Рішення від 26.03.2025 по справі 910/4123/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.03.2025Справа № 910/4123/23Господарський суд міста Києва у складі судді Карабань Я.А., за участі секретаря судового засідання Севериненко К.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Рись Інвест Груп»

про стягнення витрат на правову допомогу

у справі №910/4123/23

за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури

до 1) Київської міської ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рись Інвест Груп»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки і зобов`язання вчинити дії,

Представники учасників справи:

від прокуратури: Винник О.О.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: Калько О.О.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Київської міської ради (надалі - відповідач-1) та 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Рись Інвест Груп» (надалі - відповідач-2) в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача-1 від 16.12.2021 №4140/4181 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Рись Інвест Груп» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування автостоянки на вулиці Оноре де Бальзака, 72-а у Деснянському районі м.Києва»;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,9022 га по вулиці Оноре де Бальзака, 72-а у Деснянському районі м.Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0007), укладений між відповідачами 1 і 2, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстрований в реєстрі 27.12.2022 за №4678;

- зобов`язати відповідача-2 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,9022 га по вулиці Оноре де Бальзака, 72-а у Деснянському районі м.Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0007), у стані, придатному для її подальшого використання;

- зобов`язати відповідача-2 знести самочинно збудовані об`єкти нерухомого майна - нежитлову будівлю літера «А» площею 296 кв. м та гараж № 6 площею 28 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 0,9022 га по вулиці Оноре де Бальзака, 72-а у Деснянському районі м.Києва (кадастровий номер 8000000000:62:701:0007)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.

03.03.2025 та 04.03.2025 від представників відповідача-2 надійшли заяви про стягнення з Київської міської прокуратури витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 53 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 розгляд заяв відповідача-2 про стягнення витрат на правову допомогу призначено на 12.03.2025.

10.03.2025 від представника відповідача-2 надійшла заява про стягнення з Київської міської прокуратури витрат на правничу допомогу в розмірі 39 200, 00 грн.

11.03.2025 від прокурора надійшли заперечення на заяви відповідача-2 про стягнення витрат на правову допомогу.

У судове засідання 12.03.2025 з`явились прокурор та третя особа, представники відповідачів 1-2 в засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення засідання повідомлялись належним чином. Протокольною ухвалою суд зобов`язав представника відповідача-2 адвоката Болдирєву Д.І. надати суду читабельні копії документів, що долучені до заяви про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу від 02.03.2025, що надійшло до суду 03.03.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 розгляд заяв відповідача-2 про стягнення витрат на правову допомогу відкладено на 26.03.2025.

19.03.2025 від представника відповідача-2 надійшло клопотання про долучення документів на виконання ухвали суду.

У судовому засіданні 26.03.2025 прокурор заперечував щодо задоволення заяв про стягнення витрат на правову допомогу в повному обсязі, третя особа просила такі заяви задовольнити, представники відповідачів 1 та 2 в засідання не з`явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялися належним чином.

Так, за змістом частин 2 та 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з вимогами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, відшкодування судових витрат здійснюється в разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Суд зауважує, що відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Вказаний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 14.01.2019 у справі № 927/26/18, від 17.12.2021 у справі №925/1502/20, від 21.06.2022 у справі №908/574/20.

При ухвалені Господарським судом міста Києва рішення від 25.02.2025 у справі №910/4123/23, з огляду на заявлення представниками відповідача-2 клопотань про подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після винесення рішення, питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.

Так, рішення ухвалено судом 25.02.2025, отже представники відповідача-2 мали право подати докази понесення витрат на правову допомогу до 03.03.2025 включно.

Представники відповідача адвокат Болдирєва Д.І. направила до суду клопотання в системі «Електронний суд» 02.03.2025, а адвокат Кравець Р.Ю. 03.03.2025, тобто у встановлений законом строк.

Разом з тим, представник відповідача-2 адвокат Дивак В.В. направив на адресу суду заяву заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на правову допомогу в розмірі 39 200, 00 грн, з доказами понесення таких витрат, поштою лише 06.03.2025, про що свідчить відмітка Укрпошти на поштовому конверті, тобто із пропуском встановленого законом строку для подання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу.

Як передбачено ч. 1, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Із правового контексту норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).

Як зазначено в ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, представник відповідача-2 адвокат Дивак В.В. не скористався наданим йому законом правом на подання заяви про поновлення пропущеного процесуального строку щодо долучення доказів на підтвердження понесених витрат та не обґрунтував поважності причини ненадання таких доказів у встановлені законом строки, а тому подані адвокатом Диваком В.В. із заявою про ухвалення додаткового рішення докази судом до розгляду не приймаються.

Так, статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем-2 до матеріалів справи долучено:

1) копію договору №2 про надання правової допомоги від 14.10.2024, з додатковою угодою №1, що укладений між відповідачем-2 і адвокатом Болдирєвою Д.І., копію ордеру серії АН №1019934 на ім`я адвоката Болдирєвої Д.І., копії актів прийняття-передачі правової допомоги від 18.12.2024 на суму 4 600, 00 грн, від 25.02.2025 на суму 7 000, 00 грн, від 31.10.2024 на суму 10 200,00 грн та платіжні інструкції №104 від 04.11.2024, №153 від 23.12.2024 і №59 від 28.02.2025 про сплату таких послуг на загальну суму 21 800, 00 грн;

