Рішення

від 31.03.2025 по справі 916/322/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/322/25Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Фірми Твердий (Товариство з обмеженою відповідальністю)

до Одеської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради

про стягнення 724010,9 грн

Фірма Твердий (Товариство з обмеженою відповідальністю) через підсистему Електронний суд звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради, в якій просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 724010,90 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням від 05.06.2024 у справі № 916/275/24 задоволено позовні вимоги заступника керівника Приморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, до відповідача - Фірми Твердий (Товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення 2 871196,95 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,3868 та за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24 А, (кадастровий номер земельної ділянки - 51 10137500:50:013:0001) без договору оренди землі за період листопад 2020 жовтень 2023.

Позивач зазначає, що під час розгляду справи №916/275/24 Фірма «Твердий» ТОВ просило суд зарахувати сплачені нею грошові кошти у розмірі 358 118,60 гривень в рахунок зменшення суми, що підлягала стягненню за позовом заступника прокурора, оскільки фактично земельна ділянка, за яку позивач сплачував грошові кошти, та земельна ділянка, за користування якою заступник прокурора просив стягнути безпідставно збережені грошові кошти, це одна й та сама земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно Фірми «Твердий» ТОВ за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24А.

Але суд відмовив в зарахуванні цієї суми, оскільки ці кошти сплачувались за земельну ділянку з іншим кадастровим номером 5110137500:50:013:0012, відомості про яку з 10.07.2017 набули статусу архівних за рішенням кадастрового держреєстратора, а також враховуючи, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фірми Твердий з цим кадастровим номером був розроблений на підставі рішення Одеської міської ради від 08.07.2011 № 1076-VІ, яке в подальшому втратило чинність на підставі рішення Одеської міської ради від 07.12.2016 №1380-VІІ.

Отже, позивач зазначає, що оскільки з 10.07.2017 скасовано державну реєстрацію земельної ділянки 5110137500:50:013:0012, тобто відповідно до ст. 79-1 ЗК України вона є несформованою (тобто не може бути об`єктом цивільних прав), тому підлягає стягненню з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 724010,90 грн, які були сплачені позивачем як плата за цю земельну ділянку за період з 11.07.2017 по травень 2024 включно.

Ухвалою від 03.02.2025 позов залишено без руху.

У встановлений строк позивач надав докази усунення недоліків позову.

Ухвалою від 13.02.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, визнав дану справу малозначною та призначив її розгляд в спрощеному позовному провадженні без призначення засідань. Цією ж ухвалою суд зазначив, що відповідач має строк для подання відзиву 15 днів з дня вручення ухвали.

Відповідач отримав ухвалу в електронному кабінеті 13.02.2025 після 17 години, тому відповідно до ст. 242 ГПК України вважається, що відповідач отримав ухвалу на наступний робочий день, тобто 14.02.2025.

Таким чином, строк для подання відзиву був до 03.03.2025 включно.

03.03.2025 через підсистему Електронний суд відповідач подав клопотання про:

- розгляд справи в загальному позовному провадженні,

- продовження строку для подання відзиву до 17.03.2025 та залучення до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Ухвалою від 04.03.2025 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні та продовження строку для подання відзиву. Цією ж ухвалою судом залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради і встановлено третій особі строк для подання пояснень щодо позову до 13.03.2025.

Третя особа отримала ухвалу від 04.03.2025 в електронному кабінеті 05.03.2025, що підтверджується довідкою. Але пояснень щодо позову третя особа суду не надала.

13.03.2025 відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Також 13.03.2025 через підсистему Електронний суд відповідач подав відзив на позов, яким просить відмовити в задоволенні позову, і просить поновити строк для подання відзиву.

Ухвалою від 31.03.2025 суд відмовив відповідачу у поновленні строку для подання відзиву.

Позивач 19.03.2025 через підсистему Електронний суд подав відповідь на відзив, якою наполягає на задоволенні позову.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

02.02.2006 проведено державну реєстрацію права власності за Фірмою «Твердий» (Товариство з обмеженою відповідальністю) (позивач) на об`єкт нерухомого майна будівлю готелю «Турист» за адресою м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 24А.

