Ухвала

від 21.03.2025 по справі 761/41352/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/41352/24

Провадження № 1-кп/761/2600/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024000000000838 від 25.09.2024, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. новосибірська рф, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Піски Іванівського району Київської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , раніше не судимий,

за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю:

секретаря - ОСОБА_7 ,

прокурора - ОСОБА_8 ,

представника потерпілого - ОСОБА_9 ,

захисників - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

Шевченківським районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою суду від 05 лютого 2025 року стосовно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 продовжено строк дії раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 квітня 2025 року.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 заявив письмові клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо кожного з обвинувачених. Свої клопотання прокурор обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо кожного з обвинувачених, а саме:

- переховуватися від суду з огляду на тяжкість інкримінованих кожному із обвинувачених злочинів, міри покарання, що передбачає можливість застосування до винної особи покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а також реальну можливість, враховуючи зокрема й майновий стан обвинувачених, залишити територію України та переховуватись від суду закордоном;

- знищити, сховати, спотворити речі та документи, які мають важливе значення для встановлення обставин кримінального провадження з метою приховання слідів протиправної діяльності учасників злочинної організації та подальшого уникнення ними кримінальної відповідальності. Вказаний ризик аргументується наявністю тісних зв`язків обвинувачених із посадовими особами НБУ та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, через яких ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 можуть реалізувати свої плани щодо знищення документів, що стосуються діяльності АТ «Банк «Фінанси та Кредит», зокрема оригіналів кредитних справ позичальників банку та інших важливих для доведення чи спростування викладених в обвинувальному акті доводів банківських документів;

- незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених в рамках даного провадження з метою ненадання ними викривальних показів, що надасть можливість звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку з добровільною заявою про створення злочинної організації та участі у ній, а також активному сприянню її розкриттю (в редакції Закону станом на 01.01.2010);

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом використання наявних у кожного із обвинувачених зв`язків із правоохоронцями, посадовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування для впливу на хід судового розгляду та його результати;

- вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення того, у якому обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обвинувачуються. Так, відмова суду у подальшому застосуванні такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, надасть обвинуваченим можливість координувати дії причетних до інкримінованих їм злочинів осіб, за допомогою фінансових інструментів досягти попередньо визначених перед злочинною організацією цілей. Крім того, враховуючи, що внаслідок вчинення інкримінованих злочинів обвинувачені отримали у своє розпорядження злочинним шляхом значні суми грошових коштів, останні, перебуваючи на свободі, можуть вжити заходів щодо їх переховування чи легалізації.

Підсумовуючи, прокурор ОСОБА_8 зазначив, що враховуючи наявність вказаних ризиків, а також беручи до уваги соціальний статус обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , наявність у них в силу посад, які вони обіймали, міцних зв`язків з керівниками підприємств, установ та організацій різних рівнів, форми власності, а також зміст та характер інкримінованих останнім кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України належать до категорії особливо тяжких злочинів, негативні наслідки у формі неповернутих АТ «Банк «Фінанси та Кредит» коштів понад 608 млн. гривень, а також загальну суму збитків Банку внаслідок кредитування позичальника ТОВ «Торговий дім «Р енд Р коммодітіз» (1 474 760 494 грн. 87 коп.), міру покарання, яка загрожує кожному із обвинувачених у разі визнання їх судом винуватими, наявні достатні підстави для продовження строку дії найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо кожного окремо. При цьому, у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу буде неможливо забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання ними покладених на них кримінальним процесуальним законодавством обов`язків.

Щодо заявлених захисниками обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_10 та захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_13 клопотання про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу, прокурор вказав, що з огляду на необґрунтованість таких клопотань та відсутність у будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, стримуючих факторів від настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та встановлених у ході судового розгляду, такі клопотання не підлягають задоволенню.

