Рішення від 28.03.2025 по справі 922/248/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/248/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС" (61165, м. Харків, прос. Науки, 9; код ЄДРПОУ: 43633276) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА АГРО ТОРГ" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 11, кв. 30; код ЄДРПОУ: 44425477) про стягнення заборгованості без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

27.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА АГРО ТОРГ", в якій просить суд стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА АГРО ТОРГ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС" заборгованість за договором поставки в сумі 201 009,01 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №07/23 від 21.07.2023 в частині повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА АГРО ТОРГ" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/248/25. Вирішено розгляд справи №922/248/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Повідомлено учасників справи, що відповідно до ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, встановлено строк 5 днів на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив з дня його отримання, оформлених відповідно до ст.167 ГПК України. Повідомлено відповідача, що суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку відповідно до ст.165 ГПК України. Позивачу встановлено строк 5 днів на подання до суду відповіді на відзив з дня його отримання (ст.251 ГПК України), встановлено строк 5 днів з дня отримання відзиву на подання до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (ч.7 ст.252 ГПК України). Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не подання позивачем відповіді на відзив та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання сторонами клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

Згідно з абз.1 ч.6 ст.6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА АГРО ТОРГ" належить до осіб, які в силу ст.6 ГПК України зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Однак, відповідачем станом на день прийняття цього рішення електронний кабінет не зареєстровано.

28.01.2025 для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України судом з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта" ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.01.2025 направлено на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА АГРО ТОРГ" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 11, кв. 30), яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження юридичної особи.

Згідно із вимогами ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

06.02.2025 вищевказана ухвала повернулась до суду з відміткою про невручення, а саме адресат відсутній за вказаною адресою.

07.02.2025 ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 28.01.2025 направлено повторно на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА АГРО ТОРГ" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 11, кв. 30).

18.02.2025 вищевказана ухвала повернулась до суду з відміткою про невручення, а саме адресат відсутній за вказаною адресою.

19.02.2025 телефонограмою було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮА АГРО ТОРГ", що ухвалою суду від 28.01.2025 відкрито провадження у справі №922/248/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА АГРО ТОРГ» про стягнення заборгованості за правилами спрощеного позовного провадження. Вказана телефонограма не прийнята, оскільки номер вказаний у відповіді з ЄДР не існує.

Разом з тим, відповідно до довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 28.01.2025 по справі №922/248/25 (суддя Пономаренко Т.О.) було надіслано одержувачу Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮА АГРО ТОРГ» на його електронну адресу UAAGROTORG@GMAIL.COM. Документ доставлено до електронної скриньки: 19.02.2025

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Проте, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте від відповідача будь-яких заяв по суті спору чи з процесуальних питань не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА АГРО ТОРГ» (Покупець) 21 липня 2023 року було укладено договір поставки №07/23, за умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність Покупця товар для використання у його господарській діяльності, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах даного Договору прийняти та оплатити вартість Товару (п.1.1. Договору). Вид, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість Товару на поставку кожної партії товару узгоджуються Сторонами в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього Договору (п.1.2. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі усного або письмового Замовлення Покупця, направленого Покупцем (телефоном, по факсу чи електронною поштою) на адресу Продавця, з зазначенням виду, асортиментного переліку та кількості товару, який Покупець має намір придбати (з урахуванням діючих пропозицій Продавця).

Відповідно до п.2.3. Договору отримання та погодження Замовлення Покупця Сторони підтверджують підписанням Специфікації до Договору, із зазначенням в неї строку поставки даної партії товару, виду, асортиментного переліку, кількості, ціни та загальної вартості товару, який є в наявності у Продавця на дату отримання Замовлення та може бути поставлений Покупцю.

Продавець має право не прийняти до виконання Замовлення, що розміщено Покупцем, якщо Покупець порушив будь-яке із зобов`язань за цим Договором або у випадку відсутності товару, що замовив Покупець. Про відмову від Замовлення Продавець повідомляє Покупця в термін не більший ніж 3 робочих дня (усно або письмово). Продавець не несе перед Покупцем відповідальності в разі відмови від будь-яких Замовлень Покупця відповідно до цього пункту Договору (п. 2.4. Договору).

