Вирок від 01.04.2025 по справі 199/4078/25

Справа № 199/4078/25

(1-кп/199/699/25)

ВИРОК

іменем України

01.04.2025 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні, за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження, відомості про яке 06.03.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025047220000101, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт.Магдалинівка Магдалинівського району, Дніпропетровської області, громадянки України, з середньою освітою, яка офіційно працевлаштована у ТОВ «ОПТТОРГ-15» на посаді адміністратора, заміжньої, має на утриманні малолітніх дітей: сина 19.08.2018, та доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у скоєннікримінального проступку,передбаченого ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Суд уважає доведеним, що,

1) ОСОБА_3 , з метою можливості працювати на посаді продавця продовольчих товарів в магазині «Делві», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Котляревського, буд. 5А, зобов`язана в установленому порядку пройти профілактичний медичний огляд і мати при собі свою особисту медичну книжку, яка підтверджує проходження нею профілактичного медичного огляду. Згідно Порядку проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559, Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 1-ОМК «Особиста медична книжка», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 150 від 21 лютого 2013 року, та Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року, встановлено обов`язковий медичний огляд в закладі охорони здоров`я для працівників, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення.

Оскільки ОСОБА_3 не мала наміру офіційно проходити такий ведичний огляд, у неї виник кримінально-протиправний умисел, направлений на підроблення офіційного документу, а саме, особистої медичної книжки, яка видається установою, що має право видавати такий документ, а саме закладом охорони здоров`я, де проводився медичний огляд і який надає право допуску до роботи працівникам окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов`язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб.

Так, ОСОБА_3 , в листопаді 2024 року, перебуваючи на робочому місці, у інформаційно-пошуковій системі «Google», на невстановленому сайті замовила бланк особистої медичної книжки форми первинної облікової документації, яка повинна мати підпис та дані лікаря, а також відбиток круглої печатки медичного закладу. Через декілька днів ОСОБА_3 отримала у невстановленому поштовому відділенні бланк особистої медичної книжки 4серія РРР № 726223 з підписом керівника закладу охорони здоров`я, круглою печаткою «Консультативно-діагностична поліклініка» комунальне підприємство «СЛОБОЖАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» Слобожанської селищної ради» та прямокутним штампом з реквізитами цього ж медичного закладу.

В подальшому ОСОБА_3 , реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на підроблення особистої медичної книжки, у невстановлений час, перебуваючи у невстановленому місці, на отриманому бланку медичної книжки 4серія РРР № 726223 за допомогою кулькової ручки синього кольору у відповідні графи документу власноручно здійснила рукописні написи, а саме: власне прізвище, ім`я, по батькові, найменування суб`єкту господарювання, назву професії, дату проведення медичного огляду, найменування закладу охорони здоров`я та дату наступного медичного огляду та вклеїла фотокартку зі своїм зображенням. Таким чином ОСОБА_3 підробила офіційний документ, а саме, особисту медичну книжку 4серія РРР № 726223, з метою її подальшого використання.

Згідно з довідкою наданою адміністрацією комунального підприємства "Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради, ОСОБА_3 медичний огляд з метою отримання особистої медичної книжки не проходила, відповідно особиста медична книжка 4серія РРР № 726223 їй не видавалась.

Встановлено, що відбиток круглої печатки з реквізитами: «МОЗ УКРАЇНИ *КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО* і.к. ... «СЛОБОЖАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» СЛОБОЖАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ* Консультативно-діагностична поліклініка», розташований на 2-й сторінці особистої медичної книжки 4серія РРР №726223 форми первинної облікової документації № 1-ОМК, заповненої на ім`я « ОСОБА_3 », нанесено не круглою печаткою з реквізитами: «МОЗ УКРАЇНИ*КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО* і.к. 03296202 «СЛОБОЖАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» СЛОБОЖАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ *Консультативно-діагностична поліклініка», експериментальні зразки відбитків якої надані на дослідження, а іншим кліше круглої печатки.

2) Крім того, 06 березня 2025 року близько 13 години 30 хвилин ОСОБА_3 перебувала на своєму робочому місці у ТОВ «ОПТТОРГ-15» в магазині «Делві», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Котляревського, буд. 5А, де здійснювала роздрібний продаж продовольчих товарів.

У цей час, з метою перевірки дотримання правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених Наказом №185 від 11.07.2003 Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, працівниками поліції витребувано у ОСОБА_3 особисту медичну книжку для перевірки проходження медичної комісії, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23.07.2002 № 280 (у редакції наказу Міністерства здоров`я України від 21.02.2013 № 150).

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, а саме придбаної раніше підробленої особистої медичної книжки, ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, на вимогу співробітників поліції, надала для перевірки підроблену особисту медичну книжку 4серія РРР № 726223.

Під час перевірки вищевказаної медичної книжки у старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 виник сумнів щодо дійсності вказаного документу, через що останнім було викликано СОГ відділу поліції №1 Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області.

Так, 06 березня 2025 року в період часу з 14 години 50 хвилин по 15 годину 13 хвилин, в ході проведення огляду документа, проведеного в магазині «Делві», який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Котляревського, 5А, дізнавачу СД відділу поліції № 1 Дніпровського РУП № 2 ГУ НП в Дніпропетровській області лейтенанту поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_3 у присутності двох понятих добровільно надала підроблену медичну книжку 4 серія РРР № 726223.

Згідно з довідкою наданою адміністрацією комунального підприємства "Слобожанська центральна лікарня» Слобожанської селищної ради, ОСОБА_3 медичний огляд з метою отримання особистої медичної книжки не проходила, відповідно особиста медична книжка 4серія РРР № 726223 їй не видавалась.

