Рішення

від 31.03.2025 по справі 916/5401/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2025 р. Справа № 916/5401/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-МУСТАНГ" (68091, м. Одеська обл., смт. Олександрівка, вул. Перемоги, 2С; код ЄДРПОУ 41194212),

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 85; код ЄДРПОУ 32790229),

про стягнення 73603,10 грн,

Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-МУСТАНГ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС", в якій просить суд стягнути суму основного боргу у розмірі 47980,00 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 20999,60 грн та суму 3% річних у розмірі 4623,50 грн. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 справу № 916/5401/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою від 16.12.2024 суд відкрив провадження у справі № 916/5401/24, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Ухвалою від 27.12.2024 позовну заяву ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ-МУСТАНГ" (Вх. № 5540/24 від 11.12.2024) залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви - не більше 5 днів з дня вручення цієї ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-МУСТАНГ", що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

13 січня 2025 року до суду від ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ-МУСТАНГ" надійшло клопотання, в якому позивач зазначає, що 19.12.2024 припинено роботу державних реєстрів внаслідок кібератаки російської федерації, адміністратором яких є Міністерство юстиції України, у зв`язку з цим реєстрація нових електронних кабінетів в системі Електронний суд ЄСІТС для юридичних осіб була недоступною. 10.01.2025 було відновлено дію реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку з чим в системі Електронний суд у позивача відновилась можливість здійснення реєстрації електронного кабінету.

Ухвалою від 13.01.2025 суд продовжив розгляд справи № 916/5401/24.

Ухвалою від 19.03.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-МУСТАНГ" (Вх. № 5540/24 від 11.12.2024) залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви - не більше 5 днів з дня вручення цієї ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-МУСТАНГ", що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

24 березня 2025 року до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява з додатком, яка є підтвердженням усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі Господарського суду Одеської області від 19.03.2025.

Ухвалою від 25.03.2025 суд продовжив розгляд справи № 916/5401/24.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Частиною 11 ст. 242 ГПК України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях ГПК України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом до електронного кабінету сторін.

Зазначена ухвала суду отримана відповідачем у справі 16.12.2024, про що свідчить Довідка про доставку електронного документу (т. 1, а.с. 25).

Станом на 28.03.2025 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на викладене, та приймаючи до уваги військовий стан в Україні, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ МУСТАНГ (надалі - позивач або постачальник) відповідно до видаткової накладної № ТД-0001581 від 14.05.2021 та накладної на передачу карток на пальне № 50905 від 14.05.2021 поставлено/передано Товариству з обмеженою відповідальністю "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" (надалі - відповідач або покупець) Дизельне паливо ДП-3-Евро 5 (2710194300) (надалі Товар) на загальну суму 52980,00 грн.

Вказаний Товар прийнятий 14.05.2021 представником ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС", що підтверджується підписом Ген. Директора Нахапетова О.Г., який міститься на видатковій накладній № ТД-0001581 від 14.05.2021

Крім того, позивач стверджує, що кількість, асортимент, ціна та загальна вартість Товару була попередньо узгоджена між постачальником та покупцем шляхом надання Товариством рахунку на оплату № ТД-0000380 від 14.05.2021, згідно якого ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" 08.12.2021 було здійснено часткову передоплату Товару у сумі 5000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7390 від 08.12.2021.

Зі змісту видаткової накладної № ТД-0001581 від 14.05.2021 та накладної на передачу карток на пальне № 50905 від 14.05.2021 слідує, що відповідачем отримано Товар 14.05.2021. Зауваження щодо кількості та якості поставленого Товару відсутні.

Таким чином, ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ МУСТАНГ" на підставі усної домовленості з ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" передано останньому Товар, що підтверджується відповідними товаросупровідними документами, підписаними зі сторони постачальника то покупця.

При цьому, позивач зазначає, що оплата поставленого відповідно до видаткової накладної № ТД-0001581 від 14.05.2021 та накладної на передачу карток на пальне № 50905 від 14.05.2021 товару в повному обсязі здійснена відповідачем не була.

