Постанова

від 24.03.2025 по справі 916/1528/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1528/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури-Гузь В.Г., за посвідченням;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса-Дабіжа О.А., на підставі ордеру.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 року, м. Одеса , суддя першої інстанції Невінгловська Ю.М., повний текст рішення складено 12.12.2024 року

у справі № 916/1528/24

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеська область в інтересах держави в особі Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ» м.Одеса за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 ; Одеська область

2. ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС», м.Одеса

про витребування земельних ділянок з незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У квітні 2024 року до Господарського суду Одеської області звернувся з позовною заявою Виконувачий обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса, в якій просив суд:

витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса на користь Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Сонячна, 1б/9, за кадастровим номером 5123781300:03:001:0788 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1606553851237);

витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса на користь Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Сонячна, 1б/8, кадастровим номером №5123781300:03:001:0789 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705494251237).

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що спірні земельні ділянки підлягають витребуванню у Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса, оскільки вони вибули з володіння Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області без належної правової підстави, всупереч ст. 80, 80, 118, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Окрім наведеного, прокурором у позовній заяві обґрунтовано підстави для представництва ним у даній справі інтересів держави.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 року у справі №916/1528/24 позовні вимоги задоволено повністю; витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса на користь Дальницької сільської ради Одеської області земельну ділянку з кадастровим номером 5123781300:03:001:0788 площею 0,1 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Сонячна, 1Б/9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1606553851237); витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса на користь Дальницької сільської ради Одеської області земельну ділянку з кадастровим номером 5123781300:03:001:0789 площею 0,1 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Сонячна, 1Б/8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705494251237); стягнуто судовій збір за подання позовної заяви у розмірі 26 776 грн. 14 коп. судових витрат.

Задовольняючи прокурору позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про те, що станом на момент передачі спірних земельних ділянок у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ» (06.05.2023) у Єдиному державному реєстрі судових рішень було наявне заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.11.2011 у справі № 2-1117/11, у якому зазначалося про протиправність вибуття земельних ділянок з комунальної власності та про зобов`язання останнього володільця, а саме, ОСОБА_2 , повернути їх у власність Дальницької сільської ради, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог прокурора та необхідності витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса спірних земельних ділянок.

Щодо застосування позовної давності до даних правовідносин судом першої інстанції зазначено, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки його перебіг зупинено на підставі п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 року у справі №916/1528/24 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимогах прокурора у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, відповідач вказує, що у зв`язку з тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про ймовірне право власності чи право розпорядження у Дальницької сільської ради щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0789 та 5123781300:03:001:0788 через прогалину в реєстрі, то у Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса після перевірок документації щодо права власності на земельні ділянки у ПП «Юридичний консалтинг центр» та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не могло виникнути сумнівів щодо недостовірності відомостей з даного реєстру про право власності на дані земельні ділянки у ПП «Юридичний консалтинг-сервіс», яке до цього законно набуло право власності на дані земельні ділянки у ОСОБА_3 на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна серія та номер: б/н, виданого 12.04.2019, видавник: ПП «Юридичний Консалтінг-Сервіс», ОСОБА_3 ; рішення засновників, серія та номер: 5 від 11.04.2019, видавник ПП «Юридичний Консалтінг-Сервіс» .

Отже, відповідач вважає, що ним законно та добросовісно набуто право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0789 та 5123781300:03:001:0788, а саме, на підставі акту прийому-передачі, серія та номер 1502, 1503, виданого 06.05.2023, видавник Дімітрова Т.А., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; рішення про надання згоди на передачу майна, серія та номер: 1500, виданого 06.05.2023 видавник Дімітрова Т.А. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу.

Відповідач наголошує, що сільрада не набула права власності на спірні земельні ділянки, а тому і право володіння та право власності у неї не виникало.

Відтак, скаржник зазначає, що навіть якщо припустити, що спірне майно дійсно було відчужено з порушенням законодавства, то помилки та недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб. Ризик вчинення державними органами помилок має нести держава і ці помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи.

Отже, скаржник вважає, що витребування земельних ділянок з власності добросовісного набувача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса є недоцільним та таким, що порушує не тільки національні нормативно-правові акти, а й суперечить сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Також, відповідач наголошує, що позивачем не було надано жодних належних доказів на факти неправомірної реєстрації права власності на вищезазначені земельні ділянки. Тобто, позивач не доклав належних зусиль для отримання реєстраційних справ щодо земельних ділянок з кадастровими номерами №5123781300:03:001:0789 та №25123781300:03:001:0788, за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Що свідчить про незацікавленість доведення позивачем факту незаконної первинної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за ОСОБА_3 , у зв`язку з чим посилання суду на неправомірність реєстрації права власності без перевірки цього припущення є недопустимим.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.02.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 року у справі № 916/1528/24, справу призначено до судового розгляду.

