Рішення

від 31.01.2025 по справі 757/12289/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12289/24-ц

пр. 2-2583/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2025 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача - не з`явився,

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Громадське телебачення» про захист честі, гідності та ділової репутації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Громадське телебачення» (далі - відповідач, ГО «Громадське телебачення») про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 21 год. 05 хв. відповідач на власній веб-сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 опублікував недостовірну інформацію наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_7». Зазначає про те, що публікація є загальнодоступною для усіх користувачів Інтернету. Натомість ця інформація не відповідає дійсності. Станом на момент подачі цього позову не має жодного вироку про притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Відповідач умисно поширив про позивача негативну та недостовірну інформацію з метою принизити його честь, гідність та ділову репутацію та підірвати довіру до нього. Оспорювана інформація вжита у формі твердження про факт і не є оціночним судженням. Також, спростована інформація не є критикою позивача, оскільки містить в собі пряме звинувачення у вчиненні позивачем дій, які кваліфікуються як злочин.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати недостовірною інформацію, яка порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 : «ІНФОРМАЦІЯ_7», яка ІНФОРМАЦІЯ_1 була розповсюджена ГО «Громадське телебачення» на веб-сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в соціальній мережі Facebook; зобов`язати ГО «Громадське телебачення» протягом п`яти днів з моменту набрання законної сили рішення розмістити на веб-сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_3 спростування наступного змісту: ІНФОРМАЦІЯ_8».

Ухвалою судді від 25 березня 2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 23 травня 2024 року.

У травні 2024 року до суду надійшла заява сторони позивача про зменшення позовних вимог шляхом вилучення з позовної заяви вимоги щодо спростування відповідачем недостовірної інформації, оскільки 22 квітня 2024 року відповідач добровільно спростував недостовірну інформацію.

У травні 2024 року від сторони позивача надійшло заперечення на раніше подану заяву про зменшення позовних вимог, з посиланням на те, що сам факт спростування недостовірної інформації після подачі позову не звільняє відповідача від відповідальності за порушення немайнових прав позивача. Відповідач заперечує, що поширена ним недостовірна інформація порушила немайнові права позивача.

У травні 2024 року від представника ГО «Громадське телебачення» - адвоката Паюнової Н.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог сторона відповідача просила суд в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що всупереч статті 2 ЦПК України позивач не надає жодних доказів, які б свідчили про порушення, невизнання або оспорювання відповідачем його прав, свобод чи інтересів. При цьому, завданням цивільного судочинства є ефективний захист саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Разом із тим, відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених обставин справи.

Разом і відзивом від сторони відповідача до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі з посиланням на те, що відповідачем вже опубліковано спростування інформації ідентичне спростуванню, яке позивач просить зобов`язати розмістити на веб-сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в соціальній мережі Facebook. Правові підстави для зобов`язання відповідача опублікувати відповідне спростування повторно - відсутні.

У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Братківський К.С. подав до суду додаткові письмові пояснення у справі, відповідно до яких вказує про те, що відповідач поширив відвертий наклеп про те, що суд визнав позивача злочинцем у конкретному злочині, що не відповідає дійсності. Позивачем доведено, що недостовірна інформація за своїм змістом є негативною інформацією, яка завдала шкоди його особистим немайновим правам, захист який передбачений статтями 297, 299 ЦК України.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року по справі оголошено перерву до 13 серпня 2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 серпня 2024 року по справі оголошено перерву до 12 листопада 2024 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2024 року розгляд справи відкладено на 31 січня 2025 року.

Позивач та його представник в судове засідання 31 січня 2025 року не з`явилися; про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача - адвокат Братківський К.С. у поданій суду заяві просить провести розгляд справи за їх відсутності та ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

Представник ГО «Громадське телебачення» у судове засідання не з`явився; про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 201 ЦК України передбачає, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно зі статтями 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації . Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконання нею трудових, службових, громадських інших обов`язків.

Згідно зі статтею 277 ЦК України, частиною четвертою статті 32 Конституції України, статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожному гарантується судовий захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Позови про захист честі, гідності чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема фізична особа, в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до роз`яснень пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно з роз`ясненнями пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів, недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 21 год. 05 хв. відповідач на власній веб-сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в соціальній мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 опублікував інформацію наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_9 », яка є у вільному доступі.

Позивач ОСОБА_1 є народним депутатом України ІХ скликання Верховної ради України.

Стороною відповідача не заперечувалась така публікація.

Суд також установив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 о 16:10 год. відповідачем на веб-сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в соціальній мережі Facebook опубліковано спростування зазначеної інформації, а саме: « ІНФОРМАЦІЯ_10».

Обґрунтовуючи позов в частині визнання недостовірної інформації, поширеної в статті, позивач посилалася на те, що інформація є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, а тому порушує його честь, гідність та ділову репутацію.

Підставою для задоволення позову у справах про захист ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

За відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до роз`яснень пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при вирішенні спорів, пов`язаних з поширенням інформації стосовно приватного життя публічних осіб, суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначено, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

На думку суду, інформація, яку позивач просить визнати недостовірною, хоч і є неприємною для позивача, однак не виходить за рамки суспільної моралі, висловлена у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, оскільки позивач є публічною особою та підлягає ретельному громадському контролю і потенційно може зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації.

Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2019 року у справі № 712/897/18.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, позивач, будучи публічною особою, межа допустимої критики якої, є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, звертаючись з позовними вимогами, не зазначив яким чином поширена щодо нього інформація порушує його особисті немайнові права, а також, всупереч частини першої статті 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його особистих немайнових прав її поширенням.

За викладених обставин відсутні правові підстави для задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про інформацію», статтями 201, 277, 297, 299 Цивільного кодексу України, статтямистаттями 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Громадське телебачення» про захист честі, гідності та ділової репутації - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 10.02.2025 року.

Суддя Є.С. Хайнацький