Представник потерпілого ОСОБА_9 у вирішенні питання щодо заявлених сторонами клопотань поклався на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_13 підтримав раніше подане ним клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 та у судовому засіданні просив долучити свої письмові заперечення на клопотання прокурора, зі змісту яких вбачається, що під час розгляду попереднього клопотання прокурора, в якому останній зменшив обсяг заявлених ризиків, суд погодився із наявністю лише двох ризиків - переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків, однак, клопотання прокурора від 20.03.2025 знову містить весь обсяг ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що сторона захисту розцінює саме як маніпуляцію.

У той же час, щодо наявного, на переконання сторони обвинувачення, ризику вчинення ОСОБА_4 тиску на свідків або інших учасників злочинної організації адвокат зазначив, що на стадії досудового розслідування з огляду на реальність вказаного ризику сторона обвинувачення не скористалася наявним у процесуальному праві механізмом допиту свідків у порядку ст. 225 КПК України. Крім того, жодної аргументації можливості впливу ОСОБА_4 на свідків та інших обвинувачених в рамках даного кримінального провадження прокурором не наводиться.

Щодо ризику переховуватися від суду захисник звертає увагу, що тяжкість покарання, яке загрожує особі у разі визнання її судом винуватою, якою прокурор обґрунтовує його наявність, не може слугувати достатньої підставою для висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У той же час, запобігти вказаному ризику можливо шляхом застосування щодо ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу із покладенням обов`язку не відлучатися за межі місця проживання (м. Києва). Разом з тим, доводи сторони обвинувачення про можливість виїзду за кордон спростовуються виконанням раніше покладеного на ОСОБА_4 обов`язку здати на зберігання паспорт громадянина України. З огляду на наведене ризик переховуватися від суду шляхом виїзду за межі території України відсутній.

Крім того, зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 брав участь у створеній вже злочинній організації, що свідчить про невідповідність викладеного у клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою останнього в частині доводів про те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, пов`язаних зі створенням злочинної організації. Враховуючи, що підзахисний не створював злочинну організацію, наведене свідчить про меншу суспільну небезпеку його діянь.

Таким чином, сторона захисту дійшла висновку, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, зможуть запобігти ймовірно наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечать виконання покладених на ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим захисником було заявлено відповідне клопотання. Крім того, завершення стадії досудового розслідування відповідно до практики ЄСПЛ суттєво впливає на зменшення ризиків, а тому, зміна запобіжного заходу відповідатиме вимогам закону, судової практики та правам і інтересам самого обвинуваченого. Разом з тим, враховуючи, що ОСОБА_4 тривалий час утримується під вартою, а саме понад 1 рік та 4 місяці та не може внести заставу у визначеному розмірі, таке свідчить про її непомірність та наявність підстав для перегляду такого розміру. Так, майновий стан останнього не дозволяє йому внести заставу у визначеному попередньо судом розмірі з огляду на відсутність доходу, рухомого та нерухомого майна. Враховуючи викладене, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити застосований до його підзахисного запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою, а у разі, якщо суд дійте висновку про наявність достатніх підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшити визначений розмір застави до 2 000 000 грн. 00 коп.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_15 у судовому засіданні підтримала позицію захисника ОСОБА_13 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_10 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора та звернув увагу, що ризики, якими сторона обвинувачення обґрунтовує необхідність подальшого застосування щодо підзахисного ОСОБА_6 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є абстрактними. Крім того, зміст пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення не відповідає дійсності та не підтверджується зібраними стороною обвинувачення доказами, а ґрунтується виключно на твердженнях прокурора про нібито існування злочинної організації, що дозволяє кваліфікувати дії Голуба за ч. 1 ст. 255 КК України. У свою чергу, штучне завищення правової кваліфікації дій підзахисного свідчить про свавільне тримання останнього під вартою.

