснення такої заміни, якщо ця умова погоджена сторонами договору, за яким здійснюється заміна кредитора, або така умова прямо визначена законом.

Відсутність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачена договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини 1 статті 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки в такому випадку договір про відступлення права вимоги суперечить приписам частини 1статті 516 ЦК України.

Правочин щодо заміни кредитора в зобов`язанні вчиняється в такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (стаття 513 ЦК України).

Так, пунктом 4 Договору про відступлення права вимоги від 10.08.2024 погоджено, що одночасно з підписанням цього Договору Первісний кредитор передує Новому кредитору обов`язок повідомлення до Боржника про відступлення права вимоги за головним зобов`язанням. Обов`язок направлення повідомлення Боржнику покладається на Нового кредитора.

Суд в розрізі наявних доказів в матеріалах справи з урахуванням викладеного вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять повідомлення Нового кредитора, тобто позивача ТОВ «Маркетвін» Боржника ФОП Ільчишена І.О. про укладення відступлення права вимоги від 10.08.2024.

Так, згідно зі ст. 516 ЦК України, згода боржника на передачу прав вимоги не вимагається. Проте суд враховує, що позивач не отримав офіційного повідомлення про зміну кредитора, що обмежило його можливість належним чином реалізувати свої права.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28.11.2019 у справі №916/2286/16 виклала правову позиції, що: «суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі - на предмет їх нікчемності.»

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

За статтею 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор зобов`язаний передати новому кредиторові документи, які засвідчують передані права.

В Постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №904/11903/16 від 15.01.2020 зроблено висновок, що «процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Отже, розглядаючи відповідну заяву про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступниками суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни».

Таким чином, доказами прав Нового кредитора у зобов`язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення.

Договір уступки права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги (ч.1 ст.517 Цивільного кодексу України). Отже, правонаступник може доводити своє право вимоги лише фізично маючи у себе документи про право вимоги, як матеріальні докази цього права. Без документів право вимоги відсутнє. Саме за матеріальними доказами судом оцінюється і розмір переданого права. Без доказів розміру права вимоги таке право відсутнє і не може бути передане.

Тобто право вимоги за основним зобов`язанням переходить не в момент "передачі" суми заборгованості в обліку первісного кредитора, не в момент передачі Кредитного договору, не в момент передачі судового рішення, яким стягнено (чи визнано) суму боргу, а в момент передачі оригіналів документів, які є доказами права вимоги.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів наявності оригіналів первинних документів, а саме: видаткових накладних № 17317 від 17.12.2021 на суму 22 383,12 грн; № 21164 від 21.12.2021 на суму 7 656,24 грн; № 23353 від 23.12.2021 на суму 21 857,82 грн; № 10336 від 10.2.2021 на суму 1 246,68 грн; № 5030 від 25.12.2021 на суму 2 115,54 грн; № 29378 від 29.12.2021 на суму 2 580,12 грн; № 29395 від 29.12.2021 на суму 6 243,60 грн; № 30366 від 30.2.2021 на суму 8 233,80 грн; № 12309 від 12.01.2022 на суму 28 167, 42 грн; № 12310 від 12.01.2022 на суму 3 726, 00 грн; № 21339 від 21.012022 на суму 5 150,88 грн; № 26151 від 26.01.2022 на суму 9 759,78 грн, які б могли підтвердити наявний борг відповідача.

Посилання позивача на те, що оригінали документів були втрачені через непередбачувані обставини, спричинені військовим конфліктом та нестабільною ситуацією в Україні, судом оцінюється критично з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи №902/761/18, від 20.08.2020 зі справи №914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В даному випадку суд встановив, про відсутність належних та допустимих доказів, що втрата оригіналів документів було прямим наслідком протиправної та неспровокованої збройної агресії Російської Федерації. Поряд з цим, матеріали справи не містять будь яких належних доказів, щодо належного передання вказаних оригіналів згідно договорів про відступлення права вимоги від 01.09.2023 та від 10.08.2024. Тому, відсутність документального підтвердження передачі оригіналів свідчить про невиконання суттєвої умови правочину та розцінюється судом як порушення процедури та як відсутність доказів наявності боргу.

Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суду у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (схожі висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18).

Суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема с. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Разом з тим, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у т.ч. необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірним договором, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Аналізуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, суд враховує висновок суду про дійсність договору про відступлення права вимоги від 10.08.2024 № б/н та щодо відсутності належності доказів переходу права вимоги за вказаним договором.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Враховуючи, що позивач не надав до суду доказів, які обґрунтовують його доводи щодо наявності в нього певного суб`єктивного права (інтересу), його порушення (невизнання або оспорювання) з боку відповідача, тому суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За статтею 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. В позові відмовити.

2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Копію рішення надіслати на електронну адресу позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 та до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 31 березня 2025 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи