Рішення

від 20.03.2025 по справі 902/1303/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2025 р.Cправа № 902/1303/24

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко О.Р.,

представників:

позивача - Жукова Д.О.,

відповідача - Леляка Я.О.,

третьої особи - Рудика В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" (площа Соборна, буд. 12, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" (вул. Подільська, 1В, с. Гришівці, Вінницький район, Вінницька область, 23337)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" (площа Соборна, буд. 88а, м. Гнівань, Вінницький район, Вінницька область, 23310)

про стягнення 25 966 185,03 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" про стягнення 25966185,03 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" умов Договору поставки №14\12\23 від 14.12.2023 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, виконання зобов`язань за яким забезпечено за Договором поруки №14/12/23-2 від 14.12.2023, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент".

За таких обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" як з поручителя 25966185,03 грн, з яких: 5369893,97 грн - інфляційних втрат; 1800940,8 грн - 3% річних; 9177628,7 грн - пені та 9617721,56 грн - штрафу.

Ухвалою суду від 12.12.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1303/24 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.01.2025 о 10:30 год.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого ухвалою від 10.02.2025 продовжено на 30 днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, вчинено ряд процесуальних дій:

- протокольною ухвалою від 14.01.2025, внаслідок задоволення відповідного клопотання представника відповідача, суд ухвалив залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" (код ЄДРПОУ 42297001) як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача;

- третя особа скористалася правом на подання пояснення по суті спору (а.с. 116-154);

- протокольними ухвалами відхилено як необґрунтовані клопотання третьої особи (вх. № 01-34/1765/25 від 20.02.2025) в частині залишення позову без руху, стягнення з позивача штрафу в дохід державного бюджету та витребування доказів.

Також слід зазначити, що учасникам справи на підставі відповідних клопотань забезпечено участь у судових засіданнях у справі № 902/1303/24 в суді першої інстанції в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито таку стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 18.03.2025, про що 20.02.2025 постановлено відповідну протокольну ухвалу.

У судовому засіданні 20.02.2025 представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, представники відповідача та третьої особи щодо задоволення позовних вимог заперечили, просили зменшити штрафні санкції на 90%. Протокольною ухвалою від 20.02.2025 залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" про зупинення провадження у справі (вх. №01-34/2796/25 від 18.03.2025).

Завершивши стадію судових дебатів суд, відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 20.03.2025 об 11:00 год.

У судовому засіданні 20.03.2025 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

У поясненні по суті спору третя особа акцентує увагу, що зобов`язання позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" за Договором поставки не виконано належним чином, оскільки поставлено товар неналежної якості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

14.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" (Покупець, третя особа) укладено Договір поставки № 14\12\23 (Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого на умовах, викладених в розділах цього Договору, Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти і сплатити речове майно, що надалі іменується Товар. Найменування, асортимент, номенклатура, асортимент, кількість, ціна, умови і терміни постачання Товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до цього Договору, що є невід`ємною його частиною.

Розрахунки за цим Договором проводяться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії Товару на рахунок постачальника на умовах часткового авансування за рахунком Продавця. Решта суми оплати товару вказаного в Специфікаціях до договору протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту постачання товару (п. 4.1. Договору поставки).

Пунктом 6.4. Договору поставки сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати Товару, на умовах відстрочення платежу, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати понад двадцять днів Покупець додатково. Крім пені, сплачує штраф у розмірі десяти відсотків від суми простроченої заборгованості.

Згідно із п. 6.5. Договору поставки за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань, що випливають з цього Договору винна Сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5 відсотків від ціни товару зазначений в специфікаціях до цього Договору.

Цей Договір набуває чинності з дати підписання його повноважними представниками Сторін і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині не виконаних зобов`язань за Договором - до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 9.1. Договору поруки).

Також 14.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" (Кредитор, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" (Боржник, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" (Поручитель, відповідач) укладено Договір поруки №14/12/23-2 від 14.12.2023 (Договір поруки), згідно із п. 1.1. якого у відповідності до цього Договору Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов`язку за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" щодо забезпечення виконання зобов`язань стосовно оплати поставленого товару, а саме: швейних виробів (Костюм літній польовий, штани костюму літнього польового) (надалі - Товар) за Договором поставки №14\12\23 від 14.12.2023 р., передбаченим ст. 2 цього Договору (надалі іменується Основний договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки під основним договором в цьому Договорі розуміють Договір поставки №14\12\23 від 14.12.2023 р., укладений між Кредитором (в основному договорі іменується Постачальник) та Боржником (в основному договорі іменується Покупець). Термін "основний договір" також включає всі рахунки-фактури, накладні, специфікації та додатки до договору, які були узгоджені в порядку, передбаченому договором, та, відповідно, є підставою для виникнення обов`язку Боржника стосовно оплати поставленого товару на користь Кредитора, що були попередньо укладені на момент підписання даного Договору та/або будуть узгоджені Сторонами протягом дії основного Договору.

За умовами п. 3.1. Договору поруки сторони дійшли згоди, що Поручитель зобов`язаний у разі порушення Боржником обов`язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього Договору, самостійно виконати зазначений обов`язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора шляхом перерахунку коштів за зобов`язанням на розрахунковий рахунок Кредитора. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсягу, як і Боржник, включаючи виконання основного обов`язку, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених основним договором.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і втрачає чинність через п`ять років з моменту його укладення, але в будь-якому разі не раніше закінчення строку дії основного договору (п. 4.1. Договору поруки).

За період грудня 2023 року позивач здійснив поставку третій особі обумовленого Товару за Договором поставки №14\12\23 від 14.12.2023 на загальну суму 74 118 144,06 грн, що підтверджується обопільно підписаними видатковими накладними:

- №1812-2023 від 18.12.2023 на суму 24 097 901,22 грн з ПДВ;

- №2012-2023 від 20.12.2023 на суму 13 120 164 грн з ПДВ;

- №2112-2023 від 21.12.2023 на суму 23 840 298 грн з ПДВ;

- №2112-2023/2 від 21.12.2023 на суму 835 210,44 грн з ПДВ;

- №2712-2023 від 27.12.2023 на суму 11 136 556,8 грн з ПДВ;

- №3012-2023 від 30.12.2023 на суму 1 088 013,6 грн з ПДВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект", в свою чергу, за поставлений Товар внесло часткову оплату в розмірі 10 000 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №16982 від 18.12.2023.

Несплата вартості решти поставленого за Договором поставки Товару слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" із відповідним позовом до суду про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" 64 118 144,06 грн заборгованості. Тому рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 у справі № 902/99/24, залишеним без змін відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024, зазначений позов задоволено повністю.

Крім того, рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.08.2024 у справі № 902/555/24, залишеним без змін згідно із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.11.2024, відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" про визнання недійсним Договору поруки №14/12/23-2 від 14.12.2023.

У позовній заяві позивач вказує, що оскільки рішення у справі №902/99/24 не виконано, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" звернулося із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" як з поручителя 25966185,03 грн, з яких: 5369893,97 грн - інфляційних втрат; 1800940,8 грн - 3% річних; 9177628,7 грн - пені та 9617721,56 грн - штрафу.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" поручилося за належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" зобов`язань за Договором поставки №14\12\23 від 14.12.2023.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли на підставі вищезазначеного договору поставки разом з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект".

Стаття 543 ЦК України передбачає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, право кредитора вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо встановлено Законом.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов`язань боржником, оскільки вони перебувають у самостійних договірних відносинах, кредитор має право вимагати виконання обов`язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, зокрема, лише від поручителів, які солідарно відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (аналогічні позиції викладено у постановах ВС КГС від 28.02.2018 у справі № 917/1400/16 та Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 6-84цс11).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

Саме з цих підстав Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц відступила від висновку, сформульованого в постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), згідно з яким наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору; на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав, причому саме за тією вимогою, яку задоволено судом, та встановив наявність обов`язку відповідача (відповідачів) сплатити заборгованість.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Так, факт прострочення виконання грошового зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" за Договором поставки № 14/12/23 від 14.12.2023 в розмірі 64 118 144,06 грн, що мало наслідком солідарне стягнення такої заборгованості, в тому числі і з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент", встановлено рішенням Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 у справі №902/99/24, залишеним без змін згідно із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024.

В силу приписів ч. 2 ст. 241 ГПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, рішення Господарського суду Вінницької області від 13.03.2024 у справі №902/99/24 набрало законної сили 19.06.2024 відповідно до постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 у вказаній справі.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Згідно із п. 3.1. Договору поруки Поручитель зобов`язаний у разі порушення Боржником обов`язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього Договору, самостійно виконати зазначений обов`язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора шляхом перерахунку коштів за зобов`язанням на розрахунковий рахунок Кредитора. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсягу, як і Боржник, включаючи виконання основного обов`язку, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених основним договором.

За відсутності у матеріалах справи доказів пред`явлення вимоги до відповідача як поручителя та відповідного реагування останнього на таку вимогу, суд враховує позицію КЦС ВС, викладену у постанові від 25.01.2023 у справі №504/3770/15 (61-5699св22), що оскільки ст. 530 ЦК України не передбачено у який спосіб та в якій формі повинна бути заявлена вимога кредитора до боржника, отже, звернення особи щодо повернення боргу з позовною заявою до боржника є одним із варіантів вимоги в розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Застосоване у реченні 2 частини 4 статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя (постанова Великої Палати ВС від 08.06.2021 у справі № 202/781/14-ц).

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 559 ЦК України та положення Договору поруки, суд приходить до переконання, що порука не припинилася.

Як встановлено фактичними обставинами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" є солідарним боржником, що прострочив, позаяк Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" не здійснило остаточний розрахунок за отриманий Товар у передбачені п. 4.1. Договору поставки строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із п. 6.4. Договору поставки сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати Товару, на умовах відстрочення платежу, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати понад двадцять днів Покупець додатково. Крім пені, сплачує штраф у розмірі десяти відсотків від суми простроченої заборгованості.