18.02.2025 року через підсистему електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду від Чорноморської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор просив суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 року залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зокрема, у відзиві прокурор зазначає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого правильного висновку, про те, що у зв 'язку із прийняттям Овідіопольським районним судом Одеської області заочного рішення про визнання недійсними документів, які посвідчують право власності осіб, які набули його на спірні земельні ділянки після вибуття із комунальної власності, такі земельні ділянки вважаються такими, що повернулися в комунальну власність, а саме, у власність Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області.

Крім того, прокурор зазначає, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою виникнення права власності ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки зазначено заяву про поділ земельної ділянки серія та номер: 1767, видану 29.12.2007, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; відомості ДЗК, серія та номер: 5894590, 5894516 видані 29.11.2018, видавник: Державний земельний кадастр.

Прокурор наголошує, що усупереч п. 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 державним реєстратором Бурлаченко І.В., КП «Агенція державної реєстрації», Одеська область зареєстровано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 за відсутності відповідних рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність, а також за відсутності відомостей щодо придбання вказаних земельних ділянок.

Таким чином, на думку прокурора, суд у своєму рішенні абсолютно вірно дійшов до висновку, щодо відсутності у ОСОБА_3 , належної правової підстави для отримання вищезазначених земельних ділянок у власність на підставі документів, що були подані для державної реєстрації права власності за нею на спірні земельні ділянки, а саме, відомостей з ДЗК серія та номер 5894590 виданий 29.11.2018 Державним земельним кадастром та відомостей з ДЗК серія та номер 5894516 виданий 29.11.2018 Державним земельним кадастром, а також заяви про поділ земельної ділянки серія та номер 1767 виданої 29.12.2007 Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

Крім того, прокурор вказує, що заява про поділ земельної ділянки не є тим документом, що породжує право власності, вказане в свою чергу також викликає сумнів щодо добросовісності набувача.

Також, прокурор стверджує, що підставою набуття права власності є, зокрема, відповідний правочин (частина перша статті 328 Цивільного кодексу України), а не свідоцтво про право власності, як документ і не державна реєстрація права приватної власності на цей об`єкт. Така реєстрація, як і видання на підтвердження права власності певного документа, не є тими діями, що за законом зумовлюють виникнення права власності.

Прокурор, наголошує, що Дальницька сільська рада не приймала жодних рішень щодо відчуження земельних ділянок, при цьому територіальна громада є дійсним власником спірної земельної ділянки в силу приписів ст. 83 Земельного кодексу України, де зазначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Відсутність волевиявлення власника,- територіальної громади, щодо передачі її у власність будь яким особам підтверджується тим, що станом на теперішній час спірну земельну ділянку в установленому законом порядку відчужено не було, підстави передбачені законом для припинення права комунальної власності на земельні ділянки за Дальницькою сільською радою відсутні, а тому право комунальної власності в установленому законом порядку, не втрачалось, а зберігається до його належного оформлення.

У зв`язку із вищезазначеним прокурор вважає, що доводи представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса не спростовують висновків суду першої інстанції.

Інші учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзиви на апеляційну скаргу, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

27.02.2025 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю « СТАРТ КОНСАЛТИНГ» надійшла відповідь на відзив, яка за текстом є аналогічною з апеляційною скаргою відповідача.

В судовому засіданні, представник відповідача просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу відповідача, рішення суду першої інстанції скасувати, з мотивів, викладених письмово в апеляційній скарзі.

Представник прокуратури заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача з мотивів, що викладені письмово у відзиві, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи довідки про доставку до їх електронних кабінетів ухвали про відкриття апеляційного провадження, а також рекомендованим повідомленням про вручення ухвали. Про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, учасники справи скористались своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 року у справі №916/1528/24 не потребує скасування, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії заочного рішення Київського районного суду м.Одеси від 23.11.2011 по справі №2-1117/11, що набрало законної чинності 05.12.2011, рішенням Київського районного суду м.Одеси від 17.12.2007 визнано право власності за ОСОБА_4 , на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:0789 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 5123781300:03:001:0788 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

24.03.2008 на підставі даного рішення Київського районного суду м.Одеси від 17.12.2007 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відділом Держкомзему у Овідіопольському районі були видані державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки і це право в установленому законом порядку було зареєстровано. Вказані особи уклали договори купівлі-продажу даних земельних ділянок з ОСОБА_2 , в результаті чого на ім`я останнього були видані Державні акти на зазначені земельні ділянки.