За п.3.1. Договору продавець зобов`язаний передати Покупцю товар, який відповідає умовам цього Договору, в строки погоджені Сторонами; відмовити в поставці товару Покупцю у випадках, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством.

За п.3.2. Договору покупець зобов`язаний прийняти відповідно до умов цього Договору товар, що вказаний в супроводжувальних документах; своєчасно та в повному розмірі сплатити Продавцю вартість товару в порядку, визначеному у цьому Договорі.

Відповідно до п.4.2. Договору поставка товару здійснюється партіями. Продавець має право здійснити поставку партій товару частинами.

Відповідно до п.4.3. Договору здавання-приймання товару від Продавця до Покупця здійснюється представниками Продавця та Покупця відповідно до діючого законодавства України. Приймання товару супроводжується підписанням зі сторони Покупця видаткової накладної на товар.

Відповідно до п.4.4. договору здавання-приймання товару за кількістю, якістю і асортиментом проводиться в момент передачі товару у відповідності до діючого законодавства України. При прийманні товару Покупець вчиняє повний огляд товару, перевіряє асортимент поставленого товару. Після підписання Покупцем без зауважень щодо кількості та/або якості та/або асортименту видаткової накладної - приймання товару за кількістю, якістю (окрім прихованих дефектів) та асортименту вважається здійсненим, а претензії щодо кількості, якості та асортименту не приймаються.

Відповідно до п.4.6. факт підписання покупцем видаткової накладної автоматично підтверджує факт замовлення товару.

Ціна на товар визначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних на товар, а також підписаних Сторонами Специфікації, які є невід`ємною частиною Договору (п.5.1. Договору).

За п.5.2 Договору Покупець оплачує повну вартість поставленого товару на підставі рахунку-фактури, отриманого від Продавця, протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору. Датою поставки буде вважатись дата, яка зазначена у видатковій накладній на товар, підписаної Покупцем.

Загальна вартість цього Договору відповідає загальній сумі всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснюється поставка товару, протягом строку дії цього Договору.

Відповідно до п.8.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання договору відповідно до діючою законодавства України.

Як стверджує позивач, постачальник свої зобов`язання щодо поставки товару виконав повністю, здійснивши передачу відповідачу 7 партій товару, а саме:

- 21 липня 2023 року постановлено товар: мойва ціла та лосось на суму 851 961,32 грн. відповідно до видаткової накладної №101;

- 24 липня 2023 року постановлено товар: скумбрія ціла свіжоморожена на суму 886 910,20 грн. відповідно до видаткової накладної №102;

- 24 липня 2023 року постановлено товар: скумбрія ціла та фарш лосося заморожений на суму 714 809,40 грн. відповідно до видаткової накладної №103;

- 25 липня 2023 року постановлено товар: скумбрія свіжоморожена на суму 596 162,00 грн. відповідно до видаткової накладної №104;

- 26 липня 2023 року постановлено товар: скумбрія, хек, хребти лосося та червоний окунь свіжоморожені на суму 591 250,79грн. відповідно до видаткової накладної №106;

- 26 липня 2023 року постановлено товар: скумбрія свіжоморожена та черевця лосося на суму 638 906,29грн. відповідно до видаткової накладної №108;

- 26 липня 2023 року постановлено товар: риба свіжоморожена скумбрія на суму 201 009,01 грн. відповідно до видаткової накладної №109.

Згідно умов договору та видаткових накладних ТОВ «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» передало відповідачу ТОВ «ЮА АГРО ТОРГ» рибу свіжоморожену в асортименті належної якості, які покупцем було прийнято без зауважень по якості та кількості, що засвідчується підписом представника відповідача - директора підприємства, який скріплений печаткою відповідача.

Таким чином позивачем було поставлено відповідачу товар за вказаним договором на загальну суму 4 481 009,01 грн.

Як стверджує позивач, 27 липня 2023 року шляхом безготівкового платежу відповідач здійснив часткову оплату боргу в сумі 4 280 000, 00 грн., при цьому інших грошових коштів відповідачем на адресу позивача не сплачувалось.