Зазначена обставина встановлена рішенням Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі № 916/275/24 за позовом заступника керівника Приморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, до відповідача - Фірми Твердий (Товариство з обмеженою відповідальністю) про стягнення 2 871196,95 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 120 ЗК України (в редакції станом на 02.02.2006) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Відповідно до ст. 377 ЦК України (в редакції станом на 02.02.2006) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно зі статтями 122-124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

На підставі заяви позивача Одеською міською радою прийнято рішення №1076-VI від 08.07.2011, яким було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,3888 га, за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24 А для експлуатації готельного комплексу.

На підставі замовлення позивача ТОВ «Екологічні технології ХХІ» було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фірми «ТВЕРДИЙ» (ТОВ) для експлуатації готельного комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24-А, площею 0,3891 га.

01.06.2012 Управлінням Держкомзему у м. Одесі було складено протокол проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу, у висновку якого було зазначено, що обмінний файл та документація із землеустрою відповідають вимогам Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці. Земельній ділянці визначено кадастровий номер 5110137500:50:013:0012.

Проектом відведення було визначено цільове призначення земельної ділянки: 03.08 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, вид використання для експлуатації та обслуговування готельного комплексу.

Позивач зазначає, що з моменту реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі він здійснював нарахування та сплачував плату за землю відповідно до відомостей про нормативно грошову оцінку даної земельної ділянки, а також подавав до органів податкової служби податкову звітність з плати за землю.

У 2017 році позивачем було замовлено та отримано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:50:013:0012 від 14.02.2017 №2697/86-17.

Згідно даного витягу нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 3302073,03 гривень.

На підставі даного витягу про нормативно грошову оцінку земельної ділянки позивачем у 2017 році було здійснено розрахунок розміру плати за землю у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки. У наступні роки позивач здійснював розрахунок розміру плати за землю на підставі зазначеного витягу про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації нормативно-грошової оцінки.

Позивач направляв до податкового органу податкові декларації з плати за землю з зазначенням розрахованого ним розміру плати за землю та відповідно здійснював оплату за користування земельною ділянкою.

У 2024 році заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах Одеської міської ради до Фірми Твердий ТОВ про стягнення 2 871 196 (два мільйони вісімсот сімдесят одна тисяча сто дев`яност шість) грн. 95 коп. як безпідставно збережених грошових коштів за користування земельною ділянкою площею 0,3868 га за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24 А. (справа №916/275/24).

Свої позовні вимоги прокурор обгрунтовував тим, що Фірма Твердий ТОВ з моменту набуття права власності на нерухоме майно не здійснював сплату за землю, а тому просив стягнути безпідставно збережені грошові кошти за користування земельною ділянкою за період з листопада 2020 по грудень 2023 у розмірі 2 871 196 (два мільйони вісімсот сімдесят одна тисяча сто дев`яност шість) грн. 95 коп.

До позовної заяви заступником прокурора Приморської окружної прокуратури було додано витяг з Державного земельного кадастру від 17.06.2020 року по земельній ділянці площею 0,3868 га за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24 А, кадастровий номер 5110137500:50:013:0001.

В розділі «інформація про документацію із землеустрою на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки» зазначено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 23.02.2017, який виготовлений МПП «ЛІДЕР». Дата державної реєстрації земельної ділянки 17.06.2020.

Таким чином в межах розгляду справи №916/275/24 було встановлено, що 17.06.2020 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно позивача, з присвоєнням іншого кадастрового номеру ніж той, за який позивач здійснював звітування до органу податкової служби, здійснював нарахування та сплату плати за землю.

Позивач зазначає, що в процесі розгляду справи № 916/275/24 йому стало відомо, що у 2017 році державним кадастровим реєстратором було прийнято рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.06.2024, яке залишено без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду, позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Фірми Твердий ТОВ на користь Одеської міської ради 2 871 196 (два мільйони вісімсот сімдесят одна тисяча сто дев`яност шість) грн. 95 коп. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,3868 та за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24 А, (кадастровий номер земельної ділянки - 5110137500:50:013:0001) без договору оренди землі за період листопад 2020 жовтень 2023.