23.11.2011 заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області по справі №2-1117/11, що набрало законної чинності 05.12.2011, вирішено наступне:

- визнано недійсним Державний акт серії ЯД №792229, реєстраційний номер 010852900181 від 24 березня 2008 року, на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 5123781300:03:001:0789 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнано недійсним Державний акт серії ЯД №792228, реєстраційний номер 010852900180 від 24 березня 2008 року, на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 5123781300:03:001:0788 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу земельної ділянки 06.08.2008 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. за реєстровим № 12846, відповідно до якого ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 купив належну ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу земельної ділянки 06.08.2008 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. за реєстровим № 12847, відповідно до якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 , купив належну ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) яка розміщена за адресою: АДРЕСА_3 ;

- визнано недійсним та скасовано Державний акт серії ЯЖ №316731, реєстраційний номер 010852900746 від 24 березня 2008 року, на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 5123781300:03:001:0788 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ;

- визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності серії ЯЖ №316730, реєстраційний номер 010852900747 від 24 березня 2008 року, на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 5123781300:03:001:0798 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 та зобов`язано його повернути у власність Дальницької с/ради, Овідіопольського району земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 5123781300:03:001:0788 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 та земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 5123781300:03:001:0789 будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

З інформаційної довідки №362918985, копія якої наявна в матеріалах справи, а саме з відомостей з державного реєстру речових прав на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 5123781300:03:001:0788 будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , вбачається наступне:

25.07.2018 року було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , номер відомостей про речове право 27191851, документи, подані для державної реєстрації відомості з ДЗК, серія та номер: 3528346, виданий 25.07.2018, видавник: Державний земельний кадастр; державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЖ№316731, виданий 24.03.2008, видавник: Відділ земельних ресурсів у Овідіопольському районі; розмір частки: 1/1.

25.07.2018 право власності було скасовано на підставі заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.11.2011 по справі №2-1117/11, відомості внесено до реєстру 25.07.2018 Бадьорна К.Ю., Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області індексний номер рішення 42227148;

29.11.2018 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 , номер відомостей про речове право 29254151, державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Одеська область Бурлаченко І.В., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44406090 від 04.12.2018; документи, подані для державної реєстрації відомості з ДЗК, серія та номер: 5894590, виданий 29.11.2018, видавник: Державний земельний кадастр; заява про поділ земельної ділянки, серія та номер: 1767, виданий 29.12.2007, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; розмір частки: 0.

12.04.2019 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ПП "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС", код ЄДРПОУ 42537833, номер відомостей про речове право 31198803, державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Одеська область Кушнерова Р.В., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46491385 від 16.04.2019; документи, подані для державної реєстрації акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 12.04.2019, видавник: ПП "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС", ОСОБА_3 ; рішення засновників, серія та номер: 5, виданий 11.04.2019, видавник: ПП "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС"; розмір частки: 0.

07.05.2024 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ "СТАРТ КОНСАЛТИНГ", код ЄДРПОУ 45148175, номер відомостей про речове право 31198803, державний реєстратор приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т.А., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67518585 від 09.05.2023; документи, подані для державної реєстрації акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1502,1503, виданий 06.05.2023, видавник: Дімітрова Т.А. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; рішення про надання згоди на передачу майна, серія та номер: 1500, виданий 06.05.2023, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т.А.; розмір частки: 1/1.

Також з інформаційної довідки №362918985, а саме, з відомостей з державного реєстру речових прав на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 5123781300:03:001:0798 будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , вбачається, наступне:

- 25.07.2018 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_3 , номер відомостей про речове право 27191851, документи, подані для державної реєстрації відомості з ДЗК, серія та номер:3528346, виданий 25.07.2018, видавник Державний земельний кадастр; державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЖ№316731, виданий 24.03.2008, видавник: Відділ земельних ресурсів у Овідіопольському районі; розмір частки: 1/1;

-25.07.2018 право власності було скасовано на підставі заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.11.2011 по справі №2-1117/11, відомості внесено до реєстру 25.07.2018 Бадьорна Крістіна Юріївна, Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області, Одеська область, індексний номер рішення 42227148;

- 29.11.2018 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за Мусієнко С.М. РНОКПП НОМЕР_2 , номер відомостей про речове право 29254151, державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Одеська область Бурлаченко І.В., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44406090 від 04.12.2018; документи, подані для державної реєстрації відомості з ДЗК, серія та номер: 5894590, виданий 29.11.2018, видавник: Державний земельний кадастр; заява про поділ земельної ділянки, серія та номер: 1767, виданий 29.12.2007, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; розмір частки:0;

- 12.04.2019 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ПП "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС", код ЄДРПОУ 42537833, номер відомостей про речове право 31198803, державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Одеська область Кушнерова Р.В., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46491385 від 16.04.2019; документи, подані для державної реєстрації акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 12.04.2019, видавник: ПП "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС"; рішення засновників, серія та номер: 5, виданий 11.04.2019, видавник: ПП "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС"; розмір частки: 0;

- 07.05.2024 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ "СТАРТ КОНСАЛТИНГ", код ЄДРПОУ 45148175, номер відомостей про речове право 50200937, державний реєстратор приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т.А., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67518585 від 09.05.2023; документи, подані для державної реєстрації акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1502,1503, виданий 06.05.2023, видавник: Дімітрова Т.А. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; рішення про надання згоди на передачу майна, серія та номер: 1500, виданий 06.05.2023, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т.А.; розмір частки: 1/1.

