Ухвала

від 31.03.2025 по справі 927/411/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 927/411/24

Суддя Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду Мачульський Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2024

за позовом керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради

до Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства ?Семенівкарайагролісгосп?,

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

06.03.2025 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Семенівська міська рада Новгород-Сіверського району Чернігівської області (далі - скаржник) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 (повний текст постанови складено 17.02.2025) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2024.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та перевірки доводів, що викладені в запереченні в.о. керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури проти відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку, що її подано з порушенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою визначено форму і зміст касаційної скарги.

Частиною 1 статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Так, відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України).

Відповідно до сталої практики Верховного Суду у цьому випадку необхідно:

- вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі, якщо касаційна скарга подається у зв`язку з порушенням норм процесуального права, то підставою касаційного оскарження є пункт 4 частини 2 статті 287 цього Кодексу, і касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Разом з тим, касаційна скарга містить виклад обставини справи та цитуванням норм права і не містить визначених наведеними вище положеннями статей 287, 290 ГПК України випадку (випадків) та підстави (підстав), за яких виникає право на касаційне оскарження судового рішення, у зв`язку з чим касаційна скарга за формою і змістом не відповідає вимогам, передбаченим вказаними нормами права.

Із наведених положень статей 287, 290 ГПК України вбачається, що посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржник у касаційній скарзі має не лише вказати такі норми і зазначити у чому саме полягає таке неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, але і навести виключний випадок касаційного оскарження, визначений у частині 2 статті 287 ГПК України.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржнику необхідно зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга та навести відповідне їх обґрунтування, згідно з вимогами пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 292 ГПК України зазначене є підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 3 статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок усунення недоліків касаційної скарги чинним ГПК України не визначений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити на адресу Суду заяву про усунення недоліків, а іншим учасникам справи направити копії такої заяви і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу, та, у разі надсилання такої заяви без використання підсистеми ?Електронний суд?, а у письмовій формі, надати Суду докази такого направлення.

З огляду на викладене, касаційна скарга визнається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі статей 174, 292 ГПК України із встановленням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Семенівської міської ради Новгород-Сіверського району Чернігівської області залишити без руху.

2. Встановити Семенівській міській раді Новгород-Сіверського району Чернігівської області строк усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

3. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. М. Мачульський