Таким чином за земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24 А позивачем самостійно було нараховано та сплачено за період листопад 2020 грудень 2023 року - 358 118,60 гривень. При цьому за цей же період за користування цією ж земельною ділянкою було стягнуто рішенням суду на користь Одеської міської ради 2 871 196, 95 гривень.

З обставин справи №916/275/24 встановлено, що 10.07.2017 відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012 набули статусу архівних.

В рішенні у справі № 916/275/24 суд встановив, що «Управління надання адміністративних послуг відділу №5 у листі від 16.06.2023 за №1675/340-23, який наданий на запит Департаменту земельних ресурсів ОМР від 09.06.2023 №01-13/765, повідомлено, що відділом 14.02.2017 сформовано витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:01360012 загальною площею 0.3891 га, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька,24-А. 10.07.2017 відомості з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012 набули статусу архівних.

ГУ Держгеокодстру в Одеській області у листі від 21.03.2024 за №29-15-0.82-1823/2-24, який наданий на адвокатський запит від 14.03.2024 №15/03-24, повідомлено, що за інформацією відділу №5 управління надання адміністративних послуг ГУ в програмному забезпеченні введення ДЗК наявні відомості щодо реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 51101375500:50:013:0001. Станом на 31.12.2012 не зареєстровано державних актів та договорів оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012.

Також у листі наявна інформація, що державним кадастровим реєстратором було виявлено наявність технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель. На виконання вимог пункту 138 Порядку, відомості про вищевказану земельну ділянку набули статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора та відображаються в кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи, в зв`язку з виправленням помилкового перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру».

Згідно з п. 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру (в редакції станом на 10.07.2017) помилками у Державному земельному кадастрі є:

1) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру;

2) технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру);

3) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 1 січня 2013 р. до Державного фонду документації із землеустрою);

4) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем у порядку інформаційної взаємодії;

5) технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель;

6) помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру під час державної реєстрації земельної ділянки;

7) помилка у застосуванні систем координат для земельних ділянок, які були зареєстровані до 1 січня 2013 р. та перенесені до Державного земельного кадастру.

Відомості про земельну ділянку та інші об`єкти Державного земельного кадастру у разі виправлення помилки щодо реєстрації земельної ділянки або виправлення помилкового перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру та у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки або виправлення помилки щодо інших об`єктів Державного земельного кадастру:

-набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора;

-відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи;

-зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Пунктом 144 Порядку передбачено, що якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, письмово повідомляє не пізніше наступного дня про виправлення помилки заінтересованим особам за формою згідно з додатком 31 (у тому числі власників, користувачів земельних ділянок, а також третіх осіб, інтересів яких стосувалося виправлення помилок).

Позивач зазначає, що його не було повідомлено про те, що відомості про земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:50:013:0012 набули статусу архівних 10.07.2017.

З огляду на викладене, позивач посилається на те, що він продовжував звітування до податкової служби за дану земельну ділянку кадастровий номер 5110137500:50:013:0012 та здійснював сплату за її фактичне використання.

Крім того в рішенні суду від 05.06.2024 у справі № 916/275/24 судом встановлено, що «Рішення Одеської міської ради Про надання дозволу ФІРМІ ТВЕРДИЙ (ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3868 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування готельного комплексу від 07.12.2016 №1380-VII, яке розміщено на офіційному сайті ОМР, свідчить, що 07.12.2016 Одеською міською радою вирішено:

1.Надати дозвіл ФІРМІ ТВЕРДИЙ ТОВ на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3868 га, за адресою: м. Одеса, вулиця Генуезька, 24А, для експлуатації та обслуговування готельного комплексу;

2. Провести експертну грошову оцінку земельної ділянки, орієнтовною площею 0,3868 га, за адресою: м. Одеса, вулиця Генуезька, 24А, для експлуатації та обслуговування готельного комплексу;