З інформаційної довідки №362918743, копія якої наявна в матеріалах справи, а саме з відомостей з державного реєстру речових прав на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 5123781300:03:001:0789 будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, наступне:

27.11.2018 року було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 , РНОКПП відсутній, номер відомостей про речове право 29137915, документи, подані для державної реєстрації державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЖ№316729, виданий 24.09.2008, видавник:РВЗР; розмір частки: 1/1.

27.11.2018 право власності було скасовано на підставі заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.11.2011 по справі №2-1117/11, відомості внесено до реєстру 27.11.2018 ОСОБА_6 , Комунальне підприємство «Агенція державної реєстрації» Одеська область, індексний номер рішення: 44281608;

29.11.2018 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 , номер відомостей про речове право 29254367, державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Одеська область Бурлаченко І.В., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44406325 від 04.12.2018; документи, подані для державної реєстрації відомості з ДЗК, серія та номер: 5894516, виданий 29.11.2018, видавник: Державний земельний кадастр; заява про поділ земельної ділянки, серія та номер: 1767, виданий 29.12.2007, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; розмір частки: 0.

12.04.2019 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ПП "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС", код ЄДРПОУ 42537833, номер відомостей про речове право 31200558, державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Одеська область Кушнерова Р.В., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46493261 від 16.04.2019; документи, подані для державної реєстрації акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 11.04.2019, видавник: ПП "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС"; рішення засновників, серія та номер: 5, виданий 11.04.2019, видавник: ПП "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС"; розмір частки: 0.

07.05.2024 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ "СТАРТ КОНСАЛТИНГ", код ЄДРПОУ 45148175, номер відомостей про речове право 50199200, державний реєстратор приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т.А., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67516594 від 09.05.2023; документи, подані для державної реєстрації акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1502,1503, виданий 06.05.2023, видавник: Дімітрова Т.А. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; рішення про надання згоди на передачу майна, серія та номер: 1500, виданий 06.05.2023, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т.А.; розмір частки: 1/1.

Також з інформаційної довідки №362918743, а саме з відомостей з державного реєстру речових прав на земельну ділянку площею 0,1000 га кадастровий номер 5123781300:03:001:0789 будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, наступне:

- 27.11.2018 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 РНОКПП відсутній, номер відомостей про речове право 29137915, документи, подані для державної реєстрації державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЖ№316729, виданий 24.09.2008, видавник: РВЗР; розмір частки: 1/1;

-27.11.2018 право власності було скасовано на підставі заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.11.2011 по справі №2-1117/11, відомості внесено до реєстру 27.11.2018 Махортов Ігор Олександрович, Комунальне підприємство "Агенція державної реєстрації", Одеської області, індексний номер рішення 44281608;

- 29.11.2018 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_2 , номер відомостей про речове право 29254367, державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Одеська область Бурлаченко І.В., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44406325 від 04.12.2018; документи, подані для державної реєстрації відомості з ДЗК, серія та номер: 5894516, виданий 29.11.2018, видавник: Державний земельний кадастр; заява про поділ земельної ділянки, серія та номер: 1767, виданий 29.12.2007, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; розмір частки: 0;

- 12.04.2019 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ПП "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС", код ЄДРПОУ 42537833, номер відомостей про речове право 31200558, державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція державної реєстрації" Одеська область Кушнерова Р.В., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46493261 від 16.04.2019; документи, подані для державної реєстрації акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 11.04.2019, видавник: ПП "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС"; рішення засновників, серія та номер: 5, виданий 11.04.2019, видавник: ПП "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС"; розмір частки: 0;

- 07.05.2024 було здійснено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ "СТАРТ КОНСАЛТИНГ", код ЄДРПОУ 45148175, номер відомостей про речове право 50199200, державний реєстратор приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т.А., підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67516594 від 09.05.2023; документи, подані для державної реєстрації акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1502,1503, виданий 06.05.2023, видавник: Дімітрова Т.А. приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; рішення про надання згоди на передачу майна, серія та номер: 1500, виданий 06.05.2023, видавник: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Т.А.; розмір частки: 1/1.