Пунктом 6.5. Договору поставки визначено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань, що випливають з цього Договору винна Сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5 відсотків від ціни товару зазначений в специфікаціях до цього Договору.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, відсотків річних за кожною видатковою накладною за період прострочення з: 29.12.2023 до 08.12.2024 на суму 24 097 901,22 грн; 01.01.2024 до 08.12.2024 на суму 13 120 164 грн; 01.01.2024 до 08.12.2024 на суму 23 840 298 грн; 01.01.2024 до 08.12.2024 на суму 835 210,44 грн; 08.01.2024 до 08.12.2024 на суму 11 136 556,8 грн; 10.01.2024 до 08.12.2024 на суму 1 088 013,6 грн (кінцеву дату нарахування уточнено представником позивача усно у судовому засіданні), а також пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення з: 29.12.2023 до 28.06.2024 на суму 24 097 901,22 грн; 01.01.2024 до 01.07.2024 на суму 13 120 164 грн; 01.01.2024 до 01.07.2024 на суму 23 840 298 грн; 01.01.2024 до 01.07.2024 на суму 835 210,44 грн; 08.01.2024 до 08.07.2024 на суму 11 136 556,8 грн; 10.01.2024 до 10.07.2024 на суму 1 088 013,6 грн, судом встановлено, що здійснені позивачем нарахування перебувають в межах розрахунку суду.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування 5369893,97 грн - інфляційних втрат; 1800940,8 грн - 3% річних та 9177628,7 грн - пені.

Відтак інфляційні втрати в розмірі 5 369 893,97 грн та 3% річних в розмірі 1 800 940,8 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Арифметичною перевіркою правильності нарахованого позивачем штрафу відповідно до п. 6.4. Договору поставки помилок не виявлено (64 118 144,06 грн х 10% = 6 411 814,41 грн).

Тому до стягнення підлягає штраф у розмірі 10% згідно із п. 6.4. Договору поставки, що узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 01.06.2021 у справі 910/12876/19.

Водночас, на думку суду, нарахування штрафу в розмірі 5% згідно із п. 6.5. Договору поставки є безпідставним, оскільки ця відповідальність передбачена лише за односторонню необґрунтовану відмову від виконання зобов`язань.

Таким чином, суд вважає, що позивачем помилково в контексті наведених положень п.6.5 Договору поставки помилково ототожнюється поняття "невиконання зобов`язання" і "одностороння необґрунтована відмова від виконання зобов`язання", для застосування міри відповідальності якої відповідач мав вчинити якісь пов`язані із цим активні дії. Натомість доказів вчинення відповідачем односторонньої необґрунтованої відмови від виконання зобов`язань позивачем не надано. Тому штраф, нарахований в силу п. 6.5. Договору поставки, є заявленим безпідставно та підлягає відмові у задоволенні.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 11.07.2023 у справі №903/486/22, пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахування задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу, нарахованого в силу п. 6.4. Договору поставки.

Поряд з цим суд враховує:

- пеня і штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019.

З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір пені та штрафу згідно із п. 6.4. Договору поставки на 50%, що забезпечує баланс інтересів обох сторін

Таким чином, із заявленої позивачем 9177628,7 грн пені та 6 411 814,41 грн згідно із п. 6.4. Договору поставки, стягненню підлягають пеня в розмірі 4 588 814,35 грн та штраф в розмірі 3 205 907,21 грн. В решті стягнення 4 588 814,35 грн пені та 6 411 814,35 грн штрафу (із суми заявленого штрафу 9617721,56 грн) слід відмовити.

Що стосується низки доводів відповідача та третьої особи про неможливість виконання зобов`язань через невідповідність товару показникам якості, то суд їх відхиляє, оскільки предметом доказування у цій справі є лише стягнення нарахованої інфляції, річних та штрафних санкцій на суму основного боргу, зафіксованої рішенням суду у іншій справі, яке набрало законної сили і під час розгляду якої сторони не були позбавлені можливості в силу принципу змагальності усі ці питання доводити і з`ясовувати.

За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору поруки, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з урахуванням зменшення розміру пені та штрафу згідно із п. 6.4. Договору поставки, а також безпідставного нарахування штрафу відповідно до п. 6.5. Договору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Поряд з цим витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України із покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою відмовлено у позові у зв`язку із зменшенням пені. Так, суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на судовий збір за подання позовної заяви повністю в сумі 273 123,34 грн. При обрахунку ставки судового збору відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" застосовано коефіцієнт пониження 0,8, оскільки позовну заяву подано в електронній формі в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд".

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТ Девелопмент" (вул. Подільська, 1В, с. Гришівці, Вінницький район, Вінницька область, 23337, код ЄДРПОУ 43413041) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Текст" (площа Соборна, буд. 12, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000, код ЄДРПОУ 39109065) 5 369 893,97 грн - інфляційних втрат; 1 800 940,8 грн - 3% річних; 4 588 814,35 грн - пені; 3 205 907,21 грн - штрафу та 273 123,34 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні з відповідача 4 588 814,35 грн - пені та 6 411 814,35 грн - штрафу відмовити.

4. Витрати на сплату судового збору в розмірі 38 470,89 грн залишити за позивачем.

5. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 31 березня 2025 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.