Постанова від 19.03.2025 по справі 910/9393/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа№ 910/9393/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.03.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025

у справі № 910/9393/24 (суддя Джарти В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер»

до Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

про стягнення 1 079 027,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДБК-Партнер" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України про стягнення 1 079 027,11 грн, з яких: 1 019 786,92 грн суми основного боргу, 43 441,87 грн інфляційних втрат та 15 798,32 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем виконані договірні зобов`язання за укладеним договором в повному обсязі, а затримка виконання зобов`язань за укладеним договором зі сторони забудовника склала лише 21 календарний день у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили, про які було своєчасно повідомлено відповідача. За вказаних обставин позивач вважає, що відповідач зобов`язаний був у строк до 11.01.2024 повернути суму забезпечення виконання договору, однак даного зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем існує прострочене грошове зобов`язання на суму 1 019 786,92 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/9393/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК-Партнер" про стягнення 1 079 027,11 грн відмовлено повністю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що при виконанні договору мало місце прострочення зокрема зі сторони забудовника щодо введення будинку в експлуатацію, передачі квартир пайовику та оформлення права власності на них. При цьому, суд першої інстанції зазначив про недоведеність факту повідомлення відповідача про наявність форс-мажорних обставин зокрема у визначений договором строк, у зв`язку з чим дійшов до висновку про те, що позивач не довів наявності у нього права вимагати повернення йому забезпечувального платежу та, відповідно, існування у відповідача обов`язку з його повернення.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер» звернулося 10.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 10.02.2025, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/9393/24 та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем виконані договірні зобов`язання за укладеним між сторонами договором в повному обсязі. При цьому, умови договору щодо введення будинку в експлуатацію до 15 грудня 2023 року були виконані 26 грудня 2023 року, а оформлення права власності на квартири за пайовиком до 15 грудня 2023 року були виконані 04 січня 2024 року. Тобто, остаточне виконання договору відбулося 04 січня 2024 року, а затримка виконання зобов`язань за укладеним договором склала лише 21 календарний день та пов`язана виключно з наявністю форс-мажорних обставин. При цьому апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо неврахування факту належного повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, оскільки відповідний лист був доставлений відповідачу 18.12.2023 та вручений уповноваженому представнику (начальнику сектору забезпечення житлом Кульчицькому С.Б.) під підпис, що підтверджується відміткою про вручення листа на його зворотному боці.

Крім того, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було враховано судову практику у аналогічних спорах, а саме висновків викладених у постановах Верховного Суду від 06.12.2021 у справі №910/12450/21, від 20.06.2019 у справі №910/6433/18, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №910/4460/19. Водночас, позивач вважає неправомірним посилання судом першої інстанції у рішенні на висновки викладені у постанові верховного суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 з огляду на різні встановлені судами фактичні обставини справи, а саме у справі №904/3886/21 спір виник через стягнення збитків за недопоставлення товару за договором поставки, (неповне виконання договору), разом з тим у даній справі спір виник через стягнення суми забезпечення виконання договору після повного виконання контрагентом своїх договірних зобов`язань.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/9393/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Гончаров С.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/9393/24, розгляд справи № 910/9393/24 призначено на 19.03.2025.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, наголошуючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

У судове засідання 19.03.2025 з`явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів, зазначених у відзиві на скаргу та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як підтверджено матеріалами справи, 05 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДБК-ПАРТНЕР» (забудовник) та Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (пайовик/ДЗ Держспецзв`язок) укладено договір № 156 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: житловий будинок №1 (І пусковий комплекс, І черга будівництва) у об`єкті: «Будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей в комплексі багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями в м. Києві, вул. Коноплянська, буд. 22» (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є придбання пайовиком у забудовника житла на умовах пайової участі, а саме - квартир кількістю 18 (вісімнадцять) шт., загальною площею 1284,69 кв. м. у житловому (их) будинку (ах) розташованого (их) за адресою: житловий будинок № 1 (І пусковий комплекс, І черга будівництва) у об`єкті: «Будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей в комплексі багатоповерхових житлових будинків вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями в м. Києві, вул. Коноплянська буд. 22», відповідно до Адресного переліку квартир (Додаток № 2) (далі - Квартири), які забудовник зобов`язується передати, а пайовик оплатити у порядку і строки, визначені договором.