3. Зобов`язати ФІРМУ ТВЕРДИЙ ТОВ після формування земельної ділянки надати до департаменту комунальної власності Одеської міської ради розроблений та погоджений у встановленому законом порядку проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

4. Встановити, що у разі невиконання пункту 3 цього рішення, Одеська міська рада має право в односторонньому порядку дане рішення визнати таким, що втратило чинність, без відшкодування замовнику витрат, пов`язаних з розробкою землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки;

5. Визнати таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської ради від 08.07.2011 р. № 1076-VІ Про надання дозволу фірмі ТВЕРДИЙ (товариство з обмеженою відповідальністю) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,3888 га, за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації готельного комплексу.

Також в зазначеному рішенні суду встановлено, що «на підставі Витягу з ДЗК про земельну ділянку за №НВ-6112990982020, встановлено, що 17.06.2020 проведено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Генуєзька,24 А, площею 0,3868 га, з кадастровим номером 51101375500:50:013:0001. При цьому у Витягу З ДЗК про земельну ділянку наявні відомості щодо цільового призначення земельної ділянки: 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.»

Згідно з частинами 1-5, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З огляду на викладене, суд в рішенні у справі № 916/275/24 дійшов висновку, що земельна ділянка, якою користується відповідач, є сформованою з 17.06.2020.

Фірма «Твердий» ТОВ просило суд зарахувати сплачені нею грошові кошти у розмірі 358 118,60 гривень в рахунок зменшення суми, що підлягала стягненню за позовом заступника прокурора, оскільки фактично земельна ділянка, за яку позивач сплачував грошові кошти та земельна ділянка за користування якою заступник прокурора просив стягнути безпідставно збережені грошові кошти, це одна й та сама земельна ділянка на якій знаходиться нерухоме майно Фірми «Твердий» ТОВ за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24А.

Але, суд відмовив в зарахуванні суми 358118,60грн, зазначивши в рішенні у справі № 916/275/24 наступне:

«Посилання відповідача на те, що ним сплачувалася плата за користування земельною ділянкою у виді земельного податку також не приймаються до уваги господарським судом, оскільки надані до суду самим відповідачем докази оплати земельного податку свідчать, що за період з листопада 2020 жовтень 2023 земельний податок сплачувався відповідачем за користування земельною ділянкою з кадастром номером 5110137500:50:013:0012, відомості щодо якої 10.07.2017 набули статусу архівних.

Також згідно листа ГУ ДПС в Одеській області №23120/5/15-32-04-06-05 від 14.12.2023, який наданий на запит Приморської окружної прокуратури м. Одеси №52-12509ВИХ-23 від 28.11.2023, податкові декларації з плати за землю (земельний податок) за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 51101375500:50:013:0001, площею 0,3868 га, розташованої за адресою м. Одеса, вул. Генуєзька,24-А Фірмою Твердий ТОВ до ГУ ДПС в Одеській області не надавались, сплата за зазначену земельну ділянку не проводилась.

При цьому, відповідна інформація не була спростована відповідачем під час розгляду даної справи, а відтак, господарський суд позбавлений можливості зарахувати грошові кошти, які сплачені відповідачем за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012 у виді податку на земельну ділянку в рахунок оплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 51101375500:50:013:0001 у виді орендної плати, незважаючи на те, що вказані земельні ділянки розташовані за адресою м. Одеса, вул. Генуєзька,24-А, оскільки в силу вимог ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, а формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Тобто, для того, щоб земельна ділянка вважалася сформованою необхідно виконати низку заходів правового, геоінформаційного, землевпорядного та іншого характеру, та відомості щодо адреси місця розташування земельної ділянки є лише однією із складових відомостей формування відповідної земельної ділянки.»