Також захисник у своєму клопотанні про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходку вказує, що прокурор посилається на наявність всіх п`яти ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Однак у попередньому судовому засіданні прокурором було констатовано, що 3 з 5 ризиків припинили своє існування, дає достатні підстави для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу. Враховуючи наведене, захисник просив суд звільнити ОСОБА_6 з-під варти та застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. У той же час, у разі, якщо суд дійде висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , захисник просив визначити помірний для підзахисного розмір застави - не більше 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник ОСОБА_12 підтримав виступи колег та звернув увагу, що твердження прокурора про те, що 14.10.2016 ОСОБА_5 протиправно залишив територію України є неправдивими. Так, слідством було сфальсифіковано, що 11.10.2016 останньому було повідомлено про підозру, оскільки письмове повідомлення про підозру не було вручено ОСОБА_5 . Останній є особою похилого віку, а тримання його під вартою перешкоджає реалізації права на оформлення та у подальшому отримання пенсійних виплат, що унеможливлює забезпечення членів родини, які перебувають на його утриманні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_14 у судовому засіданні вказав, що заявлені прокурором у скерованому до суду клопотанні про продовження строку дії раніше застосованих щодо обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою ризики не обґрунтовані. При цьому, їх обсяг, порівняно зі змістом попереднього клопотання, збільшився. Так, ризик переховування від суду обґрунтовується прокурором тяжкістю інкримінованого підзахисному діяння, однак, наведене відповідно до сталої практики ЄСПЛ не може слугувати виключною підставою для доведеності такого ризику та покладатися судом в основу рішення. У той же час, для запобігання вказаному ризику законодавцем визначено механізм застосування альтернативного запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту, із покладенням на особу обов`язку носити електронний засіб контролю.

Щодо заявленого прокурором ризику можливого знищення, псування, пошкодження речей та документів, які мають значення для провадження, захисник вказує, що наразі стадія досудового розслідування завершена, всі докази, якими сторона обвинувачення планує доводити винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому діянь, вже зібрані, а з огляду на стадію провадження - здійснення судового розгляду обвинувального акту по суті, слідчий вже позбавлений можливості збирати нові докази. Відтак, вказаний ризик відсутній.

У свою чергу, ризик можливого незаконного впливу підзахисного на свідків та інших учасників даного кримінального провадження є голослівним, не підтверджується жодними доказами. Наведене свідчить про те, що у прокурора немає підстав вважати, що ОСОБА_5 буде вчиняти тиск на свідків, оскільки жодна особа за тривалий період здійснення досудового розслідування не зверталася із відповідними заявами. Щодо інших осіб, яким на даний час не пред`явлено обвинувачення щодо обставин, які підлягають встановленню у ході судового розгляду, ОСОБА_5 не може вчиняти жодних протиправних дій (тиску) з огляду на оголошення їх у розшук та відсутність у обвинуваченого інформації про місцеперебування останніх.

Ризик можливого перешкоджання кримінальному провадженню з огляду на стадію - судове провадження, призначення обвинувального акту стосовно ОСОБА_5 до судового розгляду повністю нівелює заявлений прокурором ризик. У той же час, прокурором не доведено існування ризику можливого вчинення ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення або продовження того, у якому підозрюється.

Також захисник звернув увагу, що в рамках іншого провадження стосовно підзахисного діяв запобіжний захід у вигляді застави, який останній не порушував, не виїжджав за межі території України, не мав наміру переховуватися від суду, крім того, останній має постійне місце поживання, міцні соціальні зв`язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Окремо захисник звернув увагу на непомірність визначеного судом розміру застави для ОСОБА_5 з огляду на його майновий стан. Також адвокат просив суд застосувати щодо підзахисного ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт із покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_11 у судовому засіданні вказав, що прокурор не повідомив суду, що після виїзду за кордон ОСОБА_5 добровільно повернувся на територію України, а також не отримав жодних коштів від тих, що були виведені за кордон. Крім того, захисник підтримав викладені у письмових запереченнях доводи щодо відсутності заявлених прокурором ризиків. Так, паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 здав уповноваженим особам під час проведення обшуку у грудні 2023 року. Також адвокат звернув увагу, що ОСОБА_5 було повідомлено про підозру через 3 тижні після ОСОБА_4 , а відтак, підзахисний мав достатньо часу для вжиття заходів, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування та у подальшому суду. Однак, останнім жодних дій, які б перешкоджали кримінальному провадженню, не вчинялося, ОСОБА_5 продовжував проживати разом з родиною за постійним місцем проживання.