2) копію договору про надання правничої №313 від 13.11.2023, з додатком №1, що укладений між відповідачем-2 і Адвокатським об`єднанням «Кравець і партнери», копію ордеру серії АА №1449195 на ім`я адвоката Кравця Р.Ю. і серії АА №1486847 на ім`я адвоката Мартиненко А.В., копії актів надання послуг №987 від 24.10.2024 на суму 10 000, 00 грн, №988 від 30.10.2024 на суму 4 300, 00 грн, №924 від 26.11.2024 на суму 4 300, 00 грн, №1002 від 20.12.2024 на суму 4 000, 00 грн, №14 від 14.01.2025 на суму 4300, 00 грн, №84 від 26.02.2025 на суму 4 300, 00 грн, рахунки на оплату вказаних актів, а також платіжні інструкції №101 від 24.10.2024, №102 від 30.10.2024, №124 від 27.11.204, №154 від 23.12.2024, №15 від 14.01.2025, №57 від 27.02.2025 про сплату послуг за актами на загальну суму 31 200, 00 грн.

Згідно з приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 статті 1 названого вище Закону).

Цей Закон визначає гонорар формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 30).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України".

Частинами першою та другою статті 30 названого вище Закону передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Прокурором надано заперечення щодо стягнення витрат правову допомогу, з посиланням на те, що такі витрати не відповідають критерію реальності та розумності.

Як вже наголошувалось вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд зазначає, що подані відповідачем-2 документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з позивача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідні докази згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку доводам прокурора про неспівмірність заявлених відповідачем-2 витрат на професійну правничу допомогу та зазначає, що дослідивши обсяг виконаних робіт представниками відповідача-2 по наданню правової допомоги в даній справі та приходить до висновку, що витрати на правову допомогу в сумі 53 000,00 грн є надто завищеними та неспівмірними із обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, зважаючи на складність справи.

Так, зокрема, як убачається з копій актів приймання-передачі наданих послуг згідно яких адвокатами надано відповідачу-2 послуги з підготовки та участі в судових засіданнях 30.10.2024, 21.11.2024, 14.01.2025 та 25.02.2025, вартість яких адвокатом Болдирєвою Д.І визначено 2 500, 00 грн кожне, а Адвокатським об`єднанням «Кравець і партнери» по 4 300, 00 грн кожне, однак засідання 30.10.2024 тривало лише 14 хвилин, 26.11.2024 - 15 хвилин та 14.01.2025 - 17 хвилин, тоді як засідання 25.02.2025 1 годину 10 хвилин, а тому суд приходить до висновку, що вартість участі в засіданнях 30.10.2024, 21.11.2024, 14.01.2025 є завищеною та вважає за необхідне зменшити таку вартість на 50%.

Також як убачається з акту наданих послуг Адвокатського об`єднання «Кравець і партнери» №987 від 24.10.2024 на суму 10 000, 00 грн, до вказаного акту включено вартість послуг за письмові пояснення на зміну предмета позову, однак такі пояснення залишено судом без розгляду, а тому суд не покладає їх вартість на прокуратуру.

Крім цього, адвокатом Болдирєвою Д.І. згідно актів наданих послуг: від 18.12.2024 на суму 4 600,00 грн до нього включено, зокрема, вартість послуг за письмові пояснення на суму 1 000, 00 грн, які залишено судом без розгляду, до акту від 25.02.2025 включено вартість письмових дебатів у розмірі 2 000, 00 грн, обов`язковість складення яких ГПК України не передбачена, а також адвокат самостійно виступала з промовою в судових дебатах у судовому засіданні вартість якого включила до вказаного акту, від 18.12.2024 на суму 4 600,00 грн до нього включено, зокрема, вартість послуг за письмові пояснення на суму 1 000, 00 грн, які залишено судом без розгляду, згідно акту наданих послуг від 30.10.2024 на суму 10 200,00 грн до вказаного акту включено, зокрема, вартість послуг за клопотання про залишення позову без розгляду на суму 1 500, 00 грн у задоволенні якого судом відмовлено та за заперечення на заяву на суму 4 000, 00 грн, які залишені судом без розгляду, а тому суд не покладає вартість вказаних послуг на прокуратуру.

До акту наданих послуг від 30.10.2024 адвокатом Болдирєвою Д.І. також включено, зокрема, вартість послуг за клопотання про відкладення на суму 2 000, 00 грн, що є суттєво завищеним, а тому суд вважає за необхідне зменшити таку вартість на 50%.

Також до актів наданих послуг від 18.12.2024 та від 31.10.2024 адвокатом Болдирєвою Д.І. включено компенсацію за сплату судового збору за отримання доступу до записів судових засідань на загальну суму 300,00 грн, однак згідно матеріалів справи, а саме квитанцій про сплату вартість судового збору за надання такого доступу складає 90, 84 грн кожне, а всього 272,52 грн, тобто на 27,48 грн менше.

Отже, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у даній справі, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представниками відповідача-2 пояснень, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, враховуючи час тривалості кожного засідання, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог відповідача-2 про стягнення витрат на правову допомогу, а саме в загальній сумі 23 272,52 грн.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем-2 підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правову допомогу є обґрунтованими в розмірі 23 272,52 грн, а отже, заяви відповідача-2 про стягнення з прокуратури понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Рись Інвест Груп» про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рись Інвест Груп» (02232, місто Київ, вулиця Оноре де Бальзака, будинок 72-А, ідентифікаційний код 41051664) 23 272 (двадцять три тисячі двісті сімдесят дві) грн 52 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяв відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 31.03.2025.

Суддя Я.А.Карабань