08 грудня 2021 року ТОВ "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" було здійснено часткову оплату отриманого Товару у розмірі 5000,00 грн, згідно документу № 7390 від 08.12.2021.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання, повністю не сплативши позивачу грошові кошти за отриманий товар, у зв`язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 47980,00 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар, позивачем було нараховано відповідачу інфляційні втрати у розмірі 20999,60 грн та 3% річних у розмірі 4623,50 грн.

Оскільки відповідачем не виконані зобов`язання щодо повного розрахунку за поставлений товар, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 73603,10 грн, з яких: 47980,00 грн сума основного боргу, 20999,60 грн сума інфляційних втрат та 4623,50 грн - сума 3% річних.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-МУСТАНГ" підлягають задоволенню, з таких підстав.

Установлені судом обставини свідчать про виникнення між сторонами майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Поряд з цим, згідно з частиною 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У свою чергу, згідно з положеннями частини 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а за змістом статті 639 ЦК України: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1); якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2).

Водночас, відповідно до частини 1 статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Отже, між суб`єктами господарської діяльності можуть укладатися господарські договори як у письмовій формі шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін (у тому числі у спрощеній формі), так і усній.

Судом встановлено, що сторони не підписали спільного письмового договору поставки, а тому фактично поставка за видатковою накладною № ТД-0001581 від 14.05.2021 (т. 1, а.с. 11) здійснена на підставі усного договору шляхом пропозицій обох сторін щодо поставки та прийняття товару.

Таким чином, суд констатує, що з моменту отримання товару за видатковою накладною № ТД-0001581 від 14.05.2021 відбувся акцепт оферти, тобто укладення договору з відповідними правовими наслідками щодо підтвердження його істотних умов.

Зокрема, у наведеній видатковій накладній має місце зазначення сторін договору, найменування, кількість та вартість товару, що відповідає положенням другого речення частини 2 та частини 3 статті 180 ГК України щодо визначення істотних умов, а саме істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зміст та умови усного договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений усний договір поставки.

У відповідності до ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов усного договору поставки, поставив відповідачу товар на загальну суму 52980,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № ТД-0001581 від 14.05.2021, яка підписана сторонами без будь-яких претензій і зауважень.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 52980,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, 08.12.2021 відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого позивачем товару у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7390 від 08.12.2021.

Отже, відповідачем повністю не був здійснений розрахунок за поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість у розмірі 47980,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За таких обставин, прострочення грошового зобов`язання почалося після поставки відповідного товару відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, яка в даному випадку є спеціальною по відношенню до ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Таким чином, відповідачем в порушення приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України не було здійснено розрахунку з позивачем за поставлений товар в строк по 14.05.2021.

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов`язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.

Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб`єктивних, але і об`єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 ГПК України він повинен довести наявність відповідних причин.

У свою чергу, відповідач не надав доказів існування об`єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач несумлінно поставився до виконання зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару, проявив необачність стосовно виконання, а тому його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до позивача.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 47980,00 грн, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 47980,00 грн є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 20999,60 грн та суми 3% річних у розмірі 4623,50 грн, суд дійшов до таких висновків.

Згідно із частинами першою, другою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних втрат та % річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 20999,60 грн та суми 3% річних у розмірі 4623,50 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд також враховує, що при зверненні до суду з позовом позивач надав докази сплати 3028,00 грн судового збору.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22.

Оскільки позов був поданий через підсистему Електронний суд, тому позивач мав би сплатити 2422,40 грн (0,8*3028,00 грн=2422,40 грн).

З огляду на викладене, відповідно ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАМБІО-СТРОЙСЕРВІС" (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 85; код ЄДРПОУ 32790229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ-МУСТАНГ" (68091, м. Одеська обл., смт. Олександрівка, вул. Перемоги, 2С; код ЄДРПОУ 41194212) суму основного боргу у розмірі 47980,00, суму інфляційних у розмірі 20999,60 грн , 3% річних у розмірі 4623,50 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Рішення підписано 31.03.2025.

Суддя Нікітенко С.В.