Також захисник вказав на непомірність визначеної судом для ОСОБА_5 застави. Крім того, захисник звернув увагу на недоведеність стороною обвинувачення неможливості застосування щодо підзахисного більш м`якого запобіжного заходу із покладенням відповідних обов`язків, що убезпечило б від настання негативних наслідків, а відтак, сторона захисту вважає, що наразі існують достатні підстави для застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав своїх захисників.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників.

Вислухавши сторін провадження, ретельно дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, а також надані сторонами у судовому засіданні документи, колегія суддів прийшла до таких висновків.

Так, колегія суддів, проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які утворюють сукупність особливо тяжких злочинів, покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, яка може бути призначена обвинуваченим у разі доведення їх винуватості, та усвідомлення ними цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.

Суд враховує той факт, що свідки у кримінальному провадженні не були допитані в судовому засіданні, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання ризику вчинення незаконного тиску на останніх. При цьому, суд сприймає доводи сторони обвинувачення стосовно наявності в обвинувачених можливості незаконно впливати на останніх шляхом застосування своїх зв`язків з огляду на значущість раніше займаних посад.

З`ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожного окремо, на які послався прокурор у своєму клопотанні, обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та чи переважають характеризуючі дані щодо осіб обвинувачених ці ризики, колегія суддів враховує, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.

Враховуючи наявні ризики, колегія суддів доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинувачених на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як захід процесуального примусу, є виправданим.

Висунення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожному окремо обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких їм інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує кожному з них у разі визнання винуватими у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності свідчать про високий ступінь ймовірності втечі обвинувачених у разі застосування до кожного з них більш м`якого запобіжного заходу.

У той же час, доводи захисників щодо позитивної характеристики підзахисних та попередньої належної процесуальної поведінки останніх не переважають встановлених у ході судового розгляду ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не забезпечать належної процесуальної поведінки останніх в рамках даного судового провадження.

Крім того, твердження адвоката ОСОБА_10 у клопотанні про зміну обвинуваченому ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_13 у клопотанні про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на відсутність ризиків переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, експертів та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, не знайшли свого підтвердження у ході судового провадження з огляду на наведені вище обставини.

Також колегія суддів не сприймає й твердження захисників щодо недоведеності існування злочинної організації та вчинення нею злочинів, а також вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, оскільки такі обставини підлягають встановленню безпосередньо у ході судового розгляду обвинувального акту по суті, а тому, стверджувати про їх необґрунтованість та недоведеність вини на даній стадії провадження буде передчасно.

Так, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Отже колегія суддів, розглянувши питання про можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо кожного з обвинувачених та оцінивши доводи кожної сторони, з урахуванням наведених вище тверджень, прийшла до обґрунтованого висновку про те, що прокурором доведено, що при застосуванні до обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можна буде запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених з метою дотримання розумних строків розгляду даного кримінального провадження.

У той же час, колегія суддів не може погодитися із доводами прокурора щодо наявності ризиків, передбачених п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. КПК України, щодо можливого знищення, псування, схову речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також можливого вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення або продовження вчинення тих, у яких обвинувачуються. Так, з огляду на той факт, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, стороною обвинувачення зібрано всі докази, які прокурор вважає достатніми для доведеності винуватості ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а відтак, такі докази перебувають саме у розпорядженні сторони обвинувачення, суд вважає, що встановленими обставинами вказаний ризик повністю нівелюється.

Крім того, у судовому засіданні прокурором не доведено, що обвинувачені можуть шляхом використання раніше набутих зв`язків, якими вони володіють внаслідок обіймання раніше високих посад, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, впливати на результати досудового розслідування та судового розгляду. З огляду на наявні обставини провадження, отримання стороною обвинувачення важливих для провадження документів, висновків, суд вважає, що доводи прокурора про можливий вплив обвинувачених на результати досудового розслідування є такими, що втратили свою актуальність.