Встановлено, що відбиток круглої печатки з реквізитами: «МОЗ УКРАЇНИ *КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО* і.к. ... «СЛОБОЖАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» СЛОБОЖАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ* Консультативно-діагностична поліклініка», розташований на 2-й сторінці особистої медичної книжки 4серія РРР №726223 форми первинної облікової документації № 1-ОМК, заповненої на ім`я « ОСОБА_3 », нанесено не круглою печаткою з реквізитами: «МОЗ УКРАЇНИ*КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО* і.к. 03296202 «СЛОБОЖАНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА ЛІКАРНЯ» СЛОБОЖАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ *Консультативно-діагностична поліклініка», експериментальні зразки відбитків якої надані на дослідження, а іншим кліше круглої печатки.

Відповідно, суд розглянув цей обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин, відповідно до ч. 2ст. 382 КПК України, установивши таке.

Із долучених до обвинувального акту матеріалів слідує, що обвинувачена була представлена захисником, беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акту за її відсутності, їй відомі наслідки розгляду кримінального провадження у спрощеному провадженні, передбачені ч. 2ст. 302 КПК України, у зв`язку з чим, прокурором був скерований до суду обвинувальний акт, в якому зазначено клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні у порядку, передбаченому ч. 1ст. 302 КПК України.

Як наслідок обставини щодо учинення кримінального проступку, установлені органом досудового розслідування, сприймаються судом як дійсні.

До обвинувального акту, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додані:

- письмова заява підозрюваної ОСОБА_3 складена в присутності його захисника ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;

- розписки підозрюваної ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_6 про отримання копії обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні,

- розписки підозрюваної ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_6 про отримання копій матеріалів дізнання;

- протокол роз`яснення права підозрюваної ОСОБА_3 , складеного в присутності її захисника ОСОБА_6 , на можливість розгляду в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні (в порядку ч. 2 ст. 302 КПК України).

За результатами дослідження змісту вказаних відповідних клопотань, заяв, протоколів, розписок та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначені клопотання, заяви обвинуваченої, є не усвідомленими, не відповідають її внутрішній волі, а її процесуальна позиція сформувалася під дією будь-якого стороннього неправомірного впливу на нього або тиску.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.

Вищенаведеніфактичні обставинипоза всякимрозумним сумнівомдостатньо доводятьвинуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку в обсязі обвинувачення, яке було сформульоване прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченої:

- за ч. 1 ст. 358 КК України, як підроблення іншого офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи і який надає права, з метою використання його підроблювачем;

- за ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документу.

При цьому, суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального проступку, передбаченомуКримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, уважає таку кваліфікацію дій обвинуваченої дійсною та вірною.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 65 КК Україні особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Тобто, загальні засади призначення покарання спрямовані на забезпечення принципів законності, обґрунтованості, індивідуалізації, гуманності і справедливості, співмірності покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального проступку, обставини його вчинення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків від кримінального проступку, відомості про особу обвинуваченої.

Призначаючи покарання суд, відповідно до ст. 66 КК України, враховує обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 : яка раніше не засуджувалась; свою провину визнала повністю; тяжких наслідків для суспільства, фізичних або юридичних осіб, державних інтересів, не настало; відсутні цивільні позови про відшкодування шкоди; не перешкоджала слідству; щиро каялась та дала критичну оцінку своєї злочинної поведінки, що характеризує її суб`єктивне ставлення як винної особи до вчиненого, та означає, що обвинувачена визнала свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дала правдиві свідчення, висловила жаль з приводу вчиненого, негативно оцінювала свої злочинні дії, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Також суд, при призначенні покарання, враховує данні, які характеризують особу ОСОБА_3 , яка офіційно працевлаштована, на обліку лікаря психіатра, нарколога не перебуває, має на утриманні двох малолітніх дітей, має постійне місце проживання та реєстрації, характеризується позитивно, відсутні відомості про її притягнення до адміністративної відповідальності, відсутні інші відомості, які її компрометують, відсутні у відношенні неї інші кримінальні провадження.

Обставини,що обтяжуютьпокарання ОСОБА_3 судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді мінімально можливого штрафу у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, із застосуванням вимоги ч. 1 ст. 70 КК України, тобто, призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, і саме таке покарання буде відповідати тяжкості правопорушення.

Крім того, покарання у вигляді штрафу у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 р.).

Згідно ч. 4ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

За даним кримінальним провадженням необхідно скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2025 року на особисту медичну книжку 4серії РРР № 726223, заповнену на ім`я « ОСОБА_3 ».

На підставіч.2ст.122,ч.2ст.124КПК Україниз обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта з боку Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у розмірі 3183 гривень 60 копійок.

Питання подальшої долі речових доказів підлягає вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов відсутній.

Запобіжний захід до обвинуваченої ОСОБА_3 не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого за ч. 1 ст. 358 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 (тисячу сімсот) гривень.

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставіч.1ст.70КК України,за сукупностізлочинів,шляхом поглинення менш суворогопокарання більшсуворим,остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700,00 (тисячу сімсот) гривень.

Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2025 року на особисту медичну книжку 4серії РРР № 726223, заповнену на ім`я « ОСОБА_3 ».

У відповідності з п.7 ч.9 ст. 100 КПК України: особисту медичну книжку 4серії РРР №726223, заповнену на ім`я « ОСОБА_3 »; зразки відбитків круглої печатки,- знищити після набрання вироку законної сили.

На підставі ч. 2 ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експерта з боку Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України у розмірі 3183 гривень 60 копійок.

Роз`яснити засудженій ОСОБА_3 , що у відповідності з ч. 5 ст. 53 КК України, у разі несплати штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку одна година громадських робіт за один установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за двадцять установлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок в іншій частині може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

01.04.2025