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 724010,90 грн, оскільки з 10.07.2017 скасовано державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5110137500:50:013:0012, тобто відповідно до ст. 79-1 ЗК України вона є несформованою (не може бути об`єктом цивільних прав), тому підлягає стягненню з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі 724010,90 грн, які були сплачені позивачем як плата за цю земельну ділянку за період з 11.07.2017 по травень 2024 включно.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

2. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

3. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Позивач надав суду докази сплати за період з 11 липня 2017 по травень 2024 року включно за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012 грошові кошти у загальному розмірі 724 010 (сімсот двадцять чотири тисячі десять гривень), 90 копійок, які складаються з:

1) 5325,94 гривень за період з 11 по 31 липня 2017 року (20) днів

2) 41 276 гривень за період серпень грудень 2017 року (по 8255,20 грн на місяць)

3) 99 062,91 гривень за період січень грудень 2018 року (по 8255,24 грн на місяць)

4) 99 062,91 гривень за період січень грудень 2019 року (по 8255,24 грн на місяць)

5) 99 062,91 гривень за період січень грудень 2020 року (по 8255,24 грн на місяць)

6) 99 062,91 гривень за період січень грудень 2021 року (по 8255,24 грн на місяць)

7) 108 967,46 гривень за період січень грудень 2022 року (по 9080,62 грн на місяць)

8)125313,16 гривень за період січень грудень 2023 року (по 10442,76 грн на місяць)

9) 54 876,70 гривень за період січень травень 2024 року (по 10975,34 грн на місяць).

Зазначене підтверджується податковими деклараціями з плати за землю за 2017- 2024 роки, а також платіжними дорученнями та платіжними інструкціями, копії яких додані до позову.

З огляду на викладене, враховуючи, що 10.07.2017 року було скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012, тобто відбулось припинення її існування як об`єкту цивільних прав, то існують підстави для стягнення з Одеської міської ради на користь позивача помилково сплачених коштів за користування цією земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, вул. Генуезька, 24 А, оскільки починаючи з 11 липня 2017 правова підстава отримання Одеською міською радою грошових коштів за цю земельну ділянку відпала.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 02.10.2013 у справі №6-88цс13, від 02.09.2014 у справі №910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 у справі №904/5844/17.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Верховним Судом у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, ві 12.04.2019 у справі № 922/981/18, зроблено висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, за відсутності належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою, правовою підставою для сплати грошових коштів за фактичне використання земельної ділянки є факт формування земельної ділянки відповідно до норм ст. 79-1 ЗК України та її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, а також факт скасування 10.07.2017 року державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5110137500:50:013:0012, за яку позивач після такого скасування продовжував сплачувати грошові кошти, у зв`язку з необізнаністю про таке скасування, то Одеською міською радою безпідставно були отримані грошові кошти, оскільки правова підстава їх отримання відпала (перестала існувати) з моменту скасування державної реєстрації земельної ділянки, а тому такі грошові кошти підлягають стягненню з відповідача та користь позивача

У Постановах Верховного суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19 та у Постанові Великої Палати Верховного суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 зазначено, що обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Щодо строків позовної давності, то суд враховує наступне.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач просив застосувати строки позовної давності .

Суд зауважує, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 № 540-ІХ.

Вказаним Законом розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п. 12 такого змісту: 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 №211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 09.12.2020 №1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 на всій території України.

Згідно з п. 19 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Воєнний стан введено в Україні 24.02.2022 і він триває і до теперішнього часу.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 30.01.2025, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану, який тривав на час звернення з позовом, таке звернення відбулось в межах строку позовної давності. За таких підстав заява про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач сплатив за подання позову 10860,31грн судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При цьому, суд враховує, що оскільки позов подано через підсистему Електронний суд, то позивач мав сплатити відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» 724010,90*1,5%*0,8=8688,13грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі 8688,13грн сплаченого судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Одеської міської ради (код 26597691, м. Одеса, пл. Думська, 1) на користь Фірми Твердий (Товариство з обмеженою відповідальністю) (код 13882674, м. Одеса, вул. Генуезька, 24А) 724010,90 грн безпідставно збережених коштів та 8688,13грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31 березня 2025 р.

Суддя В.В. Литвинова