Щодо можливого впливу на судовий розгляд, то суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст. 126 Конституції України вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. В силу положень ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. З огляду на наведене, ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не може братися судом до уваги.

Водночас слід наголосити, що у разі спроб здійснити втручання у здійснення правосуддя з боку учасників кримінального провадження або будь-яких інших осіб, суд буде реагувати у відповідності до вимог частини 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У той же час, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання прокурора ОСОБА_8 на наявність ризику можливого вчинення обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інших кримінальних правопорушень або продовження вчинення тих, у яких вони обвинувачуються. Так, суд звертає увагу, що прокурором не надано на підтвердження вказаного ризику жодних доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про високу ймовірність його настання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор у своєму клопотанні, запобігти яким можливе лише шляхом застосування щодо кожного з обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак про достатність підстав для задоволення клопотання прокурора ОСОБА_16 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України.

У той же час, об`єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожного, в умовах тримання під вартою - відсутні.

У свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи тривалість перебування під вартою обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розмір шкоди, у заподіянні якої вони обвинувачуються, суд вважає, що на даному етапі судового провадження стосовно обвинувачених доцільним буде зменшити раніше визначений розмір застави та встановити заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу кожного з обвинувачених, у розмірі 80 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 000 (двісті сорок два мільйони двісті сорок тисяч) гривень стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , кожного, а також у розмірі 26 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 78 728 000 (сімдесят вісім мільйонів сімсот двадцять вісім тисяч) гривень стосовно ОСОБА_6 , враховуючи, що зазначені розміри застави будуть належною гарантією того, що у разі їх сплати обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вирішать не зникати через побоювання втратити цю заставу.

При цьому колегією суддів враховуються положення ч. 5 ст. 182 КПК України, відповідно до яких розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину може становити від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, аналізуючи рішення ЄСПЛ, зокрема «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 суд приходить до висновку, що хоча, у відповідності до положень Конвенції розмір застави повинен оцінюватися, як правило, з огляду на особу обвинуваченого і його майновий стан, за певних обставин не буде безпідставним врахування також і завданої шкоди, відповідальність за яку покладається на обвинуваченого - при цьому такий підхід був визнаний Європейським судом з прав людини таким, що не суперечить пункту 3 статті 5 Конвенції.

В контексті цього питання судом враховується ґрунтовність ризиків, на які вказує прокурор, при цьому судом також береться до уваги, що ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років із конфіскацією майна, яка може бути призначена останнім у разі доведення їх винуватості, пов`язаних із створенням злочинної організації, яка є стійким ієрархічним об`єднанням декількох осіб (п`ять і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації кримінально протиправної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп, що ще більше підвищує негативні наслідки такого кримінального правопорушення для суспільства. Також суд враховує, що згідно відомостей, які містяться о обвинувальному акті, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, складає 608 481 584 грн.

Отже за таких обставин визначення кожному з обвинувачених застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є обґрунтованим та зумовлено необхідністю забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, та ураховує розмір завданої шкоди, відповідальність за яку покладається на обвинувачених.

Разом з тим, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такі обов`язки: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України визначити строк дії ухвали про тримання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під вартою до 19 травня 2025 року включно.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 131, 132, 176, 177, 182, 183, 194, 196, 197, 331, 369-372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_16 про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожного, - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 19 травня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 000 (двісті сорок два мільйони двісті сорок тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року у справі №755/41352/24.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду обов`язків - 2 (два) місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 19 травня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 80 000 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 000 (двісті сорок два мільйони двісті сорок тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року у справі №755/41352/24.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою суду обов`язків - 2 (два) місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 19 травня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 26 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 78 728 000 (сімдесят вісім мільйонів сімсот двадцять вісім тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2025 року у справі №755/41352/24.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалою суду обов`язків - 2 (два) місяці з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_13 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, обвинуваченими, захисниками.

Повний текст ухвали оголосити 25 березня 2025 року о 10 год. 10 хв.

Судді