Умовами договору сторони також погодили наступне:

- забудовник зобов`язується ввести житловий будинок, розташований за адресою: житловий будинок №1 (І пусковий комплекс, І черга будівництва) у об`єкті: «Будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей в комплексі багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями в м. Києві, вул. Коноплянська, буд. 22», в експлуатацію та передати пайовику квартири у стані, визначеному вимогами розділу 2 договору, до « 15» грудня 2023 року ( п.5.1.);

- передача пайовику квартир за адресою: житловий будинок № 1 (І пусковий комплекс, І черга будівництва) у об`єкті: «Будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей в комплексі багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями в м. Києві, вул. Коноплянська, буд. 22» здійснюється з оформленням акта приймання-передачі квартир за наявності документів, що підтверджують введення об`єкта в експлуатацію (нотаріально засвідченої копії сертифіката відповідності або декларації про готовність об`єкта до експлуатації) (п. 5.2.);

- оформлення права власності на квартири за департаментом забезпечення Держспецзв`язку, здійснюється Забудовником за власний рахунок до « 15» грудня 2023 року (п. 5.3.);

- після перерахування пайовиком попередньої оплати забудовнику, відповідно до абзацу другого пункту 4.2. договору, забудовник в термін до 7 (семи) днів забезпечує виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 2 (два) відсотки від ціни договору у сумі 1 019 786,92 грн. (один мільйон дев`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень дев`яносто дві копійки) у формі перерахування коштів на розрахунковий рахунок пайовика, а саме: UA 198201720355149003000054607 Банк: Державна казначейська служба України.

Пайовику надається завірена копія платіжного доручення з відміткою банку протягом 7 (семи) днів з дати отримання забудовником відповідної попередньої оплати(п. 12.3.);

- забезпечення виконання договору повертається після виконання забудовником договору стосовно якості робіт і строків згідно положень договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсними, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом- (5) п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин (п.12.5.);

- забезпечення виконання договору не повертається у разі, якщо забудовник не виконав хоча б одну з умов договору стосовно якості опоряджувальних робіт у квартирах, строків їх передачі пайовику, оформлення права власності на квартири (п. 12.6.).

З матеріалів справи вбачається, що 31 травня 2023 року ТОВ «ДБК-ПАРТНЕР» здійснило сплату на користь ДЗ Держспецзв`язок грошових коштів (забезпечення виконання договору) в сумі 1 019 786,92 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2 від 30.05.2023.

01 червня 2023 року ТОВ «ДБК-ПАРТНЕР» супровідним листом за вих. № 181 від 01.06.2023 направило на адресу ДЗ Держспецзв`язок завірену копію платіжної інструкції № 2 від 30 травня 2023 року про перерахування грошових коштів в сумі 1 019 786,92 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ДБК-ПАРТНЕР» здійснив введення будинку/об`єкту в експлуатацію 26 грудня 2023 року, що підтверджується Сертифікатом № ІУ 123231221695 про введення в експлуатацію житлового будинку №1, будівлі для зберігання велосипедів з прибудованою ТП-10/0,4 кВ, згідно з проектом «Будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей в комплексі багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями в м. Києві, вулиця Коноплянська, б. 22 (коригування) - 1 черга 1-й пусковий комплекс».

Згідно з наказом Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 997 від 26.12.2023, а також згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про присвоєння адрес Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва - об`єкту будівництва - житловому будинку 1 із квартирами з 1 по 432, приміщеннями з 433 по 447 присвоєно адресу: Україна, м. Київ, вулиця Коноплянська, будинок 22-А (Оболонський район).

Згідно з актами приймання-передачі квартир від 27 грудня 2023 року забудовник передав пайовику обумовлені договором квартири №№ 90,141,157,163,165,183,191,203,215, 221, 233, 239, 252, 287, 329, 333, 336, 385, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Коноплянська, буд. 22-А, та ключі від них.

04 січня 2024 року за Пайовиком зареєстровано право власності на квартири, що є предметом договору, а саме: квартира № 90, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 141, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 157, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 163, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 165, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 183, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 191, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 203, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 215, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 221, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 233, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 239, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 252, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 287, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 329, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 333, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 336, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А, квартира № 385, яка розташована за адресою: м. Київ, вулиця Коноплянська, буд. 22-А.

Водночас, 11.01.2024 пайовиком на адресу забудовника направлено претензію №6 на суму 968 797, 39 грн за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