Рішенням засновників №5 Приватного підприємства «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС» від 11.04.2019 ОСОБА_3 було включено до складу засновників ПП «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС» із вкладом до статутного капіталу, зокрема, наступного нерухомого майна:

- земельна ділянка кадастровий номер: 5123781300:03:001:0789. Опис об`єкта: Площа (га): 0.1. Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Адреса: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка, кадастровий номер: 5123781300:03:001:0788 Опис об`єкта: Площа (га): 0.1. Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови. Адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 11.04.2019, ОСОБА_3 передала а ПП «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС» прийняло у якості внеску до статутного капіталу останнього, вищезазначені земельні ділянки.

За результатами вищенаведених подій, ОСОБА_3 стала єдиним учасником ПП «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС», частка якої в статутному капіталі підприємства становила 400 000 грн, що становить 100 % статутного капіталу.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом №2-702 від 05.05.2023, посвідченого державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області Грабовенко-Ворсуляк Д.М., спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є її донька ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано дане свідоцтво, складається з 100 % статутного капіталу Приватного підприємства «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 42537833.

05.05.2023 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав на ПП «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС», копія якого наявна в матеріалах справи, відповідно до якого продавець передає у власність покупця майнові права на ПП «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС», які відповідають вкладу (внеску) до статутного капіталу в розмірі 100%, що складає 400 000,00 грн, а покупець приймає та оплачує вищезазначені майнові права.

Рішенням №2 Єдиного учасника (власника) ПП «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС» від 05.05.2023 ОСОБА_1 яка є єдиним учасником (власником) приватного підприємства, прийнято рішення про затвердження продажу майнових прав на підприємство ОСОБА_1 в статутному капіталі підприємства, виключено її зі складу засновників та затверджено що майнові права на підприємство у розмірі 100% належать ОСОБА_7 .

Рішенням засновника (власника) №3 ПП «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС» від 06.05.2023 ПП «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС» було включено до складу учасників ТОВ "СТАРТ КОНСАЛТИНГ", та до складу останнього було внесено додатковий вклад за рахунок об`єктів нерухомого майна, що належить ПП «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС» на праві приватної власності, зокрема, спірні земельні ділянки з кадастровим номером 5123781300:03:001:0788 та кадастровим номером 5123781300:03:001:0789.

Також, відповідно до акту прийому-передачі майна до статутного капіталу від 06.05.2023, ПП «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС» передало а ТОВ "СТАРТ КОНСАЛТИНГ" прийняло як вклад до статутного капіталу вказані земельні ділянки.

Відповідно до протоколу загальних зборів ТОВ "СТАРТ КОНСАЛТИНГ" №2 від 09.05.2023, загальними зборами учасників відповідача, було прийнято до складу учасників ПП «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС» до складу учасників товариства, та затверджено розміри часток учасників товариства, які є наступними:

- ОСОБА_8 володіє часткою у статутному капіталі в розмірі 1000,00 грн, що становить 0,002 % статутного капіталу;

- ПП «ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС» володіє часткою у статутному капіталі в розмірі 400 000,00 грн, що становить 99,998 % статутного капіталу.

Як встановлено судом, Перший заступник керівника Чорноморської окружної прокуратури направив Дальницькій сільській раді Одеського району Одеської області звернення №63-491ВИХ-24 від 25.01.2024, в якому прокурором вказано, що шляхом моніторингу реєстру речових прав встановлено, що 29.11.2018 державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція державної реєстрації» Одеської області Бурлаченко І.В. за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на земельні ділянки площею по 0,1 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови Одеська область, Овідіопольський район с. Санжійка, вул. Сонячна, 16/8 та 16/9, кадастрові номери земельних ділянок № 5123781300:03:001:0788; № 5123781300:03:001:0789.

З урахуванням викладеного, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення наявності підстав для представництва та реалізації функцій прокуратури, Перший заступник керівника Чорноморської окружної прокуратури просив надати на адресу прокуратури в строк до 26.01.2024 інформацію щодо обізнаності та підстав вибуття вищезазначеної земельної ділянки із земель комунальної власності Дальницької сільської ради (копії рішень), а також зазначити інформацію щодо звернення ОСОБА_3 із заявами про передачу у власність вказаних земельних ділянок, а також просив зазначити позицію щодо вжиття заходів позовного характеру.

У відповідь на дане звернення Дальницька сільська рада листом №159 від 26.01.2024 повідомила, що станом на теперішній час земельні ділянки № 16/8, 16/9 по вулиці Сонячній в селі Санжійка не значаться в реєстрі землевласників та землекористувачів с. Санжійка Дальницької сільської ради.

Щодо підстав відчуження та оформлення права власності на вказані земельні ділянки №16/8 та №16/9 по вулиці Сонячній в селі Санжійка за ОСОБА_3 та іншим набувачами, Дальницькій сільській раді стало відомо тільки з листа прокуратури від 25.01.2024 та Дальницькою сільською радою жодних рішень щодо передачі у власність вищезазначених земельних ділянок не приймалось.