За таких обставин, на думку позивача, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за договором поставки №07/23 від 21.07.2023 у розмірі 201 009,01 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА АГРО ТОРГ» (Покупець) 21 липня 2023 року було укладено договір поставки №07/23, за умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність Покупця товар для використання у його господарській діяльності, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах даного Договору прийняти та оплатити вартість товару (п.1.1. Договору).

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.265 ГК України).

Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України (ч.3 ст.265 ГК України).

Відповідно до статті 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч.ч.2,3,7 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.2 ст.692 ЦК України).

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, позивач виконав взяті на себе договірні зобов`язання, поставивши відповідачу товар:

- 21 липня 2023 року постановлено товар: мойва ціла та лосось на суму 851 961,32 грн. відповідно до видаткової накладної №101;

- 24 липня 2023 року постановлено товар: скумбрія ціла свіжоморожена на суму 886 910,20 грн. відповідно до видаткової накладної №102;

- 24 липня 2023 року постановлено товар: скумбрія ціла та фарш лосося заморожений на суму 714 809,40 грн. відповідно до видаткової накладної №103;

- 25 липня 2023 року постановлено товар: скумбрія свіжоморожена на суму 596 162,00 грн. відповідно до видаткової накладної №104;

- 26 липня 2023 року постановлено товар: скумбрія, хек, хребти лосося та червоний окунь свіжоморожені на суму 591 250,79грн. відповідно до видаткової накладної №106;

- 26 липня 2023 року постановлено товар: скумбрія свіжоморожена та черевця лосося на суму 638 906,29грн. відповідно до видаткової накладної №108;

- 26 липня 2023 року постановлено товар: риба свіжоморожена скумбрія на суму 201 009,01 грн. відповідно до видаткової накладної №109.

Вищезазначений товар було отримано відповідачем, що підтверджується у вказаних видаткових накладних у графі отримав печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА АГРО ТОРГ" та підписом директора Святослава Безпалова.

Відтак, на підставі вищенаведених видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 481 009,01 грн.

Ціна на Товар визначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних на товар, а також підписаних Сторонами Специфікації, які є невід`ємною частиною Договору (п.5.1. Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору Покупець оплачує повну вартість поставленого товару на підставі рахунку-фактури, отриманого від Продавця, протягом 3-х банківських днів з дати підписання договору. Датою поставки буде вважатись дата, яка зазначена у видатковій накладній на Товар, підписаної Покупцем.

Загальна вартість цього Договору відповідає загальній сумі всіх видаткових накладних, на підставі яких здійснюється поставка Товару, протягом строку дії цього Договору.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд констатує, що в матеріалах справи наявні видаткові накладні на поставку позивачем товару відповідачу на загальну суму 4 481 009,01 грн.

Як зазначає позивач 27 липня 2023 року шляхом безготівкового платежу відповідач здійснив часткову оплату боргу в сумі 4 280 000,00 грн.

Вказані факти підтверджуються наданою позивачем до позовної заяви випискою за рахунком відкритих в АТ «Укрсиббанк» за період з 01.01.2023 по 21.11.2024 та в АТ «А-Банк» за період з 01.01.2024 по 27.12.2024.

Також, позивач надає до суду інформаційну картку платника податків на порталі державної податкової служби України на підтвердження відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС" інших розрахункових рахунків в банках України.

Таким чином у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за Договором поставки №07/23 від 21.07.2023 у розмірі 201 009,01 грн.

Відповідач доказів оплати вказаної заборгованості не надав, факт її наявності не спростував.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду доказів, які б спростовували наявність перед позивачем заборгованості за договором з оплати за товар у розмірі 201 009,01 грн., керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення суми боргу з відповідача у розмірі 201 009,01 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов, у відповідності до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі, з урахуванням коефіцієнта 0,8 у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА АГРО ТОРГ" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮА АГРО ТОРГ" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 11, кв. 30; код ЄДРПОУ: 44425477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖЕВЕЛЕР ПЛЮС" (61165, м. Харків, прос. Науки, 9; код ЄДРПОУ: 43633276) заборгованість за Договором поставки в розмірі 201 009 (двісті одну тисячу дев`ять) грн. 01 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "28" березня 2025 р.

Суддя Т.О. Пономаренко