У відповіді на претензію від 14.02.2024 №32 позивач вказав про відсутність підстав для задоволення претензії та долучив Сертифікат Київської торгово-промислової палати № 3000-24-0300 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 13.02.2024, згідно з яким обставини непереборної сили унеможливлювали належне виконання договірних зобов`язань Забудовником в період з 15.12.2023 до 04.01.2024.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що ним виконані договірні зобов`язання за укладеним договором в повному обсязі, зокрема, умови договору щодо введення будинку в експлуатацію до 15 грудня 2023 року, були виконані 26 грудня 2023 року, а оформлення права власності на квартири за пайовиком до 15 грудня 2023 року, були виконані 04 січня 2024 року, тобто, остаточне виконання договору відбулося 04 січня 2024 року, а затримка виконання зобов`язань за укладеним договором зі сторони забудовника склала лише 21 календарний день у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили, про які було своєчасно повідомлено відповідача. При цьому, незважаючи на затримку, ДЗ Держспецзв`язок не відмовилося від договору та прийняло квартири та документи на них без зауважень, а тому наявні підстави для повернення в порядку п. 12.5. договору сплаченого позивачем забезпечувального платежу, з огляду на що, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку з повернення забезпечувального платежу, позивач просить стягнути 1019786,92 грн. основного боргу, 15798,32 грн. 3% річних, 43441,87 грн. інфляційних втрат.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на те, що отримання сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов`язань, та у встановлені договором строки відповідача не було повідомлено про настання обставин непереборної сили та їх характер.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить елементи, зокрема, договору підряду, договору купівлі-продажу тощо.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п.12.3 договору після перерахування пайовиком попередньої оплати забудовнику, відповідно до абзацу другого пункту 4.2. договору, забудовник в термін до 7 (семи) днів забезпечує виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 2 (два) відсотки від ціни Договору у сумі 1 019 786,92 грн.

На виконання викладеної умови договору, 31 травня 2023 року ТОВ «ДБК-ПАРТНЕР» здійснило сплату на користь ДЗ Держспецзв`язок грошових коштів (забезпечення виконання договору) в сумі 1 019 786,92 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2 від 30.05.2023.

При цьому, згідно з до п.12.5 договору забезпечення виконання договору повертається після виконання забудовником договору стосовно якості робіт і строків згідно положень договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору недійсними, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом- (5) п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Відповідно до п. 12.6. договору забезпечення виконання договору не повертається у разі, якщо забудовник не виконав хоча б одну з умов договору стосовно якості опоряджувальних робіт у квартирах, строків їх передачі пайовику, оформлення права власності на квартири.

Отже, порушення умов договору, зокрема, щодо строків передачі квартир пайовику та оформлення права власності на них є підставою для неповернення забудовнику забезпечувального платежу.

У даному випадку, виходячи з підстав заявленого позову, суду слід дослідити обставини щодо наявності факту прострочення боржника (забудовника) у зобов`язанні з передачі квартир пайовику та оформлення права власності на них.

Так, умовами пунктів 5.1. та 5.3. договору передбачено, що забудовник зобов`язується ввести житловий будинок в експлуатацію та передати пайовику квартири у стані, визначеному вимогами розділу 2 договору, до « 15» грудня 2023 року, та оформлення права власності на квартири за Департаментом забезпечення Держспецзв`язку, здійснюється забудовником за власний рахунок також до « 15» грудня 2023 року.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 27 грудня 2023 року забудовник передав пайовику за актами приймання-передачі квартири, що є предметом договору, а 04 січня 2024 року за пайовиком зареєстровано права власності на зазначені квартири.

Отже, виходячи з встановлених вище обставин, при виконанні договору мало місце прострочення виконання зобов`язання зі сторони забудовника щодо строків введення будинку в експлуатацію, передачі квартир пайовику та оформлення права власності на них.

Водночас, в обґрунтування позовних вимог та апеляційної скарги позивач посилається на те, що під час виконання договору мали місце обставини непереборної сили, та зазначає, що 21 липня 2020 року між ТОВ «ДБК-ПАРТНЕР» (забудовник/замовник будівництва) та ПрАТ «Домобудівний комбінат №4» (генеральний підрядник) був укладений контракт № 4 на здійснення будівництва об`єкту «Будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей в комплексі багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями по вул. Коноплянська, 22 в Оболонському районі в м. Києві», на підставі якого саме ПрАТ «Домобудівний комбінат №4», як генеральний підрядник, безпосередньо здійснювало будівництво будинку, а затримка в генерального підрядника та забудовника щодо введення будинку в експлуатацію та відповідно щодо передачі та оформлення у власність пайовика квартир за укладеним договором обумовлена, зокрема, тривалими повітряними тривогами, призовом на військову службу під час мобілізації працівників та неможливістю ведення господарської діяльності забудовником та генеральним підрядником в обсягах, які мали місце до введення воєнного стану.

У підтвердження зазначених обставин позивач надав Сертифікат Київської торгово-промислової палати №3000-24-0300 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (вих.№17/13-4/147 від 13.02.2024), яким було зазначено підстави, які унеможливили виконання зобов`язання за договором в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) згідно з Сертифікатом: дата настання - 15 грудня 2023 року; дата закінчення - 04 січня 2024 року.

Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності і невідворотності.

Із аналізу наведених правових норм вбачається, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Колегія суддів звертає увагу, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Отримання сертифікату Торгово-промислової палати (ТПП) України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов`язань.