15.03.2024 Перший заступник керівника Чорноморської окружної прокуратури повторно звернувся до Дальницької сільської ради з листом №63-1803ВИХ-24.

У даному листі прокурор зазначає, що, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0788; 5123781300:03:001:0789 вибули з власності Дальницької сільської ради без відповідної правової підстави, тобто, поза волею власника, вбачаються підстави для звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування зазначених земельних ділянок від осіб, за якими на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на ці земельні ділянки.

Також прокурором було повідомлено про вказані факти порушень законодавства з метою вжиття вичерпних заходів реагування в межах наданих повноважень, у тому числі звернення до суду з позовом про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0788; 5123781300:03:001:0789 з чужого незаконного володіння та було вказано про необхідність надання до прокуратури інформації про результати розгляду даного листа з наданням копій відповідних документів щодо вжитих заходів реагування на усунення порушень вимог законодавства, а у разі невжиття відповідних заходів реагування, повідомити про причини.

Листом № 472 від 18.03.2024 Дальницька сільська рада повідомила, що, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0788, 5123781300:03:001:0789 вибули з комунальної власності Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області без відповідної правової підстави, тобто, поза волею власника, вбачаються підстави для звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування зазначених земельних ділянок від осіб, за якими на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на ці земельні ділянки. Однак у зв`язку з відсутністю в Дальницької сільської ради можливості здійснити сплату судового збору, сільська рада не може звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Враховуючи дану відповідь органу місцевого самоврядування, Чорноморська окружна прокуратура направила Дальницькій сільській раді в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлення №63-2039ВИХ-24 від 25.03.2024, в якому повідомила про факти порушень законодавства, та з метою вжиття вичерпних заходів реагування в межах наданих повноважень, щодо звернення до суду з позовом про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 5123781300:03:001:0788 та 5123781300:03:001:0789 з чужого незаконного володіння. Також зазначено, що позовну заяву в інтересах держави в особі Дальницької сільської ради до ТОВ "СТАРТ КОНСАЛТИНГ" про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння найближчим часом буде скеровано до Господарського суду Одеської області.

Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав щодо витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса на користь Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області земельних ділянок за кадастровими номерами 5123781300:03:001:0788 площею 0,1 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1606553851237); №5123781300:03:001:0789 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1705494251237 за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Санжійка, вул. Сонячна, 1б/8, 1б/9).

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Перед тим, як переглядати оскаржуване рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог, судова колегія наголошує про необхідність дослідження підставності представництва прокурором інтересів держави в особі Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області з огляду на те, що хоча вказане і не є доводами апеляційної скарги скаржника, проте перевірка права на позов (що має місце у даному випадку), лежить не в площині диспозитивності судового процесу (доводів учасника спору, які має розглянути суд в тому випадку, якщо сторона оскаржує судове рішення), а в площині обов`язків суду з розгляду справи та встановлення всіх обставин справи і належного розгляду спору судом.

Тобто, обов`язком суду під час розгляду справи є встановлення того чи правильно прокурором обрано особу, в інтересах держави в особі якої він звертається до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та гл. 12 розд. III Цивільного процесуального кодексу України (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Так, здійснивши аналіз абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду в п. 37 постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п. 69 постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, пп. 8.19 постанови від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20 та п. 40 постанови від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.

Так, як вже зазначалось вище Чорноморська окружна прокуратура направляла відповідні звернення до Дальницької сільської ради, про надання інформації про обставини вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності а також про необхідність вжиття заходів позовного характеру (звернення №53-491вих24 від 25.01.2024; звернення №63-180ВИХ-24 від 15.03.2024).

У відповідь на дані звернення Дальницька сільська рада повідомила, що позбавлені можливості здійснити сплату судового збору, через що сільська рада не може звернутися до суду із захист своїх порушених прав та законних інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до п.п. 1 п. а) ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, у сфері повноважень щодо управління комунальною власністю, зокрема, належить управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Отже, у даній справі виконувач обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області до відповідача про витребування земельних ділянок, які, як ним стверджується незаконно вибули із комунальної власності саме вказаної сільської ради та повинно бути повернуто в її володіння. Натомість Дальницька сільська рада не вжила заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України, у зв`язку із чим таких заходів було вжито прокурором.

Таким чином, прокурор, у відповідності з вимогами ст.131-1 Конституції України, ст.53 Господарського процесуального кодексу України, має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.

З огляду на зазначене та враховуючи дотримання прокурором визначеної національним законодавством процедури представництва інтересів держави в суді, судова колегія вважає, що наданими прокурором доказами підтверджено бездіяльність уповноваженої особи та наявність підстав для представництва в суді інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області, якій було надано достатньо часу для можливості самостійного звернення до суду з такими позовними вимогами.

Щодо заявлених позовних вимог прокурора по суті, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі.

Застосовуючи статтю 216 Цивільного кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 66-70 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 вказала, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo anteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 Цивільного кодексу України).

Окрім того, у пункті 10.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21, яка є останньою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, викладено такі висновки: "Якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості".

Отже, колегія суддів зазначає, що у зв`язку із прийнятим Овідіопольським районним судом Одеської області заочним рішенням про визнання недійсними документів, які посвідчували право власності осіб, які набули його на спірні земельні ділянки після вибуття із комунальної власності, такі земельні ділянки вважаються такими, що повернулися в комунальну власність, а саме, у власність Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області.

Вказане також узгоджується із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.08.2022 по справі №922/2060/20, відповідно до якого, за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Так, як вбачається з відомостей державного реєстру речових прав на нерухоме майно, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_3 зареєстровала право власності на дві земельні ділянки, площею 0,1 га кожна, за цільовим призначеним для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 1б/9 за кадастровими номерами 5123781300:03:001:0789, 5123781300:03:001:0788.

Частиною 2 ст.78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються до них.

Безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, регламентований ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 5 ст. 116 Земельного Кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для індивідуального дачного будівництва у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 1 статті 134 Земельного Кодексу України, передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Передача в суборенду земельних ділянок державної власності, які орендуються акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, у постійному користуванні якого перебували такі земельні ділянки, здійснюється виключно на земельних торгах. У такому разі положення частини другої цієї статті не застосовуються.

Відповідно до п.81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у випадку якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження то це є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Разом з тим, з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою виникнення права власності ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки зазначено заяву про поділ земельної ділянки серія та номер:1767, видану 29.12.2007, видавник Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу; відомості ДЗК, серія та номер:5894590, видані 29.11.2018, видавник: Державний земельний кадастр.

Тобто, усупереч п. 81-2 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 державним реєстратором Бурлаченко І.В., КП «Агенція державної реєстрації», Одеська область заресстровано право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 за відсутності відповідних рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність, а також за відсутності відомостей щодо придбання вказаної земельної ділянки.

Зазначені обставини також підтверджуються листом Дальницької сільської ради від 26.01.2024 за №159, з якого вбачається, що ОСОБА_3 , до сільської ради з заявами та зверненнями не звертались, Дальницькою сільською радою рішення про передачу у власність ОСОБА_3 земельних ділянок не приймалось.

Колегія суддів зазначає про те, що на підставі документів, які були подані ОСОБА_3 , для державної реєстрації права власності за нею на спірні земельні ділянки, а саме, відомостей з ДЗК серія та номер 5894590 виданий 29.11.2018 Державним земельним кадастром та відомостей з ДЗК серія та номер 5894516 виданий 29.11.2018 Державним земельним кадастром, а також заяви про поділ земельної ділянки серія та номер 1767 виданої 29.12.2007 Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, не можливо було здійснити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , та за такими документами право власності на земельні ділянки комунальної власності не могло перейти до неї.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подальше передання ОСОБА_3 земельних ділянок площею 0,1000 га за кадастровими номерами 5123781300:03:001:0788; 5123781300:03:001:0798 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 1б/9, 5 до статутного капіталу Приватного підприємства "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС", м.Одеса у якості внеску, та входження ОСОБА_3 в склад учасників підприємства, в результаті чого остання стала єдиним учасником такої юридичної особи, а також подальше внесення спірних земельних ділянок у якості додаткового вкладу до статутного капітулу Товариства з обмеженою відповіідальністю "СТАРТ КОНСАЛТИНГ", м. Одеса у зв`язку з входженням Приватного підприємства "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТІНГ-СЕРВІС", м.Одеса до складу учасників відповідача у справі необхідно розцінювати як самовільне розпорядження землею комунальної власності, без достатніх на це правових підстав.

Отже, для вирішення наявного між сторонами спору у контексті спірних правовідносин основним є аналіз відсутності волі у первісного власника земельної ділянки - держави на передачу спірної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса.

Так, відповідно до ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст. 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути в нього витребувано.

У відповідності до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Колегія суддів зазначає, що віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 907/452/20, від 05.09.2023 у справі № 910/2722/22, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22, від 27.06.2023 у справі № 916/2851/17.

Отже, з урахуванням положень статті 387 Цивільного кодексу України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Об`єктом позову про витребування майна із чужого незаконного володіння може бути річ, яка існує в натурі на момент подання позову. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постановах Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 910/8298/21, від 25.07.2023 у справі № 914/106/22.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів. При цьому закон не вимагає встановлення судом таких обставин у іншій судовій справі, зокрема, не вимагає визнання незаконними рішень, відповідно до яких відбулось розпорядження майном на користь фізичних осіб, у яких на підставі цих рішень виникли права. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 915/690/19, від 09.02.2023 у справі № 904/4140/21, від 21.03.2023 у справі № 925/1288/20, від 25.07.2023 у справі №917/1058/22.