Слід зазначити, що обставини, на які позивач посилається як на обставини непереборної сили, фактично вже мали та/або могли мати місце на дату укладання договору, а тому суд вважає, що позивач повинен був та міг оцінити власні потенційні ризики та наслідки, пов`язані з затримкою виконання зобов`язань за договором, зокрема, в частині неповернення забезпечувального платежу.

Разом із тим, відповідно до відповідно п. 8.2. договору сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана: не пізніше 5 робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону; протягом 14 календарних днів з моменту їх настання надати іншій стороні належні підтвердні документи, видані компетентним (уповноваженим) органом. Повідомлення про настання форс-мажорних обставин має містити дані про час настання і характер обставин непереборної сили.

На підтвердження обставин повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин позивач посилається на лист від 18.12.2023 №445, копія якого долучена до позову, друга сторінка якого містить відмітку про його отримання «Нач. СЗЖ ДЗ».

Відповідач у свою чергу зазначає, що позивач не надав доказів відправки такого листа засобами поштового зв`язку та заперечує проти факту його отримання.

Водночас як правильно зауважено судом першої інстанції, позивач не надав доказів на підтвердження наявності повноважень (довіреності тощо) особи-отримувача листа діяти від імені відповідача, в тому числі, отримувати кореспонденцію, як і не надав доказів відправлення такого листа-повідомлення відповідачу засобами потового зв`язку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем факту повідомлення відповідача про наявність форс-мажорних обставин у визначений договором строк (не пізніше 5 робочих днів з моменту їх настання).

Пунктом 8.5. договору встановлено, що неповідомлення або невчасне повідомлення другої сторони стороною для якої стало неможливим виконання зобов`язань за договором через настання обставин непереборної сили (форс мажорних обставин), які звільняють її від відповідальності, позбавляє її прав посилатися на ці обставини та вимагати зміни (перенесення) строку виконання своїх зобов`язань.

Виходячи з наведеного, за відсутності належного повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, з огляду на порушення позивачем строків виконання зобов`язань за договором, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів наявності у нього права вимагати повернення йому забезпечувального платежу та, відповідно, існування у відповідача обов`язку з його повернення, у зв`язку з чим вимоги про стягнення 1019786,92 грн. основного боргу задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 15798,32 грн 3% річних, 43441,87 грн інфляційних втрат, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення позивачеві забезпечувального платежу та відсутності прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні і підстави для нарахування та стягнення % річних та інфляційних втрат, у зв`язку з чим позов в цій частині також не підлягає задоволенню.

Щодо посилання позивача на те, судом першої інстанції неправомірно застосовано до спірних правовідносин правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, колегія суддів зазначає, що спірна судова практика застосована судом першої інстанції виключно в частині висновків щодо встановлення наявності форс-мажорних обставин та причинно наслідкового зв`язку між такими обставинами та неналежним виконанням договірних зобов`язань, у зв`язку з чим порушень положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Щодо посилань скаржника на висновки видалені у постановах Верховного Суду у справах №910/12450/21, №910/3777/18, колегія суддів зазначає, що у справі №910/12450/21 судами було встановлено такі обставини: «матеріалами справи підтверджено, що причиною поставки товару не у строк, встановлений договором, стали обставини непереборної сили, що було доведено до відома відповідача.»; у справі № 910/6433/18 судами встановлено, що умови п. 11.6 контракту передбачають, що забезпечення виконання контракту повертається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів після виконання виконавцем усіх умов контракту у повному обсязі, а умова, яка викладена у п. 11.7 контракту, передбачає як підставу для неповернення забезпечення виконання контракту саме невиконання позивачем умов контракту, а не неналежне його виконання. Водночас у даній справі, судом встановлено, що порушення умов договору, зокрема, щодо строків передачі квартир пайовику та оформлення права власності на них є підставою для неповернення забудовнику забезпечувального платежу, а також те, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності повноважень (довіреності тощо) особи-отримувача листа діяти від імені відповідача, в тому числі, отримувати кореспонденцію, як і не надав доказів відправлення такого листа-повідомлення відповідачу засобами потового зв`язку. Отже, у наведених позивачем справах та у справі №910/9393/24 судами встановлено різні обставини.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20.09.2019 у справі №910/6433/18 є необґрунтованим оскільки, у даній постанові рішення судів попередніх інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому судом касаційної інстанції не наведено правових висновків щодо застосування будь-яких норм права.

Послання позивача на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №910/4460/19, колегія суддів визнає необґрунтованим, оскільки відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що всі інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Отже, колегія судів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач у встановленому законом порядку не довів належними і допустимими доказами наявність тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/9393/24 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК-Партнер» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/9393/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі №910/9393/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №910/9393/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 31.03.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

К.В. Тарасенко