З огляду на наведене, судова колегія враховує те, що ст. 388 Цивільного кодексу України встановлює обмеження для витребування майна у добросовісного набувача, тому вирішуючи питання про наявність підстав для витребування майна у такої особи необхідним є послідовність встановлення:

- чи знав набувач та чи повинен був знати, що отримує майно без достатніх правових підстав;

- як набувач отримав майно: платно чи безплатно;

- як майно вибуло з володіння власника: за його волею, чи поза його волею.

Лише у тому випадку, якщо майно вибуло із володіння власника поза його волею, а набувач отримав його платно, не у порядку, встановленому для виконання судових рішень, та не знав і не повинен був знати, що отримує таке майно без достатніх правових підстав, існуватимуть підстави для витребування майна від набувача.

Таке витребування ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №911/3680/17 власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, усіх договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що підставою набуття права власності є, зокрема, відповідний правочин (частина перша статті 328 Цивільного кодексу України), а не свідоцтво про право власності як документ і не державна реєстрація права приватної власності на цей об`єкт. Така реєстрація, як і видання на підтвердження права власності певного документа, не є тими діями, що за законом зумовлюють виникнення права власності. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Така позиція викладена, зокрема, у постановах від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20.

Внаслідок вказаних протиправних дій, відбулося неправомірне вибуття земельних ділянок з володіння територіальної громади в особі Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області, внаслідок чого стало можливим незаконне заволодіння земельною ділянкою територіальної громади. Тобто вчинення такого правочину порушує публічний порядок і відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 Цивільного кодексу України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17, від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення позову про витребування майна до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених, зокрема, статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16).

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, приводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Отже, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. Такий правовий висновок сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 362/2707/19.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

За таких усталених правових позицій жодна інша вимога, пред`явлена позивачем з наміром повернути володіння спірним нерухомим майном (про визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію, про скасування записів у Державному реєстрі прав, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, про визнання права власності, внесення відповідних відомостей до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно), не відповідає належному способу захисту у такій справі, що також є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Водночас стаття 400 Цивільного кодексу України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

При цьому статтею 330 Цивільного кодексу України передбачено можливість добросовісного набувача набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 Цивільного кодексу України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 вказаного кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Стаття 388 Цивільного кодексу України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Велика Палата Верховного Суду в постановах, зокрема, від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 та від 21.09.2022 у справі №908/976/19 виснувала, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування майна.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного - лише в передбачених законом випадках. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 виснувала про важливе значення належної перевірки обставин, які свідчать про добросовісність або недобросовісність набувача як для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна як такого, що може вважатися відповідним нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 Цивільного кодексу України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі №607/15052/16 також зазначила, що добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна у власність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості, за висновками Великої Палати Верховного Суду, повинні спонукати покупця до більшої обачливості.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «The former king of Greece and others v. Greece» (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обгрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент передачі спірних земельних ділянок у статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРТ КОНСАЛТИНГ" (06.05.2023) у Єдиному державному реєстрі судових рішень було наявне заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.11.2011 у справі № 2-1117/11, у якому зазначалося про протиправність вибуття земельних ділянок з комунальної власності та про зобов`язання останнього володільця, а саме, ОСОБА_2 повернути їх у власність Дальницької сільської ради.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог прокурора та необхідності витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м.Одеса спірних земельних ділянок, оскільки вищезазначені земельні ділянки вибули з власності Дальницької територіальної громади в особі Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області без належної правової підстави, тобто, поза волею власника, а тому, існують всі правові підстави для витребування їх з незаконного володіння відповідача на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Як вже зазначалося раніше за текстом постанови, надаючи оцінку всім доказам та доводам прокурора у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані Виконуючим обов`язків керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Дальницької сільської ради Одеського району Одеської області на підтвердження обставин щодо витребування вищезазначених земельних ділянок є такими, що відповідають таким стандартам.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що твердження відповідача, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до незгоди останнього з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.

Тому, враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора та вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 року у справі №916/1528/24 ухвалене з дотриманням норм матеріального права та вимог процесуального закону, з огляду на що підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Тобто, сутність обґрунтованості рішення суду полягає в тому, що воно має бути ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи наведене вище, судова колегія зазначає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 року у справі №916/1528/24 відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права, які мають бути застосовані в даному випадку.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРТ КОНСАЛТИНГ», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 року у справі №916/1528/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 року у справі №916/1528/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 24.03.2025 року.

У зв`язку із надходженням головуючого судді у відрядженні з 27.03.2025 року по 30.03.2025 року повний текст постанови складено 31.03.2025 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді С.І.Колоколов Я